Мережі книгарень-кав’ярень «МоЯ книжкові полиця» майже сім років. За цей час у Києві відкрилося три книгарні, де можна не тільки обрати книжки і випити кави, а й відвідати сімейні читанки. Крім книгарень, «МоЯ книжкова полиця» – це видавництво і книгомобіль. Як усе це вдалося реалізувати та з чого все починалося – розповідає засновниця бренду Наталія Моспан.

Я народилася в абсолютно російськомовному місті Дніпрі, де не було якісного українського контенту. Часом мене вабила книжка як культурний продукт. У центрі міста можна було знайти лише декілька примірників українською, вони були надруковані на папері, за якістю схожим на туалетний. Очевидно, що такі книги зовсім не приваблювали мене. Дуже пощастило, що батьки обрали для мене саме українську гімназію. Я, мабуть, з тих людей, хто ридає під гімн своєї країни ще з дитинства. 

Однак про те, що пов’яжу своє життя із книжками, я й гадки не мала до Революції Гідности. За освітою юристка та економістка, я читала завжди багато, проте професійну літературу. Ще під час навчання в юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого в Харкові відвідувала спеціалізовані книжкові магазини, де полички ломилися від професійної літератури. Там було багато українських видань з діловодства, юриспруденції, бухгалтерського обліку. 

На необхідність впровадження змін власними руками мене надихнуло спілкування з бабусею та дідусем про наше коріння, про те, хто є я, до якої землі належу, хто мій рід. Для мене було важливо зрозуміти, хто я і чому існує такий порядок речей, як неукраїнська Україна і чому була саме така реакція моїх батьків на моє бажання розмовляти українською. 

Українську мову пронесли мої бабуся та дідусь, їх не зламала система, яка вже проїхалася катком по свідомості такого покоління, як мої батьки, вони вже не знали свого. Для них Україна і щось українське зводилося до вишиванок і шароварів, кількох письменників і сала. Усе, що для них було цінним і вартим уваги, походило із чужої культури держави-агресора. Я розуміла це, і це усвідомлення стало підвалиною, що сформувала мою свідомість.

Ідея створити власний бренд виникла, коли під час Революції Гідности поруч зі мною, пліч-о-пліч опинилася велика кількість людей, з якими у мене було дуже багато спільного. Побачила людей готових брати відповідальність, готових боротися за своє: за свою землю, за свою мову, за свою країну. У той момент зрозуміла, що я готова докласти зусиль, щоб продовжувати цю революцію, вже особисту, надалі.

Останнім поштовхом було одне судове засідання у найвищій інстанції, в якому я брала участь як юристка. Це був спір з державою, де правда була на нашому боці. Насправді справа була дуже проста, проте колегія, яка розглядала цю справу, взагалі навіть не читала її. По завершенню мене запросили увійти до зали судових засідань і виголосили відмову. Я гостро відчула, що шість років моєї праці, мого сумлінного навчання просто знівелювали. Мене переповнювало бажання щось змінити, але я не мала інструменту побороти це свавілля. 

Інструментом виявилася книга, що здатна виховати нове покоління, яке не дозволить насміхатися зі справедливости. 2014 року я провела перші дитячі читання в кав’ярні (ще не своїй). Далі я почала співпрацювати з «Видавництвом Старого Лева»: в моїй вітальні була величезна купа книжок на 5 тисяч гривень, які я продала за кілька днів. Так пішла робота. Відтак я самостійно створила інтернет-магазин, завдяки якому люди дізналися, що таке «МоЯ книжкова полиця».

Однак спочатку потрібно було побудувати бізнес-модель, базуючись на виключно україномовному контенті (такий був принцип). Це означає те, що ми свідомо звужуємо свою цільову авдиторію і працюємо з обмеженим асортиментом. На той момент, п’ять років тому, книжок українською було мало.

По-друге, потрібно було побудувати міцні партнерські відносини, створивши адекватні умови на старті, які зможуть забезпечити розвиток. Зараз йдеться про систему знижок від видавництв-партнерів, які б дозволяли мати потрібний рівень маркапу, щоб забезпечував нашу конкурентоспроможність

Наступною проблемою було знайти своїх людей у команду, які повною мірою поділяли б наші цінності й приходили б з мотивацією розвивати українську мову та літературу. Я шалено рада, що із цим завданням ми впоралися.

Згодом у нас постала внутрішня потреба створювати власний продукт. Так з’явилося видавництво. Книгомобіль став логічним наслідком нашої мети – познайомити з книжками чи не кожного мешканця України та зробити книгу видимою і доступною для найбільшого кола читачів. Для нас було важливо, щоб книга потрапила в руки тих дітей, які не мають до неї доступу, щоб розвивати це покоління і не втратити його потенціал. 

Ми плануємо нові формати, хочемо розвивати нашу мережу. Наші заклади не схожі один на одного, вони унікальні, попри те, що їх об’єднує один бренд. До того ж ми розробили особливий формат закладів для закритих житлових комплексів, для спальних районів, де буде максимально комфортно родинам. Ми будемо пропонувати інтелектуальне дозвілля, тобто станемо багатофункціональним простором поблизу з будь-яким домом. Це новий формат, який ми хочемо втілити найближчим часом.

Також у нас є дуже амбітна мета створити перший культурний універмаг, який має обов’язково з’явитися в містах-мільйонниках. Це альтернатива торговельним центрам, проте це той простір, в якому можна загубитися на весь день, де можна придбати книжки, в якому можна пообідати, провести презентацію за келихом вина, де буде повноцінно функціонувати секція вживаної книги, а також новітньої дитячої бібліотеки, в якій ми передбачаємо хаб для проведення культурних подій. Це буде магазин з величезним асортиментом книжок та найякіснішої канцелярії, супутніх товарів для дорослих і дітей. 

Теперішній наш формат для України доволі незвичний, проте в західних сусідів він поширений і використовується впродовж багатьох десятиліть. Додатковий сервіс у вигляді кав’ярні просто необхідний для комфорту гостей. Наразі ритейл [роздрібна торгівля, – прим.ред.] набуває іншого значення. Від основної функції здійснити покупку він стає місцем, де люди отримують особливий клієнтський досвід, де шопінг обов’язково пов’язується із задоволенням. У Європі та світі це звична практика. Колись відвідавши кав’ярні в Римі та у Кракові, скуштувавши там кави та із задоволенням обравши книги, я зрозуміла, що хочу таке саме в Києві, навіть набагато краще.

Звісно, є і проблеми взаємодії з державою, контрагентами, конкурентами. Суцільний тотальний демпінг з боку конкурентів призводить до знецінення культурного продукту. Це нічого хорошого не дасть і уповільнить розвиток ринку. І гравці, які зловживають знижками та акціями, рано чи пізно підуть з ринку. 

Щодо держави у мене немає питань. Лише хотілося б зазначити, що на цьому етапі розвитку потрібна програма з підтримки книжкового ритейлу. Наразі він на стадії ембріона. Для порівняння: по всій Україні 222 книгарні, тоді як у Польщі їхня кількість сягає позначки 1856. 

Щодо взаємодії з контрагентами, основною проблемою є відсутність правил гри ринку, неузгодженість умов, які б стимулювали розвиток ритейлу. Починати книжковий бізнес з нуля – це справа дуже марудна і потребує величезної витримки та надзвичайних здібностей домовлятися з постачальниками. 

Під час карантину центральна складова нашої концепції опинилася під загрозою, що змусило нас нанівець звести дитячі читанки, які відбувалися в усіх закладах щосуботи та неділі. Затишні гомінкі посиденьки з дітлахами, читання, активності – щасливі сім’ї, які радо приводили діточок до книгарень по культурне дозвілля, розвиток та неоціненні емоції від спілкування з книгами. 

Карантин змінив звичну чисельність наших гостей, а також їхню якісну пропорцію. Ряди наших розумників посилилися підлітками, які залишилися за бортом безперервного навчального процесу та культурного середовища, що їм його забезпечувала школа, додаткові курси. Дистанційне навчання тільки збільшило потребу в ком’юніті та живому спілкуванні з людьми та книгами, вивільнило час для пошуків себе, розкриття власних здібностей, а в цих питаннях як ніколи допомагають такі культурні осередки, як наші книгарні-кав’ярні. 

Усе частіше в нас за столиками вирішуються робочі питання з телефонами та ноутбуками, що збільшило тривалість перебування гостей з «робочими візитами». Виникла потреба забезпечити їхнє комфортніше перебування, і в нашому меню з’явилась лінійка поживних сендвічів власного виробництва. У незрозумілих обставинах оперативність, гнучкість і збереження високої якости значно збільшує шанси дістатися поставлених цілей.

Теги:

#бізнес #книжки