Сьогодні українці як ніколи розуміють, що настав час переосмислити радянські традиції та повернутись до власних витоків. Це стосується навіть знайомого всім образу Діда Мороза.
Російська пропаганда всіляко чинить опір культурному відокремленню України від РФ. Як у Росії цього року створювали «святкові» фейки — розповідають фактчекери Gwara Media.
Що сталося?
Ще у 2019 році соціологічна група «Рейтинг» з’ясувала, що українці почали більш активно виражати прихильність до Святого Миколая. Так, у 2016 році це свято вподобали 37% опитаних, а у 2019 вже 52%.
Більш того, у 2021 році дані опитування «Ретинг» засвідчили зниження інтересу до святкування Нового року та збільшення прихильності до Різдва. За 10 останніх років Різдво у списку головних свят року покращило свою позицію на 9%.
Соціологічна група «Рейтинг»
Це можна пов’язати з багатьма подіями: підвищенням інтересу українців до власної історії, глобалізацією, процесом відродження культури. Проте, беззаперечним є той факт, що російське вторгнення в Україну лише поглибило бажання українців більше дізнатись про себе, свій народ та його традиції. Таким чином, багато українських сімей сьогодні відмовились від образу Діда Мороза на новорічні свята й надали перевагу Святому Миколаю. Як на це реагує російська пропаганда — розбираємо у деталях.
Аналіз
Почнемо з маніпуляції, яку російська пропаганда стала поширювати від 14 грудня. Вона стосується розміщення у Дніпрі бігбордів з написом «Діда Мороза ніколи не існувало».
Колаж Gwara Media
У проросійських каналах ширилися реальні світлини з Дніпра з власною інтерпретацією їхньої появи. На кшталт:
«Українцям намагаються нав’язати західну культуру та Санту замість Діда Мороза».
Або:
«Нацисти оголосили війну казковому Діду Морозу!»
Сьогодні й досі невідомо, хто є автором цих банерів та як вони з’явились у місті.
Однак, мусимо зауважити: такі банери не з’явилися більше в жодному місті України, що свідчить про відсутність загальної державної агіткампанії.
Для нас загадка, де саме на цих бігбордах жителям РФ вдалося побачити згадку Санта Клауса, тож цей погляд ми не можемо прокоментувати. Проте публікація такого «припущення» тісно пов’язана з поширенням наративу «Захід ‒ ворог, який хоче знищити Росію». В нашому аналізі хвиль дезінформації літа-осені 2022 року цей наратив посів четверте місце серед усіх — він становив 9,1% від загальної кількості.
Раніше на підтримку цього ж меседжу Росія поширювала фейки щодо присутності в Україні військових НАТО, підготовки США держперевороту в Україні тощо.
Вже 19 грудня російські новинні джерела сформували чіткішу версію, чому ж українці «скасовують» Діда Мороза.
Наприклад, ресурс «Украина.ру» опублікував наступну статтю:
Тут фігурують такі поняття як: «заміщення традиційних героїв» та «пострадянські діти». Все це має на меті створити враження російської культури як правильної, а всі інших, відповідно, як неправильних.
Аби спростувати такі меседжі, звернемося до історичної довідки:
До 1928 року на території УРСР Різдво святкували 25 грудня.
Проте, вже у 1929 році такого свята для радянської влади не існує.
Не дивлячись на це, населення все одно продовжувало святкувати Різдво, у деяких родинах образ Миколая був постійним гостем.
Ялинка ж як символ знову з’являється через 6 років — у 1935-му, хоч традиції навколо неї вже зовсім інші. Відзначати свято комуністи дозволяють лише у школах, дитячих таборах та громадських місцях. Зірка на ялинці не Вифлеємська, а радянська п’ятикутна; ялинка вже не різдвяна, а новорічна. Пізніше, у 1937 році, популярним стає й Дід Мороз. Для пропаганди він — не релігійний діяч, а світська людина, яка бере активну участь у житті партії.
Отож, дії радянської влади дійсно змістили акцент з Різдва на святкування Нового Року як головного зимового свята радянських країн.
Образ Діда Мороза як позитивного героя теж популяризується лише з приходом радянської влади. До цього його вважали злим духом. Він мав довгу сиву бороду та виморожував людей. Для того, щоб пережити зиму без втрат худоби чи посівів, люди задобрювали Діда Мороза подарунками або їжею. Замовляння для Мороза українці робили 18 січня на Святий Вечір (Голодна кутя):
Морозе, Морозе, йди до нас куті їсти!
А не йдеш — так не приходь,
І не морозь жита та пшениці,
Проса та гречки,
Ягнят та телят,
Гусят та курчат.
На відміну від Діда Мороза, Святий Миколай завжди ототожнювався з добром та праведністю, адже він приходив на допомогу нужденним і приносив подарунки слухняним дітям. Історія ж святкування Дня Святого Миколая бере свій початок у Середньовіччі. До українських земель ця традиція дійшла, ймовірно, через Річ Посполиту.
Перенесення дат святкування
Насамперед звертаємо увагу, що офіційного перенесення дат релігійних свят в Україні не було.
ПЦУ лише дозволила вірянам за бажанням святкувати Різдво 25 грудня. А УГКЦ повідомила про початок спільної роботи з ПЦУ над питанням реформ церковного календаря.
Також варто відразу спростувати тезу ось такого характеру: «українці самі себе заплутали й відсвяткували День Святого Миколая за старою звичкою 19 грудня, а не 6-го».
При цьому нижче у статті висміюється порядок свят, який, до речі, не є новим для більшості країн світу.
Скриншот допису «Украина.ру»
Як бачимо, пропагандисти пов’язали тему Діда Мороза з «атакою» на УПЦ МП та проповідуванням християнства західного обряду.
Такі наративи поширювались й через інші кейси.
«Католики намагаються насаджувати нам католицизм», — дописують у проросійському Telegram-каналі.
Насправді ж відмінність між католиками та православними полягає зовсім не в обряді, а в календарі. Так, більшість церков світу перейшли на григоріанський календар і святкують Різдво 25 грудня, після чого 1 січня настає Новий рік. Але лише 6 з 15 православних церков (також Українська греко-католицька церква) дотримуються старого юліанського календаря. В такому випадку Різдво вони теж святкують 25 грудня за старим стилем, що за новим стилем припадає на 7 січня. А Новий рік, відповідно, на 14 січня.
Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко прокоментував це:
«Для України дотримання юліанського календаря є ще й спадщиною Російської імперії, яка відмовлялась переходити на григоріанський календар. Лише після падіння імперії, у 1918 році Українська Народна Республіка перейшла до григоріанського календаря. У той самий час від юліанського календаря відмовились і більшовики. Однак російська церква, всупереч цьому переходу, й далі користується юліанським календарем. Склалася ситуація, коли у звичайному житті люди користуються новим стилем, а церква продовжує жити за старим».
Саме через це виникає суперечка: Новий рік святкують раніше, ніж народження Христа. Отож, слова про «нелогічність» доречно вживати саме по відношенню до чинного порядку в РФ.
Про зв’язок НАТО з католицькою церквою взагалі не йдеться.
Окремо хочемо звернути увагу на недоречність повідомлення, нібито День Святого Миколая переносять на 6 грудня у зв’язці з Днем Збройних сил України. Різниця між юліанським та григоріанським календарем — 14 днів, тому за юліанським календарем День Святого Миколая святкують 19 грудня. За григоріанським календарем, відповідно, 6 грудня.
Висновок
Питання культурної та історичної спадщини української держави є предметом багатьох дискусій та досліджень. Ймовірно, згодом українці повернуть собі ті традиції, які вважатимуть за потрібне.
Та варто звернути увагу на роль російської пропаганди у цьому процесі. Поширення таких кейсів, як вищенаведені, свідчить не про одноразове «фейкоробство», а про існування певної узгодженої інформаційної політики, націленої на дискредитацію прагнень українців дослідити власну історію.
При цьому в дописах російських ЗМІ можна чітко простежити сюжет причетності до цих ситуацій «третьої сторони»: католиків, заходу, НАТО тощо. Таким чином у РФ намагаються переконати аудиторію в несамостійності України, яка нібито нічого не вирішує і може бути лише предметом чужих політик. Адже це — саме та ідея, що випровдовує збройну агресію РФ в очах її громадян.
Над матеріалом працювали: Алєся Ященко, Юліана Топольник
