У Храмі Святого Іоана Богослова Православної церкви України Митрополит Київський і всієї України нагородив захисників та захисниць 113 бригади Територіальної оборони.
Горять свічки. Священники в золотистих рясах стали по обидва боки вівтаря, за ними стоять військові, затамувавши подих. У церкві сьогодні неабияк людно. Всі чекають Його Преосвященства.
Раптом храм заповнюється ще більшою кількість людей — натовп перетворюється на мішанину з чорних ряс та спалахів журналістських камер. Втім, у ньому важко не помітити Митрополита Епіфанія.
Починається служіння. Молитва заповнює храм.
«Підносимо наші молитви з проханням якнайшвидшої перемоги. Боротьба триває, але вона неодмінно закінчиться нашою перемогою», — зазначає Митрополит Епіфаній після служіння.
Після цього починається нагородження військових. Його Преосвященство відзначає захисників та захисниць грамотами та орденами, потім — освячує присутніх святою водою.
«Кожен із нас зараз знаходиться на своєму місці та робить свою роботу. Разом ми пройдемо ці випробування і станемо ще більш духовно сильними. Від єдиної української церкви залежить і майбутнє єдиної української держави», — проголошує Митрополит.
Сьогодні він тут, аби нагородити Героїв України, які забезпечують відносний мир, щоб духовенство могло продовжувати молитися за свободу українського народу.
Молитва під звуки тривоги
Слідом за Митрополитом люди виходять із храму. Дощить. Священники та військові вшановують пам’ять загиблих захисників та захисниць, кладучи на меморіал під храмом червоні гвоздики. Вологе повітря розриває звук сирени. Втім, молитва ллється попри тривогу.
Після обряду присутні вистроюються для загального фото з Його Преосвященством. Раптом з натовпу роздається дзвінке «Слава Україні!».
— Героям Слава, — одночасно відповідають декілька десятків голосів.
— Слава нації! Смерть ворогам!
— Україна — понад усе!
— Путін, — невпевнено продовжує той самий голос… Втім, це залишається без відповіді. У святому місці не можна поганословити.
