Недофінансованість технологічних досліджень заважає розвитку оборони країни

Це війна технологій.

З цим погоджуються всі. А отже — переможе той, на чиїй стороні буде технологічна перевага.

Будь-яка технологія потребує часу і коштів. Багато коштів. Іноді дууууже багато коштів.

Загалом є 4 теоретичні джерела фінансування технологічних розробок (того, що називається R&D в усьому світі або НДДКР — у нас):

• приватні кошти українського бізнесу;
• приватні кошти іноземного бізнесу;
• бюджетні (державні) кошти України;
• бюджетні (державні) кошти наших партнерів.

По перспективі залучення приватних коштів все дуже сумно.

На сьогодні нормативно НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО включення попередніх витрат на R&D до собівартості вітчизняних засобів БпЛА/РЕБ. А норма прибутку виробника обмежена 25%.

Фактично це закриває шлях для розвитку складних технологій та виробництва в Україні.

Зібрати «щось летюче» з китайських комплектуючих — це можна, ця економіка +- працює. Розробити щось технологічно складне, вкинутися в нормальний софт, провести випробування, почати виробництво в Україні — тут тупо немає економіки.

Де немає економіки — не буде великих коштів. У найкращому випадку патріотично налаштований бізнес буде вкидати кошти в R&D неофіційно, а в разі успіху — локалізувати все за кордоном.

Пояснити іноземному інвестору, чому в Україні собівартість дрона має підтверджуватись «висновком експерта» КНІСЕ чи ХНІСЕ, — той ще квест. Особливо коли цей експерт в дронах шарить, як пінгвін в апельсинах.

Тому іноземних приватних коштів в розвитку технологій в Україні зараз і немає.

Бо коштів не може бути там, де не працює «економіка».

Йдемо далі.

Публічні кошти держави Україна

На сьогодні немає чіткого механізму фінансування R&D та подальшого технологічного виробництва за державний кошт. Форвардні оборонні контракти відсутні як клас.

Єдиний промінчик надії — це кластер Brave1. Але його діяльність стосується грантової підтримки технологічних стартапів у сфері оборони.

Ну ок, стартап виявився успішним, технологія — передовою, а масштабуватися та розвиватися далі яким коштом?

Теоретично — можна було б коштом держав-партнерів. Але знову ж таки… Де правовий та інституційний механізм?

А його — цього механізму — немає.

Проте є перевіряючі та контролюючі. Аудиторські служби, рахункові палати, військові представництва, комісії та інспекції. Десятки структур з тисячами службовців, які міцно стоять на сторожі законності та заваді технічному прогресу.

Роками державна бюрократична машина твердо й неухильно стримувала розвиток нашої економіки. Те, що у нас розвивалося й росло, — розвивалося й росло всупереч, а не завдяки.

Сьогодні все так само всупереч.

Просто тепер це «всупереч» стосується нашої Перемоги…стосується нашого банального фізичного виживання…

P.S. На фото — нова «підарська» CRPA антена з 8-променевою системою. Відтепер саме такі використовуються на ворожих КАБах.

Питання до знавців, чим краще протидіяти:

• актами перевірок Держаудитслужби?
• кримінальними провадженнями ДБР?
• чи висновками сертифікованих державних експертів?

Автор: Ігор Черняк, військовий ЗСУ та депутат Харківської міської ради у 2015-2020 роках.

Оригінал

Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.