Минулого разу ми спілкувалися з Яною Бойцовою про культурну спадщину, яку можна зберегти через 3D-технології. Сьогодні ми поговоримо про те, як це можна зробити через дворики. Одеські дворики.
Ви займаєтеся проєктом Школа культури сусідства. Розкажіть, будь ласка, про нього більше.
Школа культури сусідства – ідея відродження одеських двориків. Одеські дворики розташовані у старих будинках, і те, як люди ставляться до своїх дворів, будинків напряму впливає на те, чи збережеться культурна спадщина.
Ідея з двориками була для мене таким виходом у нестандартну урбаністичну ідею. Фактично ми працюємо з тою самою проблемою, що й у «Піксельованих Реальностях», але тут уже не з технічного боку. Моїм завданням як партнера, окрім організації навчального процесу, є також поширення цінностей. Цінностей добросусідства.
Те, як люди ставляться до своїх дворів, будинків напряму впливає на те, чи збережеться культурна спадщина.
Із чого все починалося?
Школу культури сусідства заснували декілька громадських організацій Одеси. Наприклад, ГО «Зацікавлені» координують «Двір-Scena» – артмайданчики, де молоді музиканти й театри можуть виступати і знаходити свою першу авдиторію. Інший партнер – «Фонд розвитку міста Одеси» – громадська організація, яка допомагає організувати ідею, знайти для неї фінансування. Тобто, такий собі громадський консалтинг.
У Фонді вирішили, що «Двір-Scena» може перетворитися на культурну ідею, навчальну програму, в яку залучені всі двори Одеси, де будуть об’єднуватися сусіди, практикуючи сусідське спілкування.
Чим атмосфера одеських двориків особлива?
Одеські дворики – це не просто бренд міста, а й елемент атмосфери тої бабелівської Одеси, з якою пов’язані всі міти чи історії двориків. Це коли господині виносять домашню їжу, всі одне одного навколо знають, білизна висить на прищіпках зверху, а знизу, надворі, всі святкують без жодних сварок. Ми прагнемо до того живого образу добросусідства, який приємно відтворювати знов і знов.
Хоча мене більше цікавлять історичні дворики, одеський дух може бути не тільки в італійських чи французьких дворах-колодязях. Він так само легко відтворюється в багатоповерхових будинках.
Для цього достатньо, щоб усі зібралися надворі, винесли трохи домашньої їжі та пустили дітей бавитися навколо столу. І у вас уже є атмосфера.
Скільки років школі добросусідства?
Школа сусідства відбувається вже другий рік поспіль. Минулого року о 9-ій ранку люди приходили на інтенсиви, проходили півтора місяця неформальної освіти – лекції від істориків, урбаністів, місцевих активістів, реставраторів, психологів – задля того, щоб уникати конфліктних ситуацій і вчитися правильно комунікувати одне з одним, дізнаватися про потреби тих, хто живе поруч.
Цього року, якби не карантин, ніщо б нас ніколи не змусило перейти в онлайн-режим, перенести це навчання у віртуальний світ. Однак ми знайшли класний, живий варіант через систему Notion. Це розмовний формат, що наповнюється людьми та їхніми думками. Лектор менше читає, більше розмовляє. У результаті є запис, який людина може передивитися, і конспект з її нотатками.
Також у нас є ще дві події в офлайні цього року, і поки це все до вересня. Дотримуючись карантинних умов, ми організовуємо маленькі презентації на 10 людей, які відбуваються у дворах. Це нагадує мені більше формат пресконференції.
Кому і як спала на думку ця ідея?
Дмитрові Ковбасюку, який почав зі свого двора на Жуковського, 43. Він вирішив перетворити його на сцену.
У його дворі-колодязі була розвалина ще з Другої світової війни – один будинок, у якого немає даху. Місцева влада нічого не хотіла робити, крім того, щоб знести та побудувати двадцятиповерхівку. Тоді Дмитро із сусідами вирішили, що створять ОСББ і розберуть у дворі сміття з будматеріалів. Коли це зробили, то побачили, що страшна руїна, яка стоїть у цьому дворі, схожа на амфітеатр і її можна перетворити на театральну сцену з декораціями. З цієї ідеї й почалося, так би мовити, перевтілення двору. І вже минулого року 28-го вересня ми мали фестиваль на цілий день, який об’єднав 17 дворів уздовж тої самої вулиці Жуковського.
Який ви бачите вплив у житті людей зі Школою культури сусідства?
Ця програма суттєво допомагає розвантажувати агресію та депресивність у суспільстві. Зараз не тільки Україну, а й увесь світ можна назвати місцем катаклізмів і сильних змін. А ми знаємо, як різкі переміни навколо сильно можуть вплинути на наше життя.
Коли є така річ, як прості стосунки чи емоції, де все зрозуміло, то це може стати відрадою для людей. Це дуже важливо виходити за межі своїх проблем і переходити в реальності інакших.
Ми помітили, що люди також більше почали слідкувати за своїми дворами. У результаті вийшов і фізичний, і водночас не матеріальний ефект від добросусідства.
І люди добрі, і двори гарні.
Я бачу це як шлях трансформації суспільства.
Які плани у Школи культури сусідства?
Минулого року ми працювали з 10 двориками, а цьогоріч хочемо залучити ще 15 нових дворів. Чому зосереджені на кількості?
Ми хочемо, щоб кожен район мав такі осередки культури, спорту, екоактивізму, де люди одне одного знають, мають спільні цінності та через школу поширюють їх, підтримуючи таким чином свої спільноти.
Так, навіть якщо нічого не працює, є двір, у який можеш вийти і там потусуватися.
В умовах кризи це така відповідь від урбанізму, якої ніхто не чекав. Виходить, що суперлокальність працює, а маленькі ініціативи – сталі, можуть працювати навіть найбільше. Ми не очікували цього.
Чи може вже у дворику розпочатися збереження культурної спадщини?
Так. Наприклад, можна оновити фасад чи податися на ініціативу «1000 дверей Одеси».
Можна зібрати суму завдяки тому, що ви об’єднаєтеся із сусідами, щоб співфінансувати реставрацію будівлі – відновлення балконів. Відновити якусь традицію, яку ви практикували раніше – ще один спосіб зберегти культурну спадщину.
Школа культури сусідства – не тільки про прямий активізм у дворах. Сусіди, що об’єднуються, маючи спільні цінності, можуть ставати активнішими у громадах і давати, наприклад, кошти, ресурси, одяг на доброчинність.
Добре робити пропозиції у своїй спільноті:«Нумо разом зберемося й підтримуємо реставрацію старого будинку». Коли є вже попередня комунікація з однаковими цінностями, то це завжди інша справа, ніж коли просто стукаєш у зачинені двері.
Ми формуємо ініціативу, через яку люди далі між собою спілкуються, вже без нас. Добросусідські стосунки між людьми – як мости, на якій Одеса стоїть і розвивається.
Де можна стежити за вашими новинами?
На сторінках інстаграму чи фейсбуку.
Особлива культурна спадщина також залишена нам через постмодерністські радянські будівлі. Читайте інтерв’ю з кінорежисером, який зняв фільм про балкони таких будівель і те, як за кожним із них прихована захоплива історія людей.
