26 квітня презентували проєкт «Наодинці» фотожурналістки Катерини Москалюк. Він розповідає історії п’яти жінок, які втратили своїх чоловіків на війні.
Поодинокі харків’яни заходять до мистецького центру «Бузок», що у самому серці Харкова. Сьогодні тут виставка про те, з чим стикнувся кожен українець, — війною. Відвідувачі повільно, майже загіпнотизовано, бродять уздовж стін. Зі світлин на них дивляться очі повні кохання, жалю, смутку та злості. Суміш цих емоцій викликає мурашки по тілу.
«Проєкт називається “Наодинці”, бо, попри підтримку родичів чи друзів, поруч більше немає коханого. Тому головний акцент — це погляд жінки, у якому так багато відчаю, болю та рішучості жити далі», — відповідає на наше запитання авторка світлин Катя Москалюк.
На виставці ми зустріли одну з героїнь виставки — Ксенію Бірюкову із Харкова. Вона втратила чоловіка Михайла Мітусова торік у серпні. Вона розповіла історію знайомства з коханим: тоді вона служила поваром у взводі матеріального забезпечення, а Михайло був командиром розвідників, керував дронами та безпілотниками.
Ходив до неї їсти — так і з’явилася симпатія. Згодом Ксенія завагітніла та звільнилася з армії. За два дні почула звістку — хлопця сильно поранило, він пожертвував собою аби врятувати побратимів. «Я так хотіла, щоб він був поруч, коли була вагітна, коли народжувала, хотіла, щоб він взяв її на руки. Утім він встиг придумати доньці ім’я — Василина. Він подарував мені доньку та сім’ю, він не залишив мене одну — зараз живу з його батьками у Харкові», — пригадує дівчина.
Серед інших героїнь:
- Ангеліна Попсуй із Дніпра втратила чоловіка Олександра Попсуя в жовтні 2022 року — «Я не знала, що Саша пішов на війну. Дізналася тоді, коли він загинув».
- Індіра Баранецька з Одеси втратила чоловіка Вячеслава Баранецького у вересні 2022 року — «Він був дуже галантним, відкривав двері, пропускав вперед, допомагав одягнутися. Він був наче з іншої епохи».
- Марія Онищенко з Києва втратила чоловіка Андрія Онищенка в липні 2022 року — «Після загибелі Андрія пройшло понад дев’ять місяців. Проте у мене не було такого дня, щоб я його не згадувала».
- Єва Фіалка зі Львова втратила чоловіка Дмитра Фіалку у вересні 2022 року — «У мене все забите його речами – нічого не змогла викинути. Годинник, який йому купила, кепка, у племінниці лежить його арафатка, яку ще не встигла забрати. Ще маємо зроблені в тісті відбитки наших пальців – Дмитра, мої та сина з донькою».
Ідея проєкту прийшла їй, коли вона фотографувала у Львові похорони військових: «Один з етапів чину поховання — це подяка родичам загиблого за його відданість країні й службу та передача прапора. І от ці люди — батьки, дружина або діти стоять із прапором та міцно притискають його до себе. У цей момент вони мені видаються дуже самотніми. Наче запитують у суспільства — оце й усе, є прапор, а людини немає, і як з цим усім жити далі».
Недарма кажуть, що людина живе доти, доки про неї пам’ятають. Героїні проєкту наважилися розкрити свою душу, поділитися болем втрати на всю країну. «Мені захотілось зберегти пам’ять про загиблих військових, щоб вони, якби це банально не звучало, не перетворилися на цифри у звітах», — розповідає фотографиня. За кожною історією — цілий світ — героїчні вчинки, про які не можна мовчати, й плани на майбутнє та мрії, які вже не здійсняться.
«Фотографія – це також мова, і мені було дуже важливо передати за її допомогою цей тривожний стан самотності та болю. Звісно, у багатьох жінок є родичі, друзі чи улюблена робота, проте більше немає коханого», — відзначає Катерина.
Героїнь для проєкту Катерині допомогла знайти команда Платформи пам’яті «Меморіал». На початку повномасштабної війни вони створили майданчик, який покликаний зберігати пам’ять про загиблих захисників та цивільних. Щоб увіковічити той біль та втрати, яких ми зазнали через росіян.
Фотографка обрала п’ять міст, які знаходяться в різних куточках країни, — Харків, Львів, Київ, Дніпро та Одеса. «В Україні, мабуть, не залишилося місць та людей, яких би не зачепила війна. Для мене — це можливість показати один з аспектів війни в Україні, спробувати достукатись та викликати емпатію», — згадує Катя.
Проєкт створили за підтримки архіву фото російсько-української війни Ukrainian Warchive. Виставки організувала Платформа пам’яті Меморіал.
Фотовиставка проходитиме з 26 по 30 квітня в Інформаційно-виставковому центрі «Бузок» за адресою: вулиця Сумська, 25.
- Поетика й політика: у Літмузеї відбувся П’ятий Харків.
Підписуйтесь на нас у Telegram і Facebook, переглядайте YouTube та TikTok.
