Господу було вгідно, щоб перед моїми очима
завжди стояла сліпуча краса вічної надії.
Луї Брайль
Друк шрифтом Брайля: загляньмо в минуле
Довгий час незрячі люди не мали великого вибору в своїй професії. До XIX століття вони могли виготовляти щітки або кошики. Вони були відділені від світу слів.
У 1749 році Дені Дідро написав листа «До незрячих для прочитання зрячим», у якому філософ висловив ідею про можливість і необхідність масової систематичної освіти незрячих. Одним із перших він сформулював думку про те, що хоча сліпота і обмежує сприйняття предмета знань, але, розвиваючи інші органи чуття, за допомогою компенсації, незряча людина здатна пізнати зовнішній світ.
Далі Валентин Гаюї відкриває першу школу для незрячих і створює «опуклі букви» – перший рельєфно-лінійний шрифт для незрячих, звичайний шрифт з літерами, які мають свій рельєф.
Однак була одна проблема. Опуклі букви з витіюватими обрисами потрібно довго обмацувати, щоб зрозуміти яка саме це буква. Дочитавши речення до кінця, людина часто забувала, що було на його початку. Саме з цієї причини стали розробляти інші, спрощені обриси букв і навіть системи кодування.
Тому в 1831 році Джеймс Галл, шотландський книговидавець з Единбургу, впровадив трикутний тактильний шрифт. Англієць доктор Вільям Мун пішов ще далі і створив схематичний тактильний шрифт на основі латинського алфавіту, який і представив в 1845 році. Однак, не дивлячись на спрощеність зовнішнього вигляду, нові системи мали загальні недоліки: читати стало не на багато швидше, а вартість друку книг була дуже висока.
Ситуацію змінив шістнадцятирічний Луї Брайль у 1824 році. Хлопець створив алфавіт із шести крапок, відомий сьогодні як шрифт Брайля. П’ять або менше крапок не дали б можливості скласти потрібну кількість комбінацій, а більша кількість не вмістилася б під пальцем. Алфавіт дозволяє скласти 63 комбінації – літери, цифри, розділові знаки.
У 1878 році на всесвітньому конгресі в Римі метод Брайля був затверджений, як кращий метод читання і писемності для незрячих людей.
Попри спроби вдосконалити шрифт Брайля в Америці, у 1918 класичний британський варіант алфавіту стає загальновизнаним для англійської мови, як і в усьому світі, де шрифтом Брайля користуються дотепер.
Шрифт Брайля: український та російський варіант
Російськомовний варіант рельєфно-крапкового азбуки, яким сьогодні користуються незрячі, створений в 1881 році тифлопедагогом Катериною Трумберг. Перші в Росії книги на мові Брайля надрукувала на власні кошти просвітитель Анна Адлер. В початку 1898-го в почав виходити перший журнал для незрячих «Дозвілля незрячих”.
У Радянському Союзі видання книг за системою «шести точок» було зроблено в 1924 році. Це було зібрання творів Володимира Леніна. У перші два десятиліття Незалежності більшість рельєфно-точкові видань в Україні випускалися Республіканським будинком звукозапису і друку Українського товариства сліпих (УТОС). Він працює і зараз, забезпечуючи літературою 64 спеціалізовані бібліотеки системи УТОС в 56 містах України, а також виконує приватні замовлення.
Що почитати?
Тактильні книги виконані на цупкому папері методом рельєфного друку шрифтом Брайля. Зазвичай вони мають формат А4 або спеціальний 365×245 мм. Обкладинка брайлівських книг може бути як м’яка, так і жорстка, з плоскодрукованими написами і зображеннями і без таких. Написи шрифтом Брайля на обкладинці зазвичай не виконуються, так само і на корінцях книг. Обкладинка виконується зазвичай за допомогою однієї або двох пружин.
Українські книги шрифтом Брайля – це виклик
Сьогодні в Україні бракує багато підручників для школярів і книг для незрячих. Деякі вчителі стверджують, що підручник може бути надрукований ще за 2014 року, і це незручно, бо шкільна програма щороку зазнає змін. Одна друкована сторінка дорівнює трьом написаним шрифтом Брайля. Для українських видань це економічно не вигідно. Вартість друку однієї книги стартує від чотирьохсот гривень і може досягати тисяч.
Проте дедалі ситуація змінюється на краще. За підтримки громадських організацій нових книг і інших пристроїв для незрячих людям стає більше. Так, наприклад, за підтримки меценатів і волинян у Луцьку друкують із 2016 року книги для дітей, словники і літературні примірники шрифтом Брайля. Щомісяця за допомогою спеціального принтеру було заплановано друкувати 30 примірників, інструкції для ліків і меню для ресторанів. Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.
«Ми робимо роботу держави. Якби не підтримка людей, інформаційна, молитовна, фінансова, то ми би це не зробили».
Книги шрифтом Брайля з’явились також у бібліотеках Тернополя з березня 2019 року.
Тактильні книги можна знайти у Рівненському навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих, при якому діє бібліотека. Ілюстрації в дитячих книжках також тактильні, аби дитина могла «побачити» картинку руками. Нещодавно у Рівненському інтернет-центрі «Окуляр» придбали пристрій, що друкує тактильні малюнки у 3D-форматі. Батьки незрячих дітей стверджують, що дуже цінно мати дитячі книги для незрячих. Для дитини читати її – це нібито переживати історію дотиком. Це інакше, аніж слухати аудіо.
«Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».
Львів – поки єдине місто в Україні, де в кожній бібліотеці є в наявності книги шрифтом Брайля. Накінці 2016 року Видавництво Старого Лева видало сім книг шрифтом Брайля.
«Люди, які позбавлені щастя бачити світ очима, потрапляють у інформаційний вакуум, — каже головний редактор ВСЛ Мар’яна Савка. — Ми сподіваємося, що у майбутньому потрохи будемо вирішувати цю проблему. Адже це не проблема одного товариства, це спільна справа всього суспільства».
У 2016 році в Луцьку презентували волонтерський проект Braille Studio, першу недержавну студію друку шрифтом Брайля. За допомогою меценатів вдалося зібрати кошти на шведський рельєфно-крапковий принтер Everest. В середині 2018 року студія отримала новий промисловий принтер BrailleBox V5.
У центрі Брайль-студіо для незрячих у Луцьку було створено довідник «Велика чи мала літера» за ідеї незрячого чоловіка, який у дитинстві часто плутав у книгах великі чи малі літери. Також у Луцьку відкрили тактильний макету Луцького замку 2018 року. «Це цікаво не лише незрячим, але й зрячим волинянам» – стверджують працівники центру.
До речі, промислові принтери за шрифтом Брайля засновані на тому самому принципі, що й друковані машинки, що мають усього шість клавіш.
У 2015-2017 рр. проект «Книги Брайлем» благодійного фонду родини Нечитайло видав 37 творів загальним тиражем 4 310 примірників. Організація стверджує, Проект покликаний зробити більш доступним читання художньої літератури для дітей з інвалідністю по зору. Особлива увага приділяється книгам для дошкільнят та дітей шкільного віку, оскільки саме в цей період формуються навички читання і письма.
Далі книг?
Існують машини, що читають для незрячих. Це портативні пристрої з живленням від акумулятора, який знімає текст зі сторінки на широко кутову вбудовану камеру, розпізнає текст і читає його за допомогою вбудованих синтезаторів мови.
У квітні 2019 шістнадцятирічна школярка зі Львову, Софія Петришин, винайшла пристрій для незрячих, що автоматично перетворює звичний текст на шрифт Брайля.
«Незрячим важко навчитися того шрифту Брайля – вони працюють з вчителями, і це займає багато часу. Зараз я розробляю додаток на Android, який буде допомагати вивчити шрифт Брайля через Bluetooth-модуль», – розповіла школярка. З-поміж іншого винахід Софії полегшить незрячим користування банкоматами.
У Росії, у Єкатеринбурзі у 2017 році пройшов фестиваль вуличного мистецтва «Стенограффия» – там запустили галерею Брайль-арту. Автори хочуть надихнути людей, у яких немає можливості бачити. Кожен з трьох об’єктів вуличного мистецтва поєднує в собі візуальні символи і текст, написаний шрифтом Брайля, а весь проект розповідає про досягнення незрячих людей.
З початком повсюдної комп’ютеризації у друкованих книг з’явилися альтернативи – наприклад, аудіо книги, мовні синтезатори і інтерактивні книги формату DAISY – теж аудіо, але з можливістю пошуку в тексті. Однак тифлопедагоги і активісти в один голос стверджують: повністю замінити друковану книгу не може ніщо. Дитина, яка не читає шрифтом Брайля, не зможе навчитися їм писати, і навіть дорослі без практики втрачають навик. Крім того, для сліпоглухонімих людей рельєфно-точкове письмо – єдине джерело інформації і спілкування з навколишнім світом.
Також в Україні розвивається фестиваль Інклюзіон. Організаторами фестивалю виступають ХОФ “Громадська Альтернатива” та Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні. Події розгортатимуться у трьох напрямках: культура, інновації та просвіта на тему інклюзії.
На цьому фестивалі можливо ознайомитися із інклюзивною виставкою робіт художників, театральними виставами, роботою майстерні неакадемічної творчості. Окрім того, заплановано проведення флешмобу з вивчення і популяризації жестової мови.
В рамках фестивалю організатори впроваджувати інклюзію в музеї як культурну інновацію. Так, буде презентовано нові аудіогіди: «Почути Дюрера» для Харківського Художнього Музею Ххм, «Почути Філософію» для літературно-меморіального музею Сковородинівки та «Почути Малевіча» для музею у Пархомівці у Харківській області.
У 2018 році графік Володимир Гавриш і сценарист Андрій Беницький створили короткий комікс «Blindman» про незрячу людину, яка торкається стіни й відчуває коливання звукових хвиль, що йдуть зсередини, розходячись поверхнею. За сюжетом, через тактильний контакт герой сприймає спочатку гармонійні звуки, потім дисгармонійні (коли сусіди пересувають меблі у помешканні по той бік) й у підсумку доходить до переживання складного звукового простору, де знаходиться місце різним типам звуку.
Нещодавно в Україні активізувався проект Інклюзивні Читання.
«Інклюзивні читання» — це соціально-культурний проект, головна мета якого розробка стандарту для виготовлення книг шрифтом Брайля та виведення питання інклюзії в ширшу дискусію на перетині соціально-відповідального бізнесу, держави, креативих індустрій та прямих дотичних користувачів. Передбачається створення цифрової платформи обміну книг шрифтом Брайля, мистецький конкурс для видавців і видання нових арт-видань.
