Чи дійсно знайдені захоронені тіла в деокупованому Ізюмі є «українською постановкою Бучі 2.0.», як це подає російська пропаганда, — досліджували фактчекери з Gwara Media.
Що сталося?
10 вересня над Ізюмом, що з квітня перебував у російській окупації, замайорів прапор України.
Та остаточне звільнення міста від окупантів, за повідомленням Генштабу ЗСУ, відбулося 14 вересня.
Ще 12 вересня, до офіційного оголошення про деокупацію, під час брифінгу депутат Ізюмської міськради Максим Стрельніков повідомив: біля тисячі мешканців Ізюма загинули внаслідок воєнних дій.
Інформація щодо кількості жертв серед мирних мешканців набула настільки широкого розголосу, що вже увечері цього ж дня на неї відреагував перший заступник голови Громадської палати РФ з розвитку інформаційної спільноти, ЗМІ та масових комунікацій Малькевич Олександр.
Він написав:
«На наших очах відпрацьовувається сценарій Буча 2.0».
Після заяви Малькевича, термін «Буча 2.0» у російському інфопросторі закріпився за Ізюмом.
На думку російських можновладців та ЗМІ, усі знайдені в Ізюмі докази є фальсифікацією української сторони. Головна теза російської пропаганди така: загиблих мирних мешканців у Ізюмі немає, знущань не було.
Сам Олександр Малькевич наголошує:
«Я з усією впевненістю можу стверджувати, що новому світовому скандалу не відбутися. З Ізюма в Росію йшов великий потік біженців. Люди рятувалися від нацистів і бігли до нас… Можу сказати за кожного з них — усі підтвердять, що жодних розстрілів в Ізюмі не було».
Хочемо звернути вашу увагу: ще до 12 вересня, неофіційно, російська пропаганда активно використовувала термін «Буча 2.0» щодо інших населених пунктів України.
Отож, що насправді відбувалось в Ізюмі?
Аналіз
Дослідження нібито українського проєкту «Буча 2.0» почнемо з Піщанського, або ж «Лісового» кладовища, розташованого на околицях Ізюма.
На Піщанському цвинтарі 15 вересня знайшли масове поховання більш ніж 400 людей. 16 вересня Президент України Володимир Зеленський оприлюднив світлини безпосередньо звідти.
Розташування Піщанського кладовища
Це південно-західна околиця Ізюма, що знаходиться за 4 км від центра міста. Завдяки фото з супутників (березень/ серпень 2022 року) ми можемо неозброєним оком побачити збільшення кількості поховань.
Згідно з картою окупації (до 10.09.2022), відстань до найближчої підконтрольної Україні точки —більш ніж 10 кілометрів.
Отже, до 10 вересня ця територія знаходилася під тимчасовим контролем РФ, відповідно, українська сторона не могла впливати на події у цій місцевості.
Якщо українська сторона не мала доступу до околиць Ізюма до 10 вересня 2022 року, виходить, що «провокації» мали бути підготовлені за приблизно п’ять діб. Адже вже 15 вересня новина про знайдені могили стала загальновідомою.
Фотодокази з Піщанського кладовища
Така приголомшлива знахідка як масове поховання швидко потрапила в українські та закордонні медіа. Ми знайшли репортажі з місця подій від 15 та 16 вересня, де видно, як на могилах проростає трава та молоді дерева. Це неможливо організувати за 5 днів. Також слід звернути увагу на стан землі на могилах — вона обвітрилась і помітно просіла, чого б не трапилось за менш ніж тиждень.
Виходить, людей у могилах поховали значно раніше, ніж деокупували Ізюм.
Хоча в російському інфопросторі активно розповсюджувалася інформація про «закопування-викопування» могил, докази з місця подій свідчать про зворотнє.
Типи поховань на Піщанському кладовищі
Могили на Піщанському кладовищі переважно мають хрести з номерами та короткими написами.
Проте є кілька могил із табличками. Наприклад, на цьому фото бачимо місце поховання цілої родини Столпакових та Жихарєвих — батьки, діти, дідусь із бабусею.
Фото могил саме цієї родини російські пропагандисти використовують, аби показати: ці поховання не мають відношення до дій РФ, бо люди загинули 9-го березня 2022 року. Згідно ж із повідомленням Генштабу ЗСУ, російські військові захопили Ізюм 1 квітня 2022 року.
Дата смерті 9 березня є також на інших могилах з цього місця поховання.
У березні в місті Ізюм точилися важкі бої. Саме 9 березня о 7 ранку по багатоповерхівці за адресою Першотравнева, 2 було нанесено авіаудар. Згодом, за словами Дар’ї Герасимчук, Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, «[будинок] прицільно добивали з танка, поки він остаточно не зруйнувався».
10 березня заступник Ізюмського міського голови з гуманітарних питань Володимир Мацокін опублікував на своїй fb-сторінці фото цього будинку. Люди залишили багато коментарів, питаючи про стан тих, хто перебував у підвалі дому.
Це ж фото від 11 березня з’явилося у Twitter голови ГО «Громадського Руху “Самостійна Україна”» Дмитра Беспалова.
Як ми дізнаємося від Уповноваженого Верховної Ради Дмитра Лубінця у вересні, вже після деокупації, у той час тут під завалами загинули 54 мирних мешканці.
З’ясувати, від чого саме загинули люди, нам допомогли самі російські окупанти. РФ оприлюднила списки загиблих жителів Ізюма, які 24 липня також розмістило у себе українське видання «Обрії Ізюмщини». Достовірність списків підтвердив Ізюмський міський голова Валерій Марченко:
«Я бачив ці списки, інформація на 80% достовірна. Це коли були авіанальоти, удари по місту. Люди гинули, ховати їх не було можливості, ховали їх у парках, на городах. Потім у нас були дві багатоповерхівки — на Хлібозаводській та Першотравневій — де люди були заживо засипані під будівлями. З-за річки бив танк прямим наведенням… в одному і в другому [будинках] майже по 50 людей загинули».
Для прикладу візьмемо імена з першої сторінки списків — Яковенко Наталію, Яковенко Юрія та Яковенко Світлану. Усі вони загинули 9 березня під завалами, на вулиці Першотравневій, 2.
Кореспонденти «Радіо Свобода» знайшли двоюрідного брата Яковенко Юрія — Володимира Колесника. Він розповів, що під завалами будинку залишився сам Яковенко Юрій, його дружина (Яковенко Світлана) та мати загиблого Юрія (Яковенко Наталія).
«Брата знайшли у підвалі, а тітку із дружиною брата – на сходовому майданчику», — розповідає Володимир.
Чоловік підтвердив коректність даних у списку. Його родичі дійсно загинули в Ізюмі під час авіаудару по п’ятиповерхівці за адресою вул. Першотравнева, 2.
Також під завалами за цією адресою знайшли вісім членів однієї родини, могили яких фігурують на фото з кладовища:
- Столпакова Олеся Дмитрівна, 27.04.2016 р.н.
- Панюхно Олександра Антонівна, 22.08.2013 р.н. (донька Олени від 1 шлюбу)
- Столпакова Олена Олександрівна, 01.02.1991 р.н.
- Столпаков Дмитро Сергійович, 03.05.1988 р.н.
- Жихарьов Олександр Іванович, 04.01.1973 р.н., (батько Олени)
- Жихарьова Тетяна Євгенівна 16.01.1973 р.н (мати Олени)
- Жихарьова Марія Олександрівна, 13 років (молодша сестричка)
- Сокол Людмила Сергіївна, ≈ 1951 р.н.
Історія родини з фото широко висвітлювалася українськими медіа. Під постом у Facebook про їхню загибель містяни не тільки підтверджують факт смерті, а й розповідають деталі.
Знайшовши цей коментар, ми перевірили і дійсно побачили у списку загиблих сім’ю Рєпіних. Це 58-річний Юрій, 57-річна Людмила, їхній 37-річний син Олег та 82-річна бабуся Валентина. Про цю родину так само є великий матеріал в «Українській правді».
Звернемо увагу: 9 березня через сильні обстріли армії РФ загинули не тільки мешканці Першотравневої.
У відеорепортажі hromadske, наприклад, дізнаємося про ще одну поховану родину, що проживала у домі за адресою Володимира Мономаха, 3 (колишня вулиця Щорса).
Внаслідок обстрілів від будинку, гаража та флігеля, де перебувала родина, лишилося лише звалище цеглин.
Місцевий житель Вадим Переверзев опікувався похованням близьких, саме тому на хрестах теж є таблички з датою. 9 березня загинула його колишня дружина, 58-річна Світлана Переверзєва, її брат, 56-річний Віктор Ковальов, та їхня 83-річна мати Алла Ковальова. Тільки 30 березня Вадиму вдалося поховати родичів. До цього часу тіла лежали у погребі, куди їх з-під завалів перенесли місцеві рятувальники. Ця інформація у російських списках також збігається з реальністю.
Завершення ексгумації
За даними секретаря РНБО Олексія Данілова від 22 липня, росіяни завдали по Ізюму 476 ракетних ударів:
«Найбільше ракетних атак у нас було на місто Ізюм. Ми бачимо, що 476 ракетних ударів було по Ізюму, а Маріуполь знаходиться на другому місці, далі Миколаїв».
Цілком логічно, що багато пересічних мешканців міста померли внаслідок численних обстрілів. Проте багато хто загинув і під час окупації.
Як повідомив на fb-сторінці Голова національної поліції Ігорь Клименко,
«[23 вересня – ред. ] ексгумація тіл із місця масового поховання в Ізюмі завершена.
Роботи тривали тиждень безперервно. Із могил дістали 447 тіл загиблих. З них 215 жінок, 194 чоловіки, 5 дітей, а також 22 військовослужбовці. Крім того, виявили рештки 11 осіб, стать яких наразі неможливо визначити.
Багато тіл зі слідами катувань. Перед криміналістами поліції та судмедекспертами стоїть вагома задача – ідентифікувати тіло кожного загиблого».
Висновки
Проаналізувавши місце поховання через супутникові знімки та дослідивши списки загиблих, й свідчення місцевих мешканців, ми дійшли наступних висновків:
- Піщанське кладовище істотно розширилося саме за час окупації Ізюма;
- Українська сторона не мала доступу до території кладовища під час окупації;
- Могили на кладовищі не «свіжі» і не могли бути створені за 5 діб;
- У могилах, датованих березнем, тобто ще до російської окупації, поховані люди, що загибли внаслідок російських обстрілів міста.
Сьогодні розслідування воєнних злочинів, скоєних росіянами в Ізюмі, триває. Експерти досліджують тіла загиблих, вже знайдені катівні, а також спілкуються зі свідками, що безпосередньо зазнали тортур. Саме цю сторону злочинів ми розберемо у другій частині фактчек-розслідування Gwara Media.
Над матеріалом працювали: Юліана Топольник, Алєся Ященко, Віктор Шолудько.
