Помічник ветерана — це людина, яка допомагає військовим, які демобілізувалися, адаптуватися до мирного життя. Це не лише консультації, а й підтримка. Проєкт є унікальним, оскільки працює за принципом «рівний-рівному». Тобто помічниками стають самі ветерани, члени їхніх родин або члени родин загиблих захисників і захисниць.
В Україні проєкт стартував ще влітку 2023 року, а на Харківщині — з грудня розпочали підготовку фахівців та вже в січні помічники обійняли свої посади.
Відтак 9 учасників програми розподілили у восьми територіальних громадах: Богодухівській, Валківській, Балаклійській, Красноградській, Лозівській, Харківській, Чугуївській та Пісочинській.
В останній працює два помічники ветеранів — Олег Новіков та Олександр Святенко — обидва колишні військові. Олег — ветеран війни в Афганістані, а Олександр прослужив 27 років у Національній Гвардії, отримав поранення та у 2022 році був звільнений за станом здоров’я.
Й Олег, й Олександр прийшли допомагати військовим, оскільки самі проходили подібний шлях. Олег розповідає, що питання, з якими зараз стикаються хлопці як прийшли з фронту, майже не змінилися за 30–40 років. Водночас, за його словами, держава стала інакше дивитися на проблеми ветеранів.
— На початку повномасштабного вторгнення, коли не працювали необхідні інстанції, мені друзі допомагали та підказували, що робити. Тепер я хочу стати таким другом для хлопців, які повертатимуться з фронту, — ділиться своїм досвідом та мотивацією Олександр. — Коли допомагаєш іншим — ти допомагаєш собі. Розумієш свою значущість.
На свої посади помічники заступили з 10 січня. Щоб дізнатися про перші результати роботи проєкту, репортери Ґвара Медіа відвідали громаду та познайомилися з помічниками.
Знайомство
З 8 ранку помічники ветеранів на місці. Однак, за їхніми словами, довго в кабінеті сидіти не доводиться, деякі хлопці самі приходять, а до деяких необхідно їздити.
— Якщо комусь необхідна наша допомога, ми намагаємося підтримати кожного. Якщо треба кудись виїхати — ми виїжджаємо та провідуємо, — розповідають вони.
У центрі для помічників виділений невеличкий кабінет із двома столами, де висить прапор України з підписами військових, який привезли з лінії фронту. Також є дошка, на якій наліплено багато шевронів, які теж подарували бійці.
— Хлопці приходять на прийом до нас і приносять своє, те, що близьке до душі, — говорить Олег.
Стук у кабінет.
— Добрий день, можна?
— Привіт, заходь, звичайно.
До кабінету заходить військовослужбовець Сергій. Із собою він несе теку з документами та шеврон.
— Я ось вам подарунок приніс, — каже чоловік та вручає шеврон Олегу.
— О, у нас поповнення! Це 80 ОДШБ?
— Так.
Сергій — мешканець Пісочина, брав участь у Харківській операції, а потім отримав поранення, контузію. Прийшов із питанням щодо реабілітації.
— Коли почалася війна, я був вдома та допомагав волонтерам, а потім добровільно вирішив піти у військкомат. Так потрапив до 80 окремої десантно-штурмової бригади, — каже Сергій.
Оскільки військовослужбовець лише вдруге відвідує помічників, його лише поінформують та пояснять, що він може отримати через цей проєкт.
— Гаразд, де ти плануєш проходити реабілітацію? У самому Харкові чи може в іншому місці? — Запитує Олег та забирає документи. — Ми підготуємо все необхідне та обговоримо варіанти з тобою, розповімо про подальші дії.
Послуги, які надає помічник ветерана
— Наша робота починається з моменту, коли захисники та захисниці приходять додому. Тому ми маємо знати про хлопців та дівчат, які служать і нашою задачею є спілкування з їхніми родинами, дітьми, батьками, близькими, щоби підготувати їх до зустрічі з героями, — каже Олександр.
Тож помічники спочатку комунікують із сім’ями захисників, а потім знайомляться з військовослужбовцями та розповідають про себе — як саме вони можуть допомогти в адаптації до мирного життя. Йдеться про працевлаштування, реабілітацію, збір та оформлення документів для отримання пільг та підтримку.
— Роботи в нас багато. Ми займаємося і з бійцями, які повернулися з фронту, і із сім’ями загиблих, полонених та зниклих безвісти, — пояснює Олег.
За січень центр надав допомогу понад 50 ветеранам та родинам захисників, які загинули, перебувають у полоні або зникли безвісти.
— За цей місяць ми зрозуміли, що нас очікує далі. Ми вже бачимо, з якими питаннями до нас звертаються, і хоча це поодинокі випадки поки що, далі їх стане більше, — ділиться Олег.
Реабілітація, працевлаштування та підтримка: запити, які надходять від військових
Кожен приходить сюди з різними запитами. Наприклад, сім’ям загиблих необхідно допомогти з документацією та замовленням пам’ятників. Чоловіки зазначають, що родин загиблих стає щоразу більше, тож помічники беруть на себе відповідальність вручення повісток про загибель чи полон. Своєю чергою селищна рада намагається надати всебічну поміч, зокрема, допомогти з похованням. У цій ланці помічники стають своєрідним містком між сім’ями загиблих та владою.
— У майбутньому ми також плануємо створити тут Алею Слави для героїв. Для цього збиратимемо родини та узгоджуватимемо з ними всі питання. А поки намагаємося в усьому їм допомагати та підтримувати, — каже Олександр.
Щодо військових, які демобілізувалися, то найчастіше вони приходять із питаннями працевлаштування та реабілітації.
Щоб допомогти в цих питаннях, помічники тісно співпрацюють із центром зайнятості, реабілітаційними центрами, пенсійним фондом тощо.
Олег та Олександр супроводжують захисників на першому етапі з працевлаштування. Тобто допомагають їм зареєструватися в центрі зайнятості для отримання статусу безробітного. Цей статус дозволить ветеранам три місяці отримувати грошову допомогу. Далі з ними вже працюватимуть менеджери з пошуку роботи.
Щодо реабілітації, то помічники наразі підтримують зв’язок із трьома центрами. Два з них надають допомогу безплатно.
— Хлопцям, які приходять туди, надають реабілітолога та створюють спеціальний курс для нього, — пояснює Олександр.
Крім того, за його словами, помічники продовжують шукати центри з реабілітації, щоби повністю забезпечити потреби ветеранів та дати більший вибір послуг.
— Також спілкуємося з пенсійними фондами — це теж важливо, щоб хлопці отримували пенсії по інвалідності, соціальні виплати тощо.
Як подати заявку і долучитися до проєкту «Помічник ветерана»?
Щоб стати частиною команди, кандидат на посаду помічника має зареєструватися на інформаційній платформі «е-Ветеран», пройти співбесіду в громаді, а після відбору — очікувати навчання в Центрі ветеранського розвитку. У Харкові такий центр працює в Каразінському університеті.
Навчання триває три тижні. Там із майбутніми помічниками ветеранів працюють психологи, юристи, соцслужби та представники охорони здоров’я. Потім вони отримують посвідчення про те, що можуть працювати в команді.
— Після реєстрації на сайті, нас запросили на співбесіду в селищній раді, де через Skype були присутні представники Міністерства ветеранів, обласної ради та представники нашої громади. Ми пройшли опитування і набрали потрібну кількість балів. Після цього нам запропонували пройти навчання, — пояснює Олександр.
Чоловік також поділився, що після завершення курсу, учасники продовжують спілкуватися не лише один з одним, а й із викладачами. Вони радяться, обговорюють специфіку роботи, допомагають із контактами та розв’язуванням проблем.
На думку Олександра, нові кандидати також мають під час навчання спілкуватися вже із чинними помічниками, аби отримати більш практичний досвід та мати уявлення про роботу.
Спілка однодумців та спільне дозвілля: плани на майбутнє
Окрім допомоги з питань реабілітації, працевлаштування та оформлення документів, помічники також намагаються підтримувати ветеранів, спілкуючись з ними.
Наразі Олег та Олександр уже фіксують запити від хлопців про те, де вони можуть поспілкуватися з іншими ветеранами. Тому помічники хочуть створити спільноту для військовослужбовців.
— Коли закінчиться війна й із фронту прийде більше людей — ми створюватимемо спілку однодумців. Будемо разом відпочивати та проводити час за культурними та спортивними подіями. Це буде одне з ключових наших завдань — щоб хлопці могли приходити та спілкуватися між собою, – розповідає про плани на майбутнє Олександр.
У планах разом їздити в боулінг, ходити в більярдний клуб, на рибалку та збиратися, щоб обговорювати різні питання.
Однак, як зазначає Олександр, вагомою частиною реабілітації також має стати родина.
Ефективність програми
Людей, що потребуватимуть допомоги буде більше, тому необхідно, аби програми розширювалася і на інші громади, прогнозують помічники.
Щодо збільшення кількості помічників ветеранів також погоджується Артур — чинний військовослужбовець Національної гвардії України з 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана.
Артур проходить службу з 2014 року на контрактній основі. Брав участь в обороні Харкова, а також був у Бахмуті.
— Не зволікаючи пішов на військову службу. Узяв зброю, бо хто як не я? Хоча розумів, що це може бути поїздка в один кінець, — ствердно каже Артур.
Під час евакуації своїх побратимів із підбитого БТР військовий був поранений. Тож нацгвардієць почав працювати з помічниками ветеранів. За його словами, вони супроводжували його на всіх етапах реабілітації: допомагали у пошуках лікаря, медичних препаратів, знайшли фізично-оздоровчий комплекс, який розташовано в Пісочині, що дуже зручно для Артура, оскільки він продовжує проходити службу.
«Дуже зручно, що все поряд, не треба їхати, бо буває тяжко пересуватися після поранення, — каже військовий. — У мене вже є покращення — у моральному значенні. Вони [помічники ветеранів — ред.] завжди зателефонують, питають чи все в мене добре. Вони допомагають зробити правильне звернення до потрібної мені інстанції, оформити відпустку тощо.
Артур додає, що після одужання, хоче повернутися на фронт, аби продовжити боронити Україну та передавати свої вміння наступним поколінням.
Про розширення програми
Улітку 2023 року в Міністерстві у справах ветеранів казали, що у 2024 році проєкт масштабується на всю країну, і працюватиме до 15 тисяч помічників ветерана. У держбюджеті на створення такої мережі підтримки закладено 3,8 мільярда гривень. Свою частку мають додати також місцеві бюджети, розповідала колишня міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна на початку грудня у прямому ефірі національного телемарафону «Єдині новини».
Аби розуміти як розширюватимуть програму на Харківщині, необхідно, щоб обласна влада мала бачення як реалізовуватимуть інститут помічника ветеранів далі, зазначив Олег Пуль — начальник управління в справах ветеранів ХОВА.
— Ми маємо бачити всі умови, які передбачаються Кабінетом міністрів. Оскільки після завершення експериментального проєкту, Мінветеранів, як відповідальний орган, мав подати до Кабміну свої пропозиції щодо продовження та певних змін. Наскільки я знаю, зі спілкування з колегами з міністерства, там є кілька думок. Зокрема, зміняться умови та порядок відбору кандидатів, а також вимоги до них. Тож у такому форматі, як було торік, у нас уже не буде.
Читайте також
- «Я просто люблю ви**буватися, а для цього потрібні досягнення»: історія молодшої сержантки Куби.
- «Перемога дається великою ціною»: командир підрозділу харківської бригади НГУ про бойові дії та втому від війни.
- Сталеві кінцівки: як харківські військові з протезами захищають країну та допомагають побратимам реабілітуватися.
