Креативні індустрії Любліна

Люблін – найбільше місто Східної Польщі, промисловий та культурний центр. Це не Варшава, Вроцлав чи Краків, популярні у туристів. Проте, на досвід Любліна у розвитку культури подивитись цікаво, а може й взяти щось собі на озброєння.

Культура в місті

Місто пропонує мешканцям та туристам мистецькі фестивалі, лекції, кінопокази, майстер-класи, виставки, концерти та вистави. Все, як у всіх, але трохи по-своєму. Люблін може похвалитися і власним кінофестивалем, і проєктами про локальну культуру, і міжнародними польсько-українськими заходами.

У 2007 році місто вирішило боротися за звання Європейської Столиці Культури 2016. Вважається, що це дало поштовх промоції міста та розвитку мистецького середовища. Видатки на культуру у 2007-2009 роках зросли більш ніж у два рази. Створювались нові установи, такі як Центр міжкультурних творчих ініціатив “Перехрестя” (Ośrodek Międzykulturowych Inicjatyw Twórczych “Rozdroża”) у 2008 чи Майстерні культури (Warsztaty Kultury) у 2009 році. Ці інституції займаються тепер головними мистецькими фестивалями міста: “Ніч культури”, Міжнародний фестиваль найстарших пісень Європи та іншими. 

Звання Європейської Столиці Культури здобув Вроцлав, але Люблін увійшов у п’ятірку, що можна вважати великим успіхом. Причини програшу досить прагматичні: гірша інфраструктура, локалізація, труднощі з доїздом та менша популярність у туристів. Проте, головне не перемога, а участь. Що вона дала?

“Участь в конкурсі вплинула на розвиток культури в місті в той самий спосіб, як і будь-які ініціативи, що спонукають до дискусій та зміни поточного стану речей. Проте, вона не стала вирішальним фактором. Багато ініціатив існувало раніше, як от “Ніч культури” чи “Ягеллонський ярмарок”. Не зважаючи на те, що пройшло багато років, нам вдається утримувати культурне життя міста на високому рівні. Тобто, участь в конкурсі змогла мобілізувати середовище до дій, але не стала головною причиною змін,” – Катажина Пудло з “Майстерні культури”. 

Зараз в Любліні відбуваються сотні культурних подій щороку. Це великі фестивалі під відритим небом, кіно- та театральні фестивалі, концерти, вистави та виставки. Багато подій присвячено релігійній та історичній тематиці, є місце для класичної музики, сучасного мистецтва, літератури та культур різних країн. Місто відкрите до всіх його мешканців та кожному має що запропонувати. 

Хто фінансує?

Основними джерелами фінансування культури в Любліні є гроші з бюджету Уряду Міста чи Маршалка. Додатково, інституції можуть отримувати кошти з міністерських, міських програм, грантів, від приватних осіб, з програм ЄС, від спонсорів та з власної діяльності (продаж квитків, мерчі). 

“Проблемою, в отриманні фінансування проєкту від міста, може стати бюрократія – процес подачі заявок та заповнення документів недостатньо зрозумілий та прозорий, немає чітких вимог,” – каже Йоанна Белзит, засновниця організації tanTHEO. 

Багаторічним перевіреним фестивалям легше отримати фінансування, ніж новим інноваційним проєктам, але місто охоче підтримує ініціативи, що організовуються локально для певного району. 

Культурні інституції мають проблеми з тим, щоб самостійно покривати свою діяльність. “У міста така політика, що культура безкоштовна. Мешканці до цього звикли й надають перевагу заходам, де не потрібно платити. Це ставить у скрутне становище митців, бо хоч місто і фінансує культурні проєкти, але з кожним роком все менше,” – Йоанна Белзит. 

Ще проблеми

Через велику кількість заходів – з’являються проблеми з місцями проведення. Любліну не вистачає платформ для кожної ініціативи, тому про зали та локації потрібно домовлятися заздалегідь. Не кожна інституція може похвалитися власним майданчиком для подій. 

Ще однією проблемою є те, що в місті існує велика кількість організацій, які роблять подібні заходи. Вони починають конкурувати між собою, замість того, щоб співпрацювати. 

І що з того?

Досвід Любліна показує, що культура може розвиватися не лише в столицях. Проте, її треба підтримувати та поширювати. Важливо пояснити цінність мистецьких заходів для мешканців міста та створити хорошу комунікаційну стратегію. Потрібно будувати майданчики для митців та ініціювати дискусії. Мистецтво має вийти з музеїв, де “не можна фотографувати”, на вулиці та зацікавлювати навіть тих, хто не висловлює в ньому потреби. Головне не боятися викликів та не здаватися.

Читайте ще Креативні індустрії – радикальні зміни
а також Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз