Гучне механічне гудіння «Вампіра», який підіймається в небо, майже оглушає. Команда дронярів 116-ї окремої механізованої бригади й журналістки Ґвара Медіа спостерігають, як павукоподібний механізм рухається на фоні безхмарного, гостро-блакитного неба.
У тіні лісосмуги на Куп’янському напрямку дронярі тестують новий дрон. Треба впевнитися, що він не підведе у бойових умовах — в Куп’янську. Ґвару до лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) пускати відмовились. Так близько до міста, як зараз, «нуль» не був з кінця Слобожанського контрнаступу у 2022 році.
Важкими «Вампірами» українського виробництва скидають боєприпаси й мінують дороги поряд з Куп’янськом і навколо нього, щоб нашкодити логістиці російських військ.
З «Вампіра» знімають дві восьмикілограмові бомби, замість них прикріпляють мішок з провізією кількома пластиковими стяжками.
«Заїхати прямо до позицій піхоти стало неможливо. Тому без ризику доставляєм дронами», — каже «Вадос».
116-та відправляє провізію «Вампірами» з літа 2024 року. Тоді росіяни почали нарощувати кількість FPV-дронів, а згодом і дронів на оптоволокні. Вихід і захід на позицію відтоді — моменти, коли піхота має найбільші втрати.
«Велика частина роботи змістилась на дрони, — каже “Вадос”. — Дрон — це просто пластик, його не шкода. Це допомагає зберегти людей — вони вилазять з бліндажа за три секунди, забрали пакет, і все».
Новою проблемою для важких дронів, як «Вампір», стали російські дрони-перехоплювачі. Дронярі кажуть, їх зараз багато.
«Чергують від рання до вечора, полюють на важкі дрони. Російська FPV літає, контролює їхні позиції. Бачить важкий дрон — починає таранить».
Маленька машина війни, яка може врятувати життя, доставивши їжу і воду, меншає в небі посеред оманливо мирного пейзажу.
Ситуація контрольована
Ґвара спілкувалась з дронярами «Вампірів» 4 вересня.
За декілька днів до того росіяни розповсюдили відео з їхнім диверсантом, який розвертає російський прапор в Куп’янську. 10 армійський корпус написав, що українські військові «миттєво знищують подібні демонстрації, як і ворожі штурмові групи».
DeepState аналітики зазначили, що робити висновки щодо повного знищення російських військових зарано. Там пояснили, прапор на відео підіймали в «сірій зоні» на півночі міста, а вони фіксували росіян аж в центрі Куп’янська.
На початку серпня Ґвара говорила з переселенцями, щойно евакуйованими з Куп’янська. Вони розповіли, що бачили російські ДРГ, перевдягнуті в цивільний одяг. Присутність російських диверсантів у місті також підтвердили четверо анонімних військових, які працюють в Куп’янську або поряд з ним. Місцева влада тоді сказала Ґварі, що російські ДРГ у місті — це «чергові фантазії».
Тут, в полях на захід від Куп’янська, запитую:
— Яка зараз ситуація в Куп’янську?
— Ситуація контрольована, — стримано відказує «Вадос».
Новий дрон відпускає «провізію» і приземляється. Дронярі швидко його складають у машину, до боку якого прикріплений запилений різдвяний олень.
Ми запитуємо про російські ДРГ в Куп’янську в командира взводу з позивним «Дєд», поки їдемо з полів до хати, де дронярі зараз живуть.
«Я не хочу коментувати, бо я не піхота, — каже “Дєд”. — З того, що знаю, я… Скажімо так, мої їздять з додатковими боєкомплектами й гранатами. Якщо цивільний ходить десь поряд з нашими перевалковими пунктами, я кажу: “Обличчям в підлогу” — а потім розбираться. Без ризиків».
Інша зміна в їхній роботі така: якщо до ситуації з російськими диверсантами команда шукала втрачені дрони, зараз «Дєд» забороняє їм це робити. «Кажу їм — мені потрібні ви, а не дрон».
Очікувати росіян треба всюди
Машина захована під деревами, як і люди, що говорять в моторошній ранковій тиші прифронтового села.
Прислухатимешся до кожного звуку проти волі: як шурхає листя під підошвами або вдалині гарчить чийсь пес. Машини тут їдуть надшвидко — швидше, ніж було б дозволено у місцях без війни. Навіть пташки виглядають підозріло, як помічаєш їх боковим поглядом.
Голос командира артилерійського взводу 116-ї бригади з позивним «Вовк» ледве чутно у цій тиші. Нещодавно він втратив багатьох людей зі свого взводу. Російський шахед поранив його командира і вбив побратимів.
«Вовк» вважає, що те, наскільки близько росіяни змогли наблизиться до Куп’янська з півночі, — відповідальність суміжників 116-ї та командування.
Карта DeepState показує, що російські війська змогли перейти на правий берег річки Оскіл наприкінці 2024 року. Окупували Дворічну вони протягом весни. Відрізали логістику до Куп’янська з півночі. Протягом літа, переміщуючись малими піхотними групами, просувалися до Радьківки й Голубівки. Тоді почалися бої за Мирне і Соболівку, село на захід від Куп’янська.
«Стрілецькі бої вже ведуться в Соболівці. Це поряд з Куп’янськом, але я думаю, що росіян можна зустріти в будь-якому місці, — говорить “Вовк”. — Вважаю, що їхня мета — оточити Куп’янськ».
За декілька кілометрів на південь від Соболівки розташована траса Шевченкове-Куп’янськ — єдиний логістичний маршрут, який поєднує Куп’янськ з Харковом.
Ніхто не очікував, що такі інтенсивні бої йтимуть в місті й навколо нього, зізнається «Вовк». Куп’янськ був погано підготовлений. Антидронові сітки, за його словами, почали встановлювати лише чотири місяці тому.
«Ми велосипеди купляємо за свої гроші, щоб фпвшникам доїжджать в Куп’янськ, бо на машині неможливо заїхать. Хочеш жить — крути велосипед».
«Вовк» і його артилерійський взвод одержимі маскуванням. Капонір для їхньої AS-90 — самохідної артилерійської установки (САУ) від британців — вкопаний глибоко у землю. Командир роти всередині САУ може встати у повний зріст. Сітки, які маскують схованку, розтягнуті між величезними дерев’яними колодами.
Це не надмірний захист. Російські FPV та інші дрони смертельні як для військових, так і для машин — й одних, й інших в Збройних Силах бракує. Тут всі постійно прислухаються й сканують місцевість очима, шукаючи дрони.
«Артилерія має бути замаскована і підлаштовуватись під ту війну, яка триває, — розповідає “Вовк”. — Нема такої війни, що ти виїхав в поле і стріляєш. Так довго не проіснуєш: ні особовий склад, ні гармата».
Капонір вкопаний у вологу оранжеву землю, пронизану корінням дерев поблизу. Рота «Вовка» будувала його три тижні своїми руками — будь-яку техніку, як-от трактор, тут би негайно виявили російські розвідники.
Коли артилерійці отримують бойовий наказ, команда має дістатися гармати з бліндажа, завантажити снаряди всередину, вивезти машину з капоніра, завести назад і замаскувати її. Усе це за шість хвилин.
«Але шість хвилин то максимум, — каже “Вовк”. — Мої хлопці то роблять швидше».
Позиції цієї роти знаходяться за сім кілометрів від «нуля» на Куп’янському напрямку. Тут всі також насторожені через російських військових поряд.
«Приходять по-різному: і в цивільному, і у військовому одязі. Іноді — розвідати, іноді — просто знищити. Приходять й такі, щоб просто закріпитися і чекати на підтримку», — каже «Ведмідь», командир гармати.
Щоб захиститися від «залітних» росіян, артилерійці встановили сенсори руху поряд з позиціями. Їхній дронщик літає над ними — шукає загрози й постійно перевіряє маскування на недоліки.
«У нас все тут шик і блєск, — каже мехвод взводу. — Це коли екіпаж цілий, і майно ціле, і все в порядку».
Усі швидко спускаються в бліндаж, коли голос по рації інформує, що щось летить. Свіжий запах осіннього лісу зміняються ароматами кави й землі. Бліндаж також величезний, з широким дворівневим ліжком біля дальньої стіни.
Те, що росіяни намагаються оточити Куп’янськ, непокоїть мехвода. Каже, іноді їхня піхота доходить аж до українських позицій. Але він зберігає оптимізм і не вважає, що в Куп’янську є ДРГ. Лише хвилюється, що коли російські війська не можуть щось взяти, то починають атакувати села.
«Подумайте, скільки там цивільних».
За декілька годин, які Ґвара провела з артилерійцями, вони не отримали наказу стріляти.
Коли машина від’їжджала від позицій і поїхала відкритими полями, «Вовк» попросив всіх спостерігати за рухом в небі — чи немає там російських FPV.
Куп’янськ зсередини
Журналістки Ґвари двічі їздили до 116 бригади, а після спілкувалися з декількома військовими, які працюють в Куп’янську, щоб зрозуміти ситуацію зсередини.
Усі джерела згодилися говорити лише за умови повної анонімності, бо не мали дозволу на розмови з пресою від командування.
10 вересня старший сержант одного з взводів дронярів розповів, що росіяни вже дійшли до центру Куп’янська в цивільному одязі та розосередились містом. На півночі вони закріпилися остаточно — зокрема в дев’ятиповерхівках. Це Ґварі підтвердили два інші джерела у війську.
«На землі ситуація трошки інша, — розповів старший сержант на прохання прокоментувати слова 10-го армійського корпусу про “миттєве знищення” демонстрацій російських штурмових груп. — Нам ледве вистачає засобів, щоб їх стримувати».
13 вересня військовий з FPV-розрахунку розповів Ґварі, що отримав контузію при виході з позиції.
«Там погано, дуже. Вони вже закріпились на півночі, а переміщатись — майже 100% шанс, що авто обстріляють, — сказав він. — Основна проблема в тому, що росіяни перевдягаються у цивільне, зокрема в жінок».
Військовий вважає, що цю проблему мали б вирішити раніше — евакуацією. Коли знаєш, що в місті немає цивільних, можеш точно визначити, хто перед тобою. Однак в Куп’янську досі живуть до 1000 людей.
«Перевірка того, чи перед тобою росіянин, займає час. Поки військові намагаються то зрозуміти й наближаються, в них можуть почати стріляти».
Обов’язкову евакуацію в Куп’янську проводили тільки для сімей з дітьми.
Після окупації Радьківки й Голубівки російські війська використали газову трубу, яка йде від Лимана-Першого до лісів на північ від Куп’янська. Про це DeepState писали 13 вересня.
Журналістки Ґвари розбиралися, як цю тактику росіяни вже використовували в Авдіївці на Донеччині й Суджі Курської області в Росії, щоб «обійти» українські позиції. Зокрема говорили й про те, як її використання в Куп’янську можна було попередити. Наприклад, затопити.
«Але ми забезпечуємо людям газ і воду до кінця, — сказав один із військових, з якими Ґвара спілкувалась. — Усе для людей. І потім маємо ці проблеми».
13 серпня Генеральний штаб написав, що контрдиверсійна операція продовжувалась в Куп’янську останні два тижні. Це був чи не перший раз, коли вони підтвердили зіткнення з російськими військами в місті.
Того ж дня Андрій Бесєдін, голова Куп’янської міської військової адміністрації, сказав у телемарафоні, що росіян в місті немає.
Три дні потому журналістки Ґвари говорили з ще одним дронярем, який працює в Куп’янську. Запитали, чи готове місто до оборони, а у відповідь отримали чітке й однозначне «ні».
«Вони лізуть і лізуть, — каже він. Додає, що росіяни перестали вести м’ясні штурми, змінили тактику. Тепер поодинокі піхотні групи заходять і розсіюються по дев’ятиповерхівках і хатах. — Уже доходять до залізниці в центрі Куп’янська».
Куп’янськ — важливий логістичний вузол для регіону. Якщо росіяни окупують його, а потім підуть на Куп’янськ-Вузловий, то зможуть перекидати важку техніку на правий берег Осколу. Цього вони ще не змогли зробити завдяки зусиллям українських дронярів і артилерії.
Також три джерела Ґвари у війську підтвердили, що росіяни контролюють частину траси Шевченкове-Куп’янськ, прилеглої до міста. Одне з цих джерел заявило, що російські війська вже перейшли цю трасу і відправили піхоту на південь від неї з наміром оточити Куп’янськ, знищуючи українську логістику навколо нього.
Як вони робили й з іншими містами, які окупували. Так, як вони намагаються робити в Покровську.
Що далі?
Старший сержант взводу БПЛА вважає, що ідеальний розвиток подій для Куп’янська — якщо туди відправлять більш-менш укомплектовану бригаду, хоча б батальйон, і планомірно відрізатимуть росіянам вхід в місто.
«А тих, хто залишився в місті, потихеньку зачистять інші підрозділи. Поки та “нова” бригада триматиме вхід в Куп’янськ».
На практиці, говорить він, якщо росіяни вже закріпилися у перших будівлях міста, «місту поступово настане пізд*ц».
Протягом вересня, згідно з відкритими джерелами, російські військові просунулись на південь в Куп’янську. Командир батальйону «Ахіллес» Юрій Федоренко підтвердив, що в місті йдуть бої.
Тільки 18 вересня місцева адміністрація підтвердила, що в місті є росіяни, зазначивши, що «ситуація критична», але «контрольована».
Декілька днів потому речник оперативно-стратегічної групи «Дніпро» розповів Суспільному: «Куп’янський напрямок зараз як Покровський, тільки в трішки меншому масштабі».
24 вересня з’явилися дані з Харківської обласної прокуратури про російських солдатів, які поранили 74-літнього цивільного на велосипеді, вистріливши в нього з автомата Калашнікова. Інцидент, написали прокурори, трапився на початку осені.
Журналістка і відеоредакторка Ґвари Поліна Куліш долучилася до розробки цієї статті.
Привіт, мене звуть Яна. Я написали й переклали українською цю статтю. Дякую, що прочитали її! Увесь вересень ми спілкувались з військовими, «в полі» й дистанційно, аби зрозуміти, що відбувається в Куп’янську. Здається, розібралися. На момент публікації статті адміністрація Куп’янська вже відкрито говорить про бої, які точаться в місті, — і ні слова про «фантазії». Хто зна, що далі відбуватиметься в місті, але плануємо і далі пильно стежити за подіями. Долучайтесь до Спільноти, щоб підтримати воєнну репортажистику Ґвари.
Читайте також
- «Він надто проблемний»: з якими викликами стикаються ветерани в медичній сфері
- Поліція перекриває вулицю, праві заявляють про гріх, а квір-спільнота вимагає поваги. ХарківПрайд у деталях
- Посеред вибухів прифронту ростуть чорнобривці. Наталія робить з них варення для всього світу
