Коли Дарина Васильчук ховала батька, вона зрозуміла, що не хоче для нього чорного надгробка. На її думку, цей камінь не про пам’ять і не про майбутнє — а про щось чуже й холодне. Разом із сім’ями загиблих військових вона написала відкритого листа до міського голови Ігоря Терехова з проханням змінити проєкт надгробка для поховань.
У листі, який підписали вже 147 людей, пропонують змінити чорний камінь на світлий, провести відкритий архітектурний конкурс і забезпечити його прозорість.
Натомість не всі харків’яни підтримують ідею змінити надгробок за пропозицією Дарини.
Ґвара Медіа поспілкувалися з волонтерками, активістками, історикинями й сім’ями, які втратили, та розповідає, навіщо Харкову змінювати типовий проєкт надгробка, чому теперішній не відповідає українській традиції та які пропозиції є.
Як Алея Слави в Харкові стала «чорною»
У 2016 році Марина Полякова, голова громадської організації «Всеукраїнське об’єднання Рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України», зібрала родичів загиблих військовослужбовців. Тоді сім’ям представили 15 варіантів надгробків для місцевої Алеї Слави. Вони зупинилися на пам’ятнику із чорного граніту.
Уже наступного року мер затвердив проєкт надгробків на Алеї Слави на 18-му кладовищі.
Так, у 2017 році на 18-му кладовищі встановили перші 32 прямокутні пам’ятники із чорного граніту. На кожному зображено портрет, прописані ім’я та роки життя, а також, за бажання, можна вигравіювати гасла «Слава Україні» або «Слава Героям». Відтоді Харківська міська рада щороку встановлює по 100 надгробків.
Поховати свого батька на Алеї Слави вирішила також Дарина Васильчук, донька загиблого військовослужбовця і координаторка громадської організації «Вшануй». Утім їй з мамою не подобалася ідея встановлювати надгробок чорного кольору. Мама Дарини казала, що батькові не сподобався б вигляд, який зараз має Алея Слави: «Це за відчуттями було щось неправильне». Крім того, за словами дівчини, схожі відчуття виникали в інших родин загиблих військовослужбовців та військовослужбовиць.
Спільнота хотіла, щоб Алея була місцем пам’яті для наступних поколінь, а не лише для родин, які втратили рідних. Тому Дарина вирішила дослідити тему поховань військових в Україні. Вона звернулася із цим питанням до документалістки та авторки каналу «Обличчя Незалежності» Дарки Гірної.
Вона розповіла, що раніше в Україні виготовляли пам’ятники у формі козацького хреста, який нині є символом Збройних сил України, та у вигляді хреста Симона Петлюри — він базується на козацькому хресті з тризубом та мечем, символізуючи боротьбу за українську державність.
Серед популярних матеріалів був вапняк, пісковик, черепашник і бетон. Як пояснює Дарка Гірна, пам’ятники робили із цього матеріалу не лише через доступність та легкість в обробці. Це робили також тому, що Україна формувалася під впливом візантійської християнської цивілізації. Тож в українській культурній традиції ідея світлого підкреслює, що після смерті настає не кінець, а воскресіння. Відповідно світлий колір був про пам’ять, надію та майбутнє.
Після дослідження Дарина виокремила декілька проблем в Алеї Слави на 18-му кладовищі, зокрема відсутність уніфікації. Попри проєкт типових надгробків, люди здебільшого ставлять різні пам’ятники, оскільки міська влада виділяє кошти лише на сто уніфікованих пам’ятників на рік. Їх не вистачає для всіх.
Якщо родина не хоче чекати, то вона може поставити пам’ятник своїм коштом, а міська рада повертає потім 30 тисяч гривень. Натомість Дарина зазначає, що у Львові, на відміну від Харкова, родини загиблих військових одразу попереджають: «Якщо хочете ховати на Алеї Слави, то ви нічого не робите доти, доки не затвердять проєкт військового меморіального кладовища, або ховаєте на цивільній ділянці».
У питанні меморіалізації постає проблема поколінь
Дружина загиблого військового Марія Неписьменна розповідає, що після неофіційної зустрічі з мером міста багато людей, загиблим родичам яких уже встановили пам’ятники, були проти змін проєкту. Вона говорить, що поважає різне бачення. Дехто звик до чорних надгробків, особливо люди старшого віку.
Натомість жінка здивована, що дружини загиблих військових підтримують ідею ставити чорні надгробки: «Однак чому я маю робити так, як вирішили у 2017 році?». Марія наголошує, що вікова категорія тих, хто втратив, сильно змінилася.
«Мені 32 роки і я не хочу, щоб у мого чоловіка був чорний надгробок. Я занадто сильно його поважаю», — говорить Марія.
Алея Слави в Харкові не відрізняється від кладовищ у російських містах
Утім відмінність не лише у формах надгробків, а й у мові. На харківському цвинтарі деякі пам’ятники підписані російською мовою, через що нічим не відрізняються від пам’ятників у Росії. Дарина провела опитування на своїй сторінці в інстаграмі, і читачі не змогли відрізнити Алею Слави в Україні та РФ. Також проєкт міської ради, за її словами, не враховує віросповідання загиблих.
У коментарі дружині загиблого військовослужбовця, Марії Неписьменній, яка помітила багато пам’ятників із написами російською мовою, КП «Ритуал» відповів, що не несе за це відповідальності, оскільки ділянки орендують родини й «вони мають право робити що завгодно, якщо це не заважає іншим».
Відтак Дарина Васильчук разом із Марією Неписьменною та іншими сім’ями загиблих військових вирішили звернутися до представників Харківської міської ради, щоб обговорити ситуацію та можливі рішення. На неформальній зустрічі Дарина підмітила безініціативність чиновників.
«Вони казали: “А що нам робити з тими, хто вже поховав?” Я запропонувала комунікувати, а мені у відповідь: “А що нам казати? Може, ви нам підкажете?”» — пригадує Дарина.
У листі до міськради спільнота просить ініціювати заміну чинного типового проєкту надгробка для військових поховань із чорного каменю на світлий та оголосити відкритий архітектурний конкурс на створення нового надгробка, зокрема з можливістю використання козацького хреста як історично притаманного українського військового символу. Міська рада має 30 днів на розгляд та відповідь.
Також ще одна умова — забезпечити прозорість процесу, відкритість подачі проєктів та громадське обговорення за участі сімей загиблих, істориків, архітекторів і фахівців із культурної спадщини. Дарина апелює до змін в Одесі, де в оновленому проєкті до надгробків додали два зубці, як у якоря, адже козаки в регіоні були мореплавцями.
«Це така приналежність до історії. Я впевнена, що з козацьким минулим Харкова історики однозначно можуть запропонувати щось схоже», — продовжує Дарина.
Чи поділяють думку про зміни проєкту на Алеї Слави інші?
Не всі погоджуються на зміни вже напрацьованого проєкту, зокрема волонтерка Марина Полякова, яка вже понад 10 років працює з родинами загиблих військовослужбовців та була ініціаторкою створення Алеї Слави. За її словами, нині серед спільноти немає охочих змінювати проєкт.
«Я також на той час цікавилася історичним минулим нашої країни. Якщо говорити про білий піщаник, до якого апелює Дарина, то його тоді ставили тому, що він був просто доступний. Ті, хто мав більше грошей, ставив мармурові», — пояснює Марина Полякова.
На думку волонтерки, Харків має власну традицію, а саме використання чорного гранітного пам’ятника. Тому вона не вважає правильним рішення його перероблювати.
«Крім того, у нас в Харкові перші два з половиною роки воєнних дій [у 2014–2016 роках, — ред.] ніхто нічого не робив, то люди ставили саме такі надгробки, які ми потім затвердили, тобто для більшості такі пам’ятники є нормою. Я знаю мало — близько чотирьох — пам’ятників білого кольору та у формі хреста», — додає Марина.
Волонтерка також пригадує, що в часи АТО/ОСС людям було все одно на вигляд пам’ятників. Утім з 2022 року ситуація змінилася. Нині цифри загиблих сягають понад тисячу. Тому Марина також працює із цією темою і зазначає, що має власний план, однак подробицями з Ґварою не ділиться. На її думку, з темою поховань доведеться працювати щонайменше 5 років.
Харківська традиція чорних надгробків
У КП «Ритуал» зазначили, що до них ще не зверталися з проханнями змінити проєкт типової намогильної споруди для секторів Алеї Слави. А також наголосили, що міська рада у квітні 2025 року затвердила Положення про сектори (квартали), що відведені під Меморіальний комплекс військових поховань «Алея Слави».
У документі є рекомендації зі встановлення типових надгробків. Там вказують, що камінь, з якого виготовляється намогильна споруда, повинен мати глибокий темний колір. Структура каменю має бути дрібнозерниста.
Цей документ ухвалили лише у квітні 2024 року, утім доступним він став 2025-го. У Положенні зафіксоване правило, яке є загальноприйнятим і загальновживаним для будь-якого сектору військового кладовища або сектору військових поховань.
Це уніфікація, але, якщо пройтися Алеєю Слави, видно, що багато пам’ятників відрізняється від зразка, який є у Положенні. Тож міська рада вирішила не змінювати надгробки з часів АТО/ООС, говорить Марія Тахтаулова, представниця Українського інституту національної пам’яті в Харкові.
Український інститут пам’яті також опублікував рекомендації щодо поховань для місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. В українській традиції це пам’ятники білого кольору у формі козацького хреста.
За словами Марії Тахтаулової, вигляд сектора почесних поховань — це дискусійне, тригерне й болісне питання, однак його варто підіймати, адже це пам’ять на покоління вперед. На її думку, теперішній вигляд Алеї Слави далекий від того, яким має бути військовий меморіал.
«Ми втрачаємо суть того, що вкладається у філософію військового поховання, де є рівність, власне повага, шана та інші важливі складники», — додала історикиня.
За її словами, щоб змінювати надгробки на харківському цвинтарі, необхідно оновити положення. Також позаминулого року Інститут випустив 10 принципів меморіалізації, де йдеться не лише про сектор почесних поховань, а в цілому будь-якого меморіального проєкту. Один із ключових принципів — це консенсусне рішення за участі зацікавлених сторін.
«Це публічний простір. Це меморіальний простір для всієї громади. Відповідно для ухвалення рішень потрібно залучати не тільки родини, а й ширше коло: військових, громаду, представників та фахівців із меморіалізації», — пояснює Марія.
Читайте також:
- Спочатку завершимо війну vs це збереження пам’яті: ХОВА проводить збір ідей щодо майбутнього Меморіалу полеглим героям
- Меморіалізація війни в момент війни: як у Харкові можуть вшанувати полеглих військових
