У Харкові запрацював новий культурний центр DRUK. Він розташований на одній із найстаріших вулиць міста та, як і сама будівля, є пам’яткою архітектури місцевого значення.
Мета творців центру — реставрувати будівлю та зробити її головним культурним осередком в одному з найстаріших районів Харкова, а також розвивати саму вулицю.
Про те, як розвивають DRUK та вулицю, розповіла керівниця культурного центру Ольга Ситник.
Історія будинку під номер 10/2 на Гончарівському бульварі
У триповерховому будинку під номером 10/2 на вулиці Конєва понад сто років видавали книги, газети та журнали. Друкарню звели ще у 1898 році.
Спочатку типографія працювала для товариства «Друкарня С.П. Яковлєва». На той час це була одна з найбільших друкарень Харкова.
Тоді будинок мав два поверхи та напівпідвальне приміщення, проте під час громадянської війни обладнання було знищене, а приміщення частково зруйноване. Після цього друкарня належала Південній та Донецькій залізницям.
Відновити типографію вдалося у 1924–1934 роках. Тоді добудували третій поверх та запустили вантажний ліфт. Останнім власником друкарні стала «Харківська друкарня № 2», яка проіснувала до 2010 року.
— Місце зберегло цей друкарський дух, — каже Ольга, кураторка проєкту з відновлення. — Крім того, мені подобається район, де знаходиться приміщення, — старий центр з невисокими будівлями. І все, що навколо цієї будівлі, друку та культурного центру, — частина однієї історії.
Ольга зазначає, що сама прожила декілька років у цьому районі. За її словами, тут не було такого важеля, який би міг його відродити як культурний осередок. У цьому районі є і старий цирк, і дім Шапара, і цукеркова фабрика, проте немає «сполучного елементу для того, щоб із цього всього створити одну цілісну, а головне — живу історію, що надважливо для нашого міста».
На думку Ольги, саме ця пам’ятка могла б стати цим «маяком» та об’єднати всі пам’ятки разом. Кураторка зазначає, що сама будівля має багато архітектурних елементів, притаманних першій половині XX століття, серед яких червоноцегляна кладка, характерна для фабрик й інших промислових будівель, які виникали в кінці ХІХ — початку XX століття. Окрім цього, будинок став частиною української та світової культури, а також історією Харкова. Ольга переконана: попри те, що будівля має добудування, пам’ятці можна повернути її історичний вигляд.
— Це не ми обрали цю друкарню, а вона нас, — посміхається Ольга.
Ідея створення ДРУКу
Метою створення нового простору є сталий розвиток культури та підтримка громадянського суспільства, пояснює Ольга. Це також про створення спільноти, яка підтримує та долучається до ініціатив, відстоює власні права та працює разом задля розвитку культури.
У Харкові немає місця, де могли б об’єднуватися різні культурні ініціативи міста, створювати велику спілку й працювати спільно над проєктами, каже Ольга. На її думку, у місті є одна проблема: існує багато культурних ініціатив, які досягають лише міського рівня, але не національного чи міжнародного.
— Ми хотіли б, щоб культурні ініціативи приходили до нас, аби разом створювати проєкти, які могли б масштабуватися.
У своїй роботі команда простору керується такими принципами: відкритість до ініціатив, політична незалежність, сприяння розвитку громадянського суспільства та дотримання прав людини.
Аби відновлювати культурне життя міста та залучати молодь, DRUK намагається підтримувати ініціативи й культурних діячів доступною вартістю оренди та проведенням у себе заходів.
У просторі вже є перші резиденти — це галерея «Творче нежить». Також у планах співпраця з театром «Нафта». Крім того, у DRUK проводитимуть освітні курси, театральні студії та інші різні події, які саме — поки що тримають у секреті. Проте Ольга поділилася, що для цих заходів виділять «Мистецьке укриття».
Концепт культурного центру, а саме: його наповнення, принципи співпраці культурних організацій, соціальна відповідальність бізнесу, цільова аудиторія — сформувався в Ольги вже давно. Щодо адміністративних моментів, команда центру працювала з Alter Development — деволоперською компанією, яка займається реставрацією будівлі.
Наразі будівля знаходиться на етапі підготовки до реставраційних робіт. Уже зроблено дослідження будинку та території навколо. Зараз розробляється концепція будівлі, потім почнеться робота над ескізним проєктом, і наприкінці — над робочим. Водночас, каже Ольга, варто враховувати зовнішні ризики в умовах війни, тож точні терміни назвати складно.
Складнощі та виклики, з якими зіткнулася команда під час створення артцентру
Робота над Центром розпочалася за два місяці до початку повномасштабного вторгнення. Тоді встигли провести лише одну подію — презентацію альбому українського композитора ХСПД, який вийшов на той час на лейблі Someone Records. У Центрі відбулася вечірка-презентація, яку відвідало близько 300 людей. Як зазначила Ольга, це був старт, що надихнув. Поновити роботу вдалося в травні 2023 року.
Так, повномасштабне вторгнення вплинуло на економічні можливості, а також змінило плани щодо облаштування культурного центру. Ольга вважає, що основним викликом стали наслідки вторгнення.
— Я вважаю, що основні виклики, з яким зіткнулися ми, — зміна цільової аудиторії Центру, акцент на укриття тощо. Багато чого змінилося, крім нашого бажання створити цей культурний центр за будь-яких умов.
Розвивати культурні осередки під час війни може бути нелегко. Команда двічі подавала гранти на окремі проєкти щодо ремонту та облаштуванню мистецького укриття, але підтримку від донорів не отримали.
Та команда продовжує працювати над розвитком ДРУКу. Зараз вони мають проєкт з облаштування театрального приміщення.
— Також час від часу виникають грантові можливості для нашої галереї. Одну з таких ми вже використали: це був обмін художниками, де наші харківські діячі виставлялися і виступали у львівській галереї «31 Art Space» у Львові. Скоро львів’яни приїдуть, щоб виставитись у нас. Але для проєкту культурного центру потрібні також фонди з великими фінансовими можливостями, які розуміють, як важливо підтримувати такі Центри в прифронтових місцях. Тому ми, звичайно, у пошуці таких фондів, що зможуть фінансово допомогти нам як із розвитком культурного центру, так і з реставраційними роботами.
Що зараз працює в артцентрі?
У новому просторі вже працює галерея, ще буде театр. Також у підвалі почався ремонт — там обладнають приміщення для івентів, а також воно слугуватиме як укриття.
— Ми його назвали «Мистецьким укриттям». Там можна буде проводити події, працюватимуть відкриті майстерні, коворкінг, лобі. У планах ще облаштувати подвір’я, коли це буде можливо, також ми мріємо створити комфортну лампову доступну бібліотеку. Ще має бути приміщення, де знаходитимуться офіси культурних, громадських та інших організацій.
Ольга каже, що вже зараз в Центрі працює куратор художнього напрямку, завдяки якому розпочалися виставки, які діють не лише в галереї «Творче нежить», а й по всьому ДРУКу. Зокрема, наразі функціонує виставка «31 лютого. Спогад», яка відкрилася 1 березня під кураторством Тетяни Литвин та Маграна Тати. Сюди залучена не лише галерея, а також приміщення інших проєктів, що працюють в ДРУК.
Крім того, Ольга уточнила, що будуть куратори з театрально-літературного й музичного напрямків та фахівець, який розвиватиме урбаністичний напрям.
Розвиток вулиці
Окрім реставрації будівлі та розвитку в ній культурного центру, команда має цілісне бачення розвитку району.
— Ми вважаємо, що тільки разом з іншими бізнесами, культурними осередками, громадськими об’єднаннями ми можемо розвивати цей район. Зробити так, щоб туди заходили нові цікаві проєкти й бізнеси, щоб люди, коли йдуть до нашого центру, могли дорогою заходити в кафешки, музеї, відпочивати та включатися в якісь активності. Ми вважаємо, що це цікаво усім, хто знаходиться на цьому районі. Бо всі вони стають стейкхолдерами розвитку району. Також такий підхід стимулює комунікацію всіх складових учасників процесу: бізнесу, влади, культурних організацій та громадського суспільства. І ми можемо бути ініціаторами цієї комунікації.
Згідно з дослідженням офісу міських проєктів «Урбаніна» для ДРУКу, поява культурного центру на Гончарівській 10/2 сприятиме створенню нових пішохідних маршрутів та оживленню історичного району місця, пояснила Ольга.
— Тобто якщо люди йтимуть із центру міста у наш культурний центр, вони, ймовірно, проходитимуть вулицю Конторську. Бо Полтавський шлях дуже гучний через трамваї, жвавий рух, загазоване повітря, немає дерев. Конторська напроти — тиха, красива, з рослинністю. Другий варіант — вони йтимуть набережною, починаючи зі Скверу Стрілка, і потім до Гончарівської греблі, переходити місток і також доходити до нашого культурного центру. Зараз ця набережна нічим не закінчується: тобто ти просто доходиш до цієї греблі і йдеш назад. Тож поява нашого центру формує новий пішохідний маршрут і зв’язує вулиці Конторську й набережну.
Плани на майбутнє
У планах команди віддати більшу частину приміщень під культурні ініціативи, іншу — під бізнес. Зокрема, вони сподіваються приймати в себе соціально-відповідальний бізнес, з яким збігатимуться цінності.
— Я бачу розвиток нашого культурно-громадського центру як великого проєкту, у якому бізнес співпрацює з культурою, а культура співпрацює з бізнесом. Глобально ми плануємо не тільки продовжувати розвивати Харків як культурний осередок, а і сприяти виходу харківських проєктів на всеукраїнський та міжнародний рівень. Бо надзвичайно важливо розвивати й підтримувати культуру саме в тих містах, які знаходяться близько до лінії зіткнення, щоб містяни знали, хто вони, і могли нести свою культуру, жити в ній і передавати культурний код наступним поколінням.
Крім того, Ольга поділилася, що наступні два роки хоче досліджувати культурний код України завдяки залученню культурного центру.
Оновлено 19 березня о 22:29: уточнена назва вулиці – бульвар Гончарівський, який до декомунізації називався вулиця Конєва.
Читайте також
- Some people: про урбанкультуру, війну та відродження Харкова.
