Автор: Олексій Курцев, співзасновник та голова благодійної організації «Український Благодійний Альянс»
З початку повномасштабного вторгнення більшість шкіл Харкова функціонують дистанційно. Цьогоріч випускаються учні початкових класів, які ніколи не сиділи за партою, не ганяли з друзями на перервах та ніколи не писали щось на дошці.
Цей виклик стоїть не менш гостро за руйнування критичної інфраструктури, адже йдеться про колапс традиційної системи освіти. Після пандемії прийшла війна, тож дитячі кімнати перетворилися на ізольовані капсули, де єдиним вікном у світ залишається екран монітора.
Як онлайн-освіта вплинула на маленьких харків’ян та їхніх батьків?
Ганна Голубкіна, керівниця 3 освітніх центрів Українського Благодійного Альянсу у Харкові й мама 12-річного хлопчика ділиться власним досвідом:
«За 7 років навчання мій син ходив у школу не більше ніж 2 роки. Спочатку був ковід, а згодом — війна. Його клас стоїть в черзі у “метрошколу”, але поки що черга так і не дійшла. Увесь день дитина проводить за монітором — з 9 до 15 проходять уроки, а після них йде робота над домашнім завданням. Син ходить додатково на заняття з фізики та англійської. І це також онлайн. Домашка — теж ще той квест: вчителі дають завдання дітям через платформу Human, діти не завжди розуміють сенс завдання, як його прикріпити, а потім незрозумілі результати перевірки вчителем і важко отримати зворотний зв’язок. Я мама, яка багато працює і ввечері у нас цілий квест — розібратися в домашньому завданні, правильно його зрозуміти та вчасно завантажити».
- Освітні втрати
Кожного дня у шкільних чатах відбувається «перекличка»: «Макар без світла», «У Дарини немає інтернету» тощо. Блекаут постійно б’є по освіті, забирає в дітей можливість вчитися навіть удома. Також є проблема у зосередженні під час занять: вчитель не може контролювати учнів дистанційно: хтось відволікається, хтось не може сфокусуватися під час заняття і частина інформації просто не сприймається. Як наслідок — рівень знань падає.
- Фізичний розвиток дітей
Через постійне сидіння за комп’ютером, у дітей погіршується зір, псується постава. Відсутність мотивації до занять фізкультурою онлайн та зниження загальної рухової активності призводять до проблем із зайвою вагою та зниження функціонального стану організму.
- Соціалізація
Найбільшим викликом маленьких харків’ян є відсутність щоденного спілкування з однолітками. Діти замкнені вдома, бачать однокласників тільки на екрані, їм важко спілкуватися та знайти друзів.
- Міграція
Для багатьох родин відсутність безпечного доступу до офлайн-освіти стає останньою краплею в рішенні залишити Харківщину. Сім’ї мігрують не лише від російських ракет — вони мігрують у пошуках нормального майбутнього для своїх дітей. Місто, яке втрачає дітей та молодь, неминуче втрачає свій економічний потенціал. Якщо ми не вирішимо освітню кризу сьогодні, завтра нам просто не буде для кого відбудовувати регіон.
Мій досвід у громадському секторі доводить: подолання цієї кризи вимагає децентралізованих і гнучких рішень. Ми маємо перестати чекати ідеальних умов після перемоги й почати розбудовувати екосистему безпечних освітніх хабів і просторів неформальної освіти вже зараз. Коли діти отримують можливість (нехай навіть двічі на тиждень) навчатися та спілкуватися в обладнаних укриттях разом з однолітками та тьюторами, ми спостерігаємо феноменальні зміни. Їхня емоційна стабільність відновлюється, а мотивація до пізнання зростає.
Як подолати освітні втрати та труднощі соціалізації?
До прикладу, у Харкові функціонують освітні центри «Змістовно» — це місця, куди діти приходять на безоплатні заняття з математики, української та англійської мов, 3D-моделювання, графічного дизайну, підготовки до НМТ, підготовки до школи та інших дисциплін. Ми долучилися до їхнього розвитку у відповідь на виклики війни та складнощі з очною освітою.
Діти приходять у справжні класи, де тьютори ведуть уроки, проводять інтерактиви, свята та руханки. Тут малеча і підлітки спілкуються з однолітками, знаходять друзів і навіть закохуються. Саме у таких кабінетах лунає дитячий сміх та панує атмосфера прийняття та дружності.
Сучасна благодійність та міжнародна допомога мають еволюціонувати. Ми повинні інвестувати не лише у відновлення стін, але й у відновлення соціальних зв’язків. Синергія держави, громадського сектору та міжнародних донорів здатна створити мережу таких локальних центрів по всій області.
Харківщина завжди була інтелектуальним та студентським серцем України. Щоб зберегти цей статус, ми маємо визнати освіту питанням регіональної та національної безпеки. Інвестуючи у безпечні простори для дітей сьогодні, ми зберігаємо сім’ї в регіоні, формуємо стійкість громад і гарантуємо, що відродження Харкова матиме надійний людський фундамент.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
