На сьогоднішній день вважається гарним тоном мати хоча б одне хобі. Наш світ стрімко розвивається і іноді не хочеться кудись бігти, або займатися фізичними навантаженнями, а хочеться просто зайнятися спокійною справою. Тому більшість починає освоювати рукоділля. Але, так як звичайним хенд мейдом нікого вже не здивуєш, став популярним такий напрямок як стринг-арт (string-art). Це незвичайне мистецтво, яке дозволяє поєднувати, здавалося б, не поєднувані речі – м’які нитки і жорсткі цвяхи. Саме про цей напрямок розповість майтер стринг-арту – Марина, яка практикує цей напрям 5 років.
– Розкажіть, будь ласка, про особливості напряму стринг-арт.
– Техніка стринг-арт, наскільки я знаю, була взагалі придумана жінкою математиком – Мері Еверест Буль. Вона знайшла оригінальний спосіб демонстрації своїм учням побудови геометричних фігур. Для занять вона використовувала невелику дошку з прибитими цвяхами, на якій, за допомогою мотузки, «малювала» трикутники, квадрати і більш складні фігури. За іншою версією, техніка була придумана в Англії майже чотири століття тому. За допомогою звичайних цвяхів і ниток ткачі того часу створювали декоративний малюнок на дощечках, яким надалі прикрашали стіни власного житла. Тобто, техніка стринг-арт не нова, і вона використовувалася давно.
– А в чому полягає сама технологія виготовлення картини?
– Для початку потрібно взяти дощечки. Дуже багато в Інтернеті тих, хто бере звичайну кухонну дощечку, але її не повісиш, припустимо, у вітальню або спальню, вона тільки для кухні. У нас мало тих, хто працює в цьому напрямку. А якщо і працює, то дуже мало тих, хто пише про це статті або знімає відео-уроки для початківців. Це, в основному, все на іноземних сайтах. І там брали за основу дошки ДСП.
Як нам потрібно зробити сам малюнок? Я використовую принтер, на ньому роздруковую макет, будь-яку вподобану картинку, іноді буває і кілька частин однієї картини, в залежності від полотна. Тобто, беремо ДСП, накладаємо макет, зверху по макету б’ються гвоздики, потім макет знімається. Але, тут теж потрібно бути обережними, тому що іноді папір може застрягти. І ті, хто тільки починає працювати в цьому напрямку, іноді не прибирають ці дрібні частинки паперу, і це виглядає не дуже охайно. Потім просто тримаєш біля себе картинку і передаєш колір по цвяхах. Буває складно, коли перед очима макета немає, а кольорів багато і перед тобою купа цвяхів. Це самий важкий момент: передати колір і контур.
Я ще після того, як зроблю картину, кожен цвях покриваю лаком, тоді картина виходить об’ємною, такою насиченою, а якщо цього не робити, то цвяхи блищать. У мене є одна робота “Мерилін Монро”, ось в ідеалі у Монро на фотографії сукня блискуча, і я цвяхи на ній не розфарбовувала, щоб сукня у неї блищала і переливалася.
– Як Ви прийшли до цього напрямку?
– Я завжди була творчою людиною, у мене завжди було дуже багато різних хобі, але ось це якось мене зачепило.
Почала практикувати в 2015 році. У соціальних мережах цього не було. Я побачила картини в стилі стринг-арт в додатку Pinterest. Що мені сподобалося, що це виглядало незвично. А мені завжди цікаво спробувати щось новеньке. Мені стало цікаво: як можна дитячу картинку зробити з цвяхів і ниток?
У мене мама, взагалі, була вчителькою в школі, вона вела трудове навчання. І вона викладала таку тему, як ізонитка. Суть цієї техніки в тому, що робиться все те ж саме, що і я роблю на дощечці з цвяхами, тільки вона робиться на папері з нитками. Плюс, є певна схема, яка має такий математичний вигляд (1,2,3) і потрібно чітко дотримуватися цієї схеми. Але, привернула мене техніка стринг-арт тим, що картини можна виконувати як за схемою (математичними розрахунками) так і довільно, від душі, як ти відчуваєш і як ти це бачиш. І немає певної техніки намотування. Немає правил, роби так, як тобі хочеться. І це мені подобається. Скільки б мене мама не виправляла: «Треба зробити так», я кажу: «Ні, я хочу зробити ось так». Ну, як будь-яка творча людина: я бачу ідею і чітко її виконую. Плюс, треба було чимось займатися, знайти якусь віддушину від повсякденного життя. А це допомогло якось себе розкрити.
Перші роботи вони такі смішні вийшли.Спочатку, я брала якийсь примітив: дощечку 20 на 20. Я не знала, які потрібно брати цвяхи, ранила руки, у мене щось не виходило. Але, ось за рік-два, все це притерлось. Я вже зрозуміла, які цвяхи мені потрібно брати, почала все розраховувати, звичайно, дивилася, як інші все це роблять і вчилася.
Ось, якщо брати 3 роки тому, то мені потрібно було 2 тижні для того, щоб зробити одну роботу. Зараз потрібно 4-5 годин і робота готова, за умови, якщо мене ніхто не буде відволікати.
– Звідки Ви черпаєте ідеї для картин?
– Я, наприклад, люблю чорно-білі картини: на білому полотні зробити чорними нитками або на чорному полотні – білими. Для мене це класно, мені такі картини подобаються більше, ніж кольорові. А взагалі, потрібно якось чекати натхнення. Тому що, якщо робити картини без натхнення, то це просто робота, але не творчість. Така робота вже кайф не приносить. Але коли ти хочеш творити – це велике задоволення. Ось ти побачив картину в одному вигляді, потім вже додаєш щось своє. В основному, я беру готову картинку: іноді вона кольорова, але найчастіше – це чорно-білий ескіз. Їх зручніше робити.
Але буває таке, що гортаєш стрічку, або той же Pinterest, і бачиш такі прикольні картинки або мордочки, припустимо, міньйон. А якщо до цієї картини зробити ще два гачки, то це вже не просто картина, це вже можна використовувати для ключів, рушників або рюкзака.
Іноді буває таке, що клієнт тобі повністю довіряє і каже: я хочу ось це, ось це і це і ніяких проблем. Тобто ти робиш цю роботу з повною свободою дії. А буває так, що клієнт говорить: «Ні, я хочу саме так і ніяк інакше», то все, у тебе є якісь рамки. Це вже не хобі, це вже робота, яка не приносить великого задоволення.
– Тобто, виходить, що Ваше хобі перейшло ще і в роботу? Ви продаєте свої роботи?
– Буває, що мені замовляють картини. Я їх виставляю в Instagram, деякі просто купують, а до деяких хочуть додати щось своє. Дуже прикольно виходять візитки. Вони у нас 5 на 10 або 5 на 8, і уявляєте полотно шириною 50 см і висотою 30 см. Точно такий же логотип, тільки виконаний в незвичній техніці. Досить прикольно виглядає. Є люди, у яких є все, і їм хочеться якось здивувати, а ось цим здивувати можна, тому що воно таке неординарне.
Іноді я продаю свої картини, а взагалі таке хобі стрес знімає. Дивно, але іноді, коли болить дуже голова, постукаєш по цвяхах і вона проходить. Всі дивуються: як це так, а я не знаю, можливо я негативні емоції виплеснула, або змінила обстановку. А може це і є та сила мистецтва.
– А як на рахунок подальшого просування себе і своїх картин?
– Так, я про це думаю постійно, вже 4 роки. Але немає у мене цієї «комерційної жилки». Я завжди кажу: мені потрібен менеджер. Просто я можу працювати, але не вмію продавати свої роботи. У мене зараз це відбувається так: хтось побачив мої роботи, попросив зробити, розповів про це друзям, знайомим, і вони теж захотіли.
Але, так, щоб продавати або створити свій сайт, я до цього ще не прийшла. Треба, напевно, такого стусана, щоб зробити такий крок. Адже це не тільки моя проблема. Багато класних майстрів, які роблять круті картини, але зовсім не вміють продавати. Хочеться, звичайно, свою творчість розвивати і привнести в маси.
– Чи є у Вас кумири у цьому напрямку?
– Так, звичайно, є. Правда, я не знаю їхні імена чи прізвища. Я дуже вражена роботами людей, які вміють робити портрети. І ось, коли я навчуся робити портрети в техніці стринг-арт, або в техніці одна нитка, то це буде щось неймовірне. Я дивлюся на портрети в цій техніці і просто розумію: «Вау. І так можна », але до цього потрібно ще прийти. Спочатку потрібно навчиться малювати портрети. І ось, коли я зможу намалювати портрет, а потім перенести його цвяхами на полотно в техніці стринг-арт, передати хоча б 80% схожості з фото, то тоді це буде захват. Завжди є, куди рости.
Люди роблять такі шедеври. І за кордоном це дуже цінується. У нас це просто копійки, а якщо за кордоном робити, або відправляти свої роботи і продавати в інших країнах, то можна добре заробляти. Але, головна проблема в тому, що не всі знають цю техніку і багато хто думає, що це все легко, навіть дитина впорається. Цвяхи нитками обмотав і все готово. Не розуміють, що ти можеш 4-5 годин просидіти в незручному положенні, з важким молотком, зі скрученою спиною. Потрібно врахувати всі нюанси і зробити красиво, щоб твою роботу купили. Плюс, ще не кожна людина захоче витрачати гроші на такі картини.
– Ви згадали техніку «одна нитка». Розкажіть, що це за техніка?
– Ця техніка заснована на тому, що беруться п’яльця або ДСП у вигляді такого кола. І гвоздики набиваються практично по контуру цього кола. Художник робить цілий портрет однією ниткою. Якщо у мене цвяхи і кілька ниток різного кольору, то в цій техніці цвяхи тільки по контуру, в центрі цвяхів немає. Виходить, однією лінією малюють картини. Можна зробити все що завгодно, потрібно тільки мати уяву і представляти, як це все буде виглядати в остаточному вигляді. Я, поки що, цього не бачу, не вмію.
– З якими проблемами можуть зіткнутися ті, хто тільки придивляється до цього напрямку?
– Перше, це цвяхи, звичайно ж. Вони не повинні іржавіти, тому що з часом, рік або два, вони все одно темніють або заржавіють. Потрібно брати такі, які не іржавіють. Якщо працювати саме з ДСП, а не з кухонною дощечкою, то потрібно обов’язково обробляти боки. Я все проклеюю спеціальним папером для того, аби воно не вбирало вологу. Так, техніка стринг-арт – це стиль лофт. Десь, щось не оброблено, все в такому природному вигляді, але необхідно обклеїти боки папером. Картина виглядає більш естетично, не вбирає вологу і не псується.
Ще необхідно враховувати і якість полотна. Припустимо, новачки хочуть зробити на кухню картину, то можна взяти кухонну дощечку. Але, якщо це буде спальня або вітальня, то потрібно брати вже інше полотно.
У моєму оточенні, наприклад, немає людей, які теж займаються технікою стринг-арт. Мені здається, це тому, що не у всіх є основа для картин. І багато хто може зіткнутися з такою проблемою: немає основи. Та й в Україні небагато цим займаються. Я бачила один раз тільки рекламу профілю людини, але так щоб масштабно цим займалися, я такого не бачила. Мало тих, хто взагалі знає про цю техніку і багато хто не розуміє, як це все робити. А вивчати по іноземних сайтах теж проблемно: не всі знають іноземну мову, як мінімум. Це ще одна трудність.
Потім, проблема була з цвяхами: які вибрати. Спочатку я робила картини цвяхами з капелюшками, але вони дуже сильно ріжуть пальці і рвуть нитку. Ось просто нереально з ними нормально працювати. І якось в будівельному гіпермаркеті я побачила нікельовані цвяхи і без капелюшків. Вони якраз і не іржавіють, і не ранять пальці, і не рвуть нитку. Потім, на одному сайті я подивилася, що можна взяти плоскогубці і пінцет. Тобто, тепер я кожен цвях забиваю не пальцями, а ось притримую плоскогубцями і пінцетом. У мене пальці захищені.
Є, звичайно, вже готові набори стринг-арт, і я дивлюся на ці гвоздики, на цю картину і думаю: «Як це все зробити, це ж незручно? ». Це взагалі не те.
Ну і найголовніше – це, якщо ви вже почали займатися цією технікою, то не потрібно зупинятися. Пальці заживуть швидко, а картини будуть радувати ще дуже довго. Плюс, звичайно ж, рости, тренуватися і підвищувати навички.
Читайте також Чи помилявся менделєєв? Історія виживання донбаського андерграунду
