Гомофобія і трансфобія невід’ємні від сучасної російської ідеології. Вони підпитують насильство і воєнні злочини проти ЛГБТК+ людей на окупованих територіях України, кажуть активісти.
Двадцятирічний Роман пережив півтора місяця ув’язнення і тортур в окупованому росіянами Херсоні, бо ті «підозрювали його в сепаратизмі» і тому, що він нібито ділився їхніми координатами з ЗСУ. Протягом затримання допитувались, чи він знає якихось геїв.
«Вони використовували інше слово, не «гей». Якби вони дізналися, що я якимось чином дотичний до ЛГБТК+ спільноти, я б звідти не вийшов», — розповідає Роман одеській організації «Гей Альянс».
«Наш світ», правозахисний центр, який опікується правами ЛГБТ людей, випускає щорічний звіт щодо ситуації з правами квір спільноти в Україні.
У 2022 році, цей звіт описував 31 російський воєнний злочин проти ЛГБТК людей на окупованих і деокупованих територіях; в 2023 — три таких злочини. У 2024, «Наш світ» описав два випадки дій, направлених проти ЛГБТК+ людей в російській окупації, не класифікуючи їх як воєнні злочини.
Зменшення кількості відомих справ «Наш світ» пояснює тим, що вже у 2023 році кількість деокупованих Україною територій була «скоріше малою, тоді як інформація про порушення прав людей зазвичай отримується від місцевих жителів після звільнення (населеного пункту)».
У 2025 — зокрема через постійне використання FPV дронів як Україною, так і російськими військами — звільняти окуповані території стало ще складніше. Відповідно, організаціям, які відстежують порушення прав людини, у тому числі ЛГБТК+ організаціям, важче розслідувати і документувати воєнні злочини.
У Криму, окупованому понад 11 років, російська анти-ЛГБТК+ риторика посприяла підвищенню кількості порушення прав людини. Збільшення злочинів на ґрунті ненависті проти квір людей виправдовували «збереженням моральності».
Один з мотивів росіян скоювати такі злочини втілений в популярному кремлівському наративі про те, що бути проти ЛГБТК+ значить зберігати «традиційні цінності» перед «загрозою гомосексуальної Європи» чи Америки.
У звіті за 2022 рік, описуючі становище ЛГБТК+ людей в окупованих Росією регіонах, «Наш світ» писав, що приводами для гомофобного або трансфобного насильства завжди ставала «в основному конфіденційна інформація про приватне життя», яку росіяни знаходили на телефонах жертв, і «їхній зовнішній вигляд або манера поведінки».
«Якщо російські війська або окупаційна адміністрація виявляла, що хтось належить до ЛГБТК спільноти, таких людей принижували, до них застосовували насильство, їх затримували і їхні життя були під загрозою», — пише «Наш світ».
У звітах «Наш світ» також переказує багато анонімних свідчень ЛГБТК+ людей, які пережили російські воєнні злочини.
«У нас є свідчення виживших і свідків (воєнних злочинів щодо ЛГБТК людей — ред.) від людей, які росіяни затримували на окупованих територіях. Одна людина розповідала, що у росіян навіть була спеціальна категорія справ для затриманих з ЛГБТ спільноти. Вони маркували їх літерою «у» — «уніжений», щоб додати цим людям якомога більше страждань», — каже Віталій Матвєєв, голова правозахисної організації «Прожектор».
Їхній проект «Доступ до правосуддя» збирає свідчення російських злочинів про ЛГБТК+ людей на окупованих, деокупованих і прифронтових територіях України.
За 2024 рік, каже Матвєєв, їм вдалося зібрати свідчення про 81 людину, які пройшли через цей досвід. З них 20 людей погодились на інтерв’ю і семеро справ були відправлені в Офіс генпрокурора, щоб стати базою для подальших розслідувань.
Матєєв і його команда почали працювати з цією темою в 2023 році, щоб допомогти квір спільноті знайти шлях до правосуддя. Після того, як команда збирала свідчення, вони відправляли їх в Міжнародний кримінальний суд (Матвєєв сподівається, що вдастся відкрити окрему категорію справ у тамтешніх розслідуваннях, щоб добитися справедливості за російські злочини щодо ЛГБТК+ людей на міжнародному рівні) і в Офіс Генерального Прокурора.
Матвєєв каже, що співпраця з українськими прокурорами почалася з того, що у «Прожектор» зрозуміли, що такі справи знаходяться для українського правосуддя у сліпій зоні.
Зібравши перші свідчення — після того, як постраждалі дали згоду — вони вирішили відправити ці справи у правоохоронні органи.
Іноді люди, які ділилися тим, що пережили, хотіли, щоб ці справи з’явилися тільки в МКС.
«Люди не довіряють нашим правоохоронним органам, — каже Матвєєв. Нехай його команда й пояснює постраждалим, що правосуддя через МКС займе набагато більше часу, деякі з них не хочуть проходити через можливу гомофобію і трансфобію в українській системі.
Україна досі немає допрацьованного закону проти злочинів на ґрунті ненависті. Законопроєкт для нього, як і законопроєкт про цивільні партнерства, наразі застрягли у «бюрократичному лімбі» уряду, незважаючи на те, що багато правозахисників і активістів закликали законодавців звернути на них увагу.
Також, у 2024 році, «Наш світ» задокументував 30 справ, в яких люди стикались з дискримінацією, приниженням, або аб’юзом в поліцейських відділах або інших правоохоронних структурах України — часто якраз під час подання заяви щодо гомофобного або трансфобного злочину.
«Ми погодились з Офісом Прокурора, що, як громадська організація, яка має історію і довіру від ЛГБТК+ спільноти, має експертів, які знають, як працювати з гендерно-зумовленими злочинами, збирати докази, проводити інтерв’ю… Що ми зберемо і потім передамо ці справи. І якщо їм треба, вони можуть приїхати і допитати постраждалих в нашому офісі», — каже Матвєєв.
Багато ЛГБТК+ людей з України — включаючи тих, хто пережив російську окупацію і зіткнувся там з насильством від росіян — стали біженцями в Європі. Матвєєв каже, що декілька людей, з якими його організація працювала, зараз проходять там реабілітацію.
У 2022 році, українців у Європі вітали «з розумінням» — не тільки через російську агресію, але й тому що багато людей там гадали, що «українці захочуть скористатися можливістю виїхати в краще місце», каже Євгенія Селезньова, українська авторка і PhD кандидатка в Центральному європейському університеті на факультеті гендерних студій у Відні.
Таке ставлення особливо направлялося на ЛГБТК+ біженців, тому що «Європа просуває себе як “квір гавань”, місце, де прагне опинитися будь-яка квір-людина», додає Селезньова.
Є багато свідотств, які показують, що російські воєнні злочини недостатньо висвітлюються в Європі, — а російські воєнні злочини, базовані на сексуальній орієнтації і гендерній ідентичності, висвітлюються ще менше.
«Мої колеги з факультету гендерних студій звичайно свідомі того, що відбувається, і слідкують за новинами. Але якщо ми говоримо про суспільство загалом, боюся, що переслідування ЛГБТК+ українців і українок у російській окупації — це досить нішеве знання», — каже Селезньова.
«Вони дізнаються про обстріли Києва чи Одеси періодично, але у них небагато можливостей дізнатися, що відбувається в Маріуполі, Донецьку, Мелітополі і Криму — не кажучи про особливості квір життів під загрозою там. Люди мають свідомо вивчати тему, щоб дізнатися про це, але більшість людей, не пов’язаних з війною — або квір спільнотою — часто не мають причин це робити».
Селезньова досліджує вплив війни на соціальні стосунки ЛГБТК+ людей з України і їхнє відчуття приналежності.
Вона застерігає від узагальнень, кажучи, що ставлення до ЛГБТК+ українців і українок — це «складна контекстуальна картинка, яка починається з державних гендерних політик (взяти лише різницю у ставленні до спільноту між Німеччиною і Угорщиною), але ділиться, що часто спостерігає таке:
«Європейці ставляться до багатьох ЛГБТК+ українців з повагою і прийняттям, бо вони належать до квір спільноти, але ті стикаються з упередженнями і іншуванням як українці. Молода трансгендерна людина, яку я інтервʼювала, розповідає: “Тут вони не ставлять тупих запитань типу «Що у тебе в штанах?» як це траплялося в Україні. Але щойно вони дізнаються, звідки я, одразу хочуть знати, що я думаю про Путіна і чи втрачали когось на цій війні”».
Зараз Україна розслідує більше 150 тисяч воєнних злочинів. Нехай і поки відомо про відносно малу кількість воєнних злочинів проти ЛГБТК+ людей, після інтерв’ювання десятків людей, які пережили окупацію в Херсонській, Харківській, Запорізькій і Дніпропетровських областей, Матвєєв впевнений, що росіяни системно переслідують ЛГБТК+ людей на окупованих територіях.
Крім того, що вони маркують справи проти них «спеціальними» літерами, свідоцтва свідків та потерпілих показують, що росіяни спеціально шукають ЛГБТК+ людей на окупованих територіях — разом з військовими й журналістами, активістами й правозахисниками, каже Матвєєв.
«Прожектор» продовжує працювати з правозахисними структурами в Україні, — передаючи свідчення від ЛГБТК+ людей, які пережили російські воєнні злочини, і створюючи простір, де квір людям буде комфортно ділитися важким досвідом з представниками системи, часто ворожою до них.
«Прожектор» також організовує тренінги для правоохоронних органів, зокрема для слідчих в місцевих відділках поліції, які першими контактують з постраждалими, — команда розповідає, як працювати з квір людьми, не травмуючи і не дискримінуючи їх.
*У контексті цієї статті, я використовую «ЛГБТК+» і «квір» як взаємозамінні поняття.
Обкладинка: Прайд у Києві, 2024 / Денис Глушко, Ґвара Медіа
 |  |  |  |
|---|
 |  |
|---|
Проєкт співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через гранти Вишеградського фонду. Місія фонду — підтримка ідей сталого регіонального співробітництва у Центральній Європі.
Проєкт підтримує Міністерство закордонних справ Республіки Корея.
