Члени Комітету Національної премії імені Т. Г. Шевченка виклали заяву про складення своїх повноважень. Це сталося через пропозицію внести нову номінацію «За внесок у перемогу».

Що сталося?

9 березня, у день народження українського Кобзаря, не оголосили імена лауреатів премії та не провели церемонію нагородження. Хоча Комітет визначив їх ще 15 лютого.

Зміни у традиціях, які тривають вже 60 років поспіль, пояснив Голова Комітету Юрій Макаров. Він зазначив, що звернувся до Президента з проханням доповнити наявні 7 номінацій додатковим конкурсом «За внесок у перемогу»:

«Цьогоріч Комітет з Національної премії постав перед очевидною для всіх проблемою: за офіційним Положенням, в змаганні мають право брати участь твори, оприлюднені не пізніше, ніж за пів року до подання. Таким чином, у конкурсі представлені роботи, створені до початку повномасштабної війни.

Виходить, головна премія країни не повною мірою виконує своє основне призначення: фіксувати тенденції розвитку національної культури, служити орієнтиром мистецькій спільноті щодо актуальних напрямків креативного пошуку», — зазначив очільник Комітету в дописі.

Зеленський схвалив ініціативу під час зустрічі з діячами культури та мистецтва 9 березня. Тож Макаров зазначив, що вже 8 переможців оголосять 22 травня, в день перепоховання Тараса Шевченка.

Натомість через критику пропозиції голова комітету Шевченківської премії Макаров подав у відставку 12 березня: «Чимало шанованих представників мистецької спільноти й небайдужих громадян сприйняли цей крок як політичну спекуляцію, намагання влади призначити «своїх» висуванців або применшити вагу вже визначених лавреатів».

Реакція Комітету

У заяві Комітету від 16 березня йдеться, що ще з 2014 року відзнака стала «премією воєнного часу», оскільки розглядає та нагороджує твори цієї тематики.

Члени комітету не проти впровадити особливу відзнаку для творів, які створили після повномасштабного вторгнення рф. Вони вважають, що це не потрібно робити у пришвидшеному темпі. Адже внесення змін до положень премії може порушити прозорість та виваженість процедур визначення лауреатів.

«У нинішніх обставинах, коли нас поставили перед наміром змінити правила положення Національної премії імені Тараса Шевченка, додати нові номінації та пришвидшити процедуру відбору, члени комітету не бачать можливості продовжувати роботу — і складають свої повноваження», — йдеться в заяві.

Лавреати цьогорічної премії

11 березня опублікували список переможців у п’яти категоріях:

  • Катерина Калитко, поетеса — за книгу поезій «Орден мовчальниць»;
  • Тарас Компаніченко, Максим Бережнюк, Северин Данилейко, Ярослав Крисько, Сергій Охрімчук з гурту «Хорея Козацька» — за аудіоальбом «Пісні Української революції»;
  • Михайло Назаренко, літературознавець — за книгу «Крім «Кобзаря». Антологія української літератури. 1792-1883» у двох частинах;
  • Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії — за публіцистичні статті та виступи останніх років;
  • Ірина Цілик, режисерка — за документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин».

У категоріях «Театральне мистецтво» та «Візуальні мистецтва» переможців не оголосили. А на сайті президента указ, яким оголошують переможців, так і не з’явився.

Історія премії

Національна премія України ім. Тараса Шевченка — це найвища державна нагорода, заснована у 1961 році. Присуджується за вагомий вклад у розвиток української культури та мистецтва. Першими лавреатами 9 березня 1962 року стали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури й Платон Майборода в галузі музики.

За указом Президента премія присуджується творцям нових оригінальних творів, опублікованих протягом останніх п’яти років, у номінаціях:

  • література,
  • публіцистика, журналістика,
  • музичне мистецтво,
  • театральне мистецтво,
  • кіномистецтво,
  • візуальне мистецтво,
  • літературознавство і мистецтвознавство.

Щорічно присуджують не більше семи Національних премій.

Підписуйтесь на нас у Facebook і Telegram, переглядайте YouTube та TikTok.