Для створення «Благовіщенського куреня» об’єдналися ресторан «Трипіччя», благодійний фонд «Волонтерська» та Харківський літературний музей. Заклад знаходиться у головній будівлі Центрального ринку, а його вікна прямо виходять на Благовіщенський собор.
«Курінь» є соціальним підприємством. Тут смачно годуватимуть гостей та розповідатимуть про історію ринку, а увесь чистий прибуток передаватимуть на благодійні ініціативи фонду «Волонтерська».
Журналісти Ґвара Медіа завітали до засновників на відкриття кафе, пропахли запахом смаженої курки та поспілкувалися про враження з тими, хто зробив перше замовлення.
Як створювалося перше в Україні благодійне кафе польової козацької кухні
Поштовхом до створення закладу стало бажання Микити Вірченка, засновника ресторану «Трипіччя», створити щось, що приноситиме користь державі та підтримуватиме людей. Тривалий час ідея не приходила.
Однак якось він побачив за столиком в «Трипіччі» Мер’ям Йол, операційну директорку благодійного фонду «Волонтерська». Він підсів до неї, поділився своїми думками та запропонував відкрити заклад для пітримки проєктів її організації. Мер’ям була здивована, але погодилася.
Початкова концепція полягала у створенні невеликого лотка на ринку. Вона не передбачала великих інвестицій та трудомістких робіт.
Проте все змінилося, коли партнери вирішили піти на ринок та подивитися доступні для оренди приміщення. Тут, біля центрального входу, вони побачили величезні вікна, де висіла табличка «Оренда». За лічені хвилини було прийняте рішення, що заклад відкриватимуть саме тут.
До проєкту долучилися Тетяна Пилипчук, директорка Харківського літературного музею, та Віктор Дворніков, архітектор та засновник громадської організації «Платформа урбаністичного розвитку». ЛітМузей надав закладу архіви про БлагБаз та Залопань, а Дворніков — розробив дизайн інтер’єру.
Масштаби проєкту збільшувалися, тож потрібна була допомога. Навесні було оголошено про початок збору коштів — команда потребувала 2 мільйони гривень. Через краудфандинг вдалося зібрати близько 400 тисяч гривень, але цього було замало. Тож команда залучила власні кошти, приватну інвестицію та грант.
Робота кипіла, команда натхненно працювала над кожною деталлю як фізичною, так і сенсовою. Було важливо, аби це місце сприяло об’єднанню людей. Наприклад, один зі слоганів «у кожного своя доля» є грою слів. Він значить, що курку, себто фірмову страву закладу, ти самостійно не подужаєш, тому маєш поділити її на долі й розділити з тими, хто поруч.
«Розраховуємо, що ми нарешті почали сприймати наше суспільство як інклюзивне, тому що нема якоїсь більшості й маргінальної меншості. Насправді є дуже різні спільноти, які мають більше точок перетину, ніж нам здається на перший погляд», — каже Тетяна.
Чим пригощають гостей?
На відкритті «Благовіщенського куреня» не було повітряних кульок чи гучної музики. Мер’ям відчинила двері 12 вересня о 12:02. Вона на мить затримала погляд на соборі, усміхнулася та зайшла всередину.
Співорганізаторка поділилася, що цей проєкт був найскладнішим за все її професійне життя. Було багато чинників, які постійно змінювалися або показували себе з неочікуваної сторони. На думку Мер’ям, показовою є історія з пічкою. Попри те, що ця модель знаходиться в найтоповіших закладах України, тут вона могла стати причиною нових проблем.
«Коли вона приїхала, моєю задачею було її сюди занести. А вона важить 700 кілограмів. І те, що вона в принципі тут стоїть, — це вау! Коли вона проходила дверний отвір, там залишалося рівно 9 міліметрів прозору. І на таких дрібничках можна пояснити, що відбувалося на кожному етапі проєкту».
Але врешті все вийшло і сьогодні в меню такий вибір: курки гриль, перепічки (прості, з сиром та квашениною, овочами, куркою), печена бульба, пряні та гострі додатки, буряковий квас, пиво з діжки, компот, трав’яний чай, кава.
У «Курені» просторо та багато світла. Гості розглядають керамічні дрібниці та чекають на свої замовлення біля високих круглих столиків. Віктор каже, що найбільшим викликом було зробити дерев’яні меблі у стислі терміни, адже зараз не вистачає майстрів.
«Останні деталі ми закінчили буквально 20 хвилин тому. Там поличку повісили, відкидну барну стійку змонтували», — з усмішкою киває архітектор в сторону цих об’єктів, але їх вже не видно, бо черга відвідувачів все затулила.
Однак серед усього гомону сьогодні не чути один важливий голос — Микити. Ресторатор не зміг відвідати відкриття закладу, адже він служить в армії.
Враження перших відвідувачів
На одному зі столиків з’явилася таця — перше виконане замовлення. Поліна та Влад прийшли підтримати діло свого друга Микити. Вони замовили перепічку з куркою та «сирочком». Інгредієнти всередині свіжі та натуральні, від локальних господарів, кажуть засновники.
«Насправді дуже прикольно, — каже Влад. — Це донер або шаурма від українського світу. Взяли купу прикольних штучок з Трипіччя, загорнули це в донерних тонах».
«Прикольне співвідношення скоринки й м’якоті, — підхоплює Поліна. — Нестандартне. Я не знаю де ще можна щось схоже знайти зараз. Щось нове!»
Поруч з ними ласує перепічкою з куркою та компотом Фелісіті Спектор, журналістка та кулінарна письменниця. Вона нещодавно випустила книгу «Bread and War: A Ukrainian Story of Food, Bravery and Hope» про те, як кухарі в умовах війни в Україні годують та підтримують духовно солдатів й цивільних. Фелісіті спеціально приїхала з Києва на відкриття закладу.«Хліб просто неймовірний. Я дуже люблю домашній хліб, а цей був м’яким всередині й хрустким зовні. Курка була дуже соковитою, дуже смачною, і до того ж з різними текстурами, — ділиться враженнями письменниця. — Це був фантастичний сендвіч!».
Читайте також
- Поліція перекриває вулицю, праві заявляють про гріх, а квір-спільнота вимагає поваги. ХарківПрайд у деталях
- Безпечний грибний сезон на Харківщині: їстівні та отруйні гриби
- Як у Харкові святкували День Незалежності, попри війну та «тінь» Дня міста
