Кароліна мріяла вступити на юридичний факультет і побувати в Парижі. До аварії вона добре вчилася, перемагала в конкурсах і, за словами матері, завжди знала, чого хоче. Тепер 14-річна дівчина заново вчиться сидіти, рухатися та самостійно ковтати їжу.
18 грудня 2025 року Кароліну та її 13-річну подругу Олю збив автомобіль на пішохідному переході в Харкові. За кермом була суддя Валківського районного суду Алла Токмакова. Оля досі відновлюється після важких травм, а Кароліна тривалий час перебувала в комі й тепер потребує постійної реабілітації.
Поки триває судовий розгляд, родини намагаються забезпечити донькам необхідне лікування та домогтися відшкодування.
Журналістка Ґвара Медіа побувала на допитах матерів Кароліни та Олі в суді, а також окремо поспілкувалася з Олександрою Прокопчук — матір’ю Кароліни. Вони розповіли, як аварія змінила життя їхніх доньок і родин. Також журналістка поспілкувалася з адвокатом родини Кароліни Євгеном Мельниченком.
Відмінниця, яка мріяла про Париж
До 18 грудня Кароліна була активною та цілеспрямованою дівчиною. За словами матері, Олександри Прокопчук, донька добре навчалася, неодноразово перемагала в конкурсах і мала багато нагород.
«Це світла дівчина, вона цілеспрямована, вона завжди знала, чого хоче, це лідер за своєю натурою», — розповідає Олександра.
Кароліна замислювалася і про майбутню професію. Спочатку хотіла стати поліцейською, згодом почала мріяти про юридичну освіту. Але була в неї й мрія, не пов’язана з навчанням чи кар’єрою, — побувати в Парижі.
Мати каже, що між нею та Кароліною завжди були довіра й відвертість: дівчина розповідала, куди йде, з ким проводить час, і не приховувала від рідних своїх переживань.
За словами Олександри, особливий зв’язок Кароліна мала і з молодшим братом Тимофієм. Між дітьми чотири роки різниці, проте, розповідає жінка, вони виросли настільки близькими, що знайомі іноді плутали їх і навіть вважали близнюками.
Після аварії змінилося і життя хлопця. На момент ДТП йому було десять років. Тепер, каже Олександра, він вимушено подорослішав раніше, ніж мав би.
«А я там колись їй не сказав, що я її люблю», — згадує його слова Олександра. Тепер, каже жінка, він підходить до ліжка сестри й каже: «Сістер, я тебе люблю, щоб ти знала».
За словами матері, син боїться залишатися сам через повітряні тривоги, тому вона бере його із собою, коли їздить до доньки. Через це хлопцеві доводиться пропускати заняття.
«Ми жили в реанімації»
«Я не пережила. Ми продовжуємо це переживати разом із чоловіком», — говорить Олександра.
Перший місяць батьки фактично жили в реанімації. Вони приходили близько десятої ранку й залишалися до п’ятої вечора. Привозили Кароліні їжу, по черзі чергували біля доньки. Тим часом десятирічний Тимофій залишався вдома. Допомагали сусіди та знайомі — готували їжу, привозили необхідне.
Кароліна перенесла кілька операцій. За словами матері, після першого місяця в реанімації її перевели до іншої лікарні, де вона пережила ще кілька хірургічних втручань. У дівчини з’явилася гематома на нозі, а згодом родина зіткнулася з іншими ускладненнями.
Певний час Кароліна залишалася підключеною до апарату штучної вентиляції легень. За словами Олександри, остаточно від апарату її відключили приблизно в середині лютого.
Коли дівчину перевели до дитячої обласної лікарні, вона вже відкривала очі, однак не реагувала на близьких. Тіло залишалося напруженим, руки й ноги майже не згиналися.
Лікарі, за словами Олександри, попереджали: Кароліна може не заговорити, не ходити й не пам’ятати близьких. Родина не погодилася з таким прогнозом і почала шукати місце, де дівчині могли б допомогти відновлюватися.
Олександра розповідає, що родина телефонувала до різних реабілітаційних центрів. Один із них відмовився братися за випадок Кароліни через складність її стану. Інший, за словами матері, коштував близько семи тисяч доларів на місяць.
Зрештою родина знайшла центр у Кам’янському на Дніпропетровщині. За словами Олександри, лише перевезення Кароліни туди обійшлося приблизно у 20 тисяч гривень. Частину коштів на лікування допомагали збирати небайдужі люди.
У центрі Кароліна поступово почала демонструвати невелику позитивну динаміку. Реабілітологи працювали над тим, щоб дівчина могла сидіти. Згодом їй зняли зонд, через який вона харчувалася, — тепер Кароліна може ковтати самостійно.
«Є невеличкий, ось такий мізерний [шанс — ред.], але є ось така позитивна динаміка», — говорить Олександра.
Водночас дівчина досі потребує постійного догляду. За словами матері, вона не може самостійно сидіти чи пересуватися, а її тіло залишається в сильному тонусі.
Родина хоче повернути Кароліну додому, однак для цього потрібно облаштувати відповідне місце. Зокрема, спеціальне ліжко та крісло колісне.
Олександра намагається триматися заради дітей і чоловіка. Вона каже, що родина підтримує одне одного, хоча переживання не зникають. Також жінка хвилюється за старших родичів, яким намагається не розповідати всіх подробиць стану Кароліни, щоб не травмувати їх.
«У нас є мета, у нас є, заради чого жити, заради кого боротися», — говорить жінка.
Скільки коштує лікування
За словами Олександри, родина вже витратила на лікування та відновлення Кароліни близько шести тисяч доларів. Водночас витрати продовжують зростати.
У реабілітаційному центрі, де зараз перебуває дівчина, щомісячна оплата залежить від кількості залучених спеціалістів і процедур. Минулого місяця, за словами Олександри, за лікування заплатив брат її чоловіка — 80 тисяч гривень. Наступний місяць коштуватиме вже близько 113 тисяч.
Олександра каже, що на початку Алла Токмакова також допомагала з витратами. Вона передавала гроші на ліки, а згодом — на переїзд до іншої лікарні. За словами матері, Токмакова також обіцяла оплатити реабілітацію.
«Вона казала: “Я вам оплачу навіть найдорожчу, ту, що коштує у Львові близько 7 тисяч доларів, я вам все оплачу”», — розповідає Олександра.
Однак коли родина знайшла потрібний реабілітаційний центр і звернулася до Токмакової, та, за словами Олександри, відповіла, що грошей немає, і порадила звертатися до благодійних фондів.
До цього, каже жінка, вона вже з’ясувала, що Токмакова заблокувала її. Олександра говорить, що на той момент родині доводилося купувати дорогі препарати для доньки: однієї банки, яка коштувала близько 900 гривень, вистачало на три дні.
На одному із судових засідань обговорювали відшкодування від Алли Токмакової, однак вона заявила, що має кредитні зобов’язання та не може вільно розпоряджатися майном через арешт.
«Дитину треба реабілітувати»
Адвокат родини Кароліни Євген Мельниченко вважає, що питання відшкодування має залишатися одним із головних у справі. За його словами, навіть суворе покарання не компенсує родині витрат, яких вона зазнає через лікування дитини.
«Ніякий вирок, який би він не був жорсткий, по покаранню, по позбавленню волі, ніяк не допоможе потерпілим у тому, що вони несуть затрати. Дитину треба реабілітувати», — пояснює адвокат.
Мельниченко вважає, що Токмакова обирала, кому допомагати, зважаючи передусім на розмір витрат. За його словами, частину рахунків вона погашала в ситуаціях, де суми були меншими, тоді як витрати родини Кароліни значно більші.
«Це не говорить, що вона намагається щиро якось відшкодувати шкоду, а просто знайти для себе пом’якшуючі обставини», — вважає Мельниченко.
Водночас він наголошує, що родина пропонувала різні варіанти домовленостей, зокрема виплати частинами, щоб Токмакова могла компенсувати шкоду без одноразової великої виплати.
«Ми їй всіляко доносимо, що вона повинна якось підтвердити те, що вона суддя, по-перше. Вона має підвищені вимоги до її моральних якостей», — говорить Мельниченко.
За словами адвоката, обвинувачена не відсторонена від посади та продовжує працювати. Сама Токмакова поки не розповідала свою позицію в суді.
Мельниченко наголошує: його завдання — не лише домогтися рішення суду, а й спонукати обвинувачену до відшкодування, щоб родина могла продовжувати лікування Кароліни. Якщо домовитися не вдасться, захист планує наполягати на максимальному відшкодуванні та покаранні в межах закону.
Наслідки травм Олі
Інша постраждала в ДТП — Оля.
Під час судового засідання її мати Ганна Максюта розповіла, що після аварії донька тривалий час перебувала в комі, а згодом почала проходити складне відновлення.
На момент ДТП дівчинці було 13 років. Мати розповіла про день, коли вперше побачила свою доньку в Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги імені проф. О.І.Мещанінова.
«Донька незадовго до цього зробила яскравий манікюр. Коли я прибігла до лікарні, то впізнала її за рожевими нігтями. Її рука звисала з ліжка», — згадує Ганна.
За словами матері, наслідки травм вплинули на її рухливість, зір і повсякденне життя. Оля не може самостійно виходити на вулицю так, як раніше, їй складно пересуватися, а через порушення зору вона потребує спеціальних окулярів і подальшого лікування.
«Місяць, поки вона була в комі, — це катастрофа. Я покинула дитину, якій було чотири місяці, на матір, яку ледве вивезла з Сумської області. Чоловік не закінчив лікування в Хмельницькій області після поранення і приїхав сюди. Рідний батько Олі також усе покинув і приїхав сюди. Ми всі сиділи й місяць чекали, оскільки лікарі казали, що невідомо, що буде. У нас був той рідкісний випадок, коли мозок у комі відключений, а тіло рухається. У неї права сторона не рухалася, а ліва “гуляла”. Вона намагалась щось постійно зняти, подьоргати», — розповіла Ганна.
Після аварії дівчинка перенесла операцію на очах. За словами Ганни, лікарям вдалося частково виправити положення зіниці, однак проблеми із зором залишилися. Надалі родина очікує на повторне лікування та рішення медиків щодо можливого наступного хірургічного втручання.
Мати розповідає, що донька важко переживає зміни у власному зовнішньому вигляді та фізичних можливостях. Оля плаче, дратується, іноді знімає й кидає окуляри.
«У мене 13 років була здорова дитина. Зараз вона навіть сама собі не подобається», — розповіла жінка під час допиту.
За словами Ганни, родина продовжує обстеження, стежить за станом доньки та чекає на подальші рішення лікарів. Окремим питанням залишається відновлення рухливості правої руки й ноги.
Ганна розповіла суду, що її чоловік — військовий, а родина має й інші обставини, які потребують постійної уваги та догляду. Через лікування доньки жінці доводиться їздити між різними містами, організовувати обстеження і дбати про інших членів родини.
«Живемо на два міста. У мене мама хворіє. У мого батька знайшли онкологію 4-ї стадії. Дочка у мене після ДТП. Син маленький і чоловік військовий, якого на сьогоднішній день вже півтора місяця немає на зв’язку. Я живу у зйомній квартирі. Життя моє з 18-го грудня, чесно, як в аду», — сказала Ганна.
Крім Ольги в Анни є ще маленький син, якому на момент ДТП було чотири місяці. Мати досі відчуває провину за те, що не бачила його перших кроків та першого слова «Тато».
Десять місяців після аварії
Під час судового засідання Ганна Максюта також розповіла про допомогу, яку отримувала від Алли Токмакової. За її словами, обвинувачена цікавилася станом доньки та передавала кошти на окремі витрати, зокрема на обстеження. Водночас мати зазначила, що спілкування відбувалося не від самого початку.
Для обох родин питання допомоги та відшкодування пов’язане насамперед із можливістю продовжувати лікування дітей. Кароліна потребує постійного догляду та реабілітації, а Оля — подальшого лікування і відновлення рухливості та зору.
Дівчата досі не бачили одна одну після аварії. За словами Ганни Максюти, Оля дуже хоче зустрітися з Кароліною, однак матері домовилися поки відкласти цю зустріч, щоб не допустити психологічної травматизації обох підлітків.
Судовий процес триває. Попереду — подальший розгляд обставин справи та допит п’яти свідків ДТП.
Читайте також
- У справі судді Токмакової допитали матір другої постраждалої дівчинки в ДТП
- У ДТП на Харківщині загинула Ольга Крівогуб, яка втратила чоловіка та трьох дітей внаслідок атаки РФ
