Під час акції «Мапі України — жіночі імена», проведеної у харківському метро, організатори зверталися до харків’ян і харків’янок із запитанням: «Як ви думаєте, скільки вулиць Харкова названі на честь жінок?». Більшість опитаних відповідали, що ніколи над цим питанням не замислювалися. Здогадки щодо кількості вулиць коливалися від двох до сотні.
Скільки ж насправді «жіночих вулиць» у Харкові? Співробітниці Музею жіночої та гендерної історії знайшли 17 назв, присвячених жінкам, з більш ніж 2 700 вулиць, провулків, проспектів та інших урбанонімів Харкова.
В українській топоніміці, та харківській зокрема, зараз відбуваються важливі зміни. Перейменування вулиць, проспектів, провулків дає можливість увічнити людей, які зробили внесок у розвиток різних сфер українського суспільства. Здавалось би, нарешті на мапі міста мають з’явитися жіночі імена, адже роль жінок у суспільстві постійно зростає. На жаль, цього не відбувається.
Остання хвиля перейменувань, що почалася у 2022 році й пов’язана з деколонізацією, не збільшила кількість жіночих імен на мапі Харкова. Наприклад, перейменування від 26 січня 2024 призвело до зміни назв 64 вулиць, жодної – на честь жінки. Одна, так би мовити, «жіноча вулиця» — провулок Коханки. І, за словами представниці Харківської топонімічної групи, мова дійсно йде про коханку якогось пана, який жив у районі Немишлі, ім’я її ніхто не пам’ятає, але жінка була видатна. Останнє перейменування від 2 квітня 2024 р. не додало жодного жіночого імені мапі Харкова.
Останні рішення міської влади стосовно перейменувань свідчать про зменшення кількості іменних вулиць, перевага надається назвам, на кшталт, черешнева, сніжна, горіхова вулиці. Як зазначає історик Олександр Алфьоров, «на превеликий жаль, в Україні величезна кількість сірих назв. У нас сотні вулиць вишневих, яблуневих, каштанових. Вони не несуть жодного значення. Ці вулиці нічого не відображають з історії. І це теж політика…».
Чому ж важливо, щоб у назвах вулиць відображалися імена видатних жінок?
По-перше, топоніми є однією з форм висвітлення історичних подій, підкреслення важливості тієї чи іншої діяльності та моделей поведінки для суспільства. Враховуючи той факт, що вся попередня історія суспільства була історією патріархату, діяльність жінок знецінювалася і не сприймалася суспільством. Щоб отримати визнання, жінки брали чоловічі псевдоніми у літературі й мистецтві, маскувалися під чоловіків у війську. Жіноча історія століттями залишалася невидимою, вона і досі порівнюється з вишивкою «білим по білому». Збільшення кількості жіночих імен на мапах міст – крок до проявлення жіночої історії та визнання внеску жінок у розвиток суспільства.
По-друге, назви вулиць не лише допомагають навігації у місті, вони створюють простір, в якому живуть люди й виховуються діти, формують концептуальну картину світу у свідомості мешканців і мешканок, включно з уявленнями про особисті перспективи. Харківським школяркам буде набагато легше обирати професію науковиці, військовослужбовиці або інженерині, якщо вони будуть бачити імена жінок, які вже досягли успіху у цих сферах.
Якщо ми хочемо бачити Харків сучасним містом, в якому рівні можливості жінок і чоловіків є не просто красивою фразою, а принципом функціонування, варто оприявнювати жіночу історію, в тому числі в топонімах.
Авторка: Тетяна Чернецька, віцеголова правління Центру гендерної культури
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.