У 2024 році в ЄС відбулися вибори до Європейського парламенту. Правоцентристська партія, очолювана Урсулою фон дер Ляєн, здобула найбільше місць і оголосила про перемогу. Проте ці вибори також стали найуспішнішими для ультраправих: різні євроскептичні групи отримали 220 із 720 мандатів — близько 30,6% усього складу Європарламенту.
Цей результат став особливо значущим для ультраправої партії «Національне об’єднання» Марін Ле Пен. Вона здобула перемогу на європейських виборах у Франції, отримавши вдвічі більше голосів, ніж блок президента Макрона «Ensemble», що змусило його оголосити дострокові парламентські вибори. Ле Пен відома своєю проросійською позицією у міжнародних справах — вона неодноразово заявляла, що анексований Крим «належить Росії» і неодноразово закликала припинити військову допомогу Україні.
В аналітичній колонці для The Hill американський юрист Ґреґорі Волланс зазначив, що Росія змінила фокус з підтримки ультралівих сил на ультраправі — тепер Кремль використовує останніх як інструмент пропаганди в американській політиці. Дослідження Міжнародного центру з боротьби з тероризмом також показує, що Росія фінансує ультраправі партії в Європі з метою розширення свого впливу та підриву підтримки України.
Російська пропаганда в Європі
У червні 2024 року The Washington Post опублікували розслідування, яке виявило масштабну кремлівську операцію впливу через ультраправе медіа Voice of Europe. Офіційно зареєстрована у Празі, ця платформа використовувалась для переказу коштів ультраправим політикам по всій Європі задля просування проросійських наративів та підриву підтримки України.
У розслідуванні згадуються звіти європейських спецслужб, які пов’язують Артема Марчевського — колишнього українського телевізійного продюсера, наближеного до проросійського політика Віктора Медведчука — з координованою інформаційною кампанією. За даними спецслужб, Марчевський проводив зустрічі з ультраправими представниками Німеччини, Франції, Польщі, Нідерландів та інших країн ЄС, пропонуючи їм щомісячні виплати до 1 мільйона євро за публічне просування проросійських меседжів.
Максим Віхров, старший аналітик Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України, в інтерв’ю Ґвара Медіа зазначив, що такі платформи як X (раніше Twitter), Telegram, TikTok, Facebook і YouTube є особливо вразливими до російської дезінформації. На відміну від традиційних медіа з редакційною модерацією, соцмережі не встигають перевіряти величезний потік контенту. Telegram, зокрема, став прямим каналом для операцій російських спецслужб, спрямованих як на українську, так і на європейську аудиторію.
Віхров підкреслив, що в X існують розгалужені багатомовні мережі російських акаунтів і «ботоферм», а TikTok зі своєю динамікою коротких відео фактично не дає змоги на критичний аналіз, що робить його вразливим до маніпуляцій. Крім соцмереж, Росія вибудувала масштабну дезінформаційну екосистему — сотні сайтів, які формують «альтернативний інтернет» під контролем Москви.
Єврокомісія ще у 2023 році відзначала X як платформу, що активно поширює російську дезінформацію про Україну. Тепер же Росія посилює діяльність там, поширюючи меседжі про нібито «втрату суверенітету» Україною і дискредитуючи західну підтримку.
Фактчек-редакторка Ґвара Медіа Ольга Яковлєва навела приклад фейку, поширеного через X: анонімний акаунт опублікував фейк про те, що зірки Голлівуду отримують оплату за візити до України. Цей фейк підхопили й поширили Ілон Маск та Дональд Трамп-молодший, після чого проросійські канали з аудиторією понад 100 тисяч користувачів швидко поширили це повідомлення ще далі.
Подібним чином поширилась і неправдива новина про те, що Зеленський придбав банк у Франції — вона виникла в анонімному акаунті, а потім її підхопили проросійські медіа, зокрема eNews і news.ru.
Українська держава проти російської пропаганди
Аліна Бондарчук, заступниця голови Центру протидії дезінформації при РНБО, в інтерв’ю Deutsche Welle розповіла, що боротьба з фейками в Україні координується на державному рівні. З 2021 року Центр систематично спростовує російські наративи та відстежує їхнє поширення в соцмережах.
«Ми співпрацюємо з Google. Передаємо експертні оцінки щодо підозрілих наративів. YouTube, як дочірня компанія Google, перевіряє і блокує контент. Уже заблоковано понад 200 каналів», — розповіла вона.
Фахівець з інформаційної безпеки Андрій Біденко зазначив, що Україна ефективно протистоїть російській пропаганді, зокрема завдяки роботі центрів стратегічних комунікацій. Він підкреслив, що українці вже виробили сильний імунітет до примітивної пропаганди, яка тепер рідко досягає внутрішньої аудиторії.
Важливим напрямом роботи є мовлення на окуповані території. 5 липня 2024 року Запорізька обласна адміністрація запустила телевізійну мережу з безкоштовним доступом до дев’яти українських телеканалів, включно з тими районами, що перебувають під контролем РФ. Владислав Мороко, голова обласного департаменту культури та інформаційної політики, представив дорожню карту з відновлення українського мовлення. Планується охопити до 90% території України.
«Україна здобула унікальний досвід боротьби з російською FIMI (інформаційною маніпуляцією та втручанням), заснований не на теорії, а на реальних викликах», — підсумував Максим Віхров.
Але він також застеріг: навіть найкращі інструменти не гарантують повного захисту, бо російська пропаганда постійно оновлює інструментарій. Наприклад, зараз Кремль намагається «отруїти» великі мовні моделі, зокрема ChatGPT, власними наративами. Паралельно Росія просуває у світі псевдофактчекінг — проєкти на кшталт «Война с фейками», які видають російську пропаганду за перевірену інформацію, посилаючись на заяви чиновників на кшталт Лаврова.
Фактчек поради з України
Ольга Яковлєва зазначила, що для подолання проблеми дезінформації у світі необхідна співпраця між редакціями та обмін знаннями. Більшість фейків поширюються одразу в кількох країнах. Наприклад, російська мережа «Правда» створює фейки російською мовою, а потім перекладає їх іншими мовами.
Обмін знаннями, за словами Яковлєвої, допомагає виявляти моделі дезінформації, розпізнавати маніпуляції й оперативно їх спростовувати, а також створює екосистему експертів і медійників для протидії дезінформації.
Кирило Перевощиков, аналітик незалежного фактчекінгового проєкту VoxCheck, в інтерв’ю Detector Media описав алгоритм, який вони використовують для перевірки інформації.
Спершу вони перевіряють, хто поширив фейк і чи мав цей блогер, політик, медіа або інша організація досвід поширення дезінформації. Наступним кроком є пошук інших публікацій із подібним контентом, щоб виявити варіації або «мутації» фейку — це дозволяє охопити всі аспекти неправдивого повідомлення.
Залежно від випадку VoxCheck перевіряє, чи точно у публікації представлені заяви, новини, закони, наукові статті, статистичні дослідження чи розслідування, чи були вони викривлені або маніпульовані. Якщо у фейку є фото чи відео — експерти перевіряють їхню автентичність.
«Виклики, з якими стикаються фактчекери, не надто відрізняються від тих, що стоять перед іншими журналістами. Це обробка великих обсягів інформації, яка має регулярно аналізуватися, і швидка реакція на виклики та загрози», — сказав Перевощиков.
Ольга Яковлєва радить долучатися до професійних фактчекінгових платформ, таких як European Fact-Checking Standards Network (EFCSN) та International Fact-Checking Network (IFCN), а також до OSINT-спільнот на кшталт GeoConfirmed, спільноти Bellingcat та r/OSINT на Reddit.
«Дуже важливо бути частиною професійної спільноти — постійно навчатися, ділитися знаннями й уникати ізоляції у своїй бульбашці».
Також варто спробувати нові інструменти фактчекінгу, такі як InVID (перевірка відео), Maltego (OSINT-платформа) та Hunchly (інструмент організації даних), каже Яковлєва. Результати досліджень фейків можна публікувати у відкритих бібліотеках, таких як EUvsDisinfo, DFRLab та OpenFact.
Яковлєва додала, що потрібно також дбати про психологічну стійкість, маючи план дій у разі хвилі хейту чи атак, а також команду підтримки — редакцію, юристів або надійних колег.
«Фактчекінг, що стосується чутливих тем — війни, політики, виборів або дезінформаційних кампаній — може зробити вас як технічною, так і психологічною мішенню. Кібергігієна й особиста безпека так само важливі, як і навички перевірки фактів», — наголосила Яковлєва.
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримка ідей сталого регіонального співробітництва у Центральній Європі.
Проєкт підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
