У листопаді 2024 року Петра Токаря несподівано призначили начальником поліції Харківської області після звільнення його попередника — Володимира Тимошка. До цього Токар очолював поліцію прикордонної Сумщини, Полтавщини, керував Святошинським управлінням поліції у Києві, а також обіймав посаду заступника начальника слідчого відділення в Чернівецькій області.
У своєму першому великому інтерв’ю на новій посаді Петро Токар поспілкувався з Ґвара Медіа про перехід із Сум до Харкова, ставлення суспільства до поліції, співпрацю з ТЦК та СП, а також поділився планами щодо змін у поліції до кінця 2025 року.
Перехід з Сум до Харкова
Ви маєте досвід керування поліцією прифронтової Сумської області. Враховуючи попередній досвід, які головні виклики ви бачите у гарантуванні безпеки прифронтової Харківщини?
Моє призначення в Харківську область відбулося досить стрімко і незаплановано. Дійсно, з квітня 2023 року я працював начальником ГУНП в Сумській області. Хоч ця область не мала лінії бойового зіткнення як такої, але на її кордонах були війська Сил оборони України. Поліція відігравала не останню роль у забезпеченні територіальної цілісності нашої держави.
Ми вперше стикнулися на території Сумської області з тим, що обстріли ворога заважали нормальному життю громадян. Тоді ми прийняли рішення про необхідність евакуації. Для нас це було щось нове. Усі розпорядження про її проведення, звичайно, видаються органами місцевого самоврядування, але поліція — один з органів, який допомагає проводити евакуацію.
Спочатку це була планова евакуація Білопілля та інших населених пунктів. Однак одного разу ми стикнулися із загрозою, коли надійшла інформація плани ворога наступати на Глухів. Це містечко з 35 тисячами населення, евакуювати його в надкороткий термін вкрай складно.
Саме тоді ми сформували підрозділи «Білих янголів» [евакуаційні групи, вперше створені в поліції Донецької області — ред.], які мають транспортні засоби та можуть перевозити важкохворих людей, лежачих людей, які не можуть самостійно пересуватися. Для нас це теж був новий досвід, тому що ми з цим стикалися вперше. Мої поліцейські-сумчани їздили тоді в Донецьку область, дивилися, як там проводиться евакуація і набиралися досвіду.
У Харківську область мене призначили 11 листопада 2024 року. Спершу я ознайомився з кордонами. Подивився, де проходить лінія бойового зіткнення, і зрозумів, що в Харківській області не менш гостро стоїть проблема евакуації. Причому ця евакуація досить динамічна.
З одних населених пунктів громадян евакуюють, а за місяць-два вже інші населені пункти можуть опинитися під загрозою, адже ворог вдосконалює системи вогневого ураження. Якщо він у лютому, наприклад, міг не дістати до того чи іншого населеного пункту, то вже буквально у квітні-травні діставав як FPV-дронами, так і іншими засобами повітряного ураження.
Зараз я розумію, що процес евакуації досить складний. Ми в Харківській області оголосили конкурс на створення кваліфікованих підрозділів «Білих янголів». Наскільки пам’ятаю, 21 людина подала заявку на входження в цей підрозділ.
Ведемо зараз переговори, щоб отримати спеціалізовані бронеавтомобілі, які гарантуватимуть безпеку під час евакуації як нашим поліцейським, так і громадянам. Я думаю, поліціянти, які пройдуть додаткову кваліфікацію, надалі будуть залучені повною мірою.
Насправді в Харківській області мені дуже сподобалася консолідація волонтерських і громадських організацій. 26 організацій допомагають проводити евакуацію в різних населених пунктах, у різних районах. Серед цих громадських і волонтерських організацій мені імпонує те, як вони поділили між собою обов’язки. Є, якщо я не помиляюся, три або чотири організації, які займаються безпосередньо первинними етапами евакуації.
Є організації, які кажуть: «Нам складно як цивільним людям зайти в певні зони, але ми готові надавати автобуси. Ми готові довозити людей з прифронтових регіонів у центральні частини області». Є громадські організації, які надають психологічну допомогу. І є організації, готові безоплатно надавати гуманітарну допомогу — продукти, харчі.
Ця консолідація виокремлює нашу державу серед інших, адже ми довели усьому світу, що консолідація і єдність українців — це наша сила, якою ми оперуємо перед таким ворогом, як Росія.
Якщо опустити питання евакуації, то, звичайно, прийшовши в Харківську область, ми розуміємо її територіальні межі, площу.
Мені було складно, адже там було 18 підрозділів, а тут у мене 43 тільки територіальних підрозділи. Перше, що я зробив, — це об’їхав повністю всі територіальні підрозділи.
На сьогодні чітко розумію, де який підрозділ знаходиться, в яких умовах несе службу, чи має укриття, які проблеми матеріального забезпечення. На всі ці процеси ми намагаємось реагувати тим фінансуванням, яке отримуємо від Національної поліції.
Харківщина відрізняється від інших регіонів України тим, що на території області розміщено чи не найбільше блокпостів у країни. Ці блокпости певним чином створюють людям незручності, але це необхідність в умовах воєнного стану.
У нас недавно була безпрецедентна подія, коли поліцейський зупинив вночі автівку та в одного з водіїв у телефоні побачив програму, яку використовують російські шпигуни для «прив’язки» фото до координат на мапі. Коли ми це побачили, то залучили працівників СБУ до перевірки цього громадянина. Так нам вдалося розкрити два підпали релейних шаф. Потім ще вдалося розкрити підпал військового автомобіля в Чугуєві, чим нас останнім часом «кошмарять».
Ви казали, що призначення на посаду стало для вас неочікуваним, так? На вашу думку, чому саме вас обрали очолити поліцію Харківщини?
Це питання, напевно, не до мене. У нашій системі як буває: ми ж наполовину військові — отримали вказівку і виконуємо її, не ставлячи зайвих запитань.
Але, на мою думку, це пов’язано зі специфікою Сумської та Харківської областей. Вони схожі за ментальністю та інтенсивністю бойових дій на територіях.
Скажу так, знаючи процеси документування воєнних злочинів, евакуації та допомоги військовим з різних питань. У Сумах, до речі, у мене були групи повітряного ураження – теж боролися з «шахедами», виїжджали щовечора і допомагали групам протиповітряної оборони збивати їх. Тому, напевно, і було прийнято рішення, що доцільно призначити саме мене.
Зміни в поліції
Ви вже понад пів року на посаді. Які зміни плануєте впроваджувати?
Окрім певних управлінських рішень щодо заміни або зміни керівників територіальних відділів поліції, є ряд ініціатив, які я хотів би завершити до кінця року.
Перша ініціатива, про яку я вже сказав, — це підрозділ «Білі янголи». Його треба однозначно запускати. Це буде допомога органам місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій або динамічної евакуації громадян з населених пунктів.
Підрозділ уже виправдав себе як на території Донеччини, так і на Сумщині. Тому, я думаю, це треба втілювати, і воно буде втілене.
Також я провів аналіз усіх підрозділів, які зараз працюють на території Харківської області. Уже прийнято рішення про скорочення деяких підрозділів, бо я вважаю їхн. роботу неефективною.
Наприклад, у Златополі та Лозовій є ізолятори тимчасового тримання. На одному напрямку два ізолятори тимчасового тримання, віддаленість між ними невелика. Хоча ізолятори дійсно потрібні через значну віддаленість від обласного центру, їхня наповненість зараз невелика.
Тому прийнято рішення повністю скоротити особовий склад одного з ізоляторів тимчасового тримання, законсервувати його для можливого подальшого використання. Особовий склад зараз перепризначається.
Є й інші підрозділи, які не зовсім ефективні на сьогодні. Можемо говорити про Дворічну, Борову. Там раніше працювали чергові частини по вісім людей у кожній. На сьогодні вони використовують інформаційні мережі та приміщення інших підрозділів. Тому доцільності тримати такий штат немає.
Усі скорочені посади ми застосовуємо за доцільністю. Зазвичай направляємо їх для розширення спеціальних підрозділів, підрозділів, які здійснюють патрулювання громадського порядку, або сектору реагування патрульної поліції.
У кожен підрозділ з органом досудового розслідування я вводжу посаду інспектора з дотримання прав людини. Він перевірятиме законність затримання громадянина, законність підстав і вживання щодо нього недозволених методів слідства. Було, не було.
Зазвичай деякі громадяни, щоб уникнути відповідальності, починають безпідставно звинувачувати поліцейських у завданні тілесних ушкоджень і таким чином намагаються уникнути відповідальності.
Якщо інспектор виявляє такі факти. Наприклад, є синець на руці й затриманий каже: «Під час затримання мене безпідставно вдарив такий-то поліцейський», завдання інспектора — провести інтерв’ювання і передати цю інформацію до Державного бюро розслідувань (ДБР), паралельно повідомивши місцеву прокуратуру, минаючи повністю керівника підрозділу.
Це повністю нівелює можливу консолідацію або потурання незаконним діям.
Яка головна мета, яку ви поставили перед собою для досягнення до кінця цього року або в межах наступних 6-12 місяців?
Приведення у відповідність до нормативів наших чергових частин. У нас там був ряд зауважень свого часу. Зараз вони всі виправлені.
Другим етапом у мене стоїть завдання, яке треба реалізувати до кінця року. Це приведення у відповідність до європейських норм кімнат затримання громадян, тому що я бачив певні повідомлення в телеграм-каналах та на інтернет-сайтах про те, що можлива зміна законодавства, і затримання громадян може тривати не три години, а в деяких випадках 24 години.
Якщо затримання триватиме добу, то відповідно є вимоги: харчування, наявність теплої води та інших умов для перебування. Тому, розуміючи, що це може відбутися, щоб потім не бігти та не доганяти ці всі процеси, треба завчасно все зробити, привести до відповідності й нехай воно чекає свого часу, щоб потім не було нарікань з боку як омбудсмена, так і наших європейських партнерів.
Звичайно, створення евакуаційних груп — це вже запущений процес, він іде. Звичайно, це створення груп винищувачів «шахедів» — однозначно для себе я вже прийняв таке рішення. Ну і відповідно оптимізувати всі підрозділи для того, щоб потім ніхто не сказав, що роздуті штати, або що поліція не воює, а всі воюють тільки крім поліції.
І максимально не допустити, щоб загинули або отримали поранення наші поліцейські, які, на жаль, не маючи свого адміністративного приміщення, несуть службу в різних розрізнених будівлях міста Харкова.
Ви вже зачепили питання матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, бронемашини. Ви сказали, що ведете перемовини, а з ким саме?
Ми ведемо переговори з харківською фірмою щодо придбання автомобілів для підрозділів «Білих янголів». Ми надали їм технічне завдання з вимогами до цих автомобілів, і вони попередньо погодилися виконати це замовлення.
Зараз ми плануємо отримати відповідні субвенції через органи місцевого самоврядування та купити ці автомобілі.
Російські військові збільшили використання FPV-дронів і дальність їхнього польоту. Це ставить під загрозу безпеку і здоров’я зокрема й поліцейських. Чи впроваджуєте ви РЕБи [засоби радіоелектронної боротьби — ред.] на поліцейських автівках? Наскільки це зараз ефективно?
Поліна, ви розумієте, що коли ворог масово починає використовувати дрони на оптоволокні, то проти оптоволокна, як кажуть військові, порятунку немає. Але щодо вашого питання хотів би відійти в інший бік.
Я маю ряд програм, які хочу реалізувати на території Харківської області. Ми нещодавно брали участь у робочій групі, де обговорювали можливість створення так званих винищувачів «шахедів», ловців «шахедів». У нас є досить багато українських компаній, які виготовляють якісні невеликі безпілотні літальні апарати (БпЛА), які несуть малі бойові заряди, однак мають достатню швидкість для того, щоб перехопити будь-який «шахед» і знищити його.
Нам було продемонстровано ряд невеликих безпілотників, і ми зупинилися на одному з них. Зараз Управління аналітичного забезпечення формує цю ідею. Ми хочемо створити 10 таких груп і залучити їх разом з Повітряними силами до оборони Харкова, щоб ніхто не казав про те, що поліція стоїть осторонь, поліція не воює. На сьогодні у суспільстві тільки про це і говорять, що поліція чомусь відсиджується в тилу, хоча нашу роботу не бачать.
Це досить цікава ідея, і якщо наряд поліції, маючи такі безпілотники, зможе знищити один-два «шахеди» на підльоті до Харкова, то я думаю, що це позитивно і це треба робити.
Тобто це будуть бойові групи у складі поліції?
Це будуть бойові групи, попередньо ми думаємо, у складі Повітряних сил. Вони матимуть на озброєнні невеликі БпЛА, якими збиватимуть «шахеди» на підльоті до Харкова. Таким чином не наражатимуть громадян на небезпеку, коли «шахед» падає на багатоповерхівку.
Робота під час війни
Ви згадали тези про те, що поліція не воює. Але є і бойові підрозділи поліції, так само поліція працює на деокупованих територіях, де часто отримує поранення або гине. Скільки загалом поліціянтів загинуло з початку повномасштабного вторгнення під час виконання своїх обовʼязків?
На сьогодні з моменту повномасштабного вторгнення отримали поранення 508 поліцейських. Це досить велика цифра. 21 поліцейський рахується безвісти зниклим і 18 поліцейських загинуло. Не всі, звичайно, в зоні ведення бойових дій. Інколи поліцейські гинуть і під час обстрілів. Але ми всіляко надаємо допомогу сім’ям.
Я вже в одному з коментарів говорив про те, що якщо суспільство говорить, що поліція не воює, то кого ми тоді хоронимо?
Всі говорять, що ми не воюємо, але у нас досить багато хлопців – чисельність, звичайно, назвати не можу. Зараз у складі бойових підрозділів знаходяться як на території Харківщини, так і відповідно буквально вчора залишили Донецьку область і отримали знову ж таки бойове завдання на інший напрямок діяльності. Вже досить багато поліцейських у складі стрілецького батальйону висунулись на інший бойовий напрямок роботи.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко торік заявив, що з початку повномасштабного вторгнення повноваження поліції зросли на 80%. Сюди входить документування воєнних злочинів, участь у стабілізаційних заходах, а також робота з людьми на деокупованих територіях.
Наскільки ви, працюючи у прифронтових регіонах, відчули це збільшення повноважень? Наскільки зросло навантаження, і як це загалом впливає на вашу роботу сьогодні?
Суть у тому, що повноваження визначені законом України про Національну поліцію, і за їх межі ми виходити не можемо. Єдине, що деякі повноваження нам були визначені законом вже в процесі повномасштабного вторгнення. До моменту початку війни поліцейський не мав права брати безпосередньо участь у збройній відсічі. Ми не були комбатантами, і відповідно, так, ми могли це робити, але це було незаконно.
Тому законодавець прийняв рішення, і у нас спеціальні поліцейські підрозділи були віднесені до категорії тих підрозділів, які можуть брати участь безпосередньо у відсічі збройної агресії. Це додаткові повноваження. Всі інші повноваження нам були прописані законом, однак ми їх ніколи не використовували. До прикладу, стаття 46 визначає законодавчі підстави застосування зброї.
У нас в процесі повномасштабного вторгнення додався відповідний пункт — ураження БпЛА, якщо той через напрямок і інтенсивність свого польоту загрожує громадянам або безпосередньо поліцейським. Звичайно, такого пункту раніше не було. Ми тепер спокійно можемо, маючи стрілецьку зброю і бачачи загрозу з боку літального апарату, у законний спосіб його вражати для того, щоб знищити або збити й не допустити його ураження цивільних об’єктів.
Що стосується розслідування воєнних злочинів, насправді у нас в Харківській області, та й, в принципі, в більшості прифронтових регіонів, були створені спеціалізовані відділи. Це так звані відділи в структурі слідчого управління щодо розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту — так вони називаються. І ці підрозділи реально розслідують кримінальні правопорушення, такі як 438, колабораційну діяльність, терористичні акти, які ми на сьогодні розслідуємо. Ми навіть маємо вже оголошені заочно підозри по воєнних злочинах, вчинених на території Харківщини в момент, коли вона була частково окупована з боку РФ.
І цей напрямок вибухотехніки — давайте, вони раніше мали вузьку специфіку, а зараз запитай будь-якого вибухотехніка, він тобі назве всі види БпЛА, які є у росіян, він назве наші БпЛА, види мін — вони змінюються. Наші вибухотехніки залучаються до процесу розмінування і знаходять деякі такі міни, яких вони ніколи не бачили в житті.
Звичайно, це досвід. На жаль, це поганий досвід, але це все одно досвід. І тому розвиток діяльності в умовах війни призводить до того, що ми стаємо серйозними фахівцями саме в цьому напрямку.
Ви згадали про терористичні акти. Доволі багато випадків підпалів авто військових чи працівників ТЦК та СП. Часто фігурантами у цих справах стають саме підлітки. Чи працюєте ви якось інформаційно, можливо, щодо запобігання таким випадкам?
На кожну загрозу ми не завжди превентивно реагуємо. Спочатку, розслідуючи та розкриваючи кримінальні правопорушення, ми, як правило, шукаємо методи, якими було завербовано ту чи іншу людину, проводимо аналіз, як ми можемо це застерегти, щоб цього не продовжувалось.
Якщо ви про це вже згадали, то подумаймо. Раніше підпали автомобілів — це було щось буденне, кожен день десь в Україні щось підпалювали. Зверніть увагу: на сьогодні цього буму вже немає. Цей бум відбувся наприкінці 2024 року, потім на початку 2025 року, але завдяки тому, що Нацполіція та СБУ консолідовано максимально розкривали ці випадки та показували їх суспільству, цей напрямок ми перекрили. Навіть ворог уже не зацікавлений у тому, щоб використовувати це. Для них це вже не той метод, який досягне того ефекту, який вони хочуть.
Це перешкоджання мобілізації, це створення в суспільстві напруженого стану, і відповідно підрив довіри до державних органів. Насправді цього немає.
Якщо ви згадали про терористичні акти, то на території Харківської області, якщо я не помиляюсь, зареєстровано п’ять терористичних актів. Чотири з них розкрито. Особи вже нині перебувають, по-моєму, в стадії судового розгляду частково. Один терористичний акт на сьогодні залишається нерозкритим, але ми працюємо над цим.
Якщо ми говоримо про підпали релейних шаф, то у нас їх зареєстровано, по-моєму, станом на сьогодні 15 підпалів релейних шаф, 14 з яких фактично розкрито, одне кримінальне правопорушення не розкрито. І точну цифру не назву, але знаю, що один підпал військового автомобіля в цьому році у нас не розкритий — це в Ізюмі. І ми теж над цим працюємо, ми не забуваємо про те, що у нас є таке кримінальне правопорушення. І ми розуміємо, що якщо особу не притягнути до відповідальності, вона далі робитиме це, бо відчуватиме безкарність.
Чи співпрацюєте ви з міжнародними колегами, чи переймаєте якийсь досвід від них або інновації? І якщо так, то в яких саме сферах?
Ми зараз працюємо з міжнародниками. Нам цікаво, як вони реагують, наприклад, на масове розповсюдження наркотичних засобів, тому що в Європі підхід до розкриття і документування кримінальних правопорушень трохи інший, аніж в Україні. Ми є підрозділом, який свого часу працював з радянських часів, і у нас залишилася все одно радянська система, яку ми з моменту створення Нацполіції намагаємося переламати.
Ми відійшли повністю від паличкової системи. Ми не бігаємо за тим, що нам треба там 90% розкриття. Ми говоримо на сьогодні, що розкриті повинні бути кримінальні правопорушення, які викликають суспільний резонанс.
Візьмемо до прикладу останній підрив мопеда, де загинули два військовослужбовці. Суспільство чекало на ту особу, хто це зробив. Хто міг посміти в умовах воєнного стану знищити в такий спосіб, піти на співпрацю з ворогом і фактично вбити військовослужбовця, який захищає територію, де проживає ця жінка, яку було викрито. Таких викликів суспільства досить багато, але всі такі злочини на сьогодні у нас розкриті.
Якщо говорити виключно мовою цифр, то у нас розкриті всі злочини насильницького спрямування. У нас немає жодного злочину насильницького спрямування, який би був нерозкритим. Тобто це всі вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження, що спричинили смерть, й інші, які пов’язані з насильством.
У нас є нерозкритим один розбійний напад. Я його пам’ятаю напам’ять — у Близнюківському колишньому районі. Є напад на жінку. У нас є один грабіж, який залишається нерозкритим у Золочівській громаді. Але по цих злочинах ми приблизно розуміємо, хто їх скоїв, і проводимо процес доказування і документування для того, щоб надалі не допускати таких самих кримінальних правопорушень на території Харківської області.
Що стосується міжнародників, вони нам надають своє бачення того, як вони розкривають. Звичайно, ми ділимося досвідом. Ми не так отримуємо у них досвід, як ділимось досвідом. Внаслідок того, що ми в умовах війни зараз працюємо, в більшості ми надаємо їм досвід. Тому що ми нині вже зайняли ту нішу, коли ми завдяки їхнім новітнім інструментам, показуємо хорошу продуктивність роботи.
І ви бачили на наших офіційних сайтах Нацполіції проведення спеціальної операції щодо викриття наркотичних засобів на території всієї України, коли було проведено більш як 100 обшуків. Ви бачили, коли недавно проводилась спецоперація по зброї, ми вилучали по всій Україні зброю різної модифікації для того, щоб ті, хто її зберігають і планують надалі використати, або ті, хто незаконним способом намагаються навіть торгувати на цьому і наживатися, вони повинні чітко розуміти, що цього робити не потрібно.
З обігом наркотиків у Харківській області, яка взагалі тенденція?
До зниження.
Який рівень злочинності зараз у Харківській області?
Торік за цей аналогічний період було зареєстровано 16,8 тисячі кримінальних правопорушень на території всієї Харківської області. А на сьогодні зареєстровано 13,5 тисяч, тобто зареєстровано злочинів набагато менше.
Якщо ми говоримо про розкриття, то торік було оголошено 5,5 тисяч підозр громадянам. У цьому році 5,8 тисячі оголошено про підозру громадянам. При меншій кількості реєстрації ми все одно більше оголошуємо про підозру тим злочинцям, яких викриваємо. І в цілому тенденція, в принципі, йде до зниження.
Є нині непоодинокі випадки, коли ми бачимо професійних злочинців, які заїжджають на територію Харкова, вчиняють кримінальні правопорушення та одразу виїжджають за межі міста, думаючи про те, що ми не знаємо про їхні кримінальні дії. Але ми відслідковуємо і документуємо протиправну діяльність таких громадян, щоб не допустити надалі масовості цих кримінальних проявів.
Яка тенденція випадків вилучення нелегальної зброї та боєприпасів?
З початку року ми внесли до єдиного реєстру досудових розслідувань, здається, 293 кримінальних провадження. Також ми вилучили 180 одиниць зброї, не рахуючи боєприпасів — їх понад 13 тисяч. Окрім того, вилучаємо вибухівку, гранати та інші небезпечні предмети.
Як ви думаєте, ця тенденція буде збільшуватися?
На сьогодні у військовослужбовців і цивільних, які проживають поблизу лінії бойового зіткнення, зазвичай вилучається зброя. Тому що у них є доступ до неї. Як буде в майбутньому — ми сподіваємося на те, що свідомі громадяни не будуть її незаконно переміщувати, адже за це є кримінальна відповідальність.
І те, що ввели норму про добровільну здачу цієї зброї, держава говорить: «Так, ми розуміємо, є у вас зброя. Задекларуйте її, покажіть, що вона у вас є і, будь ласка, залишіть у себе, здійснюйте захист своєї батьківщини. Ніхто про це не забороняє, але прийде час, будь ласка, якщо маєте законне право на її носіння і зберігання, ви будете зареєстровані та вона у вас залишиться. Якщо не маєте права, вона буде вилучена і поміщена до відповідних сховищ».
А яка ваша думка щодо легалізації короткоствольної вогнепальної зброї?
Складно сказати. Зверніть увагу, нині суспільство виснажене війною. Це проявляється в агресії, яку інколи громадяни проявляють як у відношенні один до одного, так і до правоохоронних органів та до влади в цілому.
На мою думку, якщо дозволити громадянам носити короткоствольну зброю, це може призвести до дуже багатьох негативних і летальних наслідків внаслідок використання цієї зброї під час агресії.
Надалі, з плином часу після війни, коли ментальне здоров’я громадян прийде в норму і суспільство стабілізується, коли добробут громадян дозволятиме їм жити в мирі та спокої, то тоді, можливо, їм і короткоствольну зброю можна буде для самозахисту надати.
Щодо дорожнього руху, здається, кількість камер фіксації швидкості на дорогах збільшується. Як взагалі ситуація з цим? Чи є багато порушень? Як часто трапляються аварії?
На сьогодні у Харківській області камери фіксування швидкості в автоматичному режимі не працюють. У зв’язку з тим, що є небезпека від ворога, завдяки тому, що всі ці системи з’єднуються через інтернет і можуть мати доступ до цих камер, то вони не працюють.
Утім, однією з тенденцій є розбудова системи відеоспостереження «Безпечне місто». Ми зараз рухаємося спільно з органами місцевого самоврядування в цьому напрямку. Ми роз’яснюємо про те, що в майбутньому завдяки камерам будуть розкриватися кримінальні правопорушення. При цьому наявність цих систем відеоспостереження буде дисциплінувати будь-якого порушника, щоб не скоювати кримінальне правопорушення.
Я свого часу працював у Гадячі, у мене було в маленькому містечку на 24 тисячі населення близько 112 камер тільки в місті. Проводячи негласні слідчо-розшукові дії, ми чули від злочинців, коли вони домовлялися приїхати в Гадяч вчинити крадіжку, домовлялися вчинити угон. Але знову ж таки вони їхали на розвідку, верталися і казали, що дуже складно буде приїхати непоміченим, виїхати непоміченим, і відмовлялися від вчинення кримінальних правопорушень.
Тому зараз з цими ініціативами ми виходимо перед органами місцевого самоврядування, щоб створити такі комплексні відеосистеми, які б стримували та спонукали тих громадян, які налаштовані на вчинення кримінальних правопорушень, не їздити з кримінальною метою до Харківської області. Це будуть і рамки на основних трасах, які будуть фіксувати транспортні засоби та громадян. І це будуть камери відеоспостереження на залізничних вокзалах, автостанціях і всіх можливих місцях.
Знаю, що місто Харків зараз вийшло з ініціативою, вони хочуть повністю поміняти систему відеоспостереження в метрополітені та виділили вже на це кошти. Ми надаємо консультативні поради щодо встановлення цих систем. І за системами відеоспостереження, в принципі, майбутнє, тому ми повинні рухатись наперед і в ногу з часом.
ТЦК та СП
Ще хотіла б обговорити тему ТЦК, бо вона наразі дуже гостра в суспільстві. Вірно, що доставити військозобов’язаного до ТЦК можна лише за умови порушення ним правил військового обліку, і це може робити лише поліція? Як ви оцінюєте цю ситуацію, і яка ваша взаємодія з ТЦК? Чи були випадки, коли присутність поліції фактично легітимізувала викрадення осіб з порушенням законодавства?
Якось ви так закрутили — легітимізувала викрадення. Дійсно, законодавець прописав, що поліція має право розшукувати та доставляти до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які порушили мобілізаційне законодавство.
Тобто є відповідний порядок, є звернення за формою 20 згідно з постановою Кабміну. І таких громадян, якщо ми виявляємо, ми однозначно затримуємо і доставляємо. Це наше право та обов’язок.
ТЦК та СП — ви ж розумієте, що там більша маса людей, які нині працюють, це військовослужбовці, які були свого часу на лінії бойового зіткнення, мають порушення ментального здоров’я і деякі фізичні вади. Вони всі служать зараз у ТЦК. Так склалося.
Якщо взяти поліцейського, який пройшов спеціальну підготовку і вивчив норми закону, тому що у нас це передбачено в навчальній програмі, і взяти працівника чи військовослужбовця ТЦК, якого тільки призвали, наприклад, з селища, де він був умовно трактористом, він прийшов у службу, отримав поранення, і після того, як він отримав поранення, його відправили в тилові підрозділи, у тому ж таки ТЦК та СП. Звичайно, що він не повною мірою буде володіти своїми правами та обов’язками. Чому ми зараз говоримо про те, що ці групи з оповіщень мобілізаційних заходів повинні бути виключно в супроводі поліцейського.
Зараз нам змінили керівника обласного територіального центру комплектування — виконує обов’язки новий керівник. Він прийшов з Дніпра. Ми з ним уже провели спільну нараду, ми розповіли відповідний алгоритм, довели всім у райони відповідний алгоритм, як треба діяти, що треба робити.
Звичайно, що ми засуджуємо випадки, коли вони безпідставно, можливо, десь когось доставляють до ТЦК та СП або до проходження військово-лікарської комісії. Але знову ж таки, ми з другого боку засуджуємо громадян, які втручаються в процес мобілізації.
На сьогодні їм вже не цікаво — законний спосіб чи незаконний спосіб. Вони все вважають незаконним. Ми кожного дня маємо реєстрацію від двох до трьох заяв про порушення ТЦК. І маємо реєстрації на сьогодні, коли вже відносно працівників ТЦК та СП вчиняється фізичне насильство і перешкоджання здійсненню ними своїх заходів.
У нас був прикрий випадок, якщо ви пам’ятаєте, в телеграм-каналах був відеозапис, коли патрульна поліція зупинила громадянина за кермом автомобіля. У процесі оформлення адміністративних матеріалів за статтею 130 кодексу про адміністративні правопорушення виявилось, що він виявився ухилянтом, як кажуть у народі, порушником мобілізаційного законодавства.
Викликали, відповідно, представників ТЦК та СП, тому що нам треба його передати до ТЦК та СП, а вони вже повинні оновити з ним дані. Він зобов’язаний пройти військово-лікарську комісію і надалі вже нехай вони вирішують. Або вони його мобілізують, направляють до навчального центру, або вони його в запасі залишають на мобілізацію на наступний період.
І коли прийшли ті представники ТЦК та СП, він почав їх бити, пошкодив автомобіль і майно, і таким чином вони змушені були закритися в автомобілі, нам прийшлося як правоохоронному органу втручатися.
Відносно нього було одразу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 114 ПП — це перешкоджання Збройним силам України, затримано його і він з обраним запобіжним заходом чекає на судовий розгляд. І таких випадків досить багато.
Ми знаємо про те, що в певних телеграм-групах між собою особи, які порушують мобілізаційне законодавство, кидають клич про те, що давайте носіть з собою газові балончики, забризкайте, у них такі навіть квести є — «запшикай газом ТЦКшника», деякі вже почали ножі з собою носити й тільки за моєї пам’яті з початку року, по-моєму, два випадки є, коли потенційний порушник мобілізаційного законодавства за допомогою ножа наніс тілесні ушкодження.
В одному випадку поріз руки, в другому випадку, по-моєму, поріз ноги. Теж ми зараз розслідуємо такі кримінальні провадження. А якщо мовою цифр чітко сказати, то у нас 32 на сьогодні звернення громадян про те, що порушено їхні права з боку ТЦК та СП і 18, по-моєму, кримінальних проваджень, де відносно ТЦК та СП громадяни вчинили кримінальні правопорушення. Ось такий дисонанс.
Фактично половина. Як ви бачите можливість боротьби з агресією суспільства щодо ТЦК, коли ми чуємо про напади, підпали автівок ТЦК, а навіть представники ЗСУ пишуть на своїх автомобілях: «Ми — ЗСУ, а не ТЦК»? Якими можуть бути превентивні заходи з боку поліції для запобігання таким ситуаціям?
Насправді так, я вже говорив про це раніше: безкарність породжує вседозволеність. Якщо ми будемо виявляти такі факти, реально притягувати людей до відповідальності й доводити це до відома суспільства, як ми робили з неповнолітніми, які палили автомобілі військовослужбовців, то цей негативний бум пройде. Тоді, як пройшов бум з підпалами, пройде і нинішнє негативне явище стосовно ТЦК та СП.
Якщо розібратися в законодавстві, є стаття 185-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо я не помиляюся. Там зазначено, що особа несе відповідальність за публічні заклики до невиконання законних вимог поліцейського та особи військової служби правопорядку, залученої до охорони громадського порядку. За це передбачено штраф.
Тобто заклики типу: «Що ви робите? Ідіть сюди, давайте разом відіб’ємося, вони діють незаконно» — це публічні заклики до невиконання законних вимог поліцейського, за що теж передбачена адміністративна відповідальність.
Зараз поліцейські отримали вказівки фільмувати всі ці процеси, щоб надалі притягувати осіб до відповідальності.
Ми категорично засуджуємо випадки, коли поліцейський перевищує надані йому права, і проводимо службові розслідування за такими фактами. Притягуємо до дисциплінарної відповідальності, іноді навіть знімаємо премії.
Якщо в рамках службового розслідування бачимо, що такі дії можуть утворювати склад кримінального правопорушення, матеріали направляємо до ДБР. Ми в жодному разі не приховуємо такі факти, адже вони є публічними.
Часто з’являються відеозаписи в соціальних мережах, де зафіксовані як поліцейські, так і представники ТЦК та СП. Поліцейський, маючи певні права, також має відповідні обов’язки, які повинен виконувати. А якщо не виконує — має нести відповідальність.
На Харківщині були випадки, коли поліцейські перевищували свої повноваження?
У нас є ряд матеріалів, які ми скерували до ДБР для правової оцінки дій поліцейських у тій чи іншій ситуації.
Скільки військовозобов’язаних у Харківській області були подані в розшук для органів Національної поліції?
Станом на сьогодні маємо 118 тисяч справ. За шість місяців ми вже доставили 13,5 тисячі осіб до органів ТЦК та СП.
Оскільки ми вже зачепили тему ТЦК та СП, варто нагадати: закон зобов’язує кожного громадянина під час воєнного стану носити при собі військово-облікові документи. Проте наші громадяни свідомо їх не носять, щоб їх не могли ідентифікувати.
На цьому фоні всі конфлікти, які відбуваються на вулиці. Першим ділом громадянин питає у поліцейського: «Які у вас законні підстави мене перевіряти?». Ми роз’ясняємо: є стаття 32 Закону України про Національну поліцію, де повністю викладено, що поліцейський має право під час спеціального правового режиму воєнного стану в особи віком від 18 до 60 років перевірити наявність військово-облікового документа. Це пряма норма закону — наше право перевірити наявність документів.
Якщо особа відмовляється і каже: «Я вам не покажу», то вона здійснює злісну непокору законним вимогам поліцейського. Тобто каже: «Ідіть геть, я нічого вам показувати не буду, не маєте права» – і починається вся ця риторика.
Насправді половини конфліктних ситуацій могло б не бути. Закон зобов’язав носити документи? Носіть. Надав право поліцейському перевірити? Поліцейський має право перевірити. Покажи, що ти заброньований, маєш відповідні облікові дані – і ніхто тебе затримувати не буде.
Коли ж особа відмовляється виконати вимогу поліцейського надати документи на перевірку, це автоматично є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення – злісна непокора законним вимогам поліцейського.
І тут починається весь процес: затримання, доставка, виклик адвоката безоплатної правової допомоги або повідомлення власного адвоката. Маленький конфлікт, який міг би бути вичерпаний за 5 хвилин, перетворюється на три-чотири години роботи.
Поліцейський починає оформляти адміністративні матеріали, приїжджає адвокат, йдуть процедури, а потім у кінці все одно показується документ і виявляється, що особа заброньована.
Навіщо було витрачати час правоохоронця і навіщо було собі псувати нерви таким чином? Абсолютно незрозуміло.
Кадрові зміни
Щодо кадрового питання, ви згадували, що плануєте скоротити деякі підрозділи. Але загалом, чи є проблеми з укомплектованістю підрозділів?
Якщо говорити без точних цифр, то кількість поліцейських виключно ГУНП в Харківській області становить майже 8 тисяч осіб. З них нам не вистачає тисячі людей. Тобто загальна цифра некомплекту становить десь 13,5%.
У нас є ще міжрегіональні підрозділи: управління патрульної поліції, поліції охорони, управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки, управління протидії кіберзлочинності та сьоме управління Департаменту стратегічних розслідувань. Ці міжрегіональні підрозділи мають ще 3 тисячі поліцейських.
Коли в суспільстві з’явився месидж, що поліція не воює і всіх треба на війну, ми почали для себе розбиратися. Щоб ви розуміли, кожну добу тисяча поліцейських заступає на чергування.
Якщо зібрати в цілому, то з цієї маси, яку я щойно назвав, тільки 4,6 тисячі є військовозобов’язаними. З них частина — це військовозобовʼязані жінки. Взагалі з усієї маси в нас 32% жінок. Тобто кожна третя особа в поліції — це жінка.
Сьогодні є такі виклики, що жінка може і не справитись. Тому ми посилюємо групи патрулювання до трьох чоловіків замість двох, як у мирний час. Можливо, підсилюємо наявністю автоматичної зброї. Усі ці процеси не дають можливості максимально залучити поліцію до виконання заходів виключно з відсічі збройної агресії.
У нас і так з кожного підрозділу по 10% людей віддали до стрілецького батальйону та до залучення до інших непритаманних їм функцій. У нас також є деокуповані території, де колись були поліцейські, які були звільнені за невиконання наказу.
Мені доводиться кожного місяця з інших регіонів на місяць відряджати поліцейських до Вовчанська, Куп’янська, якщо це потрібно. Ми заміщуємо цю нестачу поліцейських за всіма напрямками шляхом підрозділів, які розташовані, наприклад, у Лозовій, Златополі, Краснокутську та інших підрозділах, які ми називаємо тиловими.
Чи проводяться рекрутингові кампанії для залучення молоді?
Через те, що суспільство нині не сприймає поліцію, часто лунають звинувачення, що ми просто відсиджуємося, нічого не робимо, ховаємося від війни. Уявіть, якби ми ще почали набір нових поліцейських.
Нас би звинуватили в тому, що ми відкрили двері для ще тисячі чоловіків, які фактично повинні були б іти воювати. Тому ми підходимо до цього процесу дуже виважено. Конкурси відкриваються тільки на заміщення вакантних посад у стрілецькому батальйоні або в спеціальних підрозділах, які мають право на безпосереднє бойове зіткнення.
Це дозволяє нам уникнути звинувачень, що нові кандидати чи рекрути будуть відсиджуватися. Вони не будуть відсиджуватися — вони служитимуть у спеціальних підрозділах і виконуватимуть бойові завдання.
У травні ви призначили чотирьох нових керівників різних підрозділів поліції.
Взагалі, я зробив 27 переміщень.
Так, а скільки це у відсотковому співвідношенні?
У ГУНП в Харківської області приблизно 80 структурних розділів. Я провів часткову заміну та перепризначення по 27 з них. Тобто простою математикою можна зробити висновок, що це десь приблизно 35-38% [33,7% — ред.].
Попередні були неефективні?
Ні, не можна так казати про неефективність. У нас є працівники, які пішли працювати за межі області. Деякі поліцейські перейшли працювати у Волинську область, деякі — в Дніпропетровську область. Частина пішла на пенсію у зв’язку з віком або станом здоров’я.
Здебільшого я надаю можливість заступникам або тим, хто себе проявив і має реальні організаторські та лідерські здібності. Деякі керівники досить молоді, але вони мають завзяття. Я взагалі для себе бачу тенденцію: при переміщенні та перепризначенні таких керівників відбуваються позитивні процеси.
Керівник, якщо довго перебуває на одному місці, — як би банально це не звучало — все одно втрачає пильність. Він щодня стикається з одним і тим же. Коли приїжджає перевіряючий, він дивиться новим оком, знає всі останні тенденції законодавства, приїжджає, перевіряє і каже: «У вас тут, тут і тут недобре».
Тому, якщо періодично міняти й переміщати керівників, які мають відповідний досвід, вони принесуть цей досвід саме на ті території, де, можливо, з цим ще не стикалися.
Зокрема, із Сумської області до Харківської перевели нового начальника управління поліції охорони Олега Антонюка. Скільки перевели ваших колег з Сумської області?
Дивіться, не так. Ви повинні чітко розуміти, що міжрегіональні підрозділи — це пряма вертикаль управління. Призначення Олега Олександровича відбулося виключно за рішенням Департаменту поліції охорони. Просто так склалося, що він перейшов із Сумського регіону. Звичайно, всі пов’язують мене з ним, тому що ми працювали разом. Але я, чесно кажучи, радий.
Я радий, що саме він очолив поліцію охорони, тому що знаю його ще з тих часів. Я знаю, що це людина, яка вболіває за справу. Він свого часу ще в Сумській області… У них же є спеціалісти, які монтують пожежно-охоронні системи. Тобто це люди, які мають фаховий рівень у пайці проводів.
Так він запровадив виготовлення FPV-дронів у поліції охорони. Я знаю, що вони закупляли комплектуючі, паяли відповідні плати для дронів і передавали моєму стрілецькому батальйону. Тобто вони вболівали за те, щоб їхнім маленьким внеском теж щось принести для перемоги України.
Тому не пов’язуйте це призначення зі мною. Так склалося. Я, в принципі, вдячний такому рішенню, тому що, звичайно, комунікація в мене була з ним там і комунікація є тут. І, відповідно, коли є комунікація між підрозділами, легше працювати. Є консолідація.
За нашими джерелами у правоохоронних органах була інформація про ймовірне звільнення начальника слідчого управління Сергія Болвінова. Чи думали ви над цим, чи планували?
Дивіться, таке питання. Тут за тиждень, знаєте, скільки може бути інформації? До мене інколи керівники навіть приходять і кажуть: «Все, ви плануєте мене звільнити». Я питаю: «Чого?» – «Ну, мені так сказали». – «Хто сказав?» – «Я не знаю, просто всі кажуть«. Я кажу: «Іди та працюй». Завдання ж для кожного окреслені, і кожен знає вимоги, кожен знає, чим займатися.
На сьогодні критичних зауважень до роботи усіх підрозділів Харківської області в мене немає. Мною були окреслені вимоги. Звичайно, на первинному етапі був отриманий певний супротив, тому що треба було перелаштуватися, але зараз усі перелаштувалися і нормально працюють. І взагалі зауважень немає.
Які кроки ви робите для зменшення корупції серед поліціянтів?
Чи передбачені додаткові перевірки доброчесності, наприклад, при підвищенні або переведенні на посаду?
Побороти корупцію — це, як то кажуть, велика і кропітка робота не одного дня. Звичайно, нульове ставлення до корупції та її проявів — запорука успіху.
Усі знають, що у мене були досить серйозні управлінські рішення за факти, які не доведені, але вони є на слуху. Всі знають, що диму без вогню не буває. Звичайно, довести особі, що вона щось взяла, складно, але якщо є скарги, то я досить жорстко реагую на них. І я відмічаю тенденцію до зменшення цих скарг щодо проявів корупції.
Але правильно ви говорите про використання спеціального дослідження — поліграфа. Ми використовуємо його при призначенні осіб, ставимо й незручні питання. Потім я переглядаю майже кожну довідку. Дивлюся, чи були реакції, чи не було реакції, і для себе роблю висновок.
Ця довідка має рекомендаційний характер, але вона досить інформативна. Можна багато висновків зробити при правильному формулюванні питань.
Ще ми практикуємо анонімне опитування поліцейських. Досить часто при отриманні анонімного звернення про прояви корупції з боку керівника або якогось окремого поліцейського ми запроваджуємо через Google анонімне опитування і потім аналізуємо: якщо більшість поліцейських підтверджує інформацію, значить вона має підстави.
Якщо це, наприклад, 2-3% від 200 осіб, то це явно невдоволення окремих осіб управлінською політикою керівника. Значить, треба на це реагувати. Якщо є інформація, яка може бути перевірена і доведена, то така інформація одразу передається в Державне бюро розслідувань.
Ви неодноразово згадували ставлення суспільства до поліції. Я також спілкувалась з начальником патрульної поліції Вовчанська Олексієм Харківським, досить відомим поліцейським, який евакуював людей під час наступу на Вовчанськ.
Я поставила йому схоже питання: чи вважаєте ви, що після початку повномасштабного вторгнення, коли люди побачили, як поліція допомагає евакуювати цивільних, забезпечує правопорядок у прифронтових та деокупованих територіях, ставлення до поліції зміниться на краще? І як, на вашу думку, поліція може покращити це ставлення?
Якщо аналізувати інформацію в соцмережах, ми для себе робимо висновок, що до повномасштабного вторгнення рейтинг довіри до поліції був на певному рівні. Коли відбулося повномасштабне вторгнення, коли поліція почала виконувати непритаманні їй функції, почала здійснювати в першу чергу евакуацію, в другу чергу – допомогу.
Не забуваємо, що в нас є такі поліцейські — поліцейські офіцери громади та дільничні офіцери, які можуть у віддалений район поїхати просто на своєму автомобілі хліба відвезти. Через ці маленькі кроки у нас рейтинг довіри виріс. Внаслідок чого він у нас впав? Через мобілізацію. Суспільство нас тільки в цьому засуджує.
На думку суспільства, ми не повинні цього робити, але ж ми орган виконавчої влади. Нам закон прописав, ми зобов’язані це робити. І ми не можемо сказати: «Будь ласка, змініть закони, ми не будемо це робити». Якщо ми не будемо виконувати ті запити держави, то в нас і держави не буде як такої.
У нас чомусь політика суспільства така, що краще хтось, але не я. Я відсиджусь вдома, а може воно якось закінчиться і все буде добре. Бачите, військові підрозділи жаліються саме на мотивацію осіб. І тут треба, напевно, спитати суспільство в себе: чому ми так не любимо поліцію? За що? За які конкретні випадки?
Я нещодавно дивився коментарі в одному телеграм-каналі під постом, де неповнолітній лаявся на поліцейських. Вони його затримали та піддали адміністративному арешту. Коментарі розділилися. Половина писала: «Так їм і треба, вони такі самі, як ТЦКшники».
А друга частина коментарів: «Хто йому дав право так спілкуватися? Правильно вони зробили, що затримали в наручники. Був би я на їхньому місці, я б ще йому там…» — тобто 50 на 50.
Тому складно говорити про те, що після війни одразу все вирівнюється. Однозначно не буде негативу, тому що, можливо, мобілізаційні заходи закінчаться.
Але ж не треба забувати, що поліція є в будь-якій державі. Там, де е є закони, мають бути й органи, які слідкують за їхнім дотриманням.
Тобто засуджувати поліцію виключно через те, що ми зараз в таких обставинах, що ми здійснюємо заходи з мобілізації, визначені нам законом, на мою думку, неправильно.
Читайте також
- Керівником Харківської облпрокуратури призначили Аміла Омарова. Журналісти вказують на його звʼязки з Татаровим
- Будівництво з порушеннями закону та «під шумок» війни: що відбувається зі зведенням ресторану біля гуртожитку «Гігант» у Харкові
- Окупація, повторний наступ, евакуація: поліціянт Олексій Харківський про Вовчанськ на третій рік повномасштабної війни
