Автор колонки: Ілля Рєпін — публіцист, магістр політології, учасник спільноти Ґвара Медіа.
Там, де не встигає держава, включаються громадські ініціативи…
Дійсно, чисельні волонтерські спільноти, локальні команди та низові проєкти за три роки повномасштабної війни стали важливою опорою для військових у Харкові. Гнучка, горизонтальна мережа громадських об’єднань. Вони забезпечують критично важливу підтримку фронту, де це потрібно найбільше — від збору коштів до оперативного постачання автівок, засобів зв’язку та дронів.
Сучасні низові ініціативи — це не «волонтерство» у звичайному сенсі
Сучасні низові ініціативи вже не вписуються у традиційне розуміння волонтерства як добровільної допомоги, що має епізодичний або факультативний характер. У контексті повномасштабної війни ці ініціативи трансформувались у системну підтримку.
Як відповідь на екзистенційну необхідність, низові ініціативи виникають і діють не тому, що мають офіційні повноваження, а, тому що суспільство визнає потребу в них і моральну легітимність. Вони діють паралельно до офіційних державних механізмів, проте завдяки своїй автономності, високій мобільності та банально вищому рівню довіри з боку громадян, вони часто демонструють відмінну ефективність у закритті нагальних потреб війська.
Зміна ролі залученості суспільства
Сьогодні довіру й авторитет здобувають вже не ті, хто має формальний мандат та статус, а й ті, хто діє й демонструє діяльність. Стає цілком припустимим стверджувати що в Україні дедалі більше проявляється нова форма внутрішньої легітимності — заснована на солідарності. Не як чергове просування ідеї «єдності», а реальна здатність до самоорганізації, координації чи взаємної відповідальності.
І в цьому — певне переосмислення суспільного договору: держава більше не є єдиним носієм функцій захисту, бо частина цієї відповідальності, фактично, повертається до громадян. Проте це не протест державі, а форма її доповнення в умовах кризи. Саме тому такі ініціативи важать набагато більше, ніж просто допомога — їхня діяльність формує якісно нову форму суспільної участі.
ГО «ПлюсПлюс» — один із прикладів подібного підходу. Це молодіжна низова організація з вересня 2023 року вже зібрала 12 мільйонів гривень на допомогу армії. Вони показують, що навіть без великого бюджету та адмінресурсу, можна бути стабільною підтримкою для армії, якщо є невгамовне бажання допомогти й команда завзятих пасіонаріїв.
Як саме «ПлюсПлюс» допомагає закривати потреби армії
За останній час «ПлюсПлюс» реалізували низку короткострокових, але ефективних кампаній — зокрема, 24-годинний збір до річниці вторгнення. Формат був відкритим і децентралізованим — кожен охочий міг запустити власну допоміжну банку в межах загальної кампанії. До збору долучилось понад 170 учасників, а загальна сума донатів сягнула близько 350 тисяч гривень за добу. Без зовнішніх бюджетів, рекламних кампаній чи публічних амбасадорів — винятково через довіру спільноти.
У практиці «ПлюсПлюс» простежується намагання шукати нові моделі залучення: від тематичних шоколадок, 100% прибутку з яких йде на потреби ЗСУ, до гейміфікації донатів через інтерактивну гру з віртуальним «будівництвом» дому: гравці роблять внески, які автоматично надходять у фонд актуальних зборів.
Організація також працює з культурною площиною як простором діалогу та підтримки. Фотовиставка, що розпочалась в Харкові у квітні, має на меті водночас і зафіксувати присутність війни в обличчях, і зібрати 1 мільйон гривень на потреби армії — зокрема, на ремонт автівок, РЕБ та нічне бачення.
Окремо варто згадати їхню нещодавню ініціативу зі збору коштів на засоби зв’язку, яку «ПлюсПлюс» реалізували у співпраці з брендом RBTNK. Центральний образ — парний металевий жетон із перфорацією у вигляді знаку «плюс», який символізує «зв’язок» — як фізичний, так і метафоричний. Поряд із жетонами — серія відеоінтерв’ю з військовими й волонтерами, які розповідають, як комунікація рятує життя.
Насправді «ПлюсПлюс» — не точкова ініціатива, а частина нової хвилі громадянської активності, яка демонструє, як невеликі команди можуть не лише допомагати, а й формувати нову модель участі: гнучку, технологічну, засновану на солідарності та дії.
Чому це важливо
Кожен проєкт таких низових ініціатив як «ПлюсПлюс» — це не лише про збори грошей. Це про те як реагувати на сучасні потреби. Про нові формати комунікації й заохочення. Це про ідейні наративи й національну пам’ять.
Але найголовніше — про «причетність». Причетність яка пронизує всю систему опору — від побуту цивільних до передової. Причетність об’єднує усі «кровоносні судини» воєнного часу в один повноцінний організм боротьби. У місті, що знаходиться лише за 30 кілометрів від російського кордону.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
