«Якби кожен із нас зробив щось гарне для свого дому, наскільки красивішим стало б ціле місто…», – так закінчується тізер українського фільму про балкони і починається наше інтерв’ю з Романом Блажаном. Режисером, продюсером, співзасновником відеопродакшн-компанії Minimal Movie, серед проєктів якої – фільм Enter through the balcony. Фільм, як виявилося, не лише про балкони.
Чому саме балкони?
Балкони зазвичай не прив’язані до зовнішнього світу. Часом вони навіть створюють дисонанс із ним. Наш фільм – продовження історії про балкони, яка почалася в книзі Саші Бурлаки Balcony Chic. Це як публічний діалог, який розпочався із читачем і зараз уже продовжиться з глядачем.
Окрім того, що балкони – візуальний, вони ще й локальний феномен, за допомогою якого можна розповісти світові більше про Україну і дізнатися нам щось нове про себе самих.
Нам подобається те, що в нас вийшло.
Розкажіть трохи про ваш творчий шлях. Чому зараз ви займаєтеся кінематографом і що вас надихає?
Мій творчий шлях – постійний випадковий збіг обставин, проте зовсім невипадковий, коли я оглядаюся назад.
Я фінансист за освітою, працював у банку. Кар’єра просувалася добре до моменту, доки в мої 30 не настала криза середнього віку. Тоді почав переосмислювати своє життя й те, чим я насправді хотів би займатися.
Зустрів Мішу, який розповів мені про відеопродакшн, що він ним займається. Я подумав, що це цікаво і можна також використати в бізнес-площині, адже сьогодні документальне кіно динамічно розвивається і попит на нього зростає. Ми з Мішою дивимося й рухаємося зараз в одному напрямку. Це важливо.
Яке бачення Minimal Movie? Чому така назва?
Упродовж п’яти років ми займаємося цим проєктом. Наша команда любить занурюватися в модерністичну архітектуру, придумувати рішення, вписані в простір і водночас підв’язані до навколишнього контексту.
Також через відеорекламу ми просуваємо свою візію. Маємо власний погляд на те, як можна продавати продукт, його ідею. Наприклад, робити це через реальні історії людей, а не гру акторів. Назвати Minimal Movie була ідея Міші. Разом ми віримо, що відеопродукти мають бути мінімалістичними за своїм хронометражем, візуальними рішеннями та меседжем.
На яку авдиторію спрямовані ваші фільми?
Від самого початку наша команда орієнтувалася на міжнародну авдиторію. Ми хочемо створювати контент, який буде актуальний не лише в нашій країні, але й у цілому світі. Ґрунтовно підходимо до того, що робимо – так, щоб наші кінострічки були однаково якісними, свіжими, цікавими як у Києві, так і в Нью-Йорку чи Ріо-де-Жанейро.
Це правда, що не вся авдиторія знайома глибоко з нашим українським контекстом, тому ми створюємо візуально «смачний», цікавий для перегляду контент. Наприклад, у фільмі про балкони наша команда уважно підходила до колористики фільму, підбору музики. В одній частині фільму музика важка, в іншій – простіша.
Таке потужне відчуття, коли робиш продукт в Україні, а потім отримуєш повідомлення від архітекторів-урбаністів з Аргентини чи женевських організаторів нішевої події, присвяченої кіно та урбаністиці. Розумієш, що світ стає ще більше глобалізованим, а люди – відкритішими одне до одного.
Ми створюємо специфічні фільми про специфічні локальні речі, які розкривають натомість глобальні проблеми. Кінострічка про українські балкони показує боротьбу між приватним і публічним. Де проходить ця межа? Ми вважаємо, що цепитання актуальне в усіх країнах.
До чого ви закликаєте глядачів через фільм про балкони?
Фільм дає можливість замислитися над певними створеними в нашому розумінні архітектури стереотипами. Через нього ми хочемо показати незвичний погляд на звичні речі. Залишити багато відкритих питань. Запросити глядача до роздумів, до діалогу.
Феномен вернакулярної архітектури часто містив негативну конотацію. У мережі мені траплялися фрази «Какой балкон – такая голова». Люди часто мислять прямолінійно, дивлячись на речі зі своєї однієї площини. Ми хотіли показати, що існує багато площин, через які можна глянути на світ. На балкони.
Хоч наш продукт і вийшов рефлексивним, його метою не є впливати на думку людини, але показати їй різні перспективи щодо архітектури. З одного боку, архітектура – те, що оточує нас. З іншого, це репресивний інструмент, продукт ідеології, який впливає на людей. Окрім рефлексивного, у фільмі також вийшов терапевтичний, емпатичний ефекти.
Ще одна з ідей фільму – те, що нам важливо розуміти не лише звідки ми прийшли, але й куди ідемо. Що робити далі з нашими балконами? Це питання інтелектуальної декомунізації. Легко просто сказати: «Знесімо їх!». Проте зносити балкони – це те ж саме продовження традиції репресивної радянської машини, від якої ми намагалися так довго втекти. Ось чому ми прагнемо показати, що простих відповідей на питання часто немає. Ці питання лежать на рівні особистого діалогу.
Впевнена, що, їздячи по різних містах у пошуках балконів, ви бачили колорит побуту різних людей. Яким чином це, можливо, змінило ваше сприйняття світу? Кажучи метафорично, ваш балкон?
Будь-який творчий продукт наштовхує на особисті роздуми.
Коли ти щось створюєш, то насамперед відповідаєш на свої питання.
Проходячи вулицями, я помічав, як балкони часто кидалися мені у вічі. Їх вигляд не лишав мене байдужим. Після закінчення роботи над кінострічкою цей внутрішній конфлікт зник.
Під час створення фільму ми змогли почути історії живих людей – господарів балконів. Це цікаво – дивитися на історичні феномени через людські розповіді.
Думаю, ми також стали експертами з балконів. Можемо тепер розрізнити їх і визначити, в якому саме десятилітті побудували той чи той балкон.
Окрім фільму про балкони, у вашому арсеналі також є інші короткометражки: з історіями людей (Ruff`s Christmas) або урбаністичними мотивами (Soviet Modernism). Розкажіть більше, чому вам подобається саме таку тематику знімати? Що ви тримаєте у фокусі під час зйомок?
Нам подобається з Мішою досліджувати міський простір і створювати документальні проєкти, які вивчають людей.
Нам також цікаво писати літопис сьогодення. Ми цінуємо ту Україну, в якій живемо вже сьогодні. В архітектурі існує багато артефактів часу, які залишаються на поверхні. Гаражі, голуб’ятники, інші МАФи – вони всі навколо нас на короткий відрізок часу, проте так само характеризують епоху, в яку ми живемо. Те саме з балконами. Вони сьогодні одні, завтра будуть інакшими.
Змінюється суспільство – змінюються балкони.
Ми хочемо зафіксувати те, що оточує нас.
Ви вже раніше згадували про негативні конотації, які ми можемо надавати простору навколо нас. Як негативне сприйняття архітектурного мистецтва впливає на нас? Із чим взагалі пов’язане виникнення негативних конотацій?
Негативний ефект у нас викликають речі, які ми не розуміємо або, навпаки, розуміємо надто добре. Сказати «не подобається» дуже легко. Людям легко конфліктувати з простором, який їх оточує. Проте коли ти розумієш природу явища, бачиш за тими самими балконами людські історії, їхні обличчя, а не лише міський простір, то твоя думка змінюється.
Виключно негативний погляд на речі – ознака інтелектуальної порожнечі, так би мовити. Коли є глибина розуміння предмету, про який говориш, то важко бути чисто позитивним або негативним щодо нього. Справді, ми не можемо бути спеціалістами у всіх галузях, але ми можемо багато чим цікавитися.
Негативне відштовхнення найчастіше пов’язане з нашими емоціями. Усе ж таки хочеться, щоб ми раціонально мислили й на це спиралися в наших висновках.
А у вас є балкон? Чи змінилося ваше бачення на свій балкон після роботи над фільмом?
Є. Класичний. Засклений, із лижами. Раніше я ставився до нього як до чогось пере- та прохідного. Тепер більше його ціную. Віддаю своєму балконові шану за те, яким він є.
Коли й де відбудеться прем’єра? Яким чином можна стежити за вашими новинами?
Ми плануємо робити прем’єру восени, але наразі й самі не можемо багато сказати, бо небагато знаємо. За новинами можна стежити в групі фейсбуку Enter through the balcony, інстаграмі Minimal Movie та на сайті, присвяченому фільмові.
Які плани на майбутнє в Minimal Movie?
Ми тільки-но закінчили короткий фільм на підтримку нової книги Orthodox Chic видавництва «Основи». Книга виходить восени, і відео на її підтримку має бути опубліковане наприкінці липня.
Наступним проєктом так само спільно з «Основами» буде короткий метр вже на підтримку книги Ukrainian Railroad Ladies. Вона так само виходить восени, а відео на її підтримку – в серпні.
Ми плануємо взяти участь у пітчингу Держкіно з документальним проєктом (поки карти не розкриваємо). Також розробляємо декілька рекламних роликів, працюємо над документальним цифровим проєктом для великої міжнародної організації.
Зараз почалася підготовка до місцевих виборів, і ми будемо активно залучені у фільмування політичних рекламних роликів. Можливо, це не дуже звучить, але нам подобається робити політичну рекламу.
А поки ще є час до прем’єри, можете прочитати історію FreeFilmers – кінематографів, які знімають життя таким, яким воно є.
