Наслідки війни відчуваються не тільки в містах та селах. Її сліди можна побачити й в дикій природі: у випалених від «прильотів» ділянках лісу, замінованих берегах річок чи тваринах, які покидають свої домівки у пошуках безпечного місця.
Офіційно в Харківській області налічується три національні природні парки (НПП) — «Слобожанський», «Дворічанський» та «Гомільшанські ліси». Так чи інакше, війна торкнулася кожного з них. Десь справа обмежилась збитими над територією «Шахедами». А десь через інтенсивні бойові дії навіть співробітникам був закритий доступ.
Збиті безпілотники отруюють ґрунти та вбивають рослини
Національний природний парк «Слобожанський» розташований на північному заході Харківщини у Краснокутській громаді. Він не зазнав ані окупації, ані важких обстрілів. Як розповіла начальниця науково-дослідного відділу Алла Шумілова, за останній рік тут фіксували хіба що атаки безпілотників, частину з яких вдалося успішно збити. Проте їхні уламки потрапляли на територію парку, що завдало низки проблем.
«У 2024-му році фіксувалося падіння двох безпілотників, — розповіла Алла Шумілова, — Влітку один впав на території дубового лісу. Сталося невелике загоряння, але пожежу швидко локалізували. На початку осені було падіння уламків на території соснового лісу. Там була більш масштабна пожежа. Зайнялися декілька гектарів. Тушіння зайняло кілька днів. У нас тут болота, тому набагато складніше було гасити. Але ніяких трупів або поранених тварин виявлено не було».
Цьогоріч також було зафіксовано падіння уламків. Понад тиждень тому співробітники парку знайшли майже цілий літальний апарат, який залишив по собі вирву та випалену траву.
За словами Шумілової, такі падіння можуть мати два варіанти наслідків. Перший — на місці «прильоту» стається пожежа, а нафтопродукти, які містяться в безпілотнику згорають. Таким чином відбувається випаровування вуглецевого газу, азоту та інших хімічних сполук. Другий — загоряння не стається. Тоді всі нафтопродукти поглинаються ґрунтом, що може вбити рослини поруч з місцем влучання.
«На території парку зараз фіксуються ділянки, де залишаються деталі чи уламки від тих падінь, — зазначила Алла Шумілова. — Адже коли розлітається безпілотник, він максимально далеко розкидає свої деталі. Тому ми можемо фіксувати їх в різних частинах парку.Тому в нас є моменти забруднення, навіть якщо на території парку не було жодних бойових дій».
Як розповіла Шумілова, нещодавно співробітники парку виїжджали на місце падіння уламків. Там стався витік паливно-мастильних матеріалів у ґрунт. За словами науковиці, таке хімічне забруднення погіршує водний та повітряний режим, пригнічує кореневе живлення рослин, що надалі гальмує їхній ріст та розвиток.
Алла Шумілова зазначає, безпілотники також порушують спокій місцевих тварин. Зараз ця проблема постає особливо гостро, бо триває весна — період, коли тварини виводять потомство. Наприклад, з квітня по червень народжуються лосенята. Бо наразі цей вид «осів» на території парку.
«Вони прийшли до нас із північних територій, де йдуть бойові дії, — розповіла Алла Шумілова. — Їм в нас краще бути, більш спокійно. Але сьогодні їх спокій знов порушується. А лосям потрібна тиша, щоб краще пройшов процес виживання новонароджених лосенят».
Також вона додала, що через бойові дії перериваються міграційні шляхи птахів вздовж території парку. Тому зменшується кількість цих тварин.
Натомість чисельність ссавців на території парку збільшилася. Науковиця припускає, що це пов’язано з тим, що за 40 кілометрів від парку ідуть бойові дії. Це лінія кордону з Російською Федерацією. Частина тварин шукає більш безпечні місця, і мігрує ближче до території Слобожанського парку.
«Тому чисельність ссавців в нас збільшилася, — зазначила Алла Шумілова. — Це зайці, лисиці, борсуки. До речі, не кожного року борсуки розмножуються і дають потомство. Але цього року ми спостерігаємо його у них. Я вважаю, це пов’язано з тим, що вони відійшли від більш небезпечних ділянок. Тут безпечніше. На чисельність тварин також впливає й те, що з початку війни заборонено полювання. Принаймні по Харківській області».
Війна загострила вже наявні проблеми
НПП «Гомільшанські ліси», що розташований у Зміївській громаді, хоча і зазнав прицільних обстрілів, але під окупацію не потрапив. Як розповів науковий співробітник пару Володимир Тимошенков, на початку повномасштабного вторгнення міст через річку Сіверський Донець підірвали. А через нього пролягала найкоротша дорога від Ізюма до Харкова. Гіпотетично росіяни могли дістатися до міста через «Гомільшанські ліси», але це була б непроста задача, зазначив Тимошенков.
«Для того, щоб побудувати охоронну споруду, яка б не пропустила танки, техніку, людей — потрібно дуже багато грошей. А в цьому випадку правий берег Сіверського Дінця служить оборонною спорудою — штурмувати дуже важко. Особливо в районі національного парку», — каже Володимир Тимошенков
Зазнав парк і прямих атак. Тимошенков розповів, що по пансіонатах, які служили місцем відпочинку, фіксували влучання «Шахедів». Його колегам доводилось ховатися в бомбосховищі, а потім вночі вивозити дітей з небезпечного місця. Руйнування були значними, але обійшлося без загиблих.
«Приїхала людина, домовилась, що житиме в пансіонаті. І тут вночі бомблять. І вона не знає, куди їй дітись. Проте психологічно це дуже важко. У нас звільнилися багато співробітників. Більша частина, що зараз працює — пенсійного віку. Людей не вистачає. Це непряма шкода від війни», — розповів Володимир Тимошенков.
Окремої шкоди завдають люди з позицією «війна все спише», зазначив він. Наприклад, мешканці, які підпалюють траву. Загоряння може відбутися не на території парку, але охорона все одно змушена на нього реагувати. Бо якщо нічого не робити, то вогонь може перекинутися на сам парк, додав науковець.
«У нас біля національного парку підпалили траву, — згадував Володимир Тимошенков. — А там живуть бабаки. Це червонокнижний вид. Це не була територія нацпарку, але червонокнижні види повинні охоронятися незалежно від того, де вони живуть. Хто буде їх охороняти? Наша охорона не встигає. І вона не має на це юридичних прав».
Екологічних інспекторів на місцях скоротили ще багато років тому, тому займатися цим питанням нікому, а викликати поліцію на кожен подібний випадок — ніхто не може, додав Тимошенков. За його словами, правоохоронці не займаються цими справами й не хочуть оформляти документи. Навіть випадки з незаконною вирубкою дерев не вносяться до реєстру. За словами науковця, така проблема була і до повномасштабної війни, але зараз таких процесів стало більше.
Також через бойові дії деякі тварини мігрують з небезпечних місць. Частина їх потрапляє і до «Гомільшанських лісів». Проблема в тому, що ці тварини можуть переносити сказ, розповів Володимир Тимошенков.
У «Гомільшанських лісах», наприклад, лисиць вакцинують, щоб запобігти поширенню інфекції. Але немає жодних гарантій стосовно новоприбулих тварин, як і домашніх улюбленців, які теж можуть опинитися на території парку, каже науковець.
«Якщо дикі тварини вакциновані, вони вже такої небезпеки не представляють, — зазначив Володимир Тимошенков. — А коли забігають тварини з іншої території, де вони не обробляються — це ризик спалаху сказу. Зараз багато людей кудись виїжджають і покидають своїх тварин. Вони бігають і по “Гомільшанських лісах”. Є велика зграя собак зі сторони Гайдар. Вони ганяють тварин, які там живуть, вони харчуються ними, вбивають їх. І для людей вони також представляють небезпеку».
Проблемним питанням також стало дослідження тварин. Адже через воєнний стан наукові співробітники не можуть спостерігати за ними безперешкодно. За словами Тимошенкова, у парку нараховуються понад 60 видів ссавців. З них приблизно 20 підлягають особливій охороні, адже занесені до Червоної книги. З цієї кількості видів тільки по одному є багато перевірених відомостей, каже науковець.
«Відділ охорони проводив обліки ратичних тварин, — згадував Володимир Тимошенков. — У нас відносно багато плямистого оленя, хоч він і занесений до Червоної книги. А нашого благородного оленя дуже мало. Бо коли браконьєри стріляють, то під постріл в першу чергу потрапляє саме благородний. Тому що в них різні реакції. Благородний олень побіжить, а плямистий — причаїтися. І от таким чином фактор хвилювання впливає на чисельність фауни».
Кожного року співробітники парку проводять обліки лосів. Раніше вони нараховували більше десятка особин. Проте сьогодні від їхнього числа залишились буквально одиниці, розповів науковець. Це ті тварини, які живуть багато років, які ходять по одних і тих самих місцях. З цього Тимошенков робить висновок, що частину лосів вбили.
«Війна загострила ситуації, які й раніше були в Національному парку», — підсумовує науковець.
Навіть співробітники не мають жодного доступу до парку
Національний природний парк «Дворічанський» — єдиний на всю Україну, де збереглась природа крейдяних відслонень. Зокрема він став прихистком для низки червонокнижних рослин та тварин, у тому числі — й ендемічних [тих, які живуть виключно у певній місцевості, — ред.]. Разом з тим парк найбільше постраждав внаслідок повномасштабної війни. Його північна частина межує з Росією. Тому з перших днів вторгнення парк потрапив під окупацію.
Як згадував провідний фахівець з рекреації Віталій Роде, частина співробітників змогла вибратися через пропускний пункт в Печенігах. Деяким довелося виїхати на територію Росії, а далі через Європу повернутися до України. Частина людей дочекалася деокупації, але була змушена виїхати, коли почалися обстріли. Наразі співробітники парку розʼїхалися по різних областях України.
«Наш національний парк розташований дуже близько до кордону з Росією, — розповів Віталій Роде. — Починаючи з 2022 року він був на лінії фронту. Зараз там ведуться активні бойові дії. Але я не можу нічого сказати щодо того, що там відбувається на цей час. Тому що це можуть зробити тільки військові. З наших працівників туди ніхто не їздить, адже це дуже небезпечно для життя».
Небезпеку становлять не тільки обстріли, а й замінування. Окрім того, що берег річки, лісосмуги та інші території, як-то крейдові схили, ліси та шляхи можуть бути заміновані, по самому парку можуть залишатися нерозірвані боєприпаси.
«Наш національний парк — це крейдяні гори, відкрита місцевість, — зазначив Віталій Роде. — Якщо забратися на них, то видно вже інший берег річки. А це означає, що якщо видно туди, то видно і сюди. Там зараз і дрони, і снайпери, і все, що тільки можна. Це ж війна».
Що стосується завданої війною шкоди, то зараз висновки можна робити хіба що теоретично, розповів начальник науково-дослідного відділу Володимир Клетьонкін. Проте частину спостережень таки вдалося зробити під час окупації. За словами науковця, тоді вони фіксували шумове забруднення від авіації. Адже долиною річки пролітали російські літаки та гелікоптери на мінімальній висоті — майже над верхівками дерев, а деколи й нижче. Це негативно вплинуло на кількість хижих птахів та ссавців, зокрема бабаків. У 2022 році всі співробітники парку евакуювалися. Тому такі спостереження більше робити нікому.
«Ми не маємо доступу до території парку, — розповів Володимир Клетьонкін. — Оскільки після звільнення вона була відкрита з лівого берега для артилерії та ворожих дронів, то там з’являтись взагалі нікому не можна було. Навіть ті місцеві мешканці, які залишились у більш безпечних населених пунктах, теж не ходили на територію. І ми взагалі не мали ніякої інформації».
Численні обстріли зокрема порушують режим і змушують тварин мігрувати в тихіші та безпечніші місця. Як розповів Клетьонкін, на території парку було зафіксоване зменшення кількості копитних, зокрема сарни європейської та кабанів.
«Раніше ми зустрічали й сарну, й сліди діяльності кабана, — зазначив Володимир Клетьонкін, — І самого кабана могли зустріти. То після вторгнення та окупації ми не спостерігали цих тварин. Лише відмічали поодинокі сліди їх життєдіяльності. Але це звичайні міграційні процеси. І ті тварини, які можуть мігрувати на дальні відстані, як-то птахи чи великі ссавці, вони полишають ці території».
За його словами, такі тварини могли перебратися до сусідніх громад — Куп’янської та Великобурлуцької або більш безпечних місць. Або мігрувати на територію РФ, яка межує з парком. Це були їхні міграційні шляхи й до військової агресії, додав науковець.
«Більш трагічна і песимістична ситуація з рослинним покривом, який є ексклюзивним — зазначив Володимир Клетьонкін. — Там багато ендемічних видів, таких як, переломник Козо-Полянського. Він існує тільки у Дворічанському парку і на території Вовчанської громади та на крейдових схилах долини річки Оскіл на території РФ. І більше ніде у світі немає цієї рослини».
Він додає, що під загрозу знищення потрапили 20 типів природних оселищ Резолюції №4 Постійного комітету Бернської Конвенції, що є на території парку.
Популяція унікальних червонокнижних видів точно зменшиться, зазначає Володимир Клетьонкін. Те ж саме стосується дрібних ссавців, які не мають можливості мігрувати до більш безпечних територій.
«Сподіваємось, все буде добре і ми отримаємо з часом територію назад, — додав Володимир Клетьонкін. — І матимемо до неї доступ. Потім всі ці процеси будемо обстежувати, проводити підрахунки, порівнювати з тим, що ми мали до вторгнення. Тоді вже можна буде зробити якісь висновки про завдану шкоду».
Читайте також
- Журналісти Ґвара Медіа поспілкувалися з урбаністами, активістами та чиновниками, аби зрозуміти, чому, попри вимогу ХОВА призупинити будівництво біля «Гіганта», роботи на обʼєкті досі тривають, та чи справді жодна владна структура не може повпливати на їх припинення.
- Слатине — селище Дергачівської громади, населений пункт розташований за 15 кілометрів від кордону з Російською Федерацією. До повномасштабної війни це було найбільше селище громади з населенням понад сім тисяч людей. Зараз у Слатиному постійно живуть близько 1600 місцевих мешканців, з них 152 — це діти.
- «З кожною поїздкою міста повільно помирають»: волонтер про евакуацію на Харківщині.
