«Ракета влучила, але домашнє завдання з англійської все одно треба робити», — звертається жінка до свого сина в черзі за гуманітарною допомогою.
Сонячний осінній день. Люди збираються навколо місця удару, щоб оцінити масштаби руйнування. Минулого вечора, 1 жовтня, внаслідок ракетної атаки Росії тут загинула 88-річна жінка та щонайменше 16 людей отримали поранення. Ракета зруйнувала п’ятиповерховий житловий будинок й кафе та пошкодила всі навколишні будівлі.
Комунальники, прибираючи уламки після авіаудару, наповнюють вулицю стукотом лопат і ударами молотків.
«Якщо думаєш, що зараз багато роботи, ти не був тут зранку», — кричить один із робітників, збираючи уламки житлового будинку, розкидані довкола вирви від удару. За приблизною оцінкою, у ній помістяться декілька людей, випроставшись у повен зріст.
Чоловік у синій футболці, який попросив залишитися анонімним, спостерігає за роботою комунальників.
«Я готував вечерю, коли влучила російська ракета, — каже він. — Цього не зрозуміти, поки сам не переживеш».
Він залишився у своїй пошкодженій квартирі без вікон на всю ніч. Комунальники, яких він називає «добрими людьми», одразу після удару почали допомагати місцевим. Виїжджати чоловік не збирається, якщо тільки влада не визнає будинок непридатним для проживання. Не виїжджав і під час окупації Балаклії у 2022 році — не міг залишити прикуту до ліжка матір.
«Під час Другої світової все здавалося зрозумілішим»
Місцеві мешканці та їхні родичі метушаться, переносячи до машин врятовані зі зруйнованих квартир речі. Іншим пощастило менше — їхні автівки, припарковані поруч із будинком, розтрощені або стиснуті вибуховою хвилею.
Щоб зайти у будівлю, люди нахиляють голови під бетонною плитою, яка ледве тримається на уламках стіни. Вибухом вибиті вхідні двері в усіх квартирах.
Серед людей, які поспіхом проходять повз, йде літня жінка, спираючись на поруччя. Вона прийшла перевірити квартиру доньки.
«Вона переїхала з України у 2022 році, на щастя», — сказала вона коротко й більше не захотіла говорити.
На четвертому поверсі шум долинає з напівобвислих дверей. Велика родина обговорює, як полагодити вікно на балконі у квартирі 88-річної Марії.
За кілька хвилин до удару російської ракети вона лягла спати біля стіни, яка ніби схована за вхідними дверима. Була сьома вечора — звичний час для сну Марії. Вона, як і завжди, згадувала своїх дітей, онуків і правнуків. Потім прогримів вибух, за ним — темрява.
Вибуховою хвилею Марію викинуло з ліжка. Вона не могла зрозуміти, що сталося, й запалила свічку. Люди кричали на вулиці.
Марія почула стукіт у пошкоджені двері. Рятувальники вже були на місці, допомогли їй вийти з будинку та зателефонували її онукам, які забрали жінку до себе.
Тепер вона дивиться на дерев’яний сервант з фотографіями онуків у своїй квартирі й згадує сусідів.
«Багато людей було поранено: Марина, Тетяна, Віра та багато інших. Аллу Воронцову взагалі вбило».
88-річна Алла була вперше поранена ще під час Другої світової війни. У 2025 році російський ракетний удар забрав її життя. Марія теж пережила ту війну. Її мова сповільнюється, в голосі чутно смуток.
«Я пережила Другу світову війну, а тепер — російське вторгнення, — каже вона. — Тоді все було зрозуміліше. На фронті було небезпечно, але в тилу — спокійно. Якщо пролітав літак, люди знали, куди сховатися. Зараз усе відбувається занадто швидко, і мої старі ноги вже не встигають знайти укриття».
Її онука Світлана, яка взяла паузу в прибиранні пошкодженої квартири, перериває Марію, щоб дізнатися, чи все гаразд.
У світлій кухні Світлана, яка ретельно миє кожну вцілілу плитку, каже, що вже забрала бабусю жити до себе. Жінка вірить, що все відновлять, і тут знову можна буде жити.
«Ви ж бачите, що майже все у квартирі ціле, тому, думаю, все буде добре», — каже Світлана.
«Поставимо новий на те саме місце»
Євгеній спирається на розбиту автівку, спостерігаючи за роботами навколо будівлі. Російська ракета пошкодила його синій кіоск на сусідньому ринку, де продавали шаурму.
«Що ж нам робити, га? — питає він. Його грубий голос сповнений оптимізму. — Звісно, поставимо новий на те саме місце».
Ліворуч від кіоску Євгенія розташований великий червоний продуктовий магазин, звідки чути гул генератора та звуки роботи.
Продавчиня Ганна повільно повертає товари на полиці. Вона не має часу на балачки.
«Скоро знову почнемо торгувати», — каже вона.
Ганна ділиться, що Росія завдала удару саме тоді, коли люди повертались додому з роботи.
ЇЇ погляд падає на розбиті скляні панелі, які були фасадом магазину.
«На щастя, тоді тут не було покупців, інакше уламки б упали прямо на них», — зазначає Ганна.
Вона та її колега, яка зараз розкладає хліб на полиці, перебували в технічному приміщенні у задній частині магазину, тому ніхто не постраждав.
«Ми будемо працювати»
У спортивному одязі й рукавичках Марина підмітає пил та уламки скла з вибитих вікон у темному коридорі. Навколо неї співробітники Центру дитячої та юнацької творчості швидко пересуваються, виносять зламані двері та пакують пошкоджене майно.
Марина — директорка Центру. Навчання зараз відбувається дистанційно, але команда все одно приходить на роботу. Комунальники ще не дійшли до Центру, тож співробітники все роблять власноруч. Час від часу Марина підходить до колег, щоб обійняти або дізнатися, як справи.
«Ми працюємо і будемо працювати», — каже вона.
За тиждень після удару Марина розповіла Ґварі, що завдяки допомозі міста Ізюм вікна у Центрі вже закрито дошками. Електрики підключили електроенергію, у планах — запустити опалення в кімнатах. Але попереду ще багато роботи.
«Ми також направимо наших працівників до психологів, адже їм потрібно відновити життєві й творчі ресурси», — каже Марина. Вона зазначила, що під час атаки фізично ніхто не постраждав, оскільки будівля була порожня. Та додала:
«І ми не здамося, не зупинимося, ми налаштовані оптимістично. Бо завдяки таким людям, як ми, все тримається».
Привіт, я Назар, автор цієї статті. Ми проїхали майже 100 кілометрів і провели кілька годин з жителями Балаклії, щоб послухати їхні історії. Дякую, що прочитали цю статтю і цікавитеся тим, що Росія робить з Харківською областю. Будь ласка, підтримайте харківську редакцію підпискою на нашу спільноту.
Читайте також
- Росія обстріляла дитячий садок у Харкові. Загинув комунальник, поранені десятеро людей, серед яких — дитина
