Уже 8 серпня Рада ЄС схвалила виплату 3,056 млрд євро в межах четвертого траншу Ukraine Facility. Це проєкт Євросоюзу, який підтримує українську економіку і дозволяє державі сфокусуватися на обороноздатності.
За попередніми домовленостями, Україна мала б отримати 4,5 млрд євро, однак виконала лише 13 з 16 обов’язкових реформ.
Речник Європейської комісії Гійом Мерсье розповів, що три реформи, які Україна не виконала, — це реформи національного Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА), децентралізації й відбору суддів до Вищого корупційного суду.
Ґвара Медіа розбирались, що це за реформи, навіщо вони потрібні й що блокувало прогрес.
Реформа АРМА
АРМА створена, щоб шукати вірогідно «незаконне» майно і заарештовувати його, щоб передати у державне користування. Також коли у кримінальному процесі суд визнає винним власника підприємства і конфісковує його майно, потім ці заморожені активи суд передає в управління АРМА.
Наприклад, у 2018 році Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) відкрило кримінальне провадження щодо незаконних оборудок з газом на Новояворівській та Новороздільській ТЕЦ на Львівщині, через які держава втратила 1,4 млрд гривень. Згодом АРМА вилучило обидві ТЕЦ у власників і бенефіціарів й передало управління ними компанії «Нафтогаз Тепло», щоб уникнути техногенної катастрофи через безгосподарність попереднього управителя і запустити опалювальний сезон для 60 тисяч мешканців Новоярівська та Нового Роздолу.
Навіщо було реформувати Агенцію? «За роки роботи АРМА вже прослідкувались певні сфери, де можуть траплятися зловживання. Наприклад, це швидкість відбору управителів арештованими активами. Крім цього, конкурс на голову Агенції відбувався без участі міжнародних експертів, що підвищувало ризики неправомірного політичного впливу на рішення конкурсної комісії. А незалежного аудиту не було відповідно до закону», — розповіли журналісткам Ґвари в Transparency International Ukraine (TIU).
Верховна Рада ухвалила законопроєкт про реформу Агентства з розшуку і менеджменту активів (АРМА) 18 червня. Однак президент підписав його 25 липня, вже після того, як Єврокомісія вирішила урізати транш. До порядку денного закон включили у лютому 2025.
За словами TIU, закон не приймали так довго, бо не всі долучені до його прийняття були зацікавлені в «кардинальних змінах» роботи Агенції.
За старим законодавством склад комісії для аудитування АРМА формували Президент України, Кабмін і Верховна Рада. Тепер аудит щодо ефективності Агенції проводить комісія з трьох експертів, сформована на основі пропозицій донорів і міжнародних партнерів. Протягом 10 місяців після прийняття закону ця комісія має дати висновок щодо ефективності роботи АРМА.
Також раніше відбирати голову Агенції могли вісім людей, які призначались різноманітними суб’єктами: парламентом, директором НАБУ, Генеральним прокурором, Міністром фінансів та юстиції, головою Держфінмоніторингу. Тепер це будуть шестеро людей, половину з яких призначатимуть міжнародні партнери, а іншу половину — уряд.
«Найсуттєвіші зміни законопроєкту стосуються вдосконалення процедур управління арештованими активами, — сказали Ґварі в Transparency International. — АРМА зобов’язана приймати активи у визначені терміни, замовляти їхню оцінку коштом спецфонду та зберігати до передачі управителю, якого відбиратимуть через процедури публічних закупівель. Активи класифікуватимуться на прості й складні залежно від особливостей управління, що визначатиме і підхід до відбору управителів. Договір управління затверджуватиме Кабмін, а управителі будуть зобов’язані страхувати майно й відповідальність. Передбачена також можливість тимчасового використання активів для потреб військових і постраждалих від війни».
АРМА розроблятиме орієнтовні плани управління активами з докладною інформацією про їхні характеристики, ризики, очікувані витрати й доходи. Контроль за ефективністю управління стане регулярним. АРМА зможе залучати інші держоргани для оцінки управління активами. Реалізація арештованого майна відбуватиметься через систему Prozorro.Продажі, з термінами, встановленими підзаконними актами.
«Треба брати до уваги, що АРМА має можливість розшукувати та управляти активами, арештованими у кримінальних правопорушеннях, в тому числі й корупційних. Тому зацікавлених сторін щодо ефективності роботи АРМА багато, зокрема в парламенті», — сказали Ґварі в TIU.
Нові судді в ВАКС
Другою вимогою Ukraine Facility було посилення інституційної спроможності Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Це мали реалізувати через добір нових суддів у першому кварталі 2025 року, розповіла Ґварі Карина Асланян, керівниця напряму «Верховенство права» Лабораторії законодавчих ініціатив.
ВАКС був створений у 2019 як один з основних компонентів антикорупційної інфраструктури в Україні. Це суд, де розглядатимуть справи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) за участі Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП).
Асланян пояснює: понад рік тому Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) оголосила конкурс на 25 вакантних посад (15 — у першу інстанцію; 10 — в апеляцію) в межах встановленого дедлайну. Переможцями конкурсу стали лише дві судді першої інстанції, які після призначення їх президентом вже працюють як судді ВАКСу.
Чому так мало людей — двоє з 261 — пройшли конкурс? Керівник апарату ВАКС Богдан Крикливенко пояснював, що кандидати «просіялися» на кількох етапах у ВККС. 30% з них неправильно заповнили документи, частина не змогла впоратися з тестуванням, частина — з практичними завданнями. До перевірки на доброчесність і співбесіди з міжнародними експертами, за словами Крикливенка, дійшло лише семеро людей.
«Попередній конкурс до ВАКС провалився зокрема і тому, що вимоги до кандидатів були надмірними, особливо в апеляцію», — каже Карина Асланян.
Тоді 23 посади залишилися незаповненими.
ВККС оголосила повторний конкурс до 6 серпня 2025 року. У цьому році кандидати могли подаватися до судів першої та апеляційної інстанції одночасно і здавали «єдиний» кваліфікаційний іспит. Парламент прибрав вимогу порогового балу у 75% для тестування щодо української державності. Також дозволив учасникам, які не склали, не з’явились або відмовилися від кваліфікаційного іспиту минулого разу, пройти його знову.
«Утім, уже зараз бачимо проблему з невеликою кількістю охочих брати участь в конкурсі до ВАКСу», — каже Асланян.
За вимогами Ukraine Facility, Україна мала б заповнити не менше ніж 20% вакансій, оптимізувати й прискорити процес добору суддів. У результаті на конкурс, за даними Судово-Юридичної Газети, подалися 205 людей. Процес відбору триває.
Реформа децентралізації
В Україні впровадження реформи децентралізації тягнеться з 2014 року — саме тоді затвердили її концепцію.
Поки не стало питання формування домірної системи нагляду за органами місцевого самоврядування (ОМС), влада казала, що ця реформа чи не найуспішніша в країні.
На початку в межах реформи створювались об’єднані територіальні громади, які отримували більше повноважень і коштів, розширювався перелік послуг, які вони могли надавати місцевим, був впроваджений інститут старост тощо. Навіть після початку російського повномасштабного вторгнення продовження реформи активно підтримували люди.
За словами голови Центру політико-правових реформ Ігор Коліушка, першим етапом реалізації концепції реформи мали б стати зміни до Конституції щодо утворення виконавчих органів обласних і районних рад та розподілу повноважень між ними. Змінити Конституцію не вдалося через відсутність політичного консенсусу.
Розділити повноваження досі не вдається: з одного боку є інтереси мерів міст і голів громад, з іншого — держави і її представників, обласних державних адміністрацій.
Зараз на розгляді у Верховній Раді стоїть законопроєкт №4298, який стосується місцевого самоврядування.
Лабораторія законодавчих ініціатив (ЛЗІ) пояснила Ґварі: законопроєкт №4298 передбачає створення правових передумов та основ для функціонування місцевих державних адміністрацій префектурного типу до внесення відповідних змін до Конституції України щодо децентралізації влади.
Законопроєкт почали писати ще у 2020 році. За словами голови підкомітету Верховної Ради з питань місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою Віталія Безгіна, законопроєкт відтоді пройшов перше читання, чотири раунди підготовки до другого читання, консультації з органами місцевого самоврядування, РВА/ОВА, експертами, представниками Ради Європи, узгодження з Європейською Комісією тощо. Однак, на думку керівників деяких громад, він суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування та потребує суттєвого доопрацювання.
Застереження стосуються того, що цей законопроєкт «згортає» реформу, бо посилює статуси ОДА і РДА, «даючи можливість безконтрольно втручатися в справи громад і робити це без жодних наслідків».
За висновками ЛЗІ, законопроєкт №4298 не підходить під вимоги Ukraine Facility до реформи децентралізації.
«Замість чіткого розподілу повноважень між місцевими радами та державними адміністраціями, він залишає ОДА і РДА старі функції та дає їм право скасовувати рішення громад без суду», — сказали Ґварі в Лабораторії.
Законопроєкт же №13150, відхилений Верховною радою 4 вересня, також не підходить під вимоги Ukraine Facility Plan, пишуть Transparency International Ukraine.
Туди не закладене перетворення місцевих держадміністрацій в органи префектурного типу, але прописаний державний контроль над органами місцевого самоврядування (ОМС). Це суперечить і Європейській хартії, і Конституції України, де у Ст. 40 прописано, що громади можуть самостійно ухвалювати рішення у питаннях місцевого значення.
Ігор Коліушко в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» зазначив, що для ефективної децентралізації необхідно розмежувати повноваження місцевих державних адміністрацій за чітко виділеними блоками: нагляд за законністю актів місцевого самоврядування, координація територіальних органів центральних органів виконавчої влади, виконання рішень районних та обласних рад.
За його словами, треба також напряму зв’язати районні адміністрації з Кабінетом міністрів і створити в Секретаріаті Кабміну повноцінний структурний підрозділ, який комунікуватиме з районними адміністраціями. Це забезпечить єдність державної політики.
На обласному рівні Коліушко пропонує готуватися до впровадження європейської регіональної політики. Обласна рада — з чітко визначеними повноваженнями, без жодного втручання в безпекову сферу тощо. Він зазначив, що Україні не потрібні районні ради. На рівні району громади можуть створювати ради міжмуніципального співробітництва з представників рад громад. В обласних радах мають бути виконкоми з чітко окресленими межами компетенції.
Ще одна ідея, яку обговорюють в Центрі політико-правових реформ, — підняття обласних держадміністрацій на надрегіональний рівень. Тобто створити укрупнені надрегіони й перенести туди функції ОДА. Така адміністрація могла б наглядати за законністю дій обласних рад, а також координувати роботу районних адміністрацій.
Зрештою одна надрегіональна адміністрація відповідатиме за три або чотири області, але координуватиме від 10 до 12 районів.
«Звісно, за умови, що президент не влазитиме сюди зі своїми “граблями” й не називатиме все це “вертикаллю президента”. Усе має працювати в системі виконавчої влади, тобто в урядовій вертикалі. Але, на жаль, і Кабінет міністрів, і профільне міністерство займають пасивну позицію щодо ключового для державного управління питання», — резюмував Коліушко.
Що далі з Ukraine Facility і реформами?
Якщо реформу АРМА вже прийняли, а конкурс на суддів ВАКС — провели, то з децентралізацією все складніше.
На початку серпня Олексій Соболев, міністр економіки, довкілля та сільського господарства, повідомив, що уряд України вирішив змінити план по Ukraine Facility. За словами Соболева, можливість змінювати й адаптувати строки виконання зобов’язань під актуальне була закладена та обговорена з Єврокомісією від самого початку.
Одна з цих змін стосується реформи децентралізації. За новим планом для України, розмежування повноважень органів міського самоврядування й органів державної влади набере чинності через рік після війни, а не в першому кварталі 2026 року.
Якщо Рада ЄС затвердить оновлений план Ukraine Facility, реформу децентралізації, за яку урізали третій транш, Україна зможе відкласти на невизначений термін. В Уряді очікують, що в ЄС зміни затвердять до кінця вересня.
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт профінансовано урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Visegrad Grants від International Visegrad Fund. Місія фонду — просувати ідеї сталої регіональної співпраці в Центральній Європі.
Проєкт також підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
