Чому цей текст в моїй харківській Ґварі? Ми почали співпрацю з виданням Euractiv — їхніми редакціями в Польщі, Словаччині та Чехії. По-перше, для того, щоб і ми, і ви дізналися більше про політичну і соціальну ситуацію в цих країнах і погляди їхньої влади й населення на різні актуальні для України і Європи питання. По-друге, для того, щоб розповісти в їхніх медіа — і на сайті проєкту Visegrad — про думки в Україні щодо цих питань. Цю статтю написала Александра Кшиштошек, авторка польського Euractive.
Україна прагне вступити до Європейського Союзу, ставлячи за мету відкрити додаткові переговорні кластери цього року. Експерти кажуть, що вступ може не тільки посилити Центральну Європу, але й реформувати весь Євросоюз.
Україна формально подалась на вступ до ЄС 28 лютого 2022 року — на четвертий день після початку повномасштабного вторгнення Росії. Через прискорений процес вступу, Україна отримала статус кандидата 23 червня 2022 року, як одночасний прояв символічної та стратегічної підтримки.
Після того, як Україна провела реформи у чотирьох головних сферах, Європейська Рада погодила початок перемовин про вступ 14 грудня 2023 року. Президент Володимир Зеленський сподівається на прорив у 2025 році, ставлячи за мету відкрити переговорні кластери під час головування Польщі та Данії в Раді Європейського Союзу.
Україна прагне прискорити цей процес, але прогрес залежить одночасно від внутрішніх реформ країни та готовності Євросоюзу. Київ також зіштовхується із конкуренцією серед інших кандидатів, адже деякі з них — особливо на Балканах — просунулись у процесі вступу більше.
Під час зустрічі зі студентами Варшавської школи економіки Зеленський висловився оптимістично:
«Під час головування Польщі ми хочемо відкрити декілька переговорних кластерів і додаткові — у другій половині року, під час головування Данії. Це велика можливість для нас, адже обидві країни дуже підтримують Україну».
Зміна правил гри для Євросоюзу
«Вступ України до Євросоюзу стає одним із визначальних геополітичних випробувань XXI століття. Це потенційно змінить не тільки майбутнє України, але і Євросоюзу, зміщуючи баланс влади всередині блоку і підсилюючи ролі Центральної та Східної Європи», — йдеться у звіті «Шлях України до Європейського Союзу. Досвід вступу Польщі». Дослідження було опубліковане Варшавським інститутом підприємництва (WEI) у співпраці з українським Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій.
Згідно з дослідженням, велика територія, численне населення та економічний потенціал підштовхнуть політику Євросоюзу сфокусуватись на сході. «Польща могла б отримати природного союзника у ключових питаннях як підтримка міцних трансатлантичних відносин та протистояння централізації Євросоюзу», — стверджують автори.
Водночас вступ України значно підвищить бюджет Євросоюзу. Аналітики оцінюють, що вимагатимемо збільшення бюджету до 20%, що означає щорічні виділення кількох десятків мільярдів євро на структурні фонди та політики згуртованості.
Однак приєднання до Євросоюзу — серйозний виклик для самої України.
«Вступ — це не лише формальний процес відповідності критеріям, це глибока інституційна, економічна і соціальна трансформація», — йдеться у дослідженні.
Тому особливо корисним є досвід Польщі за останні двадцять років. Проте автори попереджають, що «вступ України відбувається за інших обставин, а Євросоюз значно розвинувся з того часу».
Каталізатор змін
«Інтеграція України до Євросоюзу може бути переломною точкою для блоку. Вона буде спонукати до внутрішніх реформ, перегляду багатьох регуляцій та покращення функцій механізму ЄС. Енергія та динаміка України є її найбільшими активами», — говорить Томаш Врублевський, генеральний директор WEI, під час презентації дослідження.
Він порівняв процес вступу України із вступом Польщі до Євросоюзу у 2004 році:
«Тоді Польща була рушійною силою змін у Європі. Я вірю, що Україна зіграє схожу роль. Ми маємо активно підтримувати та сприяти цьому процесу».
Врублевський також вказав на економічні виклики Європи, підкресливши, що «традиційні галузі добре інтегровані та конкурентоспроможні». Однак він попередив, що європейська економіка змінилась, і тепер [сфера, індустрія — ред.] послуг становить дві третини ВВП, але директива про вільний рух послуг досі не ратифікована всіма країнами-учасницями ЄС.
«Це серйозна проблема. Ринки капіталу більш інтегровані в Азії, ніж у Європі», — зазначив він. Цитуючи звіт Міжнародного валютного фонду, ще однією перешкодою він назвав надмірне внутрішнє регулювання ЄС:
«У промисловості на регулювання припадає 45% витрат, тоді як у сфері послуг — до 110%. Це є величезною перешкодою для зростання».
Щоб Євросоюз залишався конкурентоспроможним, він повинен бути більш рішучим у деяких сферах, і більш гнучким — в інших, вважає Врублевський.
«Якщо ми інтегруємо Україну в нашу фінансову систему, це може призвести до змін, які нам потрібні. Євросоюз завжди розвивався у відповідь на кризи, і зараз ми зіштовхуємось із геополітичною кризою, яка потребує термінових реформ», — підкреслює Врублевський.
Зміщення центру тяжіння Європи
Вступ України «точно буде випробуванням для Європейського Союзу», — каже Мацей Дрозд, директор форуму з питань клімату та енергетики у польській Спілці підприємців та роботодавців (ZPP).
Як приклад, він навів регулювання Європейського зеленого курсу, які «відповідають стандартам Євросоюзу, але більше рівню Франції та Німеччини, ніж Центральної Європи».
«Це буде зіткненням з реальністю, не тільки в енергетичному секторі. Україна матиме більше труднощів в адаптації до законів Євросоюзу, ніж країни, що доєднались у 2004 році», — зазначає він.
Проте Дрозд вірить, що інтеграція України має бути не тягарем, а можливістю: «[Інтеграція — це] скоріше не проблема, а шанс змістити європейську перспективу від Парижу, Берліну та Риму далі на схід».
Навчання на прикладі Польщі
«Зараз Україна здебільшого сфокусована на впровадження правил Євросоюзу», — каже Ігор Буковскі, головний директор Інституту економічних досліджень (IER) у Польщі.
Він зазначив, що країни ЄС використовують різні можливості для впровадження законів та стандартів, що він називає «природним та неминучим».
«Правила необхідні, щоб забезпечити рівні умови гри. Речі як енергетичний перехід та зелена економіка є обов’язковими», — підкреслив він.
Визнаючи, що регуляторні норми можуть бути непопулярними, Буковскі наполягає, що вони важливі у певних сферах — наприклад, у транспортній.
«Україна має відчути, що деякі правила ЄС не відповідають повністю реальності, в якій вона існує, проте необхідно буде адаптуватись», — каже Буковскі.
Він підкреслив необхідність залучити Україну до процесу прийняття рішень в ЄС: «Зараз ми не беремо активної участі у формуванні майбутнього Євросоюзу. Проте для нас важливо доєднатися до цієї дискусії якомога швидше. Польща слугує важливим прикладом у цьому сенсі».
Згадуючи вступ Польщі у 2004 році, він додав: «У ті часи деякі високопоставлені політики назвали Польщу “експериментом” у європейській інтеграції. Сьогодні Україна знаходиться у схожій позиції».
Структурні виклики — попереду
Глибокі структурні реформи української державної інституції — особливо її адміністрації — є важливими, каже Пйотр Палуткєвіч, заступник генерального директора WEI.
На його думку, парадоксальним є те, що інколи міжнародні організації ненавмисно більше перешкоджають, ніж допомагають трансформації України.
«Високооплачувані контракти відлякують спеціалістів, які могли б працювати над зусиллями наблизитись до ЄС. Замість підсилення української адміністрації, ми послаблюємо її», — вважає він.
Палуткєвіч також сумнівається у тому, чи зможе Україна наблизитись до стандартів ЄС у звичайний спосіб: «Україна нагадуватиме Ізраїль або Південну Корею — мілітаризовану державу з урядовою системою сформованою під впливом постійної загрози від Росії».
«Навіть після війни ця загроза не зникне. Україна не зможе повністю роззброїтись та сфокусуватись тільки на інтеграції до Євросоюзу», — зазначив він.
Це може почати дебати щодо можливості України відповідати демократичним стандартам ЄС, а також стати джерелом занепокоєння щодо надмірної централізації або навіть напівавторитаризму.
Однак, Палуткєвіч підкреслює, що попри все, доля України залежить від війни: «Результат війни визначить усе: економіку, владу, реформи в Україні та її вступ до ЄС. Все залежить від того, як розгорнеться і закінчиться війна».
Переклад українською: Ельза Д’яченко
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт профінансовано урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Visegrad Grants від International Visegrad Fund. Місія фонду — просувати ідеї сталої регіональної співпраці в Центральній Європі.
Проєкт також підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
