У лютому в Києві розгорілись протести студентів Києво-Могилянської академії проти дій міністра освіти та науки Сергія Шкарлета. Спільнота стверджувала, що рішення Міністерства освіти і науки України не визнавати результати виборів президента НаУКМА, на яких переміг екс-міністр освіти Сергій Квіт, порушує принцип автономії університету. З нею погодились український ПЕН-клуб, УКУ, Коаліція дієвців культури та багато хто ще.
Розбираємось у конфлікті, розповідаємо читачам, що таке автономія ЗВО в Україні та як знайти механізми для її захисту.
Що таке автономія вищого навчального закладу?
Щоб зрозуміти поняття “автономія ЗВО”, необхідно звернутися до нормативно-правових актів. Зокрема, в Законі України “Про вищу освіту” зазначено, що “автономія вищого навчального закладу — це самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, освітнього процесу, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, передбачених цим Законом”.
Автономія вищого навчального закладу є одним із фундаментальних принципів Болонського процесу. На міжнародних конференціях під егідою Наглядової ради Великої хартії університетів (Magna Charta Observatory) неодноразово розглядалося питання автономії європейських вишів.
Європейська асоціація університетів (The European University Association) розробила індикатори автономії вищих навчальних закладів. Вони визначаються за 38 критеріями, які поділяються на 4 групи: фінансові, організаційні, академічні і ті, що стосуються персоналу.
Для чого потрібна автономія?
По-перше, вона дозволяє децентралізувати систему вищої освіти, а отже, підвищити її якість і зробити гнучкою. По-друге, виші зможуть більш раціонально використовувати кошти для покращення освітнього процесу. Крім того, стимулювати покращення буде конкуренція вишів за студентів.
Прикладом автономної організації освітнього процесу в навчальному закладі може слугувати Національний університет “Києво-Могилянська академія”. Якщо в інших вишах академічний календар ділиться на семестри, то у Могилянці існують триместри, тобто в кінці навчальних трьох місяців студенти здавали сесії.
З одного боку, керуючись власним досвідом, як випускник академії, можу сказати, що це дещо ускладнювало навчальний процес. Літні канікули розпочиналися 1 липня. Не завжди вистачало часу для підготовки до предметів сесії.
З іншого, це була така собі “фішка” вишу, яка виокремлювала його серед інших. Крім того, такий розподіл дозволяє прослухати більше лекцій і провести більше практичних занять з того чи іншого предмету, що, звичайно, позитивно відображається на якості знань.
Також Києво-Могилянську академію відрізняло від інших те, що замість ректора в ній головував президент. В Українському католицькому університеті, до прикладу, взагалі існує доволі розгалужена система управління.
Ректор Університету в межах наданих йому повноважень:
- організовує діяльність Університету;
- відповідає за результати діяльності Університету перед Засновником або уповноваженим ним органом (особою);
- вирішує питання фінансово-господарської діяльності Університету, затверджує його структуру і штатний розпис.
Обирається ректор Сенатом (Наглядовою Радою), яка погоджує стратегію розвитку університету, приймає Статут Університету, затверджує бюджет тощо. Словом, має повноваження представницького органу, такого собі парламенту.
Президент УКУ представляє інтереси Університету у взаємодії з Українською Греко-Католицькою Церквою, державними органами та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, релігійними і суспільно-політичними організаціями тощо; контролює дотримання положень Статуту та бере активну участь в розробці стратегії.
Великий Канцлер УКУ є представником Української Греко-Католицької Церкви і підтримує зв’язки університету з духовенством та християнськими традиціями.
Звичайно, що ми перерахували тільки частину повноважень, які належать цим посадовим особам.
Якщо говорити про КНУ ім. Тараса Шевченка, то він дотримується більш “класичного” підходу до організації навчального процесу, який залишився ще з радянських часів.
З усіх цих прикладів можна зробити висновок, що автономія університетів дозволяє визначити рамки, в яких ЗВО може діяти самостійно, без узгодження з Міністерством освіти та науки України.
Можна сказати точно, що процес автономізації українських вишів відповідає багатьом європейським критеріям.
Все, як у політиків
У лютому 2021 року Верховна Рада прийняла зміни до Закону України “Про вищу освіту” щодо забезпечення процедури обрання керівника закладу вищої освіти. Згідно з ними, якщо у виборах керівника закладу вищої освіти взяли участь дві й більше осіб (кандидатур), і жодна з них не набрала понад 50% голосів від загальної кількості осіб, які мають право брати участь у виборах, на сьомий календарний день після проведення першого туру проводиться другий тур виборів.
Тобто замість того, щоб обирати керівника ЗВО більшістю голосів від тих, хто взяв участь у виборах, кандидату потрібно обов’язково подолати межу 50%+1. І це стало величезною проблемою для Києво-Могилянської академії, в якій така виборча система діяла задовго до прийняття змін у законодавстві.
Перші спроби обрати президента в ній відбулися у лютому 2020 року. Набрати необхідну кількість голосів не вдалося ні тоді, ні у другому турі, який відбувся у листопаді того ж року.
Було вирішено перенести вибори на 18 березня 2021 року. Ситуація повторилася. Навіть під час другого туру 25 березня 2021 року жоден з кандидатів не набрав понад половини голосів виборців. За кандидата юридичних наук, доцента Дениса Азарова проголосувало 156 осіб (40.7%); за декана факультету економічних наук НаУКМА Олександру Гуменну проголосувало 176 осіб (46%).
В результаті уже п’ятий раз спробували обрати президента 27 січня 2022 року. Не обійшлося і без скандалів. Виборчу дільницю, розташовану в університеті, атакувала група невідомих людей в масках, які викрали скриньку з бюлетенями. Невдовзі скриньку вдалося знайти на вулиці під парканом. Хтось залив всередину зеленку, але не зірвав пломбу, а тому голоси вирішили підрахувати.
За результатами голосування Сергій Квіт переміг у першому турі виборів, здобувши 52,8% підтримки — 235 голосів. Виконувачка обов’язків президента Олександра Гуменна посіла друге місце із 42,9% голосів.
В цей же день Олександра Гуменна звернулася листом до Міністерства освіти на науки України, у якому повідомила, що під час організації та проведення виборів було порушено вимоги законодавства з питань обрання керівника закладу вищої освіти, що в цілому унеможливлює об’єктивне встановлення результатів голосування. Вже наступного дня Гуменна написала, що відправила лист у МОН з проханням відкликати попереднього листа.
28 січня 2022 р. Міністерство освіти і науки України ухвалило рішення покласти тимчасове виконання обов’язків Президента НаУКМА на Дениса Азарова, декана правничого факультету НаУКМА. МОН відмовилося визнавати перемогу Сергія Квіта.
Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет зустрівся з в. о. Президента НаУКМА Денисом Азаровим, Головою Студентської колегії Русланом Грабовським та головою Апарату Конференції студентів Олександром Романюком і відповів на поставлені питання.
Головними претензіями МОН до НаУКМА, крім порушень на виборчій дільниці, є те, що окремі колегіальні органи НаУКМА ухвалили рішення визнати результати виборів до моменту надходження до Міністерства освіти і науки України протоколів виборчої комісії та Оргкомітету.
Таке рішення міністерства обурило студентів, які з початку лютого почали виходити на акції протестів під будівлю МОН з вимогами відставки Шкарлета.
Одна з версій, чому Шкарлет відмовляється визнавати перемогу Квіта, полягає у тому, що 2020 року Національне агентство з питань вищої освіти, яке і очолює Сергій Квіт, виявило плагіат в роботах Сергія Шкарлета.
В результаті судових засідань Окружний адміністративний суд Києва визнав протиправною роботу НАЗЯВО з пошуку плагіату в його роботах.
«Мова йде, по-перше, про рішення суду першої інстанції, яке не набере чинності, якщо ми звернемося до апеляційної інстанції. А ми будемо звертатися. А, по-друге, це рішення ніхто не бачив. Як ми можемо коментувати рішення, яке ніхто не бачив. Воно неопубліковане. Я не знаю, звідки пан міністр знає про це рішення. Ми маємо тільки офіційні стосунки з судами. І ми не знаємо рішень, які вони збираються виносити», – прокоментував Квіт на “Радіо Свобода” 5 квітня 2021 року, тобто конфлікт мав місце в часовому проміжок між виборами президента НаУКМА.
Межі втручання МОН
Попри те, що вибори президента або ректора ЗВО є якраз демонстрацією принципу автономності, про який ми говорили, в будь-якому разі останнє слово належить МОН. На прикладі НаУКМА можна побачити конфлікт інтересів між викладацьким корпусом і міністерством. Повторення подібної ситуації може відбутися в будь-якому іншому виші. Це, зі свого боку, призводить до порушення розуміння автономії, що передбачає вільне обрання голів університетів.
Так, якщо в.о. президентки НаУКМА Олександра Гуменна і надсилала в МОН лист зі скаргою, то в результаті вона його відкликала, а отже конфлікт був вирішений серед викладачів та студентів. Тобто вибори в Києво-Могилянській академії можна визнати такими, що і відбулися, і найголовніше — легітимними, тобто результати яких сприймаються позитивно студентською більшістю.
Як унеможливити появу подібних конфліктів в подальшому? Насамперед, варто залишити міністерству лише наглядову функцію, тобто “забрати” можливість легалізовувати обрання тих чи інших кандидатур.
Якщо є порушення і скарги під час виборів, міністерство чи уповноважені ними органи мають ініціювати і провести розслідування.
Потрібно зазначити, що вибори ректорів вишів часто супроводжуються скандалами. Наприклад, у 2015 році вибори ректора КНУ були негативно сприйняті студентською спільнотою, учасники якої жалілися на спотворення представлення її інтересів у виборчому процесі.
В січні 2020 року скандал відбувся у Національному авіаційному університеті, де на виборах переміг Максим Луцький — колишній перший проректор університету, екс-нардеп “Партії регіонів” та кум Дмитра Табачника.
Попередника Луцького Володимира Ісаєнко звільнили у жовтні 2020 року, але це рішення на свою користь він оскаржив у суді. Водночас в НАУ не поспішають повертати йому посаду. До сьогодні конфлікт триває.
Вибори завжди були, є і будуть проблемним питанням. Кожен бажає отримати своє “місце під сонцем”. Найголовніше в цій ситуації для громадянського суспільства — створити прозорі і дієві правила, які дозволили б всім учасникам боротися на рівних.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Gwara Media» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія в рамках власної редакційної політики. Після публікації колонки, спільнота редакції звернула увагу на ймовірну недоброчесність автора – подальша співпраця припинена.
