Авторка колонки: Ольга Гужва — соціолог, психолог, медіаекспертка, директорка з розвитку Асоціації Благодійників України.
Війна змінює все: людей, міста, системи, звичний порядок речей. Але чи завжди ми розуміємо, що однією з найпотужніших видів зброї російсько-української війни є комунікації? На відміну від традиційної зброї, яка доступна лише військовим, інформаційний простір — поле бою для всіх, хто має доступ до інтернету. Тут кожен пост, кожен меседж може бути або інструментом захисту, або засобом дезінформації, яким ворог майстерно маніпулює.
Ви робите велику помилку, якщо ще досі це не усвідомлюєте. Ось сувора реальність: якщо ви можете використовувати таку потужну зброю, чи відчуваєте ви відповідальність за це? Давайте разом розберемося де починається обмеження свободи слова, а де солідарність та підтримка. І головне, як повинні функціонувати комунікації прифронтового міста та яка роль в цих комунікаціях державних інституцій та кожного з нас.
Бодріярівський ефект симулякрів актуальний для прифронтових міст як ніколи, бо якщо про щось не прокомуніковано — його не існує.
Наскільки влада прифронтових міст усвідомлює що у воєнний час стратегічні комунікації це боротьба не за «вподобайки» це реальна боротьба не на життя, а на смерть, а збої та помилки в комунікації становлять фізичну загрозу як для цивільного населення, так і військових.
Фактично всі комунікації прифронтового міста це комунікації, які забезпечують виживання, де основне це прозорість.
Розберемось з визначенням про що саме ми говоримо коли вживаємо термін стратегічні комунікації
- Стратегічні комунікації, це скоординоване і належне використання комунікативних можливостей державних органів влади на рівні міста.
- Комунікаційні кампанії, це будь-які заходи стратегічних комунікацій, що відбуваються протягом певного вимірюваного проміжку часу та здійснюються задля досягнення певних цілей з боку державних органів влади.
Стратегічні комунікації прифронтових регіонів — це не просто інформування населення. Це комплексна система, яка має забезпечувати координацію між владою, громадянами та міжнародною спільнотою. Тобто чітка, продумана та послідовна комунікація на всіх рівнях. Вона, крім інформування, сприяє формуванню міської ідентичності та зв’язку між міським простором та людьми.
Тобто, дуже важливо щоб стався «метч» з тим як громадськість сприймає ситуацію і як місто її комунікує, і найголовніше як місто реагує коли сприйняття не збігається.
Документи та плани можуть бути ідеально виписані, але якщо вони не адаптовані до реального контексту та потреб громади, вони залишаються лише теорією. Важливо, щоб слова не розходились із діями. Якщо заявлена стратегія не підкріплена конкретними змінами та діями з боку держави, вона втрачає сенс і відповідно довіру, які б значущі та ціннісні категорії для цього не використовувалися. Гарні ціннісні речі втрачають свій сенс, бо не розділені зі спільнотою.
Якщо стратегічні комунікації працюють лише в режимі реагування на інцидент, вони програють. Запобігання дезінформації, формування стійких локальних наративів та побудова довіри між суспільством і владою — ключові фактори у боротьбі за інформаційну стабільність та ідентичність прифронтових територій.
Питання тепер не в тому чи використовують пропаганду противники. Це вже очевидний факт. Питання в іншому: чи готові ми вибудувати власну систему комунікації, яка буде не лише захистом, а й активним інструментом впливу? Бо війна за смисли — триває. І виграє той, хто має свій наратив, а не постійно протидіє чужому.
Наскільки прифронтові міста вразливі
Одна з головних слабких точок у стратегічних комунікаціях, особливо прифронтових регіонів — оперативність та прозорість в комунікаціях державних інституцій. Відсутність своєчасного діалогу з суспільством створюють інформаційні вакууми, які миттєво заповнюються неперевіреними джерелами. Бажання уникнути публічно неприємних питань призводить до створення штучно сконструйованих комунікацій, які є імітацією взаємодії зі спільнотою.
Саме цей інформаційний «лаг» породив так званий «формат Арестовича» — коли люди почали довіряти коментаторам більше, ніж офіційним джерелам. Чому? Бо замість вчасної, структурованої інформації суспільство отримувало невизначеність, а «два-три тижні» дарувало цю визначеність та надію, хоча по суті було дезінформацією.
Чому комунікація на локальному та гіперлокальному рівні важливіше міжнародної присутності
Одна з ключових помилок стратегічних комунікацій — надмірна увага до міжнародних медіа, водночас нехтування локальним. Така помилка була в Афганістані й зараз про це багато пишуть аналітики комунікаційних стратегій. Увага не пропорційно була зосереджена на міжнародних комунікаціях порівняно з локальним. Відсутність дієвої, регіональної інформаційної стратегії стає небезпекою. Пропаганда працює не лише в глобальному масштабі, а й на рівні конкретних громад. Якщо люди в Харкові, Херсоні чи Донецьку не отримують прямих комунікацій, вони змушені шукати альтернативні джерела, які досить часто модеруються ворогом.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
