Омбудсман або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — це посадова особа, яка здійснює контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також забезпечує їх захист. У кожній області України діє представник Омбудсмана.
У 2023 році керівницею Офісу Уповноваженого з прав людини в Харківській області призначили доцентку кафедри військового права Національного юридичного університету Оксану Червякову. Ми зустрілися з нею в редакції Ґвара Медіа та поговорили про затримання військовозобов’язаних, умови утримання українських військових у полоні, депортацію українських дітей та механізми захисту прав громадян.
Харківщина в лідерах за кількістю звернень щодо порушень прав людини
У листопаді 2023 року ви розповіли, що Харківщина займає перше місце за кількістю звернень громадян щодо порушень прав людини. Яка ситуація зараз? Темпи збільшилися чи зменшилися?
На сьогодні тенденція зберігається. Щодо першості за кількістю звернень: лідирують три області — Дніпропетровська, Київська та Харківська, які можуть займати перше місце залежно від місяця. Саме в цих регіонах фіксується найбільша кількість звернень про порушення прав людини.
До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця [далі — Уповноважений — ред.] громадяни звертаються за поновленням права у випадках, коли вважають, що їхнє право було порушено. Ми відрізняємося від правоохоронних органів, бо не маємо юрисдикції на кримінальне переслідування, ми саме правопоновлювальна інституція.
З якими проблемами звертаються найчастіше?
Найбільше звернень надходить від родин військовополонених та осіб, які зникли безвісти за особливих обставин, а також від чинних військовослужбовців. Також багато звернень щодо порушення прав дітей і порушень, які відбуваються внаслідок воєнної агресії. Тобто, це і внутрішньо переміщені особи [далі — ВПО — ред.]. Наш Офіс працює і з тими проблемами, які виникають в українських громадян, які релокувалися за кордон.
Затримання військовозобовʼязаних
Чи звертаються до вас щодо неправомірних силових затримань військовозобов’язаних?
Зрозуміло, що звертаються: як окремо в кожному регіоні, так і до Уповноваженого. Ми працюємо в порядку закону України про звернення громадян. Приймаємо звернення, але не завжди дії працівників, які здійснили таке затримання, будуть неправомірними або правомірними. Тобто, ми не маємо компетенції розглядати та оцінювати ситуацію. Для цього ми звертаємося до компетентних органів: територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки [далі — ТЦК та СП, — ред.], поліції або інших структур, залежно від того, які саме дії були вчинені і які фактичні обставини справи.
Загалом, якщо говорити про повідомлення в медіа, то ми спочатку маємо встановити, чи це дійсно факт, який мав місце, чи це диверсія, яку проводить наш ворог — Російська Федерація. Тому що дезінформація — один з методів брудної війни, яку вони ведуть проти України. І тому для того, щоб дестабілізувати ситуацію та розхитати або знизити довіру суспільства до влади, вони використовують інформаційні атаки. І якщо це частина інформаційної атаки, то ми не будемо здійснювати реагування.
Якщо ситуація мала місце, і це, наприклад, Харківська область, ми будемо звертатися до уповноважених осіб, які мають право оцінювати ситуацію, робити висновки та вже надалі притягувати до відповідальності.
У медіа, особливо в Телеграм, дуже часто з’являються заголовки, що військовозобов’язаних викрадають, ймовірно, неправомірно. Наприклад, 6 вересня Суспільне опублікувало новину щодо того, що чоловіка затримали та, за його словами, побили. Там був коментар, що Ви звернулися за роз’ясненням цієї події. Тож, який алгоритм дії, коли до Вас надходять такі звернення?
Звернутися до Уповноваженого можна кількома способами. У разі особистого прийому ми оформлюємо звернення та беремо його в роботу. Далі співпрацюємо зі «стейкхолдерами», відповідальними за конкретний район Харкова — якщо справа стосується ТЦК та СП — або за всю область, залежно від характеру порушення. Якщо громадянин звертається на гарячу лінію, звернення реєструється в нашій електронній системі документообігу.
Будь-яке звернення надходить до Уповноваженого. Після отримання звернення проводиться оцінка порушеного права, на підставі якої воно спрямовується для виконання відповідному представнику. Окрім регіональних представників, в офісі Омбудсмана працюють дев’ять представників за напрямками: захист прав дітей, захист інформаційних прав, захист процесуальних прав та інші. Окремий представник у секторі безпеки й оборони опікується правами під час мобілізації, а також правами чинних військовослужбовців і ветеранів.
Ми надсилаємо офіційний запит для з’ясування, чи ситуація мала місце. Якщо в інциденті брали участь представники поліції, звертаємося до правоохоронних органів. Маємо повноваження взаємодіяти з усіма відповідальними структурами для встановлення дійсних обставин справи та перевірки належного виконання працівниками своїх обов’язків.
У разі підтвердження порушення прав людини, має бути проведено службове розслідування або відомості мають бути внесені до ЄРДР [Єдиний реєстр досудових розслідувань — ред.]. Залежно від кваліфікації дій, порушення може бути визначено як кримінальне або дисциплінарне. Ми слідкуємо, щоб таке розслідування було розпочато уповноваженими органами, і щоб особу було притягнуто до відповідальності, якщо вона порушила закон.
Чи часто звертаються військовозобов’язані зі скаргами, але по факту ніяких порушень немає?
Такі випадки також бувають, тому що люди іноді забувають: захист Вітчизни — це конституційний обов’язок. Вони зобов’язані оновлювати або надавати свої дані [до ТЦК та СП — ред.]. Наприклад, внутрішньо переміщена особа зобов’язана піти в ТЦК [за місцем фактичного місця проживання — ред.].
Коли виникають питання щодо непоновлення строків чи штрафів, зрозуміло, що люди не хочуть визнавати себе порушниками та використовують усі можливі засоби, щоб довести правомірність своїх дій. У цьому випадку зрозуміло, якщо людина порушує закон, ми не реагуємо.
Дуже часто можна зустріти новини, які поступали і з Львівщини, і з Київщини, і з Черкащини щодо того, коли поліцію та адвокатів не допускають до ТЦК. І Дмитро Лубінець коментував це і казав, що регіональні представники безпосередньо виїжджають на місце, приїжджають навіть у ТЦК і захищають права громадян України. Чи були у вас проблеми з доступом до ТЦК?
У мене проблем не було, але й не було екстрених випадків, щоб була необхідність їхати до ТЦК і СП. Але я вам можу навести приклад Волині, бо там жодного адвоката не допускали в ТЦК і СП. Ба більше, таку позицію висловив публічно один з представників влади.
Наша представниця Юлія Спас відреагувала на це, кажучи, що кожна особа має право на захист, в тому числі на допомогу адвоката. Це непорушне право людини. Тому офіційна позиція нашої інституції, що адвокати мають можливість, й ТЦК і СП зобов’язані їм таку можливість надати — захищати права людини, яка перебуває в ТЦК і потребує такого захисту.
Який у вашій практиці випадок ви вважаєте найуспішнішим, коли змогли захистити права військовозобов’язаного?
Таких «кейсів» багато. З погляду дотримання конфіденційності і захисту персональних даних ми з вами не можемо обговорювати окремих осіб. Але в цілому по Харківській області було декілька студентів, які навчались в тому числі в аспірантурі. Це були представники рідких професій. Люди, які навчаються на фізиків, хіміків. Тим більше коли вони навчаються в аспірантурі і пишуть наукові дослідження з цієї тематики, то це наше майбутнє. І коли такі люди попадали в територіальні центри комплектування і соціальної підтримки, вони потребували допомоги.
Ми реагували для того, щоб всі документи були отримані в ТЦК в повному обсязі і їх право на відстрочку було реалізовано. Тут ще ви повинні розуміти, що бронювання і відстрочка — це право особи. І якщо людина не реалізувала цього права, то просто наявність певної довідки, наприклад, що людина навчається в аспірантурі або там стаціонарно навчається десь в ЗВО, воно не є відстрочкою саме по собі.
Реалізація права на відстрочку — це особисте рішення кожної людини. І якщо людина хоче оформити відстрочку, вона зобов’язана піти в ТЦК та СП, зібрати відповідний пакет документів і тільки тоді, чи то в резерві, чи то в обліковому військовому документі, буде відповідна позначка, яка вже гарантує, що людина виконала свої зобов’язання і використала своє право на відстрочку. І люди мають це розуміти, що процес реалізації права — це особисто їхнє рішення, індивідуальне.
Права військовополонених та звільнених з полону
Яким чином ви контролюєте дотримання прав звільнених із полону захисників і захисниць України у Харкові та області?
Дві форми роботи — це робота з індивідуальними зверненнями, незалежно від додаткового статусу, чи це військовополонений, чи це особа, яка була в цивільному полоні. Хоча зараз ми не використовуємо вже поняття цивільного полону, бо воно в міжнародному праві відсутнє. Мова про жертви насильницьких зникнень, тобто це ті цивільні, які перебували або на ТОТ [Тимчасово окупованих територіях — ред.], або на території Російської Федерації. Вони можуть звернутися до Уповноваженого в індивідуальному порядку, якщо їх права порушуються.
Друге, ми здійснюємо моніторинги. Наприклад, у нас були моніторинги всіх військово-лікарняних комісій, в тому числі не тільки тих, що працюють з військовозобов’язаними, а і тих, які працюють вже з пораненими військовими, які перебувають в лікарнях. У нас є методологія розроблена, і використовуючи цю методологію, ми проходимося по всім питанням там, де права можуть бути порушені, і перевіряємо наявність чи відсутність, і після цього робимо звіт з певними рекомендаціями, якщо були виявлені певні порушення.
Чи є якісь можливості здійснити моніторинг умов, в яких перебувають військовополонені в Росії зараз?
У нас є декілька напрямків роботи, які стосуються військовополонених. Якщо ми говоримо про військовополонених Російської Федерації, які зараз тут, в Україні, то Дмитро Лубінець разом з представником, який опікується національним превентивним механізмом, тобто дотриманням прав людей в місцях несвободи, здійснив відвідування таборів, де утримуються військовополонені РФ, і надав інформацію тій стороні. Взагалі Україна повністю дотримується Женевських конвенцій, і це частинка механізму дотримання, що ми зафіксували: утворені спеціальні табори, а не певні тюрми використовуються; військовополонені, які перебувають тут, отримують харчування, в них є право листування, яке передбачено.
Раніше вони мали ще можливість дзвонити, але на сьогодні Женевськими конвенціями ми зобов’язані забезпечити саме листування, і воно забезпечується. І якраз наш Офіс в листопаді через обмін листів отримав на Харківщину 29 листів від військовополонених, які утримуються в Російській Федерації.
І ці листи ми роздавали родинам, дехто отримав вперше звістку з полону, і підтвердження, що його близька особа жива.
Щодо військовополонених, які перебувають на території Російської Федерації. Жодна з державних структур України не має доступу до військовополонених. І тому міжнародним правом передбачений механізм перевірки умов через Міжнародний Комітет Червоного Христа.
Уповноважений завжди в публічній площині говорить про те, що Міжнародний Комітет Червоного Христа не виконує своїх зобов’язань, навіть порівнюючи його зі страусом, який ховає голову в пісок. Я хочу вірити, що вони докладають якісь зусилля, але ми точно можемо сказати, що цих зусиль явно недостатньо по тому, в якому стані повертаються українські військовополонені. Кожного разу представники нашого Офісу присутні на обмінах.
І перед тим, як їдуть з України представники Російської Федерації, ми фіксуємо, що норми Женевських конвенцій дотримано, їм були надані всі права, які передбачені Третьою Женевською Конвенцією, вона саме стосується поводження з військовополоненим. І так само ми фіксуємо та опитуємо тих людей, які повертаються з російського полону. Зрозуміло, що медичний аналіз здійснюють фахово вже лікарі, але першочергово, для того, щоб зафіксувати факти катування, неналежного або жорстокого поводження, працює велика команда. Зрозуміло, що там не тільки представники нашого офісу, але в тому числі ми проводимо роботу з хлопцями, які повертаються в Україну.
Скажіть, а які механізми забезпечення соціальної адаптації звільнених з полону?
Коли ми говоримо про Харківщину, то тут надається завжди й перша медична допомога, й лікування. Далі вже залежно від бажання людини обирається. Якщо військово-лікарняна комісія рекомендувала проходження реабілітації, то вже людина обирає [де саме проходити реабілітацію — ред.], залежно від того, де її сім’я живе. Тобто, тут право вибору, залежно від побажань конкретної людини і її сімейних обставин.
Чи контролюєте ви, як держава та місцева влада гарантують безперешкодний доступ до виплат передбачених для звільнених з полону чи їх родин?
Індивідуальні звернення. До нас звертаються в індивідуальному порядку, якщо є повний перелік документів і хтось або зволікає, або не надає інформацію. Але в Харківській області у нас механізм відпрацьований і, як правило, виплати призначаються без нашого втручання.
Депортація дітей до Російської Федерації
В яких умовах перебувають депортовані діти?
Якщо ми говоримо про депортацію і примусове переміщення дітей, то це цілеспрямована, стратегічна політика на стирання ідентичності українського народу. Це така геноцидна політика, хоча про злочин геноциду мова наразі не йде, він має кваліфікуватися уповноваженими установами. Хоча політичні рішення про визнання геноцидного характеру війни ми маємо, і в цьому плані ми маємо підтримку наших міжнародних партнерів. Тому тут треба розуміти, що Російська Федерація робить абсолютно все, щоб ми не знали нічого про дітей, яких вони викрали.
Вони застосовують усиновлення, щоб змінити дані, стерти ідентичних з цих дітей. Вони використовують абсолютно всі доступні їм методи, щоб позбавити нас можливості зрозуміти, де та в яких умовах перебувають українські діти, і позбавити нас можливості їх повертати. Водночас наш офіс докладає зусилля разом з міжнародними партнерами, і повернення здійснюється.
1032 дитини повернуто в Україну [з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, за даними Омбудсмана Дмитра Лубінця — ред.]. І одна держава, яка погоджується називати в публічному просторі, що вона займається цими поверненнями, сприяє у поверненні, в комунікаціях з російською стороною, як країна-партнер, країна-посередник — це Катар.
Всі інші держави, які допомагають, бажають залишатися без назв у публічному просторі. Для того, щоб зберегти оці канали комунікації, і щоб надалі нам вдавалося повертати дітей, ми не розголошуємо їх.
А яку роль виконує сам офіс Омбудсмана в цій системі щодо повернення дітей на українські території?
Для того, щоб зберегти канали повернення, ми не можемо надавати ані ролі, ані взаємодію, ані подробиць. Єдине, що я можу сказати, що у нас в Києві вже функціонує Барнахус [«Дім дитини» – спеціалізований центр, де в дружній і безпечній атмосфері проводять слідчі дії та надають допомогу дітям, які стали свідками чи постраждали від насильства. У такому центрі мінімізують травматизацію дитини та пропонують комплексну підтримку – психологічну, соціальну, правову, медичну тощо. Ця модель вперше з’явилася в Ісландії у 1998 році й поширилася в інших країнах Північної Європи — ред.], в якому працівники нашого Офісу разом з іншими уповноваженими посадовими особами поліції або служби безпеки проводять опитування, інтерв’ювання дітей, які повернулися з ТОТ, щоб зрозуміти, що з ними сталося, якої комплексної допомоги вони потребують. І на сьогодні є пілотні проєкти, які реалізуються в Харківській області, Рівненщині, Дніпропетровщині, Волині та Сумщині. Ми маємо намір в наступному році відкрити ще пʼять таких Барнахусів.
І Барнахус такий буде в Харківській області в тому числі. Не думаю, що ми будемо працювати виключно з воєнними злочинами, тому що домашнє насильство, як явище, не зникає. Кількість випадків домашнього насильства, вона залишається стабільною, нікуди не діваються кривдники, і цю роботу маємо проводити.
І зрозуміло, що дитині, незалежно від виду насильства, від якого вона постраждала, має надаватися комплексна допомога, і цей центр Барнахус, який ми будуємо, буде відкритий саме для того, щоб відвертати повторну ретравматизацію дитини і забезпечувати якомога менш травматичне спілкування з правоохоронними органами, якщо мова йде про кримінальне правопорушення.
Також нещодавно в журналістів «Схем» вийшло розслідування, у якому йшлося про 50 українських дітей, які були залучені до «Юнармії» після окупації Криму та частини Луганської та Донецьких областей. Чи відомо вам, чи залучають зараз вже повнолітніх людей до участі в бойових діях на Харківщині?
Зрозуміло, що так поставлено питання, з такою точністю, тим більше на Харківщині, ми не можемо з вами знати, оскільки це ж військовослужбовці Російської Федерації або цих незаконних утворень. І вони навіть не будуть тоді мати статус військовослужбовців. Ну, якщо мова йде про якісь там армії так званих ЛНР і ДНР. Вони взагалі не є армією, тому що це частина України. І єдине військове формування, яке законно утворено на цій території, це Збройні Сили України.
Так, мілітаризація дітей і мілітаризація освіти, як процес у Російській Федерації, це факт підтверджений. Ми не займаємося документуванням, це прерогатива правоохоронних органів. Водночас якщо в ЗМІ є повідомлення, ми можемо направити певну інформацію до уповноважених органів для проведення ними оцінки. І такі дії ми, звичайно, здійснюємо. Так само ми читали про дітей, про мілітаризацію. Знову ж таки, щоб зафіксувати й отримати достатньо доказів для притягнення до відповідальності — над цим працюють правоохоронні органи.
Водночас територія, яка є тимчасово окупованою, недоступна для правоохоронних органів для збору доказів. Тому процеси фіксації воєнних та інших міжнародних злочинів, як і тих, що стосуються державної зради, і так далі — це ускладнені процеси. Це виклики, з якими працює вся правоохоронна система України, і нам допомагають наші міжнародні партнери.
Дуже важливо знати кожному і кожній в нашій державі, по-перше, що не можна знищувати докази, які залишаються після деокупації, навіть якщо це форма. Були випадки, коли цивільні або інші особи підпалювали місця дислокації.
Знищення доказів унеможливлює притягнення винних осіб до відповідальності. Тому після деокупації всі, хто приходить першим, мають забезпечити належні фіксацію і передачу доказів до правоохоронних органів. Зрозуміло, що Збройні сили мають на це методологію і відповідні навчання проводяться.
Свідчення людей можуть бути єдиним доказом, що певний злочин стався. Тому дуже важливо людям говорити про те, що з ними сталося, долати стигматизацію деяких злочинів, коли ми говоримо про сексуальне насильство. Людям важко говорити, але якраз оці проєкти, як Барнахус, наприклад, вони покликані й зменшити стигматизацію, і створити максимально комфортні умови. Тобто, щоб передувати усуненню наслідків повторної травматизації.
Проблеми внутрішньо переміщених осіб
Міністерство реінтеграції виділяло три основні проблеми, які пов’язані з внутрішньопереміщеними особами. Це, в першу чергу, житло, фінансова підтримка та допомога з працевлаштуванням. З якими зверненнями щодо порушень своїх прав звертається до вас внутрішньопереміщені особи?
Станом на 2025 рік в Україні офіційно зареєстровано 4 мільйони 622 тисячі ВПО. З них у Харківській області 517 тисяч осіб. І Харківська область — одна з лідерів за кількістю зареєстрованих внутрішньопереміщених осіб. Щодо житла, коли ми готувалися до цього інтерв’ю, якраз зробили фокус на одному «кейсі», який був у Харківській області. І наразі він лягає у відповіді на питання, яке ви задали.
До нас звернулася з індивідуальним зверненням особа, житло якої на деокупованій території. І декілька місяців ця особа не могла отримати акт про руйнування для того, щоб по єВідновленню використати своє право і отримати нове житло. Ми відреагували, працювали з органами місцевого самоврядування, вони здійснили обстеження.
І навіть одному з головних спеціалістів наша заявниця написала в листі подяку. Вона отримала свій сертифікат, і тепер буде з житлом. Тобто, окремий «кейс» — звернення — ми реагуємо.
Наразі підстави, на яких людям нараховуються виплати, були зменшені. І друге, з чим до нашого офісу звертаються, це якраз по нарахуванню виплат. Є випадки, коли органи влади неправильно трактували законодавство, і тут відпрацьовується механізм. Люди отримують допомогу, якщо в них все ж таки є законні підстави. У Харківській області дуже багато ще й неурядових громадських організацій, які «кейсово» працюють і допомагають людям зібрати необхідні довідки й інформацію, навіть підказати, в якому районі, де розташований певний ЦНАП, тому що внутрішні переміщені особи, вони ще не є інтегрованими, вони тільки починають свою адаптацію та інтеграцію. Тому можна звернутися до громадських організацій.
Є у нас і «Право на захист», наприклад, яке здійснює супроводження таких «кейсів», але не тільки вони, дуже багато організацій. Stabilization Support Services — надійні партнери нашого офісу, це експерти в моїй експертній раді, тому я можу з впевненістю сказати, що вони працюють саме в цих «кейсах» і надають не тільки юридичний супровід, а і супровід всього «кейсу» до отримання певних документів чи там певних виплат.
Як Омбудсман контролює забезпечення належних умов проживання та доступу до соціальних послуг для ВПО?
У порядку парламентського контролю ми маємо можливість відвідати об’єкт і перевірити, яким чином дотримуються там права людей на належні умови проживання, на освіту.
Коли зараз була, знову ж таки, хвиля обов’язкової евакуації в примусовий спосіб, 16 листопада Рада оборони прийняла у нас таке рішення, то в нас навіть була велика координаційна нарада з проблемних питань евакуації.
І я там особисто порушувала питання маломобільних осіб, які евакуюються. І представники військової адміністрації, пан Сокол [начальник Департаменту цивільного захисту Харківської обласної військової адміністрації — ред.] надав інформацію, що приблизно з 9 тисяч, які залишилися до евакуації, 4,5 очікуються як маломобільні особи. І тому тут влада у нас вже відреагувала і є проєкти, які покликані саме на ці потреби: відреагувати для того, щоб зробити місця, які пристосовані до проживання саме маломобільних осіб.
І після цього «Право на захист» організовували великий форум і до нас долучилися народні депутати, які саме спеціалізуються на захисті прав ВПО. Вони почули наші проблеми безпосередньо з нашого офісу. Ми підготували їм довідку про стан справ.
Тобто, бачите, коли певне питання виникає, ми намагаємося якомога більше можливостей використати для того, щоб воно було комплексно вирішене. Зараз готуються певні зміни до законодавства. І далі ми будемо бачити, як працює парламент, які зміни приймаються, які будуть трансформації.
І щодо місця для тимчасового компактного проживання маломобільних осіб, то наразі всі МТП [місця тимчасового перебування – ред.] мають бути пристосовані. І на цьому форумі ми обговорили з народними депутатами можливість внесення змін до законодавства для того, щоб певна кількість МТП була пристосована.
Не тільки, наприклад, пандусом, а саме архітектурною доступністю, враховуючи інші порушення не тільки опорно-рухового апарату, а й порушень слуху, зору. І якщо, наприклад, мова йде про порушення слуху, то люди потребують іншого способу оголошення повітряної тривоги, для того, щоб на неї зреагувати.
Повна доступність і інклюзивність місць тимчасового проживання наразі у фокусі уваги парламенту. У тому числі в нашій області ми опрацьовували це питання. Я сподіваюся, що ми будемо мати і зміни в законодавстві для того, щоб всі партнери, хто має можливість фінансувати певні зміни МТП, щоб вони могли сконцентрувати зусилля, і у нас були повністю пристосовані МТП, і туди можна було централізовано заселяти саме маломобільних осіб, яких, на жаль, залишається багато на територіях, з яких оголошена обов’язкова евакуація в примусовий спосіб.
Ми очікуємо, що з похолоданням немає можливості відновлювати там світло, подавати воду. І процес евакуації не такий, як ми в травні мали. Так, тоді була велика кількість людей кожного дня, і наш транзитний центр працював на 300 відсотків потужності.
Зараз евакуація більш розтягнута в просторі і в часі, але з усім тим люди евакуйовуються, і влада поступово розв’язує проблеми, в тому числі маломобільних осіб, а ми здійснюємо моніторинги, пишемо звіти і рекомендації, які надаємо залежно від тих порушень, які ми фіксуємо.
А як часто у своїй практиці ви стикались з тим, що МТП не пристосовані для комфортного проживання?
Такі випадки точно є, і навіть ті місця, які відкриваються і в які заселяють маломобільних осіб, вони не пристосовані. Ми от перевіряли десь пʼять гуртожитків. Після оголошення евакуації ми зробили запит до Харківської обласної військової адміністрації і запитали, куди саме вони будуть розселяти людей.
Після цього ми внесли зміни до плану, ми написали відповідні документи, спрямували до Києва, нам підтвердили, що актуально наразі змінити план для того, щоб перевірити, куди будуть заселяти людей. З цих пʼяти гуртожитків жоден не був без порушень. Тому наразі є ще над чим працювати.
І в ці гуртожитки будуть заселятися люди?
Вже заселяються. І коли ми прийшли, там вже були люди, які були заселені. Десь вже немає місця для заселень, десь є вільні місця.
Знову, у нас є така інформація, ми контролюємо, де є вільні місця для того, щоб планувати надалі, куди ми будемо йти і фіксувати певні порушення. І отут проявляється наша співпраця з НГО, тобто неурядовими громадськими організаціями, які можуть використовувати наші звіти як підстави для формування своєї майбутньої допомоги, і вони цим користуються.
Пріоритети розвитку
Які основні три пріоритети роботи представництва будуть у 2025 році?
Все залежить від того, які звернення надходять. Ми не обираємо пріоритет, ми опрацьовуємо всі звернення. Пріоритет визначається кількістю порушень певних прав.
А якщо в глобальному розвитку, то пріоритет — це облаштування Барнахусу. Це пріоритет №1, щоб цей проєкт було втілено.
Наші надійні партнери з ЮНІСЕФ працюють в цьому напрямку і ми вже маємо ремонтні роботи. Зрозуміло, що нам хотілося б швидше, щоб цей процес відбувався, але ми маємо те, що маємо. І працюємо над тим, щоб він був втілений в ті терміни, які дозволяють нам фізично можливі ремонтні роботи.
Другий пріоритет — ми здійснюємо розширення і продовжуємо формувати нашу команду. На кількість звернень, яких дуже багато, мені б хотілося, щоб у нас кількість працівників офісу збільшилася, для того, щоб ми могли ще більш якісно працювати.
Третій пріоритет — стратегічний розвиток. Я думаю, що це посилення співпраці з громадянським суспільством.
Останнє питання персональне до вас. В процесі нашої розмови мені стало цікаво. А яку ви хочете бачити Україну з погляду дотримання прав людини? І як ви бачите в ідеалі?
Ми рухаємося в тому напрямку, яке, в моєму розумінні, і є ідеалом. Тому що ми відходимо від радянської спадщини. Ми в Конституції України закріпили свій вектор європейського і євроатлантичного розвитку. І я вважаю, що оці демократичні цінності — це ж про конкретні справи і про конкретних людей. І я дуже хочу, щоб кожна людина в Україні, кожен і кожна, розумів, що таке ці демократичні цінності. Знав і вмів захищати свої права. І коли вже був на тому рівні, чи на стратегічному, чи десь в місцевих владних структурах, якщо в його або в її мандаті забезпечення, дотримання, щоб людина робила це з натхненням і розумінням, що саме за це сьогодні вмирають наші воїни. Жінки і чоловіки, які борються за нашу волю, за нашу свободу. Я хочу, щоб всі це розуміли, що наша боротьба за права людини, вона сьогодні і в майбутньому ми маємо в серці і в розумінні нести оцю демократію і жити як демократична країна.
Інтервʼю проводив журналіст міжнародного відділу Ґвара Медіа — Назар Гламазда. Також над текстом працювала журналістка Поліна Куліш.
Читайте також
- Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міськради, що на Харківщині, 29 листопада уклала договір з полтавською компанією «Юрай ЛТД» на придбання 190 надгробків за понад десять мільйонів гривень для зведення військового меморіального кладовища.
- У жовтні 2016 року в Україні узаконили наставництво для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Що це таке, хто може стати наставником та чому це важливо — поговорили з уродженкою Харкова Сусанною Караваєвою.
