Соняхи, котики, берегині, свічки — кліше, які часто можна зустріти серед вуличних меморіальних артоб’єктів. Однак травма війни багатошарова і тому часто такі символи замість полегшення викликають відчуження. Водночас методи радянського монументалізму, які авторитарно опрацювали події Другої світової війни й дісталися у спадок, не відповідають на запити сьогодення.
Для того щоб знайти мову памʼяті про російсько-українську війну, платформа «Минуле, майбутнє, мистецтво» торік запустила «Лабораторію практик меморіалізації». Її учасники долучалися до освітніх лекцій та майстерок, а в результаті презентували ідеї меморіалів.
Серед них — мистецька інтервенція Віталія Кохана «In memoriam усіх нас». Цього літа художник реалізував її: він вибив зображення та фрази з плиток на фасаді понівеченої обстрілами школи №165, що знаходиться на Північній Салтівці. У 2022 році тут проходила лінія оборони — російські війська стояли за два кілометри від навчального закладу.
Журналісти Ґвара Медіа зустрілися біля школи з Катериною Семенюк, співзасновницею Платформи та кураторкою проєкту «In memorian усіх нас», та поговорили про здатність стін пам’ятати.
«Ця стіна є свідком жахів з 24 лютого 2022 року»
Школа №165 знаходиться на краю Північної Салтівки, між двох багатоквартирних будинків. Один — з відірваним під’їздом та чорними зіницями спалених квартир очікує на знесення, другий — зі свіжим шаром тиньку й будівельниками, які пересуваються по його стінах, ніби мурашки, чекає на своїх мешканців.
Школа ж знаходиться в анабіозі. Попри ушкодження, вона не підлягає знесенню, але через небезпеку обстрілів діти тут навчатися не можуть. Школа чекає на завершення війни, тоді її зможуть відновити.
Зокрема знімуть фасад. Разом із ним зникне робота Віталія Кохана «In memoriam усіх нас». Однак Катерина Семенюк каже, що художника це зовсім не лякає:
«Це не робота, яка має проіснувати вічність. Тут не було такої ідеї. Ця робота працює в сьогоднішньому моменті, вона запрошує до розмови, запрошує до рефлексії».
Віталій за допомогою відбивання маленьких плиток вирізьбив на фасаді найтиповішої радянської школи надписи та малюнки. Катерина зазначає, що схожий метод художник побачив 10 років тому в Харкові, зокрема він надихався загадковими написами Олега Мітасова.
Митець неодноразово відвідував Північну Салтівку під час повномасштабної війни та спілкувався з місцевими. Тому на фасаді школи закарбовані символи, що пов’язані з воєнним побутом району: пістолет, кіт, тарілка з фруктами, надпис «Мордор — 35 км».Наразі робота на фасаді школи №165 вважається завершеною й на інших будівлях її продовжувати не будуть. Проте стритарт є мистецтвом, яке живе «своє життя».
«Тобто якщо хтось вступить з ним [художником — ред.] в діалог і напише інші повідомлення, для нього це не просто припустимо, але й в певному сенсі він це очікує».
«Головна проблема сьогодні в меморіалізації — це час»
Наразі мистецька спільнота знаходиться у пошуку візуальної мови про війну, яка триває сьогодні. Чимало людей прагне створити щось своє, але не завжди ці спроби бувають вдалими.
«Сьогодні меморіалізація в моменті — це про лікування ран, це, можливо, ще не про повідомлення в майбутнє», — підкреслює Катерина.
Кураторка пояснює, що на вдалі рішення потрібен час. Наприклад, технічне завдання для меморіалу «9/11» в Нью-Йорку, присвяченому трагедії 11 вересня, писалося два роки.
Аби допомогти тим, хто хоче створити тематичні меморіальні об’єкти, платформа «Минуле, майбутнє, мистецтво» розробила безоплатні освітні курси про культуру пам’яті, практики меморіалізації та комеморацію російсько-української війни.
Зокрема на сайті платформи доступні для ознайомлення ідеї інших учасників «Лабораторії практик меморіалізації». Організація відкрита до співпраці над їх втіленням.
«Ми хочемо мати сьогодні інклюзивну пам’ять. Не хочемо, щоб держава або один інститут вирішував, — каже Катерина. — Ми хочемо брати участь, це наш досвід. Ми прагнемо зрозуміти, як саме нам його зафіксувати, що з нього взяти в майбутнє. І це важливо, бо це про всіх нас: і про військових, і про волонтерів, і про цивільних, і тих, хто поїхав, і тих, хто лишився».
Читайте також
- У Харкові пройшов стритарт фестиваль — фото
- «Воєнні артефакти в руках художників починають говорити інакше». Відкриття виставки «Тендітна тиша» в Харкові — фото
