Ділимося конспектом тренінгу Тані Поставної «Суперсила сторітелінгу», що відбувся 12–13 вересня у межах проєкту «Дуже цифрові резиденції» за підтримки Українського культурного фонду.

Сторітелінг – це не тільки про текст

У багатьох перша асоціація зі словом «сторітелінг» – вміння добре писати історії. Однак це не так. Сторітелінг – це про розповідь у найширшому значенні. Вона може бути в будь-якій формі: статті, влогу, роману, подкасту, фільму, телепроєкту. Чому ви обираєте саме цю тему, які аргументи або приклади добираєте, в якому часопросторі ваші герої і чи взагалі вони є – усе це і багато іншого визначає, якою буде ваша історія. 

Без конфлікту ніяк

Історія – це персонаж у конфлікті. Без потреби чистити зуби не існувало б реклами про зубну пасту, а без зла Волан-де-Морта може б так і не було «хлопця, який вижив». Кожна історія неначе має свій «пульс», який спонукає нас тримати на ній руку. І найгарячіша точка зіткнення героя з конфліктом – це кульмінація історії. Це той момент, коли читач, слухач або глядач мають запитати себе, що буде далі. Якщо їх це справді хвилює, значить історія вдалася.

Без структури теж ніяк

Здається, всі ми знаємо цю схему ще ці школи, коли нам потрібно було написати твір із зачином, основною частиною та фіналом. Це актуально для всіх історій. В експозиції конфлікту ще немає, це вступ у дію, у зав’язці, власне, відбувається зіткнення, тоді – розвиток дії, а відтак – кульмінація – те, що в центрі нашої історії, і завершення. Той, хто розповідає історію, може комбінувати події відповідно до свого задуму.

Кожен із нас живе у якійсь історії

Спробуйте розказати про себе за 2 хвилини. Які саме факти з усього життя ви оберете, на яких цінностях наголосите, як складете абсолютно різні події в один пазл? Сторітелер – це не просто оповідач, а й психолог: розповідаючи історію про себе, він аналізує, чому вона саме така, а, розповідаючи про інших, намагається здогадатися, як розповісти її так, щоб зачепити/вразити/спонукати до чогось слухача/читача/глядача.

Простими словами про складне

Рідко хто заходить в інстаграм, щоб дізнатися статистичні дані щодо забруднення планети. Проте це не означає, що ця платформа не придатна для складних тем. Замість багатьох цифр в інстаграмі може бути фото білого ведмедя посеред напіврозталого океану. Думайте глобально – розповідайте історії локально. Будьте «перекладачами» складного світу, щоб люди, які менше знаються на якійсь проблемі, що вас переймає, змогли сприйняти ваші переживання і роздуми. 

Історії як малюнки

Важливо говорити так, щоб було зрозуміло. Ви хочете розповісти про якусь ідею, якою захоплюєтесь, але не знаєте як? Спробуйте «малювати» словами. Наприклад, фразу «У світі багато булінгу» неможливо буде зняти на камеру. А от «Рудого хлопця побило два високих старшокласники, як тільки він завернув за ріг школи» – так. Говоріть про проблеми через конкретні ситуації. 

Історії, які потрібні зараз

Сучасний сторітелер – письменник, режисер, блогер, рекламник, піарник, копірайтер, журналіст etc:

  • має пам’ятати, що людям потрібна не просто нова інформація, а пояснення, що вона означає; 
  • уникати поверховости, простих рецептів; 
  • підтримувати тих, хто справді цього потребує; 
  • створювати історії, які об’єднуватимуть. 

 

Таня Поставна – письменниця, сценаристка, продюсерка. У минулому – журналістка. Писала сценарії для мультфільмів, телевізійних шоу, серіалів та документальних фільмів. Ексредакторка і режисерка тревелшоу «Орел и Решка», «Вокруг М», «Discover Destination UA». Колишня сценаристка ютуб-проєкту FEDORIV VLOG. З 2012 року член Спілки журналістів України. У 2019 році дебютувала як письменниця з дитячою книжкою «Коли я була лисицею», яка потратила до топ 5 «Книга Року ВВС». У вересні 2020-го року відкрила власну сценарну майстерню CRAFT STORY.

Теги:

#дуже цифрові резиденції #сторітелінг #Таня Поставна