Перший злочин агресії проти України Росія скоїла ще у 2014, окупувавши Крим, але притягнення вищого керівництва РФ до відповідальності стало одним з головних фокусів міжнародної політики вже після повномасштабного вторгнення.
Росія може ветувати резолюції в Раді Безпеки ООН, а Міжнародний кримінальний суд досі не має юрисдикції судити за злочин агресії (плюс, Росія відкликала підпис з Римського статуту після вторгнення в Крим), тому Україна з союзниками шукала інших варіантів досягти правосуддя.
У січні 2023 українська делегація разом з представниками Єврокомісії і Ради Європи провели першу зустріч робочої групи — Core Group — по заснуванню Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України на базі Ради Європи.
На початку лютого 2025 відбулася 13-та, передостання, зустріч цієї групи. На сайті Єврокомісії повідомляли, що там вдалося «визначити юридичні засади» майбутнього трибуналу і розробити головні положення «Проєкту статуту Шумана» — основного правового документа, яким трибунал керуватиметься. Президентка Європарламенту, Урсула фон дер Ляєн, сказала: «справедливість для України стає ближче».
Поки Рада Європи і представники української влади сподівалися, що трибунал запрацює вже цього року, переобраний Президент США Дональд Трамп різко змінив позицію країни щодо визнання російської агресії.
Ґвара Медіа поговорили з експертками й експертами щодо створення майбутнього трибуналу і нових й старих викликів, з ним пов’язаних.
Головне питання трибуналу — швидкість його створення
Представники США в ООН відмовились називати Росію агресоркою і 24 лютого проголосували проти української резолюції, яка російську агресію засуджує.
Андрій Міхеєв, юрист та експерт з міжнародного права Міжнародного центру української перемоги, зазначив, що нехай така політика Америки і не є сюрпризом (бо США відкликали підпис Римського статуту МКС), питання створення трибуналу може стати одним з предметів торгів на майбутніх перемовинах, який Америка активно намагатиметься використовувати — в основному під час двосторонніх переговорів з Росією.
«Доволі легко можна передбачити, що питання трибуналу буде підійматися на переговорах, — стверджує Міхеєв. — Оскільки він ще не створений, цю ідею можна максимально дешево і безболісно продати: от ми [США — ред.] вам поступаємося тим, що трибуналу не буде, а ви [Росія — ред.] поступитесь чимось іншим».
«Це дуже вірогідний сценарій, тому зараз найголовніше питання створення трибуналу — це не його Статут, не ключові інститути, не положення, а швидкість».
Міхеєв зазначає, що надзвичайно важливо, щоб коли це питання піднімалося на переговорах, трибунал вже існував. «Заснований трибунал з затвердженим статутом, встановленим списком суддів і держав-засновниць ліквідувати буде дуже важко — майже неможливо примусити усі держави відкликати підписи — тоді як ідеї трибуналу, якого ще немає, позбутися дуже легко і абсолютно безкоштовно».
21 лютого у виданні The Telegraph, посилаючись на західних посадовців, писали, що протягом 13-ї зустрічі Core Group американські представники також відмовились визнавати російську агресію. Без визнання агресії Америка не зможе взяти участь в створенні трибуналу. Європейський дипломат, з яким журналісти спілкувались, сказав, що втрата США буде серйозним ударом для проєкту.
«В Україні діє європейська система з захисту прав людини. Тож для нас в першу чергу важливо, щоб європейський континент був [кількісно — ред.] представлений в трибуналі,— сказала Оксана Червякова, представниця омбудсмана в Харківській області, — Але хотілося би, щоб якомога більше країн було залучено, бо тоді вони візьмуть на себе зобов’язання фізично заарештувати злочинця і видати».
Вона наголошує, що масштабна залученість Ради Європи і 40 країн вже свідчить про те, що «що все ж таки військово-політичне керівництво країни агресора буде притягнуто до відповідальності».
Інформаційний вплив Росії
Поки Владімір Путін, завдяки новій політиці Вашингтону, виходить з політичної ізоляції, а європейські лідери як Орбан і Фіцо хочуть, щоб Україна була «буферною зоною між Росією та Заходом» і стверджують, що Зеленському «потрібна війна», правозахисниці й правозахисники, з якими Ґвара спілкувалась, наголошують на необхідності більше говорити про злочини РФ і адвокатувати за притягнення її до відповідальності.
Лише в Харківській області за час повномасштабного вторгнення російська армія вбила 2809 людей і зруйнувала або пошкодила понад 37 тисяч житлових будинків. Таміла Беспала, юристка і керівниця приймальні Харківської правозахисної групи, розповідає, що, у її практиці спілкування з юристами з інших країн, «не всі вірять у те, що наша війна справжня, і всі злочини, які вчиняються, дійсно мали місце». Впоратися з цим, вважає Беспала, можна тільки більше висвітлюючи наслідки російської агресії.
Росія системно бреше і відкидає відповідальність за скоєні воєнні злочини (або їхнє існування в цілому) — різними мовами, через різні канали. Оксана Червякова стверджує, що в Європі методи гібридної війни РФ працюють ефективно через «незахищеність і неготовність людей».
«В Україні вже люди мають досвід, переживають і долають виклики, а Європа, залишаючись далеко від лінії фронту, зрозуміло, має новини… Але чим далі ми від лінії фронту, тим більш для людей однаково авторитетні новини з українських, російських, і інших джерел, — говорить Червякова. — І тому, коли ми говоримо про спецтрибунал, зрозуміло, що частина сил агресора буде віддана тому, щоб протидіяти його створенню. Але це не означає, що нам треба зупинитись і нічого не робити».
Андрій Міхєєв каже, що для протидії російському інформаційному впливу, Європа має «максимально багато говорити про те, що трибунал буде створений. Що будь-яке мирне урегулювання, компроміси, які можуть бути зараз досягнуті, припинення вогню і так далі, не скасовують тих злочинів, які вже були скоєні».
«Юриспруденція і правосуддя мають бути поза політикою, поза політичними компромісами і вищими за них. Тому в будь-якому випадку трибунал має бути створений, він має працювати, і його робота має призвести до вироків. Для Європи важливо показувати в цьому твердість».
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Неоднозначність конфіденційності Core Group
Нехай для більшості експертів, з якими ми спілкувалися, позиція Штатів — як на міжнародному рівні, так і в робочій групі щодо створення спеціального трибуналу — не була сюрпризом, для європейських посадовців це стало “шоком”.
Список 40 країн, залучених до Core Group відомий небагатьом. Конфіденційність обрали з міркувань безпеки. Ними ж керувалися встановлюючи процедури обміну військовополонених і поверненню на територію України викрадених Росією дітей з окупованих територій — не всі країни, які допомагають у цих процесах, хочуть, щоб суспільству було це відомо.
Таміла Беспала вважає, що тиск Росії на країни, які підтримують трибунал, — це одна з основних загроз його існуванню.
Червякова погоджується, що обмежена інформація в публічному просторі — і про склад учасників, і про текст майбутнього статуту трибуналу — потрібна в тому числі для того, щоб «мінімізувати перешкоди»: «Чим менше інформації є у того, хто буде протидіяти, тим менше перепон буде при створенні і прийнятті [статуту — ред.]».
Андрій Міхеєв також погоджується з тим, що у конфіденційності роботи Core Group є сенс, але каже: є гіпотетичний ризик, що зміст зустрічей Core Group може бути невідомим лідерам ключових органів тих держав, які направляють своїх представників.
«Те, що представники держав говорять, роблять, до чого приходять має бути абсолютно підзвітним по ієрархії в їхніх державах, — стверджує Міхеєв. — Наприклад, якщо Німеччина (умовно!) проти судового розгляду in absentia [заочно — ред.], то це не має бути позицією однієї людини, одного радника. Це має бути вивіреною позицією Бундестагу, німецького Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, переданою через цього радника, а не просто те, що він вважає за потрібне сказати».
Наявність такої підзвітності і прозорості зробить позиції таких держав передбаченими і послідовними та дозволить налагодити правильний фокус дипломатичної роботи з ними, вважає Міхеєв.
Імунітет «трійки» та інші виклики
Спеціальний трибунал спроможний подолати імунітет російського вищого політичного керівництва, так званої «трійки»: Путіна, прем’єр-міністра Містушина і глави МЗС Лаврова. Експерти й експертки, з якими Ґвара спілкувалась, кажуть, що це найбільш конфліктне і дискусійне питання у створенні трибуналу.
По-перше, представники держав побоюються того, що подібні трибунали — за прецедентом — створюватимуть і ті, хто хотіли б переслідувати їхнє вище керівництво за злочин агресії. По-друге, побоюються наслідків зі сторони Росії.
Врешті, сама легітимність рішень щодо «трійки» — і будь-яких інших вироків — може підпадати під сумнів: трибунал не має належного міжнародного охоплення, яке встановлюють існуючі прецеденти (Римський статут, наприклад, став чинним після ратифікації 60-ма країнами).
«Ми говоримо про 40 держав під егідою Ради Європи — і нехай це потужна організація, вона регіональна. Мало держав не з Європи підтримують трибунал, — каже Андрій Міхеєв. — Проте є великі сподівання, що після його створення доєднаються й інші».
Інший виклик, за словами Міхеєва, це дискусії щодо засудження in absentia. Він каже: якщо раніше у міжнародних кримінальних трибуналів та МКС майже не було проблем з арештом і екстрадицією підозрюваних й/або обвинувачених і заочні процедури були не потрібні, «зараз ми не побачимо на лаві підсудних фізично якихось осіб». Без заочної процедури, каже Міхеєв, не буде вироків, та і провадження в цілому зупиняться.
Він пояснює, що це питання важливе не лише для того, щоб були винесені вироки, а й для встановлення додаткової фінансової відповідальності за злочин агресії: «окрім ув’язнення, має бути також і конфіскація активів, штрафи і створення компенсаційного фонду постраждалим, хоча б по моделі МКС».
Питання, яке, на думку Міхеєва, недостатньо обговорюється — про встановлення відповідальності за агресію post-mortem [посмертно — ред.]: «Агресія — це найтяжчий злочин в міжнародному праві, батько всіх інших злочинів. І просто зупинити розслідування через те, що людина померла, — це неправильно. Хоча б має бути висновок комісії, без повної сили вироку, що якщо вона була б жива, її б засудили, такий собі квазівирок. Тоді правосуддя буде доведене до кінця».
Наразі Рада Європи і Єврокомісія — як і українське політичне керівництво — сфокусовані на створенні спеціального трибуналу. У 2023 році РЄ створила реєстр збитків для документування наслідків російської агресії в Україні і наразі розроблює механізм компенсації за них. Генсек РЄ Алан Берсе сказав Європейській правді, що амбіція організації — створити трибунал у 2025 році.
У ситуації, коли навіть ордери на арешт МКС не працюють — Монголія прийняла літак Путіна, не зважаючи на те, що вона є підписанткою Римського статуту, а голова ООН Антоніу Гутерреш їздив на саміт БРІКС у Росію — і міжнародні стосунки з Росією стають все більш прийнятними, українське суспільство і керівництво покладає великі надії на створення трибуналу і відновлення справедливості.
«Міжнародне гуманітарне право Російської Федерацією кожен день порушується. Але поки що ми не бачимо, щоб комусь від цього було погано. І тут міжнародній спільноті треба думати, що з цим робити. На рівні країн світу тільки домовленості, спільність і єдність у рішеннях можуть дати результат», — каже Оксана Червякова і додає:
«Фактично Україна кров’ю вимагає прийняття нових норм міжнародного права. Та те, що для України на сьогодні актуально, кричуща ця несправедливість, для світу потребує часу й визнання того, що норми, які існують, не діють».
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт профінансовано урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Visegrad Grants від International Visegrad Fund. Місія фонду — просувати ідеї сталої регіональної співпраці в Центральній Європі.
Проєкт також підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
