Автор колонки: Андрій Парамонов — харківський краєзнавець, журналіст, засновник і директор приватного музею міської садиби.
Останнє засідання Робочої групи з питань деімперіалізації та деколонізації топонімії на території Харківської області пройшло 24 липня. Сказати, що я незадоволений, — це нічого не сказати! Членів робочої групи як підмінили, оскільки останні рішення стосовно Харкова повністю нівелюють те, як ми працювали до того. Соромно! Соромно за «Аерокосмічний проспект», це просто ні про що. Мабуть, Космічній вулиці повернуть тоді історичну назву — «Косая» чи «Коса», що буде відповідати рівню Харківської міської влади.
Як можна було надати ім’я станції метро «Заводська»? Про який завод йдеться, про що це? У нас безліч заводів, але всьому світу відомий наш танковий завод, навіщо ж втрачати такий бренд?
Були, звісно, і позитивні моменти, але здебільшого це має вигляд подачки чиновництва активістам та окремим представникам робочої групи.
Мені такою «кісткою» стала підтримка моєї пропозиції перейменувати вулицю Малишева на честь Олексія Суріна, хоча, як і у випадку з Рибальченком в Малій Данилівці, — все може перемінитись.
Про Суріна, на жаль, я до вторгнення не встиг зробити документальний фільм. Олексій Михайлович Сурін народився в селі Поличківка Богодухівського повіту, на кордоні сучасних Сумської та Харківської областей. Деякі джерела вважають, що він народився в Богодухові, але, скоріш за все, там був охрещений. Закінчив Охтирську гімназію, навчався в Київському політехнічному інституті, Сергіївському артилерійському училищі в Одесі. З 1920 року виїхав у Константинополь, потім в Чехословаччину, де навчався в Технічному інституті. На заводі ČKD дійшов до головного конструктора, завод здебільшого виробляв танки на експорт. Швеція, Румунія, Литва, Швейцарія, Перу, Іран купували танки Суріна для своїх збройних сил. Під час Другої світової війни танки, які захопила Німеччина, були наймасовішими у вермахті й за деякими характеристиками на початку війни проти СРСР були кращими за німецькі. Після захоплення Чехії радянськими військами Суріна спробували звинуватити в колабораціонізмі, але виявилось, що він як міг чинив спротив на заводах ČKD і був виправданий. У 1948 році Суріна нагородили орденом Вази у Швеції.
Поява у Харкові вулиці з ім’ям людини, чиї танки протистояли на полі бою харківським Т-34, — це неабияка подія для нашого міста. Ми показуємо, що харківці мали таланти танкобудівників не тільки в радянській системі. Повертаємо ім’я славетного земляка, яке відоме у декількох країнах НАТО, куди хоче вступити Україна. Думаю, сучасному ворогу України це буде особливо неприємно — знати, що Малишева замінили на Олексія Суріна. Ну, а Харкову треба починати звикати до того, що в історію повертаються цікаві особистості, яких «радянщина» викреслила.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
