Автор колонки: Володимир Рисенко — юрист Харківського антикорупційного центру.
Держава і право виникли одночасно, та їхнє існування нерозривно пов’язане. Справедливе правосуддя — це основа стабільності будь-якої держави, особливо в умовах війни. Ефективне правосуддя забезпечує не тільки захист від злочинів, що можуть зруйнувати країну, а й підтримує довіру суспільства до державних інститутів. Пропоную розглянути важливі аспекти правосуддя в умовах війни, зокрема, пом’якшення покарання за тяжкі злочини.
Класифікація злочинів і пом’якшення покарань
В Україні Кримінальний кодекс чітко класифікує злочини за тяжкістю, і для злочинів проти національної безпеки передбачені найсуворіші покарання. Наприклад, державна зрада в умовах воєнного стану карається позбавленням волі на термін 15 років або довічним ув’язненням. Але тут є важливий нюанс: стаття 69 КК України дозволяє суду призначати покарання менше від найнижчої межі, якщо є обставини, що пом’якшують покарання.
Дуже важливо, що закон не дозволяє зменшувати покарання за наступні злочини:
- Корупційні кримінальні правопорушення. Але тут все далеко не так однозначно, бо на підставі угод про визнання винуватості з САП [Спеціалізована антикорупційна прокуратура — ред.] частина засуджених уникає тяжкого покарання;
- За військові кримінальні правопорушення, наприклад, ст. 403 «Невиконання наказу», або ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або місця служби», вчинені в умовах воєнного стану. В цьому випадку все однозначно. За найбільш розповсюджене, самовільне залишення частини, суд не має права призначити покарання менш ніж п’ять років позбавлення волі.
А от за державну зраду та сама держава дозволяє призначати строк, менше передбаченого кодексом. І цю логіку зрозуміти дуже важко.
Цей аспект є особливо важливим під час війни, коли кожне рішення може впливати на національну безпеку. Наприклад, суди можуть знизити термін покарання за державну зраду, враховуючи обставини особистого життя обвинуваченого, такі як молодий вік або складні сімейні обставини. Хоча українські суди, як правило, суворо підходять до покарання за державну зраду, однак є приклади пом’якшення покарань, які викликають занепокоєння.
Судові вироки та справедливість
Наприклад, Сергій Климчук з Коростеня до свого затримання встиг передати російській розвідці інформацію про розташування військової частини ЗСУ та підрозділу оборонного підприємства. У листуванні з російським куратором Климчук дуже шкодував, що російські війська «не дійшли до міста, користь від нього може бути лише серед розстрільних команд до закінчення спецоперації». Однак суд призначив йому покарання у вигляді 6 років ув’язнення за державну зраду, хоча максимальний термін — 15 років. Апеляційний суд виправив цю помилку, але питання залишилося: чому така можливість взагалі була?
Інший приклад — вирок Хмельницького суду, де блогера Олексія Куракіна засудили до 5 років за державну зраду, хоча кодекс передбачає 12 років. Цей вирок залишився в силі.
Такі рішення можуть підривати довіру до правосуддя і ставлять під питання його ефективність у критичний час.
Проблеми з колабораційною діяльністю
Проблеми з правосуддям проявляються не тільки у вироках за державну зраду. Аналізуючи вироки за колабораційну діяльність, одразу стає очевидним, що головною проблемою є те, що одні й ті самі злочини слідчі органи кваліфікують за різними статтями ККУ, які передбачають дуже різні покарання. Дуже звичною є практика, коли розслідування розпочинається за тяжчою частиною статті, яка передбачає реальне позбавлення волі. Але потім роблять перекваліфікацію злочину, внаслідок чого обвинувачений отримує, наприклад, лише умовний термін покарання або заборону обіймати посади в державних органах. Наприклад, «представнику смт Чкаловське Чугуївського району» в окупаційній владі загрожувало позбавлення волі на термін від п’яти до десяти років за ч. 5 ст. 111-1 КК України, яка була в перших судових ухвалах після його затримання. А після перекваліфікації на ч. 2 тієї ж статті він отримав лише заборону на 12 років обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування. Однак важливою проблемою також є пом’якшення покарань за колабораційні злочини. Зокрема, суди іноді призначають покарання, яке значно менше від передбаченого законом, навіть за серйозні порушення, такі як участь в незаконних органах влади окупантів.
Довільна кваліфікація та перекваліфікація злочинів
Це дуже важлива проблема, яку я б продемонстрував на одному прикладі. Початок 2022 року РФ активно готується до повномасштабної війни проти України, стягує війська до кордону з Україною та вербує зрадників. 15 січня 2022 року колишній працівник КП «Дніпроводоканал» Євгеній Циганков відправляє своєму російському вербувальнику перелік працівників свого підприємства. В переліку 57 прізвищ, із яких Циганков червоним кольором виділив 28, написавши навпроти кожного: «Ставленник местной власти НЕОБХОДИМО УСТРАНЕНИЕ».
Фактично він підготував для окупантів розстрільний список на 28 осіб. У середині лютого 2022 він відправив куратору ще один список. Після початку повномасштабного вторгнення завдання змінилося й обвинувачений відправив тому ж куратору фотографію підготовчих робіт зі зведення блокпоста у Дніпрі. При затриманні дії Циганкова кваліфікували як державну зраду, покарання — позбавлення волі терміном від дванадцяти до п’ятнадцяти років. Але 9 травня 2022 прокуратура змінила кваліфікацію на ч. 1 ст. 110 КК України «умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України». 18 жовтня 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська засудив людину, яка відправляла у РФ розстрільні списки своїх колишніх колег, до трьох років позбавлення волі без конфіскації майна. Однак така довільна перекваліфікація — дуже давня проблема, яку потрібно вирішувати комплексно. Але законодавство треба змінювати вже зараз.
Пропозиції до змін у законодавстві
Щоб запобігти необґрунтованому пом’якшенню покарань у воєнний час, необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України. На мою особисту думку, треба заборонити призначення покарання нижче від найнижчої межі для злочинів проти національної безпеки України, якщо ці злочини були вчинені в умовах воєнного стану. Особливо це стосується вироків за державну зраду. Це дозволить забезпечити справедливість і підтримати стабільність держави в найскладніші часи. Також необхідно змінити законодавство в частині колабораційних злочинів. Тим паче відповідні законопроєкти вже понад рік лежать у Верховній Раді. Щоб надати їм хоч якийсь рух, можливо, треба почати з державної зради — найтяжчого злочину під час війни.
Правосуддя є наріжним каменем будь-якої держави. Під час війни важливо забезпечити, щоб покарання за найтяжчі злочини відповідало їхній небезпеці й допомагало підтримувати довіру суспільства до правосуддя.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
