Експерти та мистецтвознавці стверджують, що нерозуміння сучасного мистецтва існує з моменту його існування. Часто, відвідуючи нову виставку, можна дивуватись – що насправді хотів сказати художник?
Це може виводити з себе, у когось викликати цікавість, у когось агресію. Проте річ у тім, що для того, аби сприймати сучасне мистецтво, потрібно відкинути будь-які упередження і попередній досвід. Сучасне мистецтво слід оцінювати зовсім іншими критеріями, ніж класичне мистецтво.
Класичне мистецтво проповідувало, розповідало про війни, рекламувало вельмож, оспівувало науку та підштовхувало моду. Його використовували замість газетних шпальт та зброї, як літописи кохання та секретні шифри. Це історія, яка сьогодні ховається в музеях та колекціях, а раніше розгорталась просто посеред міст, людей та спільнот.
Більшість людей намагається сприймати сучасне мистецтво через призму класичного. Проте класичне та сучасне мистецтво мають кардинально різні цілі, тому порівнювати їх між собою не можна і не потрібно.
Завдання актуального мистецтва – не просто відображати сучасність, а створювати прецедент для роздумів і переосмислення зараз.
Технології це взагалі окрема недооцінена частина творчості. Це може йти з промислових часів або з підвалин сірого радянського союзу. Проте в усьому світі саме вони стрімко змінюють не тільки наше повсякденне життя, але і мистецтво. Якщо сучасне мистецтво майже стирає межі між реальністю і художньої естетикою, то цифрові технології відкрили новий космос для творчих досліджень і художніх рефлексій. І чим далі рухається прогрес, тим цікавіше спостерігати за розвитком цифрового напрямку в мистецтві.
То для чого потрібні VR-галереї?
Особливість віртуальних галерей-проекцій в тому, що декілька художників можуть робити виставку паралельно в одній галереї, навіть коли в самій галереї йдуть експозиції.
Давайте подивимось роботи українського художника Власа Белова, який експериментує з просторами існуючих галерей та створює в віртуальному вимірі власні проекції.
Наприклад в Харківскій Муніципальній Галереї.
“Муніципалка” – відома і діяльна харківська галерея з довгою історією проектів у Харкові, Україні й за кордоном. Заснована в 1996 році – стала першою галереєю України, яка отримала муніципальний статус. За той час стала відомою в країні та є одним з місіонерів сучасного мистецтва в Харкові.
Із постійних подій, які асоційовані з галереєю – це фестиваль сучасного мистецтва для молодих художників NonStopMedia, працює програма резиденцій, проводиться урбаністичний фестиваль Street-Art Fest і всеукраїнський проект із центром у Харкові «Кураторський інтенсив».
В 2019 році Муніціпальна Галерея разом з Єрмілов Центр курує і запускає Бієналє молодого сучасного мистецтва в Харкові.
Інша робота Власа Белова – інсталяція в Єрмілов Центрі.
Іншою варіацією VR-галерей є віртуальна частина проекту Volume Park, тобто віртуальна виставка сучасних українських скульпторів «Умовний спосіб».
Мета виставки – привернути увагу до проблем інституційного розвитку української культури, зокрема, – скульптури.
«Це віртуальний проект, який передбачає участь восьми скульпторів України, які погодилися творити віртуальну експозиції своїх робіт у такому умовному ідеальному просторі, який пропонується для огляду саме у галереї, у реальній галереї у Києві», – розповіла куратор проекту Катерина Рай.
Сучасні українські скульптори представили власні проекти завдяки віртуальній реальності.
Це скульптури, які митці не змогли виготовити через брак коштів або відсутність підтримки зі сторони держави.
«Ми перенесли реальні об’єкти у віртуальну галерею. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі потрапляють у галерею, в якій можуть обійти та подивитися ці скульптури», – зазначила креативний директор студії віртуальної діяльності «Indium Lab» Юлія Ситнікова, які допомогли скульпторам втілити віртуальний проект.
Однак, віртуальна реальність не може замінити справжню скульптуру.
Таку тезу висловив скульптор Петро Гронський. «Звичайно, я скористався можливістю зробити роботу у віртуальній реальності, у правильному розмірі. Але я б не сказав, що формально я зміг максимально вирішити цю форму як скульптор. Не концепцію і розмір, а саме форму, яку я хотів. І це пов’язано з тим, що VR – це таке ж саме медіа, як скульптура, живопис або ще щось. У нього є певний набір інструментів», – наголосив він.
У виставці “Умовний спосіб” загалом взяли участь вісім сучасних скульпторів під керівництвом відомого арт-куратора Катерини Рай: Іван Підгайний, Катерина Бучацька, Назар Білик, Олексій Золотарьов, Аліса Забой, Олександр Дяченко, Петро Гронський і Данило Шумихин.
Сучасна скульптура в Україні поки маловідома широкому колу глядачів. На то є ряд причин: недофінансування, відсутність необхідних арт-інституцій і загальний низький культурний рівень населення.
Віртуальна частина проекту VOLUME Park була націлена на створення ідеальної експозиції, нехай поки тільки у віртуальній реальності. Адже головна перевага технології полягає в тому, що немає ніяких обмежень – чистий простір для творчості.
Частина скульптур вже існувала в фізичному втіленні. Тому треба було їх відсканувати в 3D, обробити і вставити у віртуальне середовище.
Інша ж частина робіт була або в форматі ескізів, або за розмірами не підходила для сканування. Їх довелося отрисовать з нуля спеціально під VR під пильним контролем автора роботи, щоб форма, текстура і світло повністю відповідали художнім задумом творця.
Одна зі скульптур – “Природний супутник” Катерини Бучацької – повинна бути завжди повернена до глядача спиною, що в звичайному житті реалізувати практично неможливо. Зате в VR це було з задоволенням втілено.
Що для вас віртуальні галереї? Чи могли б вони вказувати шлях до цікавого майбутнього для художників та художніх виставок? Я хотів би почути ваші погляди, тому не соромтеся відмовитися від мене наведеної нижче лінії.
