29 липня Харківська обласна військова адміністрація (ХОВА) оголосила збір авторських ідей та концептуальних рішень для створення Меморіального комплексу, присвяченого памʼяті захисників і захисниць. Архітектори, дизайнери, представники творчих колективів та громадських організацій — усі вони можуть поділитися власним баченням майбутнього Меморіалу.
Згідно з наданими умовами, пропозиція має містити концептуальний опис комплексу, пояснення закладених символів і сенсів, візуальні матеріали та відеопрезентацію. Усі охочі можуть подати свої заявки до 15 серпня 2025 року.
Щоправда, в оголошенні не прописали ні технічне завдання, ні місце, де може знаходитись потенційний меморіал. Ми поспілкувалися з експертами та експертками про ініціативу, а також надіслали запит до ХОВА, щоб розібратися в ситуації.
«Спочатку треба завершити війну»
Як наголосила архітекторка, керівниця архітектурної студії SBM Studio Ольга Клейтман, у цьому випадку ХОВА мала б оголосити відкритий конкурс, а також прописати технічне завдання, визначити конкретну локацію і її площу. Адже не може бути влучної пропозиції без розуміння середовища, де експонуватимуть майбутній меморіал.
«Воно буде або не масштабне, або недоречне, — розповіла Ольга Клейтман. — Так не робиться. Знаєте, це як інколи проводять громадські слухання — тому що потрібно за законом. Але це фікція. Ще я вважаю, що зараз недоречно таке робити. Тому що ми не закінчили війну. Ми не знаємо, як вона закінчиться. Щоб не було такого, що ми поставили якийсь монумент, а прийшли росіяни й стали над ним знущатися. Тому спочатку треба завершити війну».
До цієї ініціативи також необхідно залучити архітекторів і дизайнерів, які зараз на фронті, переконана експертка. Та й просто творчих людей, які б хотіли долучитися до процесу меморіалізації. Щоб вони брали участь у відкритому конкурсі та отримали належне технічне завдання.
Але чи доречна ця ініціатива сьогодні? За словами Ольги, наразі накопичилося надто багато проблем, пов’язаних з війною. Наприклад, нещодавно до її прихистку для літніх людей «Велика родина» привезли ще чотирьох евакуйованих з небезпечних територій. Українські військові відступають, території стають сірими та непридатними для життя, зазначила Клейтман.
«Людей вивозять, їх нема куди селити, — розповіла Ольга Клейтман. — Дуже багато різних питань. Ніхто цим не займається. І розподільчий центр відправляє до нас. При тому обласна рада жодної копійки не дала. Чому б їй не оголосити, наприклад, конкурс найкращого донатора, який би підтримував шелтер».
За словами архітекторки, в ХОВА зараз займаються непотрібними речами. Особливо враховуючи те, що в оголошенні не прописали ні технічне завдання, ні бюджет.
«Я об’їхала Україну і бачила оці невеличкі села, де загинули 10 чоловіків, — згадувала Ольга Клейтман. — Я так розумію, що селу — все, каюк. Тому що жінки без них не впораються і переїдуть до міста. А там немає ніяких монументів. Просто стоять плакати з їхніми обличчями й прапори. На сьогодні цього достатньо. Щоб ми розуміли, які жертви зараз маємо, як багато нам ще треба зробити. Не потрібно зараз витрачати на меморіалізацію ні сил, ні грошей. Тим більше в Харкові. Дай боже, щоб ми встояли».
«Коли немає правил гри — складно зробити вибір»
«Якщо подивитися на історію, то масштабна меморіалізація завжди відбувається після завершення таких трагічних і героїчних подій, — розповів архітектор, президент Харківської школи архітектури Олег Дроздов. — Але війна продовжується, кількість загиблих зростає, а місця [під меморіал — ред.] дуже обмежено.Тому складно приймати рішення під час війни. Ми розуміємо, що важливо сформувати так званого замовника. Він має бути багатоголосий. Це військові, родичі та побратими полеглих. Це громада».
Важливо зробити таку команду, яка б дала змогу всім цим голосам впливати на формування завдання. Це найскладніша річ, зазначає архітектор. Необхідно сформувати спільноту, яка працюватиме разом з експертами по меморіалізації. За словами Олега Дроздова, так було зроблено під час роботи над Меморіалом Героям Небесної сотні. Тоді на формування завдання пішов рік, до роботи долучилися й активісти Майдану, й родичі полеглих.
«Отримати якісь пропозиції, коли нема [технічного — ред.] завдання — як на мене, це не виглядає прагматично чи ефективно, — розповів Олег Дроздов. — Бо коли нема правил гри, дуже складно зробити якийсь вибір. Це така дуже проста формула, яка не потребує якоїсь фаховості. Якщо є добре завдання — то пропозиції теж будуть дуже непогані. Наприклад, а який бюджет у цього всього? А які джерела? А які етапи? А є якісь речі, пов’язані із землею, з якимись масштабами? А що там має бути?».
Звісно, роботу з розбудовування майбутнього меморіалу можна проводити вже зараз. На думку Дроздова, ХОВА чи громаді варто було б визначити людину, відповідальну за меморіалізацію. Також варто вже накопичувати ідеї, матеріали, артефакти та спогади, які могли б знадобитися надалі. Це має бути серйозна і фахова робота, підкреслив архітектор. Уже після завершення війни можна проводити масштабний конкурс щодо створення меморіалу.
«Меморіал має стати осмисленим простором пам’яті»
«Говорити з громадами про меморіалізацію — це перший і найважливіший крок, — наголосила ректорка Харківської школи архітектури, спеціалістка зі спадщини Ірина Мацевко. — Адже в наш час місця памʼяті є не просто просторами для покладання квітів чи офіційних церемоній, як це було у XX столітті. Сучасні меморіали — це насамперед місця співпереживання, проживання та підтримки, які мають допомагати громадам осмислювати втрату, зберігати зв’язок із загиблими й формувати культуру памʼяті про російсько-українську війну».
На думку експертки, процес створення майбутнього меморіалу має початись саме з комунікації з локальними спільнотами. Щоб люди могли висловитись — як вони бачать ці місця, які емоції в них викликає пам’ять про втрату, яким має бути простір, що гідно вшанує загиблих. Так народжується сенс майбутнього меморіалу, переконана Ірина Мацевко. Уже згодом можна буде формулювати завдання для архітекторів та оголошувати відкритий конкурс.
«Натомість ініціатива ХОВА більше схожа на імпровізований конкурс пропозицій без чітко визначених рамок, — розповіла Ірина Мацевко. — Запрошення до участі абсолютно всіх охочих, без попереднього діалогу з громадами, виглядає як спроба зібрати “будь-які ідеї”, не маючи при цьому цілісного бачення процесу. Чи може будь-хто запропонувати будь-яку ціннісну ідею, не знаючи думки громади? Точно — ні. І це може в майбутньому привести до напруги й конфліктів. Коли громада не сприйматиме реалізовану ідею».
Запропонований ХОВА підхід не є продуктивним, зазначила вона. Є ризик, що створення місця памʼяті перетвориться на формальність, яка не матиме ні глибини, ні сенсу, ні зв’язку з людьми. За словами Ірини Мацевко, цей процес краще розпочати з фасилітованих обговорень, діалогів та слухань у спільнотах. Зокрема, своїм баченням мають поділитися родини загиблих, волонтери та місцеві мешканці. Уже згодом можна буде формулювати концептуальне завдання і запрошувати фахівців.
«Тільки так можна створити місце, яке буде відповідати реальним потребам локальних громад, — наголосила Ірина Мацевко. — І стане осмисленим простором памʼяті. Не лише символом втрати, а й надії на відновлення».
«Проєкт носить концептуальний характер» — ХОВА
Як згодом відповіли в Департаменті стратегічних комунікацій ХОВА, ця ініціатива необхідна для формування «належного вшанування пам’яті тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України». Вона має формувати підхід щодо створення комплексу через відкритий діалог з громадськістю, де б враховувалися думки та ідеї мешканців області.
«Збір оголошено саме зараз, оскільки підготовка до створення комплексу є тривалим процесом, що потребує глибокого осмислення, всебічного аналізу і завчасного залучення широкого кола громадян, — розповіли в ХОВА. — Вибраний термін подачі пропозицій — до 15 серпня 2025 року — визначено з урахуванням потреби дати достатній, але водночас організаційно обґрунтований час для початкового збору ідей».
Там пояснили, що акцент був зроблений на загальній концепції та баченні комплексу, а не на його технічній реалізації. Зокрема формат відеопрезентації та візуального супроводу є додатковими інструментами. Він потрібен для кращого представлення пропозицій, але не є обов’язковим у складних формах. Зокрема в ХОВА зазначили, що термін подачі пропозицій не є остаточним й за необхідності може бути продовжений.
Подані пропозиції надалі розглянуть «уповноважені фахівці, які мають відповідні компетенції в питаннях культурної спадщини, архітектури, дизайну та соціальних комунікацій». Це дозволить їм сформувати уявлення про те, як громадськість бачить увічнення пам’яті загиблих захисників та захисниць.
Передбачається зворотний зв’язок з авторами відібраних пропозицій. З ними спілкуватимуться щодо доопрацювання або участі в наступних етапах ініціативи. Самі пропозиції оцінюватимуть колегіально. Зокрема враховуватимуть критерії змістовності й відповідності цінностям, а також потенціал реалізації.
«На цьому етапі проект носить концептуальний характер, — зазначили в ХОВА. — Його просторове розташування буде предметом подальшого розгляду. Збір ідей не обмежується конкретним місцем, адже йдеться передусім про наповнення майбутнього комплексу сенсом, а вже згодом — про формалізацію параметрів реалізації».
Читайте також
- Меморіалізація війни в момент війни: як у Харкові можуть вшанувати полеглих військових.
- ХОВА оголосила конкурс ідей для меморіалу Захисникам і Захисницям України.
- Норман Фостер розробить проєкт меморіального комплексу загиблим захисникам у Харкові.
