Кав’ярня «Паломник» 7 лютого відзначила три роки роботи. За цей час стіни закладу обросли маскувальними сітками, «трофеями» з поля бою, прапорами та фотографіями полеглих військових спецпідрозділу «Кракен». А ще — історіями рідних та друзів: тих, хто знав цих людей за життя.
Сюди приходять поспілкуватися, поплакати, згадати щось хороше або просто випити кави. Багато з відвідувачів раніше не були знайомі, але саме тут знаходять взаєморозуміння та підтримку. Кав’ярня стала місцем пам’яті і для цивільних, і для військових.
Це місце створила адвокатка Олена Авілова, бо її син Андрій «Паломник» Авілов мріяв про власний заклад. Він поліг у бою за звільнення Балаклії 7 вересня 2022 року.
У перший день роботи кав’ярні, три роки тому, Олена заварила каву й поїхала на кладовище до сина. Вона розповіла Андрію: його мрію вдалося здійснити.
Журналістка Ґвари завітала на річницю та поспілкувалася з Оленою про «Паломника» — про сина та кав’ярню.
Ангели-охоронці
На столі перед Оленою парує лате. Вона бере стік цукру з написом «Доброго вечора, ми з України!» та висипає вміст у напій. Жінка каже, під час відключень світла запускає генератор, бо тільки так кавомашина може працювати. Олена задумливо помішує цукор і продовжує:
— Мій Паломник… Зараз пост писала. Розплакалась.
Андрій був патріотом. У 2014 році брав участь у Євромайдані в складі «Правого сектору», а після — добровольцем долучився до війська. 18-річний Андрій обрав собі позивний «Паломник», бо любив мандри. Він брав участь у боях біля селища Піски на Донеччині.
Однак хлопець захворів, тож його відправили додому. Тут він закінчив навчання у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого й працював барменом.
З початком повномасштабного вторгнення Андрій без вагань повернувся на службу — долучився до спецпідрозділу «Кракен». Він виконував бойові завдання в Питомнику, Білогорівці, Краматорську та Балаклії.
Навесні Андрій одружився, церемонія проходила онлайн — наречена Анастасія евакуювалася до Німеччини. Вона була його першим коханням.
Однак восени розпочався Харківський контрнаступ — 7 вересня 2022 року Андрій загинув під час бою за Балаклію. Разом із ним загинули і його друзі — Ігор «Малімон» Колчев, Віталій «Діп» Сіньков та Владислав «Фотік» Митринюк. Разом вони й поховані, окрім Малімона, бо його батьки забрали до Мерефи.
«Ми стоїмо, ось у нас три труни стоять… Почали літати ракети. А хлопці-військові: “Лежати!”. Ми усі попадали. Я чую вибухи, вибухи… Й подумки думаю: “Синку, я зараз до тебе”. А воно ні, затихло, — розповідає про поховання Олена. — Ми після цього усі почали вважати, що хлопці — наші ангели-охоронці. Вони, напевно, нас оберігали».
Тепер щомісяця, сьомого числа, Олена разом із батьками загиблих побратимів Андрія їздить на кладовище. У Фотіка нікого не залишилося, тож могилою вони опікуються всі разом.
«Я не бажала тут естетики»
Олена ділиться, що після смерті сина була у відчаї, не знала навіщо жити. Єдиними, хто підтримав жінку, були сусіди.
З часом вона згадала про мрію сина — відкрити власний заклад. Вона навіть їздила дивитися приміщення, однак оренда була завеликою, тож тоді цю ідею не втілили.
«Коли Андрій загинув, я зрозуміла, що “Паломник” — це кав’ярня. Це саме його мрія. І я вам можу сказати, що кав’ярня мені допомогла йти далі, тому що вона мене тримала у тонусі», — каже жінка.
Олена працює адвокаткою й до цього не мала досвіду у сфері громадського харчування. Попри це жінка йшла до мети крок за кроком — знайшла приміщення, обладнання, меблі, найняла персонал, склала меню. Вона хотіла відкрити заклад саме сьомого числа, адже для неї воно стало символічним.
Зараз у кав’ярні чимало пам’ятних речей, які подарували військові чи сім’ї загиблих. Однак на початках тут було порожньо. Лише намальований кракен, вивіска та трохи пікселю на стінах.
«Я не бажала тут естетики, — оглядає Олена строкаті стіни. — Думаю, що все повинно бути просто. Я могла зробити великий портрет Андрія, але кав’ярня “Паломник” не тільки про нього, а про усіх хлопців».
Ця зима для кав’ярні також є нелегкою. Через відсутність опалення кавомашина почала протікати, водночас жінка не планує підіймати вартість позицій у меню. Каже, не хоче осуду, бо в її житті й так забагато горя.
«Ваша історія нікому не потрібна»
Нещодавно Олена запитала у соціальних мережах, що потрібно додати на фасад кав’ярні, адже гості сусіднього закладу поплутали її з мілітарі-магазином. У відповідь, розповідає вона, почалася хвиля критики: невдала вивіска, незрозуміла назва, а піксель асоціюється з війною, від якої всі вже втомилися.
Однак був коментар дівчини, який її особливо вразив.
«Вона пише, що, якщо ви хочете якусь історію, менеджерів залучайте, SMM, а я пишу, що кав’ярня взагалі-то з історією. І вона відповідає: “Ваша історія нікому не потрібна. За історією — в музей. А я покупець, я хочу пити каву”, — розповідає Олена з гіркою усмішкою. — І вона мене тут добила. Я проревіла весь вечір. Телефон розбила».
Жінка каже, що на ранок прокинулася, «вдих-видих» та почала новий день.
Витирають очі. І знову усміхаються
Сьогодні Олена чекає гостей. Вона називає їх родиною і кожну, хто зайшла до кав’ярні, спершу обіймає. Жінка вірить, що обійми — це те, що справді допомагає.
«Кожна мама, дружина — ми розуміємо одна одну. І ми ніколи не скажемо того, що може ранити», — говорить вона.
Разом жінки зустрічаються на каву, волонтерять, подорожують, роблять фотосесії. Просто спілкуються, розповідають історії про світлини на стіні та показують одна одній на фотографії в телефоні.
«Мені надіслали відео. Там взагалі нічого не видно, темрява. Але я побачила, що мій Андрій отак проходив, — Олена провела рукою лінію. — Це було напередодні виїзду в Балаклію».
Приходять гості, у кав’ярні стає гамірно. Жінки разом накривають на стіл, сміються та обіймаються. Вони обговорюють погоду, відключення, улюбленців, здоров’я. Згадують близьких. Витирають сльози. І знову усміхаються.
Привіт! Це Катя 9, авторка тексту. Заходьте в кав’ярню «Паломник», аби підтримати ідею Олени та дізнатися більше про тих, хто боронив Харківщину. А ще донатьте редакції Ґвара Медіа, щоб ми і надалі могли розповідати важливі історії.
Читайте також:
- «У нас немає права на помилку»: інтерв’ю зі співзасновником аналітичної платформи DeepState
- Якою має бути Алея Слави у Харкові? Трансформаційний процес триває, а думки сімей загиблих військових розходяться
