Сьогодні, 21 березня, у Харкові попрощалися з 39-річним Романом Кравченком, поліцейським взводу №1 роти №3 батальйону №2 полку поліції особливого призначення ГУНП у Харківській області. Правоохоронець загинув під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку. Детальніше дивіться та читайте у фоторепортажі.
17 березня Роман потрапив під російський обстріл із застосуванням РСЗО та скидів з дрона й отримав смертельні поранення. Побратим згадує, що росіяни почали спеціально активно обстрілювати позицію аби чоловікові не змогли надати допомогу та евакуювати.
«Роман з мого взводу, ми одні з перших з ним пішли працювати на міномет. В його останній виїзд я з ним не був, були побратими. Ворог дуже підло спрацював. Спочатку відпрацювали скидом з дрона та навіть не давали надати йому допомогу, а одразу почали закидувати касетними боєприпасами. Кожного разу коли ми заходимо на позиції – це як лотерея. На жаль, нашого побратима не стало. Ми з ним дружили поза службою та на службі», – розповідає один з побратимів.
Роман вирішив одним з перших долучитися до поліцейського взводу та став мінометником, хоча до цього 12 років життя він присвятив службі в органах. Його підрозділ разом з харківською бригадою «Хартія» виконував завдання на Харківському напрямку.
Побратим на позивний «Бугор» з «Хартії» говорить, що Роман вивчив нову справу досконально та став професіональним мінометником.
«Я знав Романа рік. Він був професіоналом своєї справи, навчався постійно. Він ніколи не відмовляв, не відступав, на таких людей треба рівнятися. Останню зустріч ми з ним були на позиціях за чотири дні до його загибелі. Говорили про його родину, вони у нього за кордоном. Він не хотів, щоб вони поверталися до закінчення війни. Говорив, що сумує за ним», – згадує він.
У чоловіка залишилася мати, брат-близнюк, дружина та двоє дітей – 15-річна донька та 11-річний син.
«Ми близнюки, завжди були веселі, коли бачили що люди нас не розрізняють, завжди цим користувались, щоб пожартувати. Колись йшов до нього на роботу і зустрів його колег. Вони подумали, що я Роман і повели мене до нього на роботу, просили видати їм форму. Я пояснював, що я не він, але вони не вірили до останнього, поки я не попросив їх зателефонувати, ніби я не можу знайти телефон. А на іншому кінці слухавки відповіли, а потім вже мій брат підійшов до нас. Ми були дуже близькими. Зараз дуже важко», – розповідає брат-близнюк Руслан.
Читайте також:
- У Харкові попрощалися з загиблим поліціянтом Денисом Котлярем — фото.
