Креативність виникає завдяки вашим талантам.
Проте в моменти неспокою, політичної та економічної нестабільності творчість відкладають на другий план.
Проте Джон Тус, директора BBC World Service пояснює, чому важливо висвітлювати події культури у період політичної та економічної нестабільності.
Висвітлення культури та мистецтва у медіа задає напрям публічному дискурсу про майбутнє країни.
В крайнах з традиційним ладом, які стикаються з новими обставинами та постають перед викликами майбутнього, як от Грузія, висвітлення культури у медіа стає особливо важливим і не має значення який саме її сегмент: масова, висока чи низька культура.
Головне те, що культура цілком життєздатна і без економічної чи політичної підтримки. Фактично, культура і є тим осадом, що залишиться від національної ідентичності, якщо відфільтрувати політику.
Медіа відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку креативних індустрій.
Наприкінці 20 сторіччя все було геть не так.
А от у 1990 році британське урядове дослідження виявило, наскільки важливими є креативні індустрії. Наступні кілька років уряд намагався звикнути до такого стану речей і, нарешті, міністр фінансів переконався, що сектор креативних індустрій за впливовістю такий само потужний як сектор промисловості і цей факт став проривним.
Нарешті він ввів цю тему у публічний дискурс.
Після того, як розпорядження уряду висвітлювати новини розвитку креативних індустрій у медіа вступило у дію, ті, хто розвивав креативні індустрії у країні отримали відчутний поштовх вгору. Якщо узагальнити, то як тільки поняття креативних індустрій виникло на державному рівні, уряд та медіа набули більшої довіри та суспільного визнання.
Увага до творчих індустрій дає редакторам ЗМІ захоплюючий матеріал для обговорень.
Редактори найрізноманітніших за спрямуванням медіа ресурсів завжди полюють на людський інтерес, або ж емоційні історії. Працівники креативних індустрій якраз такі історії і продукують. Історії створення креативних проектів цікаво читати, кожен знайде у них щось для себе. Такі історії зазвичай дуже позитивні, людяні та індивідуалістичні. Найчастіше вони про успіх, але є й прикрі виключення. Найголовніше що вони легко захоплюють і тримають увагу читача.
Незважаючи на важливе економічне значення, креативні індустрії також можуть виступати як м’який засіб впливу держави.
За визначенням, креативні індустрії – це акти індивідуальної творчості, які неминуче ведуть до створення нових об’єктів інтелектуальної власності. Простіше кажучи — винаходьте, патентуйте, отримуйте прибуток за це.
У Великобританії конкретно та у Європі в цілому, креативна економіка створює найбільшу кількість робочих місць у порівнянні з іншими секторами економіки за останні 20 років. Загалом креативна економіка охоплює 13 сфер економічної діяльності: реклама, архітектура, мистецтво та його колекціонування вкупі з предметами антикваріату, рукоділля та ремесла, графічний дизайн, дизайн одягу, індустрія кіно, відеоігри, музика, розробка програмного забезпечення, перформативні мистецтва, телебачення та радіо.
У Великобританії ці сфери діяльності охоплюють 8% від усіх робочих місць та складають 9% експорту країни. Хоча уряд може запровадити додаткові стимули для підтримки творчої економіки, скажімо, у вигляді податків, він не може керувати динамікою креативної економіки: тільки люди можуть призвести до її зростання, наприклад, через «стартапи».
У силу своєї людиноцентричності, множинності та гуманності втручання, креативні індустрії цілком можуть бути силою “м’якого” політичного впливу на населення.
Соціальні медіа виступають як каталізатор змін, але вони не в змозі впоратися з наслідками.
Соціальні мережі добре справляються з задачею створення сприятливої атмосфери для змін та нових трендів, але проти регулювання соціальних наслідків таких змін вони безсилі. Під час Арабської Весни соціальні мережі допомогли у поваленні диктаторів, али сила такої громадянської журналістики виявилась неефективною у спробах врегулювати бурхливі наслідки — більшість націй опинилась у гірших умовах, ніж були до.
Традиційні же журналісти, мають змогу охопити більший об’єм інформації та донести його у більш узагальненій, нейтральній формі до більшої частини суспільства.
Державне фінансування мистецтва є передумовою для розвитку успішних комерційних мистецьких інституцій.
Між публічним фінансуванням культури та успішністю комерційних культурних заходів є незаперечний зв’язок. Лондонський район Вест-Енд на весь світ відомий своїми надзвичайно прибутковими театрами.
Тим не менш, більшість акторів і режисерів закінчили британські державні школи і отримали свої перші робочі місця і досвід роботи у установах з державним фінансуванням. Таким чином, існує міцний зв’язок між навчанням на мистецьких спеціальностях у школах і коледжах і успішністю комерційних установ, які наймають цих людей.
Творча освіта у початкових класах потрібна і саме це — найбільш дієвий спосіб розвинути креативність.
Поки більшість державних закладів освіти робить акцент на викладанні STEM-дисциплін (наука, технології, інжиніринг, математика), слід замислитись над викладанням мистецьких дисциплін у початковій та середній школі.
Творчі дисципліни допоможуть учням дивитись на звичайні речі свіжим поглядом, незалежно мислити та розвивати свою креативність, маючи для цього чудову можливість у школі.
Британська система фінансування мистецтва якнайбільш демократична та прозора.
На відміну від американської моделі фінансування мистецтва, у якій мистецькі інституції отримують фінансове забезпечення переважно від приватних та корпоративних установ або європейської моделі фінансування, де мистецтво розвивається переважно на публічні кошти, що обумовлено сильним почуттям політичної та соціальної відповідальності;
британська система фінансування використовує мудру комбінацію кількох способів.
Вона базується на:
а) публічному фондуванні,
б) касовому прибутку,
в) приватних та корпоративних пожертвах, та
г) альтернативному використанні ресурсів та можливостей самої організації.
Загалом ці численні варіанти фінансування забезпечують більшу гнучкість британським культурним інституціям, що дозволяє їм бути на плаву та не залежати від жодних політичних чи економічних умов. Це дозволяє їм набагато легше пристосуватися до зміни політичних та / або економічних умов.
За останні 20 років у культурних та креативних інституцій дуже змінилося бачення щодо джерел для формування своїх активів, тож переставши сподіватися “милостині” інституції починають пропонувати свої послуги у сфері близькій до їхнього креативного вектору: це може бути кейтеринг, надання приміщень у оренду, інформаційні послуги та багато іншого, що автоматично збільшило кількість зайнятих та внесок культурних інституцій у британську економіку.
Що найважливіше, рушійною силою цієї зміни не була державна політика, це цілком органічне і природне перетворення.
“Довгі руки” та політика відновлюваності — ключові запоруки стабільності та успішності британської моделі фінанування культури.
Політика “довгих рук” допомагає підтримувати здорову дистанцію між урядом з його фінансуванням та організаціями, які це фінансування отримують.
Хоча при цьому уряд може призначити особу, що розпоряджатиметься організацією, він зазвичай не втручається. Іншими словами, уряд дає культурним інституціям гроші, але не намагається фанатично контролювати їх використання.
Британські культурні організації користуються оперативною незалежністю, мають власні статути діяльності та підзаконні акти. Коли уряд Греції вимагав від уряду Британії, що повернення Британським музеєм колекції старовинних скульптур, уряд цілком справедливо відповів, що музей є незалежною організацією, якій він не може нічого наказувати.
Мистецька рада, що є головним постачальником коштів для культурних організацій Великобританії раз на 3 роки приймає рішення про фінансування.
Цього року він скасував фінансування 200 мистецьким організаціям, які не проявляли активності, і замість цього надав фінансування 200 нових організацій.
Поновлюваність дає креативним індустріям життя.
В матеріалі використована інформація з вебсайту culturepartnership.eu
Читайте також Як заробляють на ідеях? Джон Хокінз
а ще Кароліна Квінтана з ООН про світові тренди креативної економіки
