Чоловіки вантажать в автівку багато речей, серед них рюкзаки та сумки з «кікіморами». З особливою обережністю вони складають у багажник масивні снайперські гвинтівки. Автівка мчить ґрунтовою дорогою, підіймаючи пил. Полігон великий та рельєфний, щоб військові могли відпрацьовувати різні положення та відстані. Снайпери розвантажують речі, закидають гвинтівки собі на плечі й прямують до місця тренування.
Журналістки Ґвара Медіа відвідали снайперів під час стрільб, щоб дізнатися про особливості їхньої роботи.
«Працюємо на рубежі»
— Працюємо на рубежі, захищаємо нашу Батьківщину Україну, — представляється військовий з позивним «Фауст». Сьогодні він показуватиме нам, як тренуються снайпери.
За його словами, військові намагаються виїжджати на стрільби, коли мають вільний час. Тому що треба відточувати свою майстерність.
— Ми також ходимо на позиції, виконуємо бойові завдання. Ми ж не сидимо на місці. А в ті проміжки часу, коли ми вільні, ми виділяємо собі час та їдемо працювати на різні відстані, щоб удосконалюватися.
«Я прийшов з піхоти»
«Фауста» мобілізували до війська у 2023 році.
— Я спочатку був у піхоті. Там були люди, які були зацікавлені. Вони нас направили на курси «Марксмен», тобто піхотний снайпер. Ми проходили навчання, повний курс. Мені сподобалося, то я вже рішив продовжити.
Робота клопітка, але цікава, каже «Фауст». Снайпери — це не тільки стрільці, а також і розвідники.
— Ми не обов’язково маємо вийти на позицію і вистрілити. Ми можемо робити спостереженням більше допомогти своїм чи артилерії, якщо щось помітимо, чим своїм одним пострілом.
Дуже важкий момент — це захід і вихід з позиції. Це треба й планування проводити, й маскувальні засоби підбирати, щоб злитися з природою.
«Все залежить від поставлених задач»
Підбір зброї та обладнання залежить від поставлених задач, каже «Фауст». Зокрема, від відстані, на якій перебуває противник.
— Все залежить від умов, від завдань, і погодні умови — доволі важливий фактор, який впливає на роботу. Ми для себе визначаємо, що нам потрібно брати з собою для тієї локації, в якій ми будемо працювати. Треба підбирати спорядження залежно від того, яка буде погода, рельєф, лісистість — є вона чи немає. Так само в міських умовах ми також працюємо, — каже «Фауст».
Снайпери у міських умовах переважно працюють з будівель. Такі обставини обмежують їхню роботу, створюють складнощі під час пошуку та заходу на позицію. Крім того, міські умови характеризуються відносно невеликими відстанями для ведення вогню — до 500 метрів. На відкритій місцевості ефективна дальність роботи снайперів значно більша — від одного кілометра.
— Ситуації одна на одну не схожі. Вони завжди різні. Немає шаблонів. Буває таке, що підходимо до 200 метрів [до лінії боєзіткнення — ред.]. Буває таке, що біля кілометра. Для цього в нас є планування: захід та вихід [на позиції — ред.]; сектор, в якому ми працюємо; наявність ворога, ворожих засобів; комунікації з суміжними підрозділами, де ми будемо працювати. Проводиться аналіз, тоді вже починаємо працювати.
«Точність та влучність»
На озброєнні військових є гвинтівка вітчизняного виробництва UAR-10 компанії «Зброяр».
— Вона вже є на озброєнні. Доволі-таки непогано себе показала. Вона компактна, зручна у використанні.
У 2018 році офіційно прийнята на озброєння Збройних Сил України. Гвинтівка важить 5,5 кілограмів та може стріляти на відстань до 1200 метрів.
— Є й інша зброя у нас: Savage і Ruger — це американські виробники. Це калібр 338-й. Відповідно, що в них і дальність набагато більша — до 2000 метрів.
Важливі також і оптичні приціли, які снайпери використовують залежно від особливостей бойових завдань. Після встановлення на гвинтівку приціли потребують «пристрілки». Калібрування виконується на відстані 100 метрів, що дозволяє надалі працювати на більших дистанціях. Під час пристрілки снайпери налаштовують приціл таким чином, щоб гвинтівка демонструвала адекватну точність, і вони могли бути впевнені в її влучності, розповідає «Фауст».
Кількість пострілів під час калібрування залежить від того, наскільки необхідно налаштувати оптику. Це може бути три, пʼять або навіть 10 пострілів, щоб вивести зброю на належний рівень точності для нормальної роботи.
— Росіяни використовують власне озброєння? — питаю.
— Я особисто не знаю, але чув, що в них є й західні зразки, — відповідає «Фауст». — На цьому напрямку, я ще не зустрічав російських снайперів. Але вони себе непогано показували в Торецьку. Як би для нас це сумно не звучало, але були випадки, що вони спрацьовували. У них підготовка теж фахова, там є спеціалісти дуже хороші та озброєння теж, я так думаю, непогане.
«Іноді йдемо до позиції сім кілометрів»
«Найзручніший метод стрільби — лежачи», — каже «Фауст», розстеляючи каримат. Під час бойових завдань вони не можуть дозволити собі такий рівень комфорту.
— З якого положення вам доводиться найчастіше стріляти?
— Ой. Навіть не скажу відверто, бо кожний раз по-різному. Десь можна лежати, десь ще якась історія. Треба шукати. Але лежати — це найзручніший спосіб. Він фактично забезпечує найбільшу стабільність — найлегше зробити постріл.
«Фауст» змінює положення — стає на коліно та підіймає гвинтівку: «Це важко, мало часу дається на постріл, бо потом вже починається тремор. Треба швидко приймати рішення».
— Триподи [штатив для зброї — ред.] — хороша штука, доволі часто дуже корисна. Але ж його треба нести. А буває таке, що ми йдемо до позиції й сім кілометрів, і більше. І погодні умови теж бувають різні. Все з того, що я кажу — ми підбираємо речі та зброю залежно від поставлених задач і локації, де будемо працювати. Чи це ліс, чи населений пункт, чи менш лісиста місцевість, чи є там пагорби, яри. Все по ситуації.
Читайте також
- «У росіян одна тактика — кліщі, оточити, котел»: як українські військові зупиняють РФ на Куп’янському напрямку
- Аерозольне маскування: як військові використовують «димові завіси» на фронті
- «Людське життя безцінне, а дрон можна створити»: як працюють наземні роботизовані системи бригади «Хартія»
