Саржин Яр — парк для відпочинку харків’ян та особливе місце для Івана Самойлова, мультимедійного журналіста Ґвара Медіа. У фотоісторії про Саржин Яр він рефлексує про пам’ять та перформує спогади про зимове місто завдяки людям і простору. Харків розповідає свою історію через світлини.
Минулої зими друге за величиною місто в Україні відзначилося відсутністю не тільки вуличного світла, а й снігу. Навіть якщо і були осади, мешканці їх не помічали з 16 години дня, коли на вулиці осідала темрява. Сьогодні у Харкові є світло. І є сніг. Як колись, у «старі» зими.
У Саржиному Яру я проводив своє дозвілля з ранніх років. Сюди мене водив дід годувати качок, сюди ж ми з батьками спускались по воду. Тут я з друзями гуляв чи не щодня після школи, лазив по ще не вирубаних нетрях природи. Мені йде 22-ий рік, але ці спогади настільки давні, що здаються неправдою.
Зараз, коли снігу випало незвично багато, Саржин Яр світлий. Рельєф за останні роки не змінився — так само купа пагорбів, з яких можна скотитись на будь-якому підручному засобі. Навколо все присипано снігом, дерева стоять в білих кожухах, десятки качок розмірено плавають у штучних озерцях. Купа молоді й дітей, яким погода і Збройні Сили дають змогу розважитись у прифронтовому місті.
Від підлітків тьмяно пахне слабоалкогольними напоями, дорослі стережуть дітей і подають їм санки й всілякі покришки. Вже майже добу не чутно сирени, що викликає подив, — у місті зазвичай по декілька разів на день оголошують повітряну тривогу.
Спостерігаючи за юрбою радісних людей, мимоволі спадає на думку «своє». Ми теж з друзями катались на цих схилах, теж підлітками випивали дешевий алкоголь і йшли шукати пригод на «пʼяту точку». Здається, я знаю кожен сантиметр у цьому рідкому невеликому лісі й цих стежках. Пагорби, виявляється, давно заросли й до них майже не простягаються сліди, а вдалині ледь видно церкву. Радий бачити її, хоч і серед гілок, але поруч з ввімкненими ліхтарями.
Про війну в цю мить нагадує лише відсутність звʼязку, якого немає з ранку через хакерські атаки на «Київстар».
Але всім довкола байдуже — є світло і багато снігу. Можна ліпити химери й полірувати земну поверхню полозами та сучасними гумовими аналогами саней.
Довколишні пейзажі й сюжети викликають одночасно і радість, і сум. Більшість людей, з якими катався «паровозиком» з льодяних гірок, вперше палив після школи або занурювався в купелі в спеку — я не бачив вже роками. Хтось у Німеччині, міцно і надовго, хтось в Америці, а хтось — взагалі у Москві. Коли закінчиться війна, вони приїдуть погостити на пару тижнів, але не повернуться назавжди. Це не щось особисте, на жаль, кожен з нас має подібні історії.
Проте, це всього-на-всього безкорисні рефлексії. Тут і зараз, у Саржиному Яру, гуляє купа інших людей. Найбільш загартовані купаються в купелі. Ось розбита вбиральня: влітку минулого року сюди прилетів снаряд російської РСЗВ «Ураган» і вбив жінку. Тепер про це нагадує лише непримітна червона стрічка і туалет, який більше не працює. Батьки бавляться з дітьми на гірках. Літні пари, й не лише вони насправді, милуються зимовою природою. Зараз тут напрочуд казково. Снігу настільки багато — він такий яскравий. Харківʼяни не бачили його два роки. Але о 21 вимикають світло — і казка закінчується. За 10 хвилин до цього народ спішно йде до метро. За 10 секунд почергово вимикаються ліхтарі й у мить зникає вся чарівність засніженого парку. Місто знову повертається у режим освітленості фарами й поодинокими вивісками магазинів. У Саржиному Яру темно й голосно — чутно, як експресивно кричать качки чи то від радості, чи то від суму. Зі схожим емоційним фоном повертаюся додому засніженою недерусифікованою вулицею.
Автор тексту і фото: Іван Самойлов
Читайте також
- Харків вкрило снігом: як живе місто під час негоди — фоторепортаж. Ліквідація наслідків снігопаду в Харкові розпочалися від самого ранку. Комунальники прибирають сніг, щоб мешканці міста могли безперешкодно пересуватися вулицями.
Аби творити медіа разом із читачами, ми розвиваємо Спільноту. Саме твій внесок допоможе нам купити бензин для поїздки у важкодоступні зони, ідентифікувати ще один підрозділ росіян, що атакували Харківщину, або ж зняти сюжет про мешканців міста. Долучайся!
