Авторка колонки: Альбіна Філатова — представниця БФ «Координаційний гуманітарний центр» — спеціалістка Центра розвитку громадянського суспільства.
Про вплив західних партнерів на розвиток громадянського суспільства в Україні ми чуємо на всіх рівнях — від держави, міжнародних організацій та експертів. Але чого практично можуть навчитися українські громадські організації та фонди за кордоном?
На це питання мені випало відповісти особисто, як учасниці проєкту «ЗРОСТАЙ: Підсилення організацій громадянського суспільства» від благодійного фонду «Схід SOS» під час навчальної поїздки до Копенгагену.
Учасниками та учасницями поїздки стали представники та представниці неурядових громадських організацій з Харкова, Києва, Черкащини, Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Тернополя, Одеси та Закарпаття. Кожен з нас займається різними темами — допомога вимушеним переселенцям, підтримка ветеранів, розвиток освіти чи лідерства серед молоді.
Розглянувши данське суспільство зблизька, я виявила для себе три секрети скандинавської демократії, які варто перейняти й Україні.
Секрет скандинавської демократії номер 1: прозорість і слідування правилам.
Цей візит багато в чому відкрив мені очі на те, як живе країна, яка у всьому дотримується демократичних принципів. Кожен зі спеціалістів, яких ми зустріли, неухильно виконує свої обов’язки рівно так, як цього вимагають закони та правила. Ми відвідали парламент, Міністерство закордонних справ і мерію Копенгагена. Там зустрілися з депутатами та представниками влади, і всі вони були дуже відкриті до спілкування з нами. Спілкувалися з нами на рівних, залюбки розповідали як існує їх держава і в чому полягають виклики та їх робота. На жаль, я складно собі уявляю, аби так само легко і відкрито нас приймала українська влада. Ніде ми не зустріли охорони, чи перепон. Саме на відповідальності та прозорості влади перед суспільством, як складовій успіху, також наголошував і редактор Altinget.dk Андреас Крог, з яким ми мали зустріч.
Секрет скандинавської демократії номер 2: громадянська партисипація
З професійного погляду було неймовірно приємно бачити, скільки ваги мають місцеві громадські організації. Мене вразило як демократична держава прислухається до думки своїх громадян. Бо легко і відкрито місцева влада спілкувалася не тільки з нами, вони так само були готові до діалогу і зі своїми співгромадянами. Людина, яка живе в Данії, має певні права і вона знає, що в будь-який момент може звернутися до влади й отримати відгук на свій запит. Не потрібно це право виборювати та стукати у закриті двері.
Секрет скандинавської демократії номер 3: готовність вчитися
Данія дуже підтримує Україну на всіх рівнях. І що найважливіше — вони готові питати та чути наш досвід. Вони знають, що українські локальні організації дуже добре знають потреби, з якими працюють, і це може бути джерелом актуальної інформації для активістів за кордоном, які допомагають українцям. Чудовий приклад цього — зустріч з Bevar Ukraine, які опікуються ветеранами російсько-української війни. Вони надають соціальні послуги українцям, евакуйованим в Данію за програмою «МедЕвак», а також біженцям, які оселилися в Копенгагені, пересилають в Україну гуманітарні вантажі та автівки, мають програму з протезування. На зустрічі їх цікавило, як вони можуть зробити більше і краще, і вони хотіли це почути саме від українців. В Данії розуміють, що українські ОГС пілотують багато тем, пов’язаних із безпекою гуманітарних працівників, і ми напрацьовуємо досвід, який має бути зібраний та доступний для інших країн в майбутньому.
І ще один секрет, але вже український — єдність різних.
Поїздка стала третім етапом проєкту «ЗРОСТАЙ», і ми ближче познайомилися з багатьма українськими організаціями. Я спочатку не могла зрозуміти, як нам таким різним разом в поїздці буде — всі з різних міст, у всіх своя тема. А потім я збагнула важливість з’єднання різних сфер, чому саме це нам так корисно. Багато хто з групи прямо в процесі організувалися та створили нові проєкти. І я теж перетнулася з організацією, до якої раніше ми їздили на моніторинг, а тепер ще тісніше контактуємо. Деякі організації приєдналися до тренінгів, які проводить КГЦ. Ця спільна участь об’єднала нас, дала можливість побачити роботу кожного і відчути, як багато різних людей зараз робить стільки для перемоги України.
Рефлексуючи досвід цієї поїздки я, звісно, постійно повертаюся думками до власної діяльності в Харкові. Для себе я винесла кілька уроків, які могли б наблизити данський досвід до нашого:
- Ніколи не сумніватися, що наша робота, як громадського сектору, важлива, а наш голос може щось змінити. Всі волонтери, активісти та громадські діячі часом мають відчуття «самозванцю». Ніби ми занадто голосні, забагато на себе беремо. Це не правда. У розвинених демократіях партисипацію громадян цінують і готові чути.
- Оцінювати відкритість державного апарату, не як послугу з їх боку, а як обов’язкову вимогу до їх діяльності та один з критеріїв її оцінки.
- Створювати максимальну можливість для обміну досвідом як зі світовою спільнотою, так і всередині країни і міста. В Харкові одночасно діють стільки груп та людей, які щодня присвячують себе тому, аби наше місто ставало краще. Їх досвід не менш цінний, ніж досвід великих іноземних організацій з голосними назвами. Тільки чуючи його, навчаючись в них, та підтримуючи один одного, ми можемо створити власне активне демократичне громадянське суспільство.
Тому, навчаємося секретів скандинавської демократії та європейських партнерів, але спираємося на ті, що рятують нас вже зараз. І будуємо відкриту, прозору, залучену, єдину демократичну Україну.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
