29 травня у Харкові зник журналіст Олександр Лапшин. На його пошуки мобілізувалися родичі, знайомі та пошукові бригади. Через місяць тіло чоловіка знайшли у посадці неподалік від його будинку. За попередньою інформацією, Олександр вчинив самогубство. Ґвара Медіа дослідила ситуацію та дізналася обставини зникнення та загибелі Лапшина.
Приїхали з окупації на пошуки сина
Батьки Олександра жили в окупованому селі Піски Дворічанської громади, що на кордоні з Російською Федерацією. Як розповідає Тамара, мати Лапшина, вони з батьком не бачили сина понад два з половиною роки. Спілкувались вони винятково смс-повідомленнями.
«Щодня Саша писав мені повідомлення: “Доброго ранку, мамо, у мене все добре”. У нього завжди все було добре», — розповідає пані Тамара.
29 травня матір отримала звичне повідомлення від сина, однак наступного дня «смски» не дочекалася. Тоді жінка почала хвилюватися та дзвонити близьким родини до Харкова, щоб ті спробували зв’язатися з Олександром.
«Вони повідомили, що зв’язку з ним немає. На цьому все. Більше ми від нього нічого не чули».
30 травня родичі Лапшиних у Харкові подали до поліції заяву про розшук. Тоді ж правоохоронці почали розслідування. Через два дні після зникнення батьки Олександра виїхали до Харкова на пошуки сина.
«Ми залишили там все — будинок, господарство. Їхали через Білгород, єдиний КПП на всьому кордоні та Суми. Так дісталися до Харкова. Коли приїхали, то били на сполох, підключали всіх кого можна і шукали Сашу».
Пошукова операція
За інформацією керівника пошуково-рятувального загону громадської організації «Троянда на руці» Олександр Гуманюк, пошуками Лапшина займалися багато людей, у тому числі рідні, знайомі, його колеги-медійники, волонтери.
«Троянда на руці» долучилась до пошуків Олександра 23 червня.
«Ми думали, що з таким резонансом ситуація швидко вирішиться, але ні. Дослідили інформацію, побачили, що це незвичайний випадок: людина зникла безслідно», — каже Олександр.
Команда пошуковців отримала від батьків доступ до квартири Олександра. На момент зникнення його речі були зібрані, а сумки спаковані. В одній з них лежав розряджений телефон Лапшина.
Також пошуково-рятувальний загін знайшов перелік справ Олександра, виконаних у день зникнення і запланованих на наступний день.
29 червня «Троянда на руці» ініціювала розшук на місцевості. До пошуків також долучилися представники Kharkiv Media Hub, з якими час від часу співпрацював Олександр Лапшин.
Як розповідає координатор напрямків у Kharkiv Media Hub та учасник пошукової операції Григорій Щербань, вранці команда з близько восьми людей зібралася біля будинку Лапшина у районі Сортировки.
«Ми подивилися мапу, розбили її на квадрати, розділилися на групи й почали прочісувати периметр — всі комиші, посадки, кущі. Там дуже складна місцевість. У першій половині дня ми закінчили. “Троянда на руці” ще лишилися, бо знайшли місцевого жителя, у якого були записи відеоспостереження. Вони сподівалися завдяки цьому розкрити таємницю зникнення», — розповів Григорій.
Наступного дня до операції планували долучити більше людей та кінологічні служби, провести пошук на воді й дослідити всю територію неподалік будинку Олександра.
Потенційне самогубство
Необхідність ще однієї пошукової операції зникла. Увечері 29 червня випадковий перехожий виявив підвішене на мотузці тіло чоловіка, повідомив «Суспільне.Харків» керівник слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов.
Як додав Олександр Гуманюк, за попередньою інформацією, Лапшин пішов у посадку за залізною дорогою, приблизно за півтора кілометра від будинку, та вкоротив собі віку.
Слідство також розглядає варіант з убивством, однак, за словами пошуковця, це малоймовірно.
З моменту зникнення до того, як тіло Олександра знайшли, минув місяць. За цей час воно сильно розклалося.
«Чоловік перебував там довгий час, тож візуально підтвердити, хто ця людина, неможливо», — пояснив «Суспільному» Болвінов.
Для ідентифікації батьки Олександра здавали ДНК-тест, який підтвердив, що це дійсно Лапшин.
«Офіційно причину смерті визначимо після судово-медичної експертизи, однак ми маємо підстави вважати, що людина, чиє тіло знайшли в посадці, покінчила життя самогубством», — сказав слідчий.
Як повідомили журналісту Ґвара Медіа в поліції, наразі слідчі дії продовжуються й остаточних результатів ще немає.
Подобається матеріал? Долучайся до Спільноти читачів та допомагай нам розповідати більше важливих історій
Через кілька днів після того, як тіло виявили, в одязі Олександра також знайшли лист, який, за інформацією слідства, може бути передсмертною запискою. Однак через деформацію, спричинену спекою та вологістю, її неможливо прочитати.
«Через дощі цей лист прийшов в незрозуміло який стан. Важко було навіть визначити, що це записка», — зазначив Олександр Гуманюк.
Тіло Олександра Лапшина кремували. Батьки планують поховати сина на їхній малій батьківщині — у селищі Ківшарівка Куп’янського району.
27 червня Олександру мало виповнитися 44 роки.
Щоденники Лапшина
«Троянда на руці» отримали від батьків доступ до особистих щоденників Олександра Лапшина. Першочергово пошуковці планували дослідити психологічний портрет, потенційні конфліктні ситуації та ймовірне бажання втекти. Однак після дослідження та спілкування з психотерапевтами Лапшина, вони дійшли висновку, що у нього була важка й затяжна депресія.
«Затяжна депресія — це така штука, яка повільно вбиває. Людина перестає відчувати задоволення від життя. І вона постійно наростає як снігова куля. У якийсь момент важкість цього вантажу стає нестерпною. Ось Саша, на жаль, зі своїми демонами не зміг впоратися», — ділиться думками Олександр Гуманюк.
Тамара Лапшина досі перечитує щоденники сина, щоб зрозуміти причини його самогубства. Однак щоденник за останні місяці, які могли б пролити світло на ситуацію, жінка знайти не змогла.
«Я не знаю, чи писав він його, але за 2024 рік записів немає. Є за 2022 рік — про початок війни, 2023 рік — про співпрацю з Reuters, статті для Української правди, роботу й волонтерство».
Як зазначає жінка, він вів записи давно і мріяв написати книгу.
«Він був золотим сином: дуже добрий, уважний, ввічливий. Єдине що, він не хотів нас засмучувати й приховував свої проблеми. Тільки по щоденниках я зараз розумію, що їх було багато, але нам Саша не розповідав про свої переживання», — розповідає матір.
Тамара зазначає, що Олександр багато працював з психологами, однак здебільшого продовжував все переживати самостійно.
«У пошукових операціях ми часто стикаємося з депресіями, тож я завжди прошу звертати увагу на психічний стан своїх знайомих. Часто ми не помічаємо депресію навіть у своїх близьких. Думаємо, от ходить людина повсякчас сумна. Може бути рік сумна, і нічого. Але буває, що людина в цей час під важкістю своїх моральних дилем просто вмирає», — каже Олександр Гуманюк.
Поради психологині
Щоб виявити депресію, психологиня та гештальт-терапевтка Олена Панкратова радить звернути увагу на порушення звичайного стану життя. Якщо, наприклад, активна та комунікабельна людина почала проявляти схильність до пасивності й ізольованості. Так само і навпаки: коли особа з розміреним способом життя раптово стає гіперактивною, через що отримує стрімке вигорання. Це все, як каже психологиня, «дзвіночки» для того, щоб звернутися до фахівця.
«Якщо незвичний стан продовжується понад місяць, то це вже може свідчити про клінічну депресію. Те, що ми звикли називати депресією, — тобто сум та схожі стани, які є нормальними для людини, — це не клінічна історія».
Як додає Олена, діагностують депресію тільки психіатр або клінічний психолог. Звичайні психологи можуть мати лише підозру на депресію, якщо людина довго перебуває в пригніченому стані.
«Якщо ви сумуєте та іноді страждаєте, тому що, наприклад, “нагрібає” від війни, це не може бути діагностовано як депресія. Однак якщо це відбувається постійно і людина втрачає сенс життя, не хоче нічого робити тощо, тоді можна запідозрити клінічну депресію. У такому випадку часто потрібне медикаментозне лікування», — зазначає психологиня.
Кращою боротьбою з депресивним станом Олена Панкратова називає профілактику. Вона рекомендує постійно проводити сесії з психологами, оскільки це може допомогти знизити рівень стресу. Також дієвими методами психологиня називає самодіагностування та самоспостереження.
«В інтернеті дуже багато коротких тестів на діагностування депресивних або тривожних станів. Це нормальна історія, якщо людина погано почувається. Тоді вона може дійти того, щоб звернутися до лікаря. Бо в природі людини є така властивість як пристосування. Вона може довго тягнути, а потім отримати вигорання. А це врешті може призвести навіть до суїциду».
Читайте також
- Зранку 22 липня у Старовірівській громаді розпочалися її пошуки 20-річної дівчини, яка зникла в селищі Палатки.
- Харківський фотограф Владислав Краснощок разом із фотографинею Ольгою Ковальовою потрапили під артобстріл на Донеччині.
