— АЙ КІССД Е ГЬОРЛ ЕНД АЙ ЛАЙК І-І-ІТ! — верещить публіка трек Кетті Пері у ПрайдХабі під час виступу однієї з дреґ-квін. У лискучих паєтках на її сукні відображається захоплення людей — вони плескають в долоні, стрибають та цілуються.
Дреґ — це сценічне мистецтво, що полягає у створенні образів із перебільшеними гендерними ознаками, зазвичай протилежними до гендеру артиста чи артистки. Він покликаний дати можливість вільно самовиражатися без страху осуду. Під час виступів артистки співають, танцюють та взаємодіють із глядачами.
У 2015 році Жанна Сімеїз та Кіра Вазовські заснували дреґ-квін фестиваль «Диво жоржинове». Зазвичай він проходив у Харкові в клубі «Джем», а у фіналі брало участь десять конкурсанток.
Цьогоріч, 15 листопада, коли фестиваль відбувається вперше за час пандемії та повномасштабного вторгнення, артисток лише шість — Kassima, Моніка, Katy Loboda, Ice Towne, Diana Dark та Nikoletta Vinilova. Вони підготували блискучі вечірні сукні й музичні номери, щоб подарувати харків’янам свято та позмагатися за корону.
Аби показати себе, артистки продумують кожну деталь — перед виступом вони фарбують «сóскі», себто вуста, приміряють підбори та випивають трохи «горючого компотіка» для розігріву.
Читайте у репортажі Ґвара Медіа про життєствердне мистецтво дреґу, процес перевтілення артисток, їхню дружбу та мрії з-за лаштунків «Диво жоржинове».
Як відроджується харківська традиція
Кіра Вазовські набирає пензликом з палетки темно-сині тіні. Вона зазирає у невелике дзеркало на столі й робить кілька мазків на лівій повіці.
Крізь зачинені двері, де розташований танцмайданчик, лунає пісня Кеті Перрі Roar.
Уже 15 років Кіра займається дреґом. Вона також очолює ком’юніті Vazovsky, яке щотижня влаштовує тематичні вечірки у Харкові.
Захоплення Кіри дреґом почалося зі святкування Дня народження друга в далекому 2010 році — кожному гостю було потрібно підготувати творчий номер для уродинника. Тоді вона нашвидкуруч зробила образ співачки Ірини Аллегрової. Друзі були в захваті від цього виступу й сказали, що їй варто серйозно задуматися над створенням власного образу.
Так Кіра почала виступати на корпоративах, весіллях та інших святах, а ще писати пісні. Із часом вона перекладе їх українською, зокрема і головний саундтрек харківських дреґ-вечірок — «Кіра, давай!», але з новим рядком «Путін — х*йло».
Через деякий час артистка взяла участь у весняному фестивалі «Бузкова мана», який проводила Жанна Сімеїз. Там вона отримала приз глядацьких симпатій.
Пізніше артистки подружилися та вирішили, що має бути й осінній конкурс, який також асоціювалася б із сезонними квітами.
— Я завжди була виконавчою директоркою, на зв’язку з усіма конкурсантками. У довоєнний час їх у нас було дуже багато. З Дніпра приїжджали, з Херсона, з Києва чимало. І навіть із заходу України теж! — розповідає Кіра лагідним та бадьорим голосом.
Єдина складність, яка була під час підготовки фестивалю цьогоріч — робоче відрядження Жанни. Через це Кірі довелося багато процесів менеджерити самотужки. Однак вона натхненна та щаслива — багато «контактів» зголосилися допомогти й фестиваль нарешті відроджується після тривалої паузи.
Артистка дістає з косметички маленьку коробочку. Вона м’яко клацає під елегантним натиском пальців Кіри. Легким рухом артистка бере ширший пензлик й плоскоче її вміст.
— Жанна завжди наголошувала: «Дівчата, кожна з вас — це диво, кожна з вас — наше жоржинове диво», — пояснює Кіра сенс назви фестивалю й на мить замовкає.
Вона скручує нафарбовані губи трубочкою й робить кілька різких рухів пензликом по щоці. На фоні Кеті Перрі тягне рядок «and you’re gonna hear me ro-o-o-ar». Кіра дивиться у відображення.
— Хочеться подарувати нашим містянам трохи свята, щоб вони відволіклися і побачили такий от бл*дський цирк! — продовжує співрозмовниця й широко усміхається.
— Це комплімент? — перепитую здивовано.
— Та, ти шо! Це такий комплімент! — сміється моя співрозмовниця.
— Це вища нагорода! — долітає з гримерки.
«Зборіще красівих женщін»
До початку заходу залишається півтори години. Усі чимось зосереджено зайняті, але навколо постійно лунають жарти та сміх.
За великим круглим столом поруч із нами сидять інші артистки. У кожної своя косметичка. Їхній вміст власниці розклали навпроти себе за усіма канонами творчого безладу: неонові палітри тіней, солодкі помади, баночки з іскристими блискітками, набори гострих накладних нігтів й довгих пухнатих вій. Артистки фарбуються самі та допомагають подругам.
Посередині столу лежить поки ще безіменний диплом переможниці та роздрукована програма фестивалю. Поруч — обклеєний срібними стразами мікрофон.
На стільниці кухонної зони лежать коробки з піцею з «Буфета».
Інші артистки, які вже нафарбувалися, допомагають із грудьми — турботливо натягують одна одній через голови силіконові форми, вкладають перса у бюстральтери та застібають ззаду гачечки.
— Що головне в образі дреґ-квін? — запитую й дивлюся на пишні чорні крила в стилі Victoria’s Secret, що стоять поруч із нами на підлозі.
Кіра замислилася. Вона відкладає дзеркало та серветку, якою обережно поправляла макіяж, й коротко відповідає:
— Не нести х*йню.
— А що таке х*йня?
— От знаєш, із серії: співала-співала я в душі, потім сеча в голову стукнула, біля килима сфоткалася — стала себе називати дреґ-квін. Ми з Жанкою називаємо їх «дєвочкі-домушніци».
Кіру обурює те, що часто на сайтах знайомств люди, які супроводжують на подіях, або секс-працівниці вказують в анкетах, що вони дреґ-квін. Це псує імідж спільноти, адже суспільство має викривлене уявлення про діяльність артисток. Вони займаються саме бурлескними виступами, однак не супроводжують клієнтів на елітних заходах та не надають сексуальні послуги за гроші.
— Ми ламаємо стереотипи типу «фу, гей-клуб, Боже, хлопці передягаються», — кривляється Кіра. — Хочеться цим фестивалем донести, що дреґ-квін — це круто. Дреґ-квін — це мистецтво! Це така праця над собою, над своїм образом, над самовдосконаленням навіть.
— Чи стикалися учасниці з ТЦК? — веду розмову далі й трохи покашлюю, бо на нас прийшла хмара пудри, яку підняла сусідка за столом. — Чи виникали труднощі?
— Ну, приїде ТЦК, а тут, бл*дь, зборіще красівих женщін! — вигукує Кіра з високо піднятими бровами. — А ми ж женщіни з сюрпризом, з пісюнами! Тому вони будуть звідси бігти дуже далеко!
Почувши це, артистки в гримерці кокетливо захіхікали. З-за дверей долетів рядок «Yes, and?» із пісні Аріани Гранде.
Компотік
Раптово посеред столу перевернулася пластмасова чарка і її прозорий вміст з різким запахом стрімко розлився прямо на диплом.
— Бл*ть! — підстрибнула Кіра на стільці. — Сказала ж не ставить тут нічого!
Артистки поруч залишили свої заняття й хутко почали витирати горілку серветками.
— Є упередження, що дреґ та ЛГБТК+ спільноти тісно пов’язані з наркотиками та алкоголем, — запитую, коли диплом врятовано. — Наскільки цьому є місце у вашому ком’юніті?
— Наркотики — такого у нас нема. Але коли ми гримуємося, звісно, любимо «компотика» випити, — підморгує Кіра. — Бо коли ти виходиш на сцену, працюєш у клубі, публіка там вже під шафе. І щоб відчути той рух, треба трохи «дати». Будеш «компотік»?
Я погоджуюся. За мить поруч зі мною з’являється склянка «компотіка» — суміш українського коньяку «Борисфен» та класичної кока-коли. Десь у пропорціях 2 до 3. Ми виголошуємо тост «за цей вечір!» та зіштовхуємо склянки з рясним дзвіном.
Мрія про виступ на міському святі
«Компотік» почав діяти, і ми жартуємо про Майка Вазовського, одного з головних героїв мультфільму «Корпорація монстрів». Доходимо до думки, що з його харизмою він також міг би стати дреґ-квін.
Кіра каже, що її псевдонім не має жодного зв’язку з персонажем, адже походить від слова «ваза». У минулому артистка навіть проводила конкурс караоке, де переможці отримували кришталеву вазу.
— Цьогоріч ви написали гімн для «Жоржинового дива», — кажу Кірі, яка обережно виклала вії на столі й почала мазати їх клеєм із мініатюрного тюбіка.
— Так-так, це Кассіма написала. Кассіма! — гукнула Кіра подругу з блискучими червоними бровами. Та з іншого кінця гримерки кокетливо махає нам кінчиками пальців.
— Там є такий рядок, «Харків — мистецька столиця». Минулого разу, коли ми бачилися на фотовиставці «Дреґ Королеви Харкова», ти казала, що було б прикольно, щоб цей гімн колись прозвучав на головній площі міста, — веду далі.
— Це наша мрія! Знаєш, от в дусі оцих міських усіх свят. Цей гімн ще не всі знають, його треба поюзати. Щоб «до ригачки» він кругом звучав, щоб люди розуміли, що це він, — сміється артистка й додає, що про великий виступ на площі думатиме після закінчення війни.
Кіра дуже любить пісні Софії Ротару «Червона рута» та «Одна калина». У минулому на корпоративах вона була навіть її двійником.
— Пів на шосту! Й*баний в рот! Мені вже сіські вдягати треба! — зойкає Кіра, додає побажання насолодитися сьогоднішнім шоу й випаровується з-за столу.
Що означає твій псевдонім?
У іншому кінці гримерки, біля імпровізованого трюмо, поправляє свій макіяж Кассіма. Вона примружує очі та усміхається, крутиться біля подруг та позує на камеру. Каже, що їй дуже приємно, коли її називають лагідно — Кася.
— Кася раз, Кася два, — артистка описує руками ліву та праву чашечки бюстгальтера.
Кася каже, що дуже цінує підтримку спільноти, надихається подругами та власним внутрішнім світом. Вона захоплюється гримом та охоче допомагає іншим артисткам.
Поруч фарбується Кетті Лобода. На її руці тату — на жовто-блакитному фоні текст пісні «Дике поле» виконавця Yarmak. Кетті служить у Національній гвардії, наразі обіймає посаду кухаря. Аби сьогодні виступити, вона спеціально взяла вихідний, хоч це було і непросто.
— Я обожнюю двох співачок — Кетті Пері та Світлану Лободу. Я вважаю, це ідеал і по музиці, і по характеру, без урахування політичних поглядів та континентів. Це люди, які вміють робити музику і з цим мало хто не погодиться, — каже артистка, поки фарбує губи.
Вона цмокає ними, милується собою в дзеркалі та відкочує штанину, щоб показати на нозі тату з каліграфічно виведеним надписом «Loboda». За словами Кетті, співачка — її подруга й періодично вона надсилає гуманітарну допомогу.
Айс Тоун обрав такий псевдонім, бо це гра слів і його легко було додати в домен сайту. Він пише пісні й сьогодні вперше виступатиме у сукні, адже хоче спробувати щось нове. Нині Айса прийде підтримати його хлопець — він ще не знає про новий образ коханого.
— Я вважаю, що це як акторське мистецтво, кіно, коли ти можеш обрати будь-яку роль, — пояснює значення дреґу Айс. — Головне — принести людям свято. Окрім того, що це фестиваль, якісь нагороди для нас, люди мають отримати якийсь позитивний вайб. Якщо хтось посміється, так це взагалі супер.
«Якщо перемогла одна — перемогли всі»
Кіра Вазовські виходить у залу в довгій атласній червоній сукні. Публіка зустрічає її бурхливими оплесками — людей настільки багато, що артисткам ледь вистачає місця на імпровізованій сцені.
— Ми вже знаємо, кого будемо п*здити в кінці за бали, — каже жартома ведуча після представлення членів журі, а публіка у відповідь заливається сміхом.
Конкурсантки виходять по черзі та вишукуються на сцені клином. Вони стоять гордо піднявши підборіддя, у кожної до блискучого костюма приколотий номер. Публіка милується ними та аплодує.
Помахом блискучого мікрофона Кіра відправляє їх до гримерки готуватися до виступів, а на сцену запрошує дует «Грація», який переміг на фестивалі у 2015 році й сьогодні входить до складу журі. Артистки мають порушення слуху, але це зовсім не заважає їм відчувати ритм пісні та зачаровувати глядацтво.
Далі на сцені по черзі з’являються конкурсантки й наступна година перетворюється на чистий драйв: збиття люстр зі стелі, волання пісень, грайливі танці, повітряні поцілунки, строкаті віяла, пухнасті боа, райдужні паєтки, а головне — магнетизм цього духу свободи.
Грає пісня Dancing Queen, і конкурсантки виходять на сцену у вечірніх сукнях. Кожна по черзі отримує диплом учасниці, але залишається головне питання.
— Хто ж у нас стане переможницею — дивом жоржиновим 2025 року? — таємниче каже Кіра. У відповідь із зали глядачі викрикують псевдоніми улюблених артисток. — Корону… отримує… Моніка!
Зал вибухає оплесками, артистки обіймають одна одну та аплодують подрузі. Її костюм із ліхтариками та фокус зі зміною перуки, хоч і незапланований, особливо усіх вразили. Моніка радіє перемозі, але присвоювати її собі повністю не хоче.
— Ми всі працювали, ми всі виступили просто офігенно! — каже Моніка, коли ми відходимо від колонок. Артистка ніби й сама тепер вся світиться від щастя. — Якщо перемогла одна — перемогли всі. Переміг увесь проєкт, бо у нас все вийшло, ми все зробили, все пройшло так, як ми планували. Дуже раді, що сьогодні велика кількість людей прийшла на цей захід.
— Які плани далі? — перекрикую вже Мадонну з її культовим Like a Prayer.
— Обов’язково випити келих «компотіка», подзвонити всім друзям та сказати, що вони недарма «тримали свічки й стояли» за мою перемогу!
Привіт, це Катя, авторка тексту! Сподіваюся, вам вдалося подивитися моїми очима на атмосферу дреґ-квін фестивалю і тепер ви знаєте трохи більше про цю спільноту. Якщо ви хочете, щоб таких репортажів було більше, підтримайте Ґвару підпискою!
Читайте також:
- Поліція перекриває вулицю, праві заявляють про гріх, а квір-спільнота вимагає поваги. ХарківПрайд у деталях
- «А если я выстрельну?»: на Віру Чернигіну напали через приналежність до ЛГБТ-спільноти
