У Вовчанську лишаються 3,8 тисячі людей, у громаді – близько 11 тисяч
Відновлюємо життя в громаді, ще торік не було ні світла, ні зв’язку, ні інфраструктури. Повернулися працівники комунальних підприємств, міська рада, запрацювали деякі відділи, де були фахівці. Відкрили банк та пошту, але ж після обстрілів усе позакривали. Змусити комерцію приїхати у Вовчанськ — це дуже велика проблема.
Яким чином налагодили роботу місцевої адміністрації? Багато хто перейшов на бік РФ, чи є проблеми з кадрами?
На бік РФ перейшли більше з керівних посад, тому питання інше — не вистачає бухгалтерів, юристів, тобто освічених людей. Через це у нас не працює ЦНАП, ми забезпечені на 20-30%. З інших громад, або з Харкова нема охочих їхати сюди, працювати в таких умовах.
Щодо пенсій – чи мають люди можливість отримати свої виплати?
Пенсії отримують майже всі — велика кількість мешканців отримують на банківські карти. Виїжджають за територію громади та знімають кошти. У кого немає — отримають на пошті у Вільчі, яка дещо віддалено від Вовчанська. В інших старостатах відділення зв’язку і пошти працюють, їм кожен місяць привозять пенсію. Є проблема з лежачими людьми, адже там поштарі не ходять, тому їм потрібно звертатися особисто. Нотаріуси теж не працюють, а з інших міст не мають бажання та приїздити сюди через небезпеку.
Чи допомагають вуличні комітети громаді?
Це вкрай важлива та ефективна система. без якої не змогли б роздавати гуманітарну допомогу. Видати її без масового скупчення населення неможливо, тому вирішили створити неформальні вуличні комітети. Люди беруть відповідальність за мешканців вулиць, на яких проживають. Люди самоорганізувалися та підтримали, це все запрацювало.
Після того, як відновили дорогу до Вовчанська, чи змінилося відчуття відірваності у жителів громади?
Звичайно, тому що торік ми були відрізані від всього світу. Це бентежило. Сполучення відновлено, відбудували дорогу і маємо зв’язок з районним центром Чугуєвом. Зараз мешканці також мають змогу поїхати до Харкова, аби купити медикаменти та харчові продукти. У нас їздить автобус та приватні перевізники зі Старого Салтова до Харкова.
Яку ціль переслідує російська армія, обстрілюючи Вовчанськ? Чи сильно постраждало місто?
Це терор населення в першу чергу. Знищення населення, інфраструктури та житлового фонду. Нас стирають із землі — обстріли ведуться не тільки по позиціях або критичній інфраструктурі, а й по багатоповерхівках, домоволодіннях, адмінбудівлях, школи та дитячі садочки.
Вовчанськ раніше мав населення 18 тисяч, це велике промислове місто. Зараз залишилося 3800 людей. Молоді, активні та середнього віку люди, або ті, хто мають освіту та може працювати, всі вони виїхали. Після деокупації дуже багато людей виїхало, тому залишилися лише ті, хто немає змоги та бажання, тому 11 тисяч людей – це вже стале число.
Як у Вовчанську працює система оповіщення?
Система оповіщення? Це спірне питання і я в області доводив до відома. Вона тут не працює. Оповіщення — це ракетна небезпека. Розумієте, що влітку в ясну погоду тут бачимо як вилітають С-300, а потім тільки спрацьовує сирена. У людей буде паніка, бо вони не розуміють що це таке. По-друге, люди тут звикли та розуміють коли вихід чи прихід.
Місцеві чують чим б’ють, куди б’ють і люди вже розуміють. Йдуть обстріли, а люди ходять, працює ринок. Там виходи, там прилітає — значить туди не треба ходити. Вони чують де свистить, куди летить. Якщо включимо сирену, вона буде цілодобово кричати, а ефекту ніякого не буде. Бачимо, що в Харкові це не дуже працює, а тут тим паче.
Скільки людей продовжує жити у багатоповерхівках?
У багатоповерхівках невеликий процент населення залишився. Розумієте, що без опалення та води прожити в дев’ятиповерховому будинку — це складно. Там одиниці людей, які досі проживають і на вмовляння переїхати в інший населений пункт чи будинок, відмовляються. Деякі мешканці багатоповерхівок переїхали у приватні будинки своїх знайомих, родичів, які виїхали за межі громади. Тому і мають змогу там опалюватися альтернативним способом. Або ми надаємо буржуйки, але в багатоповерховому будинку встановити буржуйку — це небезпечно і вкрай складно.
Чому люди не хочуть евакуйовуватися? Що вони кажуть?
Ми не можемо евакуювати людей без їхньої згоди. Люди не хочуть виїздити. Залишилися люди похилого віку, які прив’язані до своїх будинків, землі та городів. Вони не в змозі виїхати та забезпечити себе житлом. Надаємо місце проживання чи гуртожиток, але ж люди дуже прив’язані до будинків.
Фінанси громади, допомога ЗСУ та ТрО
Максимально в цьому році економили гроші сподіваючись на закінчення війни і розпочати відновлення громади. Але ж цього не сталося, основна маса — це захищені статті: заробітна плата працівників, їхнє заохочення, тому що вони працюють у складних умовах. Звичайно, на комунальні послуги — це основні витрати.
Яким чином громада допомагає силам оборони України?
Громада перерахувала 20 мільйонів гривень на побудову фортифікаційних споруд на своїй території — це співфінансування разом з обласною радою. Зараз ми ведемо перемовини з військовими частинами для закупівлі дронів та устаткування. Робота ведеться: на наступний рік ми закладаємо у бюджет суми для придбання і транспорту, і тих самих дронів. Працюємо з усіма частинами плідно.
Як відрізнятиметься бюджет цього року та наступного?
Майже не змінились, адже бюджет наповнюється завдяки державній субвенції. Власних надходжень у нас немає, промисловість не працює. І працівники сільського господарства зараз платять мінімальні податки, бо край важко працювати на територіях, які дуже близько до кордону. Тому бюджет складається майже повністю з державного фінансування. Прийняли бюджет — він забезпечує всі статті завдяки державі, також маємо обласну субвенцію для закладів освіти.
Освіта та медицина у Вовчанській громаді
У нас працює і первинна ланка медицини — сімейні лікарі, і вторинна – центральна районна лікарня, яка евакуйована з міста трохи далі від кордону. Хоча і не працюють на 100%, але людей послугами забезпечують.
Діти навчаються лише онлайн. Цьогоріч збільшили кількість навчальних закладів з 6 до 9, додали заклади дошкільної освіти.
Комунальні служби, світло та газ
Наші комунальники працюють у небезпечних умовах. Місяць тому цілеспрямовано били по очисних спорудах, відділу благоустрою та комунальному підприємству, яке займається водопостачанням. Знищено дуже багато техніки: це і трактори, і вантажні автомобілі. Зараз ведемо перемовини з ОВА щодо надання нам техніки, зараз маємо змогу і закупити. Звичайно, людей не вистачає, але я низько вклоняюсь тим, хто працює за віддану працю. Руйнацій дуже багато, але місто більш-менш чисте.
Росіяни пошкодили у Вовчанську на Харківщині станцію каналізації 22 листопада, тоді пошкодили два генератори. Яка нині ситуація?
Один відремонтували, по іншому спілкуємося з міжнародними організаціями та фондами, щоб нам надали цю допомогу.
Другий рік Вовчанськ залишається без газу — це була єдина громада, якій поставлявся газ з території РФ. У жовтні 2023 року начальник Чугуївської РВА Сергій Лебеденко розповів, що проєкти постачання газу за новими схемами проходили експертизи. Що ви знаєте про це?
Проєкти розробляються, проходять експертизу, але ж ми розуміємо, що їхня реалізація не має життя поки не закінчаться обстріли та бойові дії на території громади.
Над інтерв’ю працювали Денис Глушко та Каріна Гаценко.
Читайте також
Покинутий аеродром: як виглядає кладовище літаків за декілька км від російського кордону на Харківщині. Колишнє летовище у Вовчанську вже майже десятиліття без охорони. До повномасштабної війни сюди приїздили тисячі туристів з Харкова та області, аби зробити світлини на фоні незвичайної локації. Більш як тридцять залізних птахів на покинутому аеродромі за 4 кілометри від кордону з Росію були туристичною цікавинкою Харківщини. Ґвара відвідала це місце, аби показати як нині виглядає аеродром.
