Аби підтримувати наратив «Одеса – російське місто», роспропаганда проводить роботу, що має на меті створити постійний інформаційний шум. Керуючись гаслом німецького міністра пропаганди Йозефа Ґеббельса «брехня, повторена тисячу разів, стає правдою», росіяни зокрема: створюють «наукове підґрунтя» для підміни історії, перекручують факти, знаходять в Одесі «юрби прихильників РФ та Путіна», мають «велику партизанську підтримку» та створюють інші поодинокі «вкиди». Вся ця діяльність має на меті нібито підтвердити «ісконну» російськість Одеси.
У цьому матеріалі ми дослідили найбільш поширені, на нашу думку, методи російської пропаганди та навели приклади їхньої роботи. Проте, це лише маленька частина заходів, які використовує велика пропагандистська машина у просуванні необхідних їй думок.
Підміна історичних фактів
Володимир Путін, представники влади РФ та російські історики впродовж тривалого часу просувають тезу, що Одеса «історично російське місто».
Цей російський міф неодноразово спростовували історики. Тож, ми просто нагадуємо головні тези.
«За часів Великого князівства Литовського тут (на місці Одеси – ред.) був порт Кочубіїв. Пізніше ці землі перейшли під владу Османської імперії, з експортно-зернового порту цей пункт перетворився на достатньо важливий центр видобутку солі», – розповів Суспільному професор кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова Тарас Гончарук.
Щодо дати заснування, то хочемо апелювати до офіційного Звернення дослідників історії Одеси, що відбулося у 2015 році. Тоді історики Одеси, які складали спеціальну науково-дослідну групу, звернулися до «наукової громадськості України, Польщі, Литви та Туреччини» щодо необхідності перегляду дати заснування міста Одеси, перша згадка про яке під назвою Коцюбієв (Кочубеів) датується 1415 роком.
У тексті звернення йдеться, що у 1415 році, згідно з «Історією Польщі» Яна Дугоша:
«….прибули до польського короля Владислава посли патріарха і грецького імператора з листом та олов’яними буллами, які їх удостоювали, а турки їх всіляко мучили і гнобили; їм потрібна щедра допомога зерном. Владислав же, польський король у святому співчутті, документально засвідчує допомагати. Він дає і щедро дарує прохану кількість зерна, яке їм потрібно отримати в його королівському порту Кочубеїв» (переклад цитати з латини Т.І. Олійника).
Тобто «коли свого часу історик Олександр Болдарев заявив, що Одесі не 200, а 600 років, він не відкривав нові факти. Це все чудово знали історики дев’ятнадцятого століття, але не наважувалися сказати прямо, що офіційна думка, що не “матушка Єкатерина”, яка тут ніколи не була, заснувала це місто. Що воно існувало до того ще 400 років”, – розповів Тарас Гончарук Суспільному.
У XVIII столітті османи почали відроджувати цей край. У 1764 році через порт Хаджибей відновили експорт зерна до Стамбулу й розпочали ремонт фортеці.
У 1789 році російські війська разом із козаками взяли штурмом фортецю Хаджибей, в 1791-му, за умовами Ясського миру, ці землі приєднали до Російської імперії, розповідав Гончарук виданню «Радіо Свобода».
В матеріалі «Української правди» кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Південно-Українського педагогічного університету імені Ушинського, дослідник османської спадщини півдня України Олександр Середа пояснив:
«В указі Катерини II зазначено, що «уважая выгодное положение Хаджибея … устроить тамо военную гавань, купно с купеческою пристанью». Тобто вона визнавала, що Хаджибей існував вже».
Коли Йосип де Рібас штурмував Хаджибей, він писав своїй дружині, що йде штурмувати місто, зазначив історик Тарас Гончарук:
«Тобто він спочатку здобув Хаджибей, а потім заснував його. Ну, дивна ситуація, але справа в тому, що він вирішив стати “устроїтєлєм” цього Хаджибея… На початку 1795 року, а саме в указі від 27 січня в списку з іншими містами Хаджибей перейменували в Одесу».
«У XIX столітті російське освоєння цього регіону і вибудовувало концепцію, яка давала першочерговість російській імперії володіти цими землями. Росіяни вибудовували політичну аргументацію, чому тут присутня Росія. Постійна боротьба російської імперії з усім світом і наробила оцієї міфологізації щодо споконвічного російського володіння Причорномор’ям», – підкреслив Олександр Середа.
Тобто перша згадка про Одесу, а точніше про Хаджибеї, датується 1415 роком, який тоді входив до складу Великого князівства Литовського під назвою Кочубей, а пізніше – Хаджибей (Османська імперія) і лише у 1795 році місто перейменували на Одесу.
В Одесі проживають «юрби прихильників РФ та Путіна»
7 жовтня соціальними мережами поширилося відео, на якому в Одесі вночі жінка у сонцезахисних окулярах піднялась на постамент посеред Європейської площі з російським триколором та, намагаючись його повісити, публічно висловлювалася на підтримку РФ.
Майже одразу інформація про цей інцидент поширилася російськими пабліками, де жінку мало не канонізували. Адже вона смілива, яка «рубить» правду.
Невдовзі колишній нардеп Олег Царьов, який в Україні перебуває у розшуку з 2014 року, проросійські ресурси та блогери почали поширювати інформацію, що нібито через проблеми з серцем Олена Чесакова (так жінка представилася на відео – ред.) загинула у СІЗО. Про це йдеться у виданнях «Московський Комсомолєц», «Донбасс Сегодня», «ГАЗЕТА.RU»).
Згодом відео з жінкою з’явилося й на російському телебаченні:
«Олена Чесакова вийшла на одиночний пікет ввечері 7 жовтня. На жінку буквально накинулася група перехожих. Прапор відібрали та викликали поліцію. На допиті жінка наголосила, що вона не пробачить злочин, який (нібито – ред.) здійснили українські націоналісти в Одесі 2 травня 2014 року. 10 років тому Олена була у русі антимайдану», – йдеться у сюжеті телеканалу «Росія 1».
Головна редакторка каналу RT Маргарита Симоньян у програмі «Вечір неділі з Соловйовим» теж повідомила про загибель жінки та порівняла її з героями Другої світової війни, зокрема Зоєю Космодем’янською:
«Жінка, чиє ім’я та прізвище ми повинні запам’ятати. Її звати Олена Чесакова… Розумієте, ця жінка – вона ж за нас з вами. І от, що з нею там роблять, тільки уявіть собі. І скільки за нас з вами загинуло там таких».
Що ж відбулося насправді?
Дійсно, 7 жовтня близько 23:00, в одеському Telegram-каналі розмістили відео, на якому жінка з російським триколором піднялася на постамент. Натомість перехожі не дали їй цього зробити. Люди вимагали негайно припинити, а один із чоловіків вирвав прапор РФ з її рук. Серед перехожих не знайшлося жодного, хто б підтримав прагнення жінки. Напроти, одна з жінок наголосила, що буквально пів години тому саме армія РФ обстріляла Одесу, на що Олена з посмішкою зазначила, що «триває гібридна війна» та російською додала:
«Ахмат – сила, Росія – міць, Бог єдиний, Аллаху акбар».
Далі інцидентом опікувалися правоохоронці. Вони зазначили, що особу громадянки встановили і вилучили речові докази, зокрема сам прапор.
«43-річна жителька Одеси вже потрапляла в поле зору правоохоронців за крадіжку, дрібне хуліганство та розпивання спиртних напоїв у громадському місці… У рамках провадження, розпочатого за ознаками ч. 1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, будуть проведені необхідні експертизи та вирішується питання щодо повідомлення їй про підозру у виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії РФ проти України, глорифікації її учасників, а також обрання запобіжного заходу. Слідство триває під процесуальним керівництвом Приморської окружної прокуратури міста Одеси», – йдеться у повідомленні Нацполіції.
Далі у висвітленні цього інциденту неочікувано допомогли російські журналісти видання RT (архів). Вони зв’язалися з матір’ю Олени Надією.
Мати Олени повідомила низку фактів:
- Олена не вмерла та не перебуває у СІЗО. У якості запобіжного заходу їй було обрано «домашній арешт» строком на 60 діб;
- Олена народилася у РФ, там минуло її дитинство, а саме у Пермі Іркутської області.
«Надія додала, що родина Чесакових родом із Пермі та Іркутської області: «Ми всі з Росії, так занесло нас на Україну волею долі. Тут сестри одружилися, в Україні. А в душі ми всі росіяни», – йдеться у повідомленні RT.
Хочемо звернути увагу на декілька сталих пропагандистських тез, на яких мати Олени Надія наголошувала у розмові:
- Нас «занесло» в Україну, але «в душі ми росіяни»;
- Чекаємо, що РФ прийде та захистить;
- Багато людей підтримують РФ, проте бояться про це говорити через тиск української влади;
- 2 травня 2014 року в Одесі відбувся злочин, що нібито здійснили українські націоналісти;
- Люди з західних областей України переїжджають в Одесу, і починають «вносити своє» (йдеться про мову – ред.);
- Одеса – руське місто.
Звернемо увагу, мати Олени Чесакової нині перебуває у Чехії та їхати в рідну Росію не планує. За її словами, через вік.
Тобто «злі українці» відпустили Олену Чесакову додому під домашній арешт. А що ж роблять у РФ, коли росіяни «вішають» прапор України, навіть, і не в публічних місцях?
Відповідальність за використання кольорів українського прапора у РФ
За підрахунками видання «ОВД-Інфо», станом на 22 жовтня, справи за антивоєнну позицію в Росії порушили стосовно 1073 людей, з них – 331 людина ув’язнена. За статтею 207.3 КК РФ «Поширення свідомо неправдивої інформації про збройні сили, державні органи чи найманців» карні справи порушені проти 330 людей.
Зазначимо, що статтю 207.3 включили до Кримінального кодексу РФ у березні 2022 року. Таким чином влада РФ відреагувала на антивоєнні виступи та висловлювання, а також поширення інформації про війну, яка не співпадає із версією Міноборони Росії. Максимальне покарання за статтею – 15 років позбавлення волі.
Так, серед засуджених за цією статтею – Євген Букарєв, який на власному балконі прикріпив український стяг. Його заочно засудили до 8 років позбавлення волі.
Проте саме за цією статтею, згідно з даними зібраними «ОВД-Інфо», здебільшого покарання – це штраф від 700 000 до 1 500 000, виправні роботи терміном до 1 року, примусові роботи терміном до 5 років, позбавлення волі терміном до 5 років, або умовним терміном.
Також засуджений до 20 років громадянин РФ Олександр Любас за низку правопорушень, серед яких і спроба прилаштувати прапор України в АР Крим.
Серед російських ЗМІ ми знайшли низку статей, де правознавці дають поради уникати жовто-блакитних кольорів в одязі, аби не бути затриманим.
І це слушні поради, адже випадків затримання через жовто-блакитний колір в одязі, чи аксесуарах чимало.
Тобто перед нами історія, де росіянку, яка вийшла з прапором РФ, намагаються висвітлити, як таку, що відображає думку усіх одеситів. Адже, нібито через тиск, інші бояться висловлювати думку.
Хоча жодна людина не підтримала прагнення Олени Чесакової, поліція замість «кинути в СІЗО» відправила її під домашній арешт, а мати Олени «любить» Росію у Чехії та повертатися на батьківщину не планує. Більш того, саме на цьому прикладі можна переконатися, що навіть попри те, що в етері головних каналів РФ пролунала відверта брехня, ніхто перед аудиторією не перепрошував.
«Велика партизанська підтримка РФ» на Одещині
Аби підживлювати наратив, що на Одещині підтримують РФ та допомагають російській армії в тилу, періодично в мережу вкидається інформація про «подібні випадки».
Так, біля Одеси проросійські партизани нібито «допомогли» зійти з рейок потягу із західною допомогою для українських військових. Цю новину поширив Телеграм-канал «Отряд Ковпака» (архів).
Ми спробували знайти подібну новину в українському інформаційному просторі, проте жодної подібної згадки не зустріли.
Наступним кроком за допомогою сервісу Google зі зворотного пошуку зображень, ми виявили, що дане фото зустрічається в мережі набагато раніше, ще в грудні 2014 році та описує події в Росії. Тож жодного відношення до сьогодення воно немає.
Подібні «вкиди» робляться здебільшого на російську аудиторію, аби створити враження наявності масштабної «партизанщини» серед проросійськи налаштованих жителів Одеси, яка ж є «руським містом». Насправді ж новина щодо аварії потяга біля Одеси не має жодного інформаційного підґрунтя.
Узагальнення
Одним із частих прийомів, які використовує російська пропаганда, є висвітлення поодиноких випадків, як загальної тенденції. При цьому, за основу беруться не результати соціологічних досліджень або опитувань певної референтної групи, а саме унікальні історії людей.
Останнім трендом тут у пропагандистів є виправдовування вторгнення в Україну історіями про українців, які «в душі росіяни» і саме тому вони повертаються, тобто переїжджають до РФ.
Головна мета цього тренду – за допомогою дезінформації створити ілюзію, що нібито більшість українців насправді є росіянами й прагнуть жити у РФ. До того ж, як зазначають у Центрі Протидії Дезінформації (ЦПД), тут вдається реалізувати наратив, ніби при владі в Україні «нацисти», які тероризують власних громадян, не дотримуються прав людини, знищують «православ’я» тощо.
Таким чином, просувається думка, що розуміючи ці потаємні прагнення, Путін і прийшов «рятувати» українців.
Так, у жовтні мережею поширилася історія оператора Олега з Одеси, який дочекався 60 років, аби мати можливість виїхати у РФ.
В інтерв’ю журналістам «Царьград» Олег розповів майже усі сталі тези російської пропаганди, більшість з яких ми зазначали у розмові з матір’ю Олени Чесакової Надією, а саме:
- Нас «занесло» в Україну, але «в душі ми росіяни»;
- «Я ніколи не вважав Росію іншою країною, всі канікули проводив у Саратові, у рідних. Навіть плавати навчився не на Чорному морі, а у Волзі».
- Чекаємо, що РФ прийде та захистить;
- Багато людей підтримують РФ, проте бояться про це говорити через тиск української влади;
- Хрущов вже «випускав бандерівців» (знову західні регіони «українізують» Одесу);
- Одеса – руське місто.
Тобто, на прикладі всього двох випадків, ми майже зібрали пропагандистське бінго.
Але одесит Олег ще і додав наратив про «Загниваючий Захід», адже у Болгарії, навіть, відсутні комунікації у квартирі.
Як бачимо, історію однієї людини висвітлюють як таку, що репрезентує настрої усього суспільства, у цьому випадку жителів Одещини.
Хоча, за результатами соціального дослідження, яке було проведене фахівцями Кафедри соціології факультету міжнародних відносин, політології та соціології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова ще на початку повномасштабного вторгнення, а саме 16 березня 2022 року, з 2000 респондентів:
- 90,8% одеситів вважають, що Росія веде війну з Україною. Не згодні з цим твердженням 6,4% мешканців.
- 90% мешканців вважають, що Одеса в будь-якому випадку – це частина України. Не згодні з цим 3,4% опитаних.
Висновок
Від початку повномасштабного вторгнення РФ Одеса зазнає постійних російських обстрілів, проте, як не дивно, щільні обстріли, масові вбивства мирних жителів, знищення цивільної інфраструктури й унікальної архітектури Одещини у росіян вписується в картину «Одесі пора в рідну гавань» та «Росія захистить від нацистського режиму».
Нині, за словами представника ГУР МО України Андрія Юсова, велика кількість одеситів воює на фронті, допомагає в тилу та підтримує Україну, і це «ті беззаперечні речі, які російська пропаганда не може, ані заперечити, ані спотворити».
Тож, скільки б сил не вкладала російська пропаганда в просування тези «Одеса – російське місто», жителі Одещини все менше піддаються впливу дезінформації, адже мають наочні докази «російської любові» у вигляді численних загиблих та поранених.
Тому, хочемо нагадати: довіряйте тільки офіційним джерелам, не давайте керувати вашою увагою та у разі появи сумнівів — надсилайте новини у @perevir_bot.
Матеріал підготовлений у партнерстві з медіапроєктом «Море людей».
