Автор колонки: Ігор Черняк — військовий ЗСУ та депутат Харківської міської ради.
Держава купує дрон. Умовну FPV за 17 тисяч гривень. Дрон потрапляє у військо. Але цей дрон от так просто не полетить. Вірніше, полетить, але не далеко, і точно нічого не вразить.
Після того, як 20 дронів поспіль просто будуть втрачені — екіпаж відправиться в піхоту, а командир отримає догану. 340 тисяч бюджетних гривень підуть в нікуди. Тому майже всі дрони «допилюються». В усіх безпілотних підрозділах зараз є свої майстерні зі своїми «Кулібіними». І левова частка їхньої роботи — переробка дронів.
Коли з кожного дрону, вартістю 15 тисяч гривень, витягуються компоненти на 5-7-9 тисяч гривень і змінюються на інші компоненти, щоб цей дрон міг виконувати бойові задачі. Цю «дельту» підрозділи покривають коштом благодійників, спонсорів, а деколи й своїм власним.
Тобто виходить абсурдна ситуація: держава реально вкладає мільярди у дрони, а потім половина з цих мільярдів просто залишається лежати у вигляді нікому не потрібних компонентів на складах у майстернях підрозділів.
А самі підрозділи тим часом вимушені збирати мільйони людських грошей, щоб те, що залишилося від «державних дронів» — «допиляти», і щоб воно все не просто кудись полетіло, але й долетіло, куди треба.
І найбільше реально бісить, що цей абсурд не виправляється, а масштабується разом зі збільшенням бюджетів на закупівлю БпЛА.
У нас дикий дефіцит загального ресурсу. Ми збільшуємо обсяг коштів на закупівлю БпЛА, а в результаті військо отримує лише більше «напівфабрикатів», які потім потрібно «допилювати» не відомо яким коштом.
Нікому не потрібна неякісна китайська комплектація на мільярди гривень спочиває вічним сном по підвалах, а підрозділи так само відчувають брак необхідних засобів.
Зараз багато всього несеться про Міноборони та закупівлі. Про Наглядові та Громадські ради. Про корупцію та зловживання. Але я зараз про інше. Я про оператора БпЛА, якому дістався дрон, який завідомо не здатний виконати поставлене завдання. Я про командира, який по папірцях має багато засобів, але якому нічим працювати по факту. Я, врешті-решт, про мільярди наших з вами коштів, які чудово живлять китайську економіку та потім лежать мертвим вантажем в підвалах «БпЛАшних» майстерень.
Те, куди воно зараз рухається — дічайша дічь. Можливо, це виглядає красиво на слайдах та в доповідях. Або якщо міряти в освоєних кошторисах чи поставлених одиницях. Але ж суті це не змінює. Треба змінювати підхід.
- Починати закуповувати комплектуючі, а не тільки готові засоби. Конкретні комплектуючі, які потрібні конкретним підрозділам для створення власними силами засобів, необхідних для виконання завдань.
- Кардинально змінювати підхід до планування закупівель БпЛА і порядку формування державного оборонного замовлення (потреби) в цій сфері.
- Впроваджувати систему «форвардних» контрактів та прогнозування розвитку технологій. Витрачати кошти на те, що працюватиме завтра, а не на те, що вже не працює сьогодні.
Я не експерт, не чиновник, не візіонер і не гуру в темі закупівель. Я всього лише кінцевий споживач, який все це бачить. І якому все це дуже болить.
Колонка є типом матеріалів, який відображає винятково точку зору автора і може не збігатися з точкою зору редакції «Ґвара Медіа». Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації та виконує винятково роль носія для суспільної дискусії на актуальну тему.
