Чому цей текст в моїй харківській Ґварі? 16 червня польська редакція Euractiv провела онлайн дебати «Фортеця чи Рубіж? Дилема розширення ЄС», де обговорювали питання європейської інтеграції у підсиленні демократії та стійкості суспільства країн-кандидаток, особливо України. У цій статті зібрані найважливіші тези, що прозвучали на зустрічі.
Амбітна заявка України на членство в Європейському Союзі, як і інших країн-кандидаток, стикається з викликами. Хоча офіційні переговори про вступ розпочалися з багатьма країнами, їхній прогрес значною мірою залежить від продовження реформ та здатності ЄС досягти внутрішнього консенсусу щодо подальшого розширення.
Прагнення України приєднатися до ЄС є одним із найскладніших і стратегічно важливих процесів в історії блоку. Цей шлях розпочався на тлі тяглого конфлікту з Росією і був сформований реаліями війни, зокрема викликами післявоєнної відбудови та критичної потреби в гарантіях безпеки.
Перспектива вступу нових членів також показує проблеми всередині самого ЄС. Досягнення консенсусу серед 27 країн-учасниць у питаннях розширення, внутрішніх інституційних реформ та значних бюджетних наслідків досі є складним завданням.
Україна малоймовірно зможе наслідувати приклади швидкого вступу інших країн, які відбувалися раніше, з огляду на сучасний геополітичний ландшафт і різні національні пріоритети. Подолання внутрішніх розбіжностей щодо узгодження законодавства та інституцій стандартів ЄС визначатиме, як швидко нові країни можуть наблизитись до свого європейського майбутнього.
Тінь війни на шляху України до ЄС
«Перспектива вступу України до ЄС є досить похмурою — все зараз зводиться до перемоги у війні», — сказав Даніель Шеліговський, голова Східноєвропейської програми Польського інституту міжнародних справ.
Він нагадав умови, за якими Україні надали статус кандидатки в ЄС. «Це все почалось із вторгнення Росії в Україну. На жаль, це також є приводом, щоб відкласти весь процес», — зазначив Шеліговський.
Експерт вірить, що масштаби руйнувань в Україні прямо пов’язані з легкістю вступу країни до ЄС. Що менша шкода, завдана війною, то менше витрат буде на відбудову в майбутньому і це полегшить шлях до виконання критеріїв вступу.
Експерт згадав статтю 42.7 Договору ЄС про положення взаємного захисту, визначаючи її більш значущою, ніж стаття 5 від НАТО.
«Це приводить нас до питань гарантій безпеки. Зараз дуже мало — якщо такі взагалі є — європейських країн, готових надати такі гарантії Україні. Без розв’язання проблеми взаємозв’язку між гарантіями безпеки та війною Україні буде дуже важко просуватися шляхом вступу до ЄС», — сказав Шеліговський.
Він пояснив, що деякі країни можуть надати гарантії безпеки Україні тільки за умови закінчення війни. Інші зазначають, що ці гарантії мають бути надані раніше.
«Це може полегшити завершення війни, оскільки Україна знала б, в яких умовах їй доведеться діяти. Проте ця дилема залишається невирішеною», — наголосив Шеліговський.
Також експерт поділився, що часто каже українським колегам, «якщо країна вступить до ЄС протягом 10 років — що більш-менш відповідає часовим рамкам вступу Польщі — це буде справжнім успіхом». Він назвав це оптимістичним сценарієм, а не перешкодою.
Павол Демеш, словацький аналітик закордонної політики та колишній міністр міжнародних відносин, зазначив, що Україна для нього є одним із найвиразніших прикладів у контексті розширення.
«У цій країні продовжується війна, вона бореться за своє існування. За ці три з половиною роки вона здивувала всіх нас, — сказав експерт. — Навіть попри такі умови ЄС вирішили відкрити переговорний процес щодо вступу. Та ми не знаємо, коли і як ця війна закінчиться».
Демеш так само зазначив, що траєкторія шляху України в ЄС залежить від того, коли закінчиться війна. «Також усе буде залежати від того, як поводитиметься Росія у наступні місяці та як США та Росія сприятимуть врегулюванню», — сказав він.
Угорщина блокує розширення ЄС
Наталія Вінникова, завідувачка кафедри міжнародних відносин Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, підкреслила, що формально перемовини щодо вступу України розпочалися ще у червні 2024 року.
Вона зазначила, що ці перемовини розділені на кластери та частини, дозволяючи кожній країні-кандидатці підготувати їхні закони та інституції до стандартів ЄС.
Станом на червень 2025 Україна подала перший звіт про перевірку кластера 1, який називається «Основи процесу вступу до ЄС» і включає реформу судової системи, верховенства права та державного управління, зазначила Вінникова. Звіти про кластер 2 (Внутрішній ринок) та кластер 6 (Зовнішні відносини) мають бути подані до кінця місяця.
«Процес перевірки, який включає саморегулювання та юридичне узгодження, має бути завершений восени 2025, згідно з оптимістичним сценарієм. Проте реальні перешкоди досі існують», — додала експертка.
Найбільшою перешкодою, за її словами, є Угорщина, яка наразі блокує відкриття двох переговорних кластерів, запланованих на червень. «Це значно затримує процес», — визнала вона.
Угорщина представила 11 рекомендацій, багато з яких стосуються мовних вимог, а головна з них — скасувати вимоги володіння державною мовою для державних службовців.
«Угорщина наполягає на тому, що українські чиновники не повинні бути юридично зобов’язані розмовляти національною мовою, навіть в офіційних ситуаціях, таких як засідання ради. Це одне з найбільш суперечливих питань», — пояснила вона.
Експертка зазначала, що Угорщина додатково намагалася нав’язати Україні вимогу гарантованого представництва національних меншин у парламенті.
«Однак наразі ця вимога видається політично нездійсненною, оскільки для її реалізації необхідні конституційні зміни, а це неможливо без проведення загальнонаціонального референдуму в Україні. Потрібні будуть значні конституційні поправки», – наголосила вона.
Експертка підсумувала, що зараз відбувається швидкий процес перевірки. Україна, особливо уряд, працює над його просуванням. Але Угорщина ще не зняла своє вето на відкриття першого переговорного кластера.
Вінникова додала, що в нинішніх геополітичних умовах важко стверджувати, що переговори дійсно розпочалися, не кажучи вже про повний процес вступу. «Адже Україна все ще перебуває у стані війни», — підкреслила вона.
Відсутність консенсусу
Позиція Угорщини ілюструє відсутність справжнього консенсусу між країнами ЄС щодо питання розширення.
«Попри численні заяви, я поки не бачу реальної злагодженості між столицями щодо перспектив вступу України. Заяви — це одне, а реальна політика — інше», — сказав Шеліговський.
Ян Коваж, директор із досліджень Празького інституту міжнародних відносин, поділився скептицизмом щодо швидкого вступу України в ЄС. Він посилається на відсутність консенсусу щодо інституційних реформ та розширення в цілому.
«Розбіжності охоплюють багато рівнів: від структурних реформ та функціонування інституцій до конкретних політичних питань, що передбачають високі фінансові витрати, такі як сільське господарство та фінансування політики згуртованості», — сказав він.
«Існує лише кілька основних механізмів фінансування, але всі вони є чутливими темами, особливо для нинішніх чистих бенефіціарів бюджету ЄС. І якщо ви вводите нові, відносно бідніші держави, чимось треба поступитися», — підкреслив він, додавши, що бюджет ЄС має зрости. Коваж вважає, чинна політика має бути переорієнтована, що неминуче матиме наслідки для нинішніх кандидаток.
У багатьох країнах ЄС, як і в рідній для експерта Чехії, членство в блоці часто називають економічною угодою — щось на кшталт «інвестиції», сказав Коваж, порівнюючи образ ЄС з «багатим чоловіком».
«Це ніколи не було про спільні цінності або про політичну єдність. Це шлюб за розрахунком. Я вважаю цей наратив помилкою, адже якщо забрати гроші, громадська підтримка зникне — як для самого ЄС, так і для його розширення», — зазначив він.
Коваж послався на нещодавню інформацію від Євробарометру, що чехи не приймають ідею розширення ЄС, попри те, що вона має політичну підтримку. «А тепер уявіть сказати людям “Фінансування більше не буде”. Реакція буде негативною», — сказав він.
Рішення — відновлення єдності ЄС
У 2024 чотири країни Вишеградської групи, до якої входять Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина, доєднались до ЄС під час великого розширення.
«Водночас ми всі маємо дуже схожу мотивацію та ставлення до ЄС, — сказав Демеш. — Для нас це було питання модернізації — приєднатися до клубу, до якого ми відчували свою приналежність. Це дало нам поштовх до розвитку та реформ».
Водночас ЄС прийняв нових членів, вважаючи, що розширення відповідає інтересам Союзу, як і для нових держав, додав він. Експерт зазначив, що вступ до ЄС відбувався паралельно з інтеграцією до НАТО, тож політичний, економічний, військовий та безпековий аспекти були тісно пов’язані між собою.
«На той час існувала сильна єдність — ми не стикалися зі значним опором. Проте сьогодні, коли ми говоримо про подальше розширення — чи то для країн Східного партнерства, чи то для Західних Балкан — то маємо справу з іншим геополітичним ландшафтом», — зазначив він.
Навіть Вашингтон, колишній прихильник євроатлантичної інтеграції, кардинально змінив свою позицію, зазначив експерт. «Якщо президент США заявляє, що ЄС було створено для того, щоб нашкодити Америці, то очевидно ми маємо справу з абсолютно іншою парадигмою зовнішньої політики, коли говоримо про ЄС і подальше розширення», — підкреслив він.
Демеш каже, що війна в Україні показала розділення Вишеградської четвірки, оскільки Угорщина та Словаччина займають іншу позицію щодо України та Росії, ніж Польща та Чехія. «Ми більше не можемо говорити єдиним голосом щодо розширення або війни в Україні», — сказав він.
Для експерта відновлення єдності як на регіональному рівні, так і на рівні ЄС, є важливим для спільного розуміння мети. «Збереження єдності ЄС та підтримка тих, хто стукає у двері, — є головним завданням для всіх нас: політиків та аналітиків».
Україна потребує реформ, можливостей та підтримки
На питання про те, що потрібно Україні для полегшення її шляху до ЄС, Вінникова зазначила, що фінансова допомога «звичайно, є необхідною — і ЄС вже є найбільшим донором України — але підтримка виходить далеко за межі лише грошей».
Зараз Україна гостро потребує людського капіталу — кадрів, здатних реалізувати реформи, необхідні для інтеграції в ЄС. Вона додала, що спеціальні навчальні кампанії були б дуже корисними.
Своєю чергою Шеліговський відзначив два паралельних шляхи: один — процедура вступу, інший — підготовка до вступу. «Ці шляхи йдуть паралельно. Це означає навіть якщо процес вступу заблокований, то ми не маємо зупиняти підготовку України до членства. Нам не треба чекати вето на дії Угорщини, щоб почати роботу», — сказав експерт.
На питання, як Україна може просунутись у процесі вступу до ЄС, він відзначив три кроки. Перший — приймати критерії для вступу через важливі реформи.
Описуючи цей крок, він використав метафору подорожі потягом: «Ти приходиш на зупинку і ніколи не знаєш, коли саме буде потяг, але точно впевнений, що він буде. Ти точно маєш бути там, коли це станеться. І що важливіше — у тебе має бути квиток. Квиток — це реформа. Коли потяг прибуде, він не буде чекати. Ти маєш бути готовим показати його одразу».
Це сталось у 2022 році, коли Україна отримала статус кандидатки на вступ до ЄС. Шеліговський пояснює, що це не відбулось тільки через геополітику — має бути фінансування.
«Реформи попередніх років дали ЄС підґрунтя для дій. Тож Україна має залишатись на цьому шляху реформ, не дивлячись на те, якими важкими та болючими вони можуть бути. Проте ніхто не очікує, що Україна впорається з цим уже завтра. Це важливо пам’ятати», — сказав Шеліговський.
Другий крок — інституційна єдність. «Існує величезний корпус законодавства та практики ЄС, який необхідно прийняти. Це не перемовини. Окрім кількох винятків або перехідних періодів, гнучкості дуже мало. Приєднання здебільшого стосується впровадження, а не торгу щодо умов».
Третій — договір про приєднання. Наскільки б хорошим він не був, за словами Шеліговського, його буде недостатньо. «Його все ще мають ратифікувати всі 27 держав ЄС. Сьогодні, можливо, вдасться домовитися про обхідний шлях для угорського вето, щоб відкрити один чи два кластери. Але це не розв’яже питання остаточної ратифікації», — сказав експерт.
Він вважає, що саме тому Україна має слідувати прикладу Польщі. «Під час польського процесу вступу ми запустили масштабну піар-кампанію в кожній країні ЄС, щоб переконати уряди та суспільство, що прийняття Польщі принесе користь ЄС».
Шеліговський каже, що українські політики часто вважають, що для вступу до ЄС потрібна лише згода Берліна чи Парижа. «Але це так не працює. Україна має залучити всі 27 країн і переконати їх, що вона заслуговує на вступ до Союзу».
Авторка: Александра Кшиштошек
Переклад українською: Ельза Д’яченко
Обкладинка: Представництво Європейського Союзу в Україні
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт профінансовано урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Visegrad Grants від International Visegrad Fund. Місія фонду — просувати ідеї сталої регіональної співпраці в Центральній Європі.
Проєкт також підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
Читайте також
- Україна має відновити незалежність антикорупційної інфраструктури й провести реформи, щоб повернути довіру і фінансування ЄС — експертки
- Від солідарності до неприйняття: Україна стає джерелом розбіжностей в чеській політиці
